ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року м. Полтава Справа № 440/2827/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Георгієвої К.Н.,
представника позивача - Черчик Т.В.,
представника відповідача - Гуляєвої Ю.А.,
розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТТ УКРАЇНА" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
До Полтавського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТТ УКРАЇНА" (надалі - позивач, ТОВ "КАТТ УКРАЇНА") до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), у якій позивач просить:
1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0[телефон приховано] форми "П" від 08 грудня 2025 року, яким ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (збитків) у розмірі 1213925,00 грн.;
2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0[телефон приховано] форми "Р" від 08 грудня 2025 року про нарахування ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб та штрафних санкцій на загальну суму 424378,13 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.11.2022 між позивачем та компанією KATT GmbH (Німеччина), яка є єдиним учасником позивача з часткою 100% у статутному капіталі, укладено договір позики №0711-К. 11.11.2022 позивач отримав 250000,00 EUR (9095525,00 грн.), що підтверджується банківською випискою та повідомленням SWIFT. Зазначає, що відповідач в акті перевірки стверджує, що заборгованість є "внеском до капіталу" через її тривале неповернення, однак позивач вважає таке твердження безпідставним, оскільки він позбавлений можливості повернути тіло позики нерезиденту через дію постанови Правління НБУ №18 від 24.02.2022 р., яка ввела мораторій на транскордонні валютні платежі за кредитними договорами з нерезидентами, стверджує, що затримка у розрахунках є наслідком виконання позивачем імперативних норм валютного законодавства України, а не зміною правової природи зобов`язання з "позики" на "капітал". Вказує, що чинність боргових зобов`язань позивача за договором підтверджується безперервною процедурою їх пролонгації, сторони послідовно фіксували строк повернення та суми нарахованих відсотків, що є виявом вільного волевиявлення сторін на збереження саме кредитних відносин. Пояснює, що з моменту отримання коштів у позивача виникло грошове зобов`язання (монетарна стаття), що визнається контролюючим органом. Відповідно до п. 5 П(С)БО 21 такі операції відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку із застосуванням валютного курсу на дату операції. Оскільки заборгованість не втрачала статусу монетарної статті, нарахування курсових різниць здійснювалося позивачем у відповідності до п. 4 та п. 7 П(С)БО 21. Зазначає, що кошти за договором №0711-К були отримані та використані, як монетарна стаття боргових зобов`язань. Будь-які припущення відповідача про їх "капітальну" природу спростовуються документально зафіксованими фактами господарської діяльності позивача, які свідчать про реальне виконання ним умов договору позики. Вказує, що економічна та юридична суть операції - отримання валютної позики, - залишалася незмінною з моменту її отримання, що підтверджено договором №0711-К, реальними надходженнями валюти (SWIFT) та нарахуванням відсотків. Жодна зміна цифрового коду рахунку в регістрах не може трансформувати борг у "капітал" без відповідної волі сторін та корпоративного оформлення. Зазначає, що оскільки зобов`язання перед KATT GmbH передбачає повернення фіксованої суми євро, воно є монетарним, незалежно від номеру рахунку, на якому воно обліковується. Це тягне за собою імперативний обов`язок щодо визначення курсових різниць на дату балансу згідно з п. 8 НП(С)БО 21. Згідно зі Статутом ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" (в редакції від 28.03.2025) та Рішенням єдиного учасника №25КУ-0328 розмір статутного капіталу позивача є чітко фіксованим і становить 275000,00 грн. Жодних рішень єдиного учасника (KATT GmbH, Німеччина) про збільшення статутного або додаткового капіталу, зокрема шляхом конвертації боргу (Debt-to-Equity Swap), не приймалося. Вважає, що відповідачем не доведено, що сторони (позивач та нерезидент) мали на меті приховати інвестицію під виглядом позики.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №440/2827/26. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
01 квітня 2026 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /том 2 а.с. 6-9/, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що у порушення вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп.138.3.4 ст. 138 Податкового кодексу України, наказу №318 від 31 грудня 1999 року Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", наказу №39 від 25.02.2000 Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва" ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" завищено інші операційні витрати внаслідок безпідставного включення до їх складу курсових різниць в розмірі 3100050,00 грн., в т.ч. за 2022 рік в сумі 642225,0 грн., за 2023 рік в сумі 814225,0 грн., за 2024 рік в сумі 429675,0 грн. та за 1 півріччя 2025 року в сумі 1213925,0 грн. Зазначає, що виходячи із системного аналізу законодавчих норм та встановлених в ході перевірки наявних бухгалтерських та інших документів, перевіркою зроблено висновок про те, що курсові різниці, які були нараховані на отриману та не повернену позику від нерезидента засновника повинні відображати на рахунку "Додатковий капітал". У статті "Інші операційні витрати" наводяться адміністративні витрати, витрати на збут, а також собівартість реалізованих оборотних активів (крім готової продукції, товарів і фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та груп вибуття; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і сума списаних безнадійних боргів; втрати від знецінення виробничих запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення відшкодування наступних операційних витрат; інші витрати, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства. У цій статті також відображається належна до сплати за звітний період відповідно до законодавства сума податків і зборів (п. 5.5 НП(С)БО 25). З огляду на викладене, відповідач вважає, що ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" неправомірно оприбутковано на рахунку 94 "Втрати від операційної курсової різниці" та включено до складу "Інших операційних витрат" Звіту про фінансові результати за формою 2м за відповідні звітні періоди, курсові різниці, які були нараховані на отриману та не повернену позику від нерезидента засновника.
06 квітня 2026 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив /том 2 а.с. 26-29/, у якій зазначено, що позиція Головного управління ДПС у Полтавській області щодо необхідності відображення курсових різниць за отриманою позикою у складі власного капіталу (рахунок 42), замість витрат (рахунок 945), є методологічно помилковою та такою, що прямо суперечить вимогам національних стандартів бухгалтерського обліку. Стверджує, що позика від засновника не є чистою інвестицією в іноземну господарську одиницю, оскільки позивач є резидентом України, а не іноземною філією. Також позика не є внеском до статутного капіталу, оскільки згідно з даними перевірки статутний капітал ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" був сформований на 100% (275,0 тис. грн.) ще 20.05.2019, тобто за три роки до отримання позики. Пояснює, що відповідно до договору позики №0711-К від 07.11.2022 позивач отримав та зобов`язаний повернути нерезиденту фіксовану суму 250000 євро. Оскільки сума до повернення є фіксованою і визначеною в іноземній валюті, заборгованість за основною сумою позики є класичною монетарною статтею зобов`язань. Вказує, що саме по собі не повернення коштів протягом тривалого часу не може бути підставою для зміни правового статусу таких коштів із зобов`язальних на капітальні.
На стадії підготовчого провадження до суду надійшло клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТТ УКРАЇНА" про призначення судової економічної експертизи у справі №440/2827/26 /том 2 а.с. 99-100/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТТ УКРАЇНА" про призначення судової економічної експертизи у справі №440/2827/26 задоволено. Призначено у справі №440/2827/26 судову економічну експертизу. Провадження у справі №440/2827/26 зупинено до одержання судом результатів експертизи /том 2 а.с. 105-110/.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2026 року у справі №440/2827/26 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 по справі № 440/2827/26 скасовано. Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ""КАТТ УКРАЇНА" про призначення судової економічної експертизи у справі № 440/2827/26 - відмовлено. /том 2 а.с. 204-208/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року призначено підготовче судове засідання у справі №440/2827/26.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2026 року у справі №440/2827/26 встановлено наступний порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, під час розгляду справи по суті: дослідження письмових доказів. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14:00 28 жовтня 2026 року.
Представник позивача у судовому засіданні 28 жовтня 2026 року підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 28 жовтня 2026 року проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
При цьому, частиною 6 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
На підставі наведених норм права у судовому засіданні 28 жовтня 2026 року суд оголосив перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення: 10:00 09 листопада 2026 року.
Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" (ідентифікаційний код 42986055) зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності позивача є 09.10 Надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу, позивач взятий на облік, як платник податків, у ГУ ДПС у Полтавській області, Полтавська державна податкова інспекція з 07.05.2019, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" /том 1 а.с. 14/.
У термін з 07.10.2025 по 20.10.2025, який продовжувався з 21.10.2025 на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 15.10.2025 №3464-П на 5 робочих днів, посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області на підставі направлень від 03.10.2025 №5877, №5876, №5875, №5874, виданих ГУ ДПС у Полтавські області /том 2 а.с. 14-15/, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 81.1 ст. 81, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2025 рік, на підставі наказу від 26.09.2025 №3237-П /том 1 зворот а.с. 29-110/, проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТТ УКРАЇНА" (податковий номер 42986055) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.05.2019 по 30.06.2025, валютного законодавства за період з 07.10.2025 по 30.10.2025, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 07.05.2019 по 30.06.2025, іншого законодавства за період з 07.05.2019 по 30.06.2025, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток 1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною), за результатами якої складено акт від 03.11.2025 №15675/16-31-07-01-01/42986055 /том 1 а.с. 29-110/.
За висновками акту перевірки від 03.11.2025 №15675/16-31-07-01-01/42986055 перевіркою встановлено порушення ТОВ "КАТТ УКРАЇНА", зокрема:
- п.п. 14.1.11. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.2.1, 139.2.2 ст. 139, пп.140.4.4 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", наказу №39 від 25.02.2000 Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва", Наказ № 318 від 31 грудня 1999 року Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 603518,0 гри. в т.ч. за 2024 рік в сумі 603518,0 грн.;
- п.п. 14.1.11. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп.139.2.1, 139.2.2 ст. 139, пп.140.4.4 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", наказу №39 від 25.02.2000 Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва", Наказ №318 від 31 грудня 1999 року Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування в сумі 1499711,0 грн. в т.ч. за 1 півріччя 2025 року.
На підставі акту від 03.11.2025 №15675/16-31-07-01-01/42986055 ГУ ДПС у Полтавській області винесено:
1) податкове повідомлення-рішення форми "П" від 08.12.2025 №0[телефон приховано], яким ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" на суму 1499711,00 грн. /том 1 а.с. 16-18/, що в оскаржуваній частині вмотивоване тим, що проведеною перевіркою встановлено факт отримання ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" позики від ТОВ "КАТТ ГМБХ", (Засновник), Німеччина. За період користування позикою ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" нараховано курсові різниці в сумі 3100050,00 грн., які обліковуються на 945 рахунку "Від`ємне значення курсових різниць" та відображено у складі статті "Інші операційні витрати" по коду рядка 2180 Звіту про фінансові результати за формою 2м за відповідні звітні періоди, в т.ч. за: 2022 рік в сумі 642225,0 грн.; 2023 рік в сумі 814225,0 грн.; 2024 рік в сумі 429675,0 грн.; 1 півріччя 2025 року в сумі 1213925,0 грн. Виходячи із системного аналізу законодавчих норм та встановлених в ході перевірки наявних бухгалтерських та інших документів, перевіркою зроблено висновок про те, що курсові різниці, які були нараховані на отриману та неповернену позику від нерезидента - засновника повинні відображати на рахунку 42 "Додатковий капітал". З огляду на вищевикладене, ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" неправомірно оприбутковано на рахунок 94 "Втрати від операційної курсової різниці" та включено до складу "Інших операційних витрат" Звіту про фінансові результати за формою 2м за відповідні звітні періоди, курсові різниці, які були нараховані на отриману та не повернену позику від нерезидента - засновника. Отже, в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп.138.3.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, наказу №318 від 31 грудня 1999 року Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", наказу №39 від 25.02.2000 Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва" платником ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" завищено інші операційні витрати, внаслідок безпідставного включення до їх складу курсових різниць в розмірі 3100050,00 грн., в т.ч. за 2022 рік в сумі 642225,0 грн., за 2023 рік в сумі 814225,0 грн., за 2024 рік в сумі 429675,0 грн. та за 1 півріччя 2025 року в сумі 1213925,0 грн.;
2) податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 08.12.2025 №0[телефон приховано], яким ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства на суму 754397,50 грн., у тому числі, за податковими та /або іншими зобов`язаннями - у розмірі 603518 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у розмірі 150879,50 грн. /том 1 а.с. 19-21/. Вказане податкове повідомлення-рішення в оскаржуваній частині вмотивоване тим, що проведеною перевіркою встановлено факт отримання ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" позики від ТОВ "КАТТ ГМБХ", (Засновник), Німеччина. За період користування позикою ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" нараховано курсові різниці в сумі 3100050,00 грн., які обліковуються на 945 рахунку "Від`ємне значення курсових різниць" та відображено у складі статті "Інші операційні витрати" по коду рядка 2180 Звіту про фінансові результати за формою 2м за відповідні звітні періоди, в т.ч. за: 2022 рік в сумі 642225,0 грн.; 2023 рік в сумі 814225,0 грн.; 2024 рік в сумі 429675,0 грн. 1 півріччя 2025 року в сумі 1213925,0 гри. Виходячи із системного аналізу законодавчих норм та встановлених в ході перевірки наявних бухгалтерських та інших документів, перевіркою зроблено висновок про те, що курсові різниці, які були нараховані на отриману та неповернену позику від нерезидента - засновника повинні відображати на рахунку 42 "Додатковий капітал". З огляду на вищевикладене, ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" неправомірно оприбутковано на рахунок 94 "Втрати від операційної курсової різниці" та включено до складу "Інших операційних витрат" Звіту про фінансові результати за формою 2м за відповідні звітні періоди, курсові різниці, які були нараховані на отриману та не повернену позику від нерезидента - засновника. Отже, в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп.138.3.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ із змінами та доповненнями, наказу № 318 від 31 грудня 1999 року Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", наказу №39 від 25.02.2000 Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва" платником ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" завищено інші операційні витрати, внаслідок безпідставного включення до їх складу курсових різниць в розмірі 3100050,00 грн., в т.ч. за 2022 рік в сумі 642225,0 гри., за 2023 рік в сумі 814225,0 грн., за 2024 рік в сумі 429675,0 грн. та за 1 півріччя 2025 року в сумі 1213925,0 грн.
Позивач подав на вказані податкові повідомлення-рішення скаргу до Державної податкової служби України /том 1 а.с. 22-25/, за результатом розгляду якої рішенням Державної податкової служби України від 16.02.2026 №3928/6/99-00-06-01-01-06 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 08.12.2025 №0[телефон приховано], №0[телефон приховано] в оскаржуваній частині залишено без змін, а скаргу позивача в оскаржуваній частині залишено без задоволення /том 1 а.с. 26-28/.
Позивач не погодився з податковим повідомленням - рішенням ГУ ДПС у Полтавській області форми "П" від 08.12.2025 №0[телефон приховано] в частині зменшення ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1213925,00 грн., а також з податковим повідомленням - рішенням ГУ ДПС у Полтавській області форми "Р" від 08.12.2025 №0[телефон приховано] в частині збільшення ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток, який сплачують інші підприємства, на суму 424378,13 грн., у тому числі: за податковими та/або іншими зобов`язаннями на суму 339502 грн. 50 коп. та за штрафними (фінансовими санкціями) (штрафами) на суму 84875 грн. 63 коп., у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню ГУ ДПС у Полтавській області форми "П" від 08.12.2025 №0[телефон приховано] в частині зменшення ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1213925,00 грн. та податковому повідомленню - рішенню ГУ ДПС у Полтавській області форми "Р" від 08.12.2025 №0[телефон приховано] в частині збільшення ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток, який сплачують інші підприємства, на суму 424378,13 грн., суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, який зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За визначенням п.п. 14.1.267 п.14.1 ст.14 ПК України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов`язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.
Підпунктом 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.
До процентів включаються: а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; б) платіж за використання коштів, залучених у депозит; в) платіж за придбання товарів у розстрочку; г) платіж за володіння та користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (фінансової оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об`єкта фінансового лізингу); ґ) винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів.
Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. У разі якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов`язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу.
Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору або іншої вартісної бази, не є процентами.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Згідно з приписами статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
07.11.2022 між ТОВ "КАТТ Україна" (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАТТ ГмбХ" (Федеративна Республіка Німеччина) (позикодавець) укладено договір позики №0711-К /том 1 а.с. 137-140/, за умовами якого позикодавець погоджується на вимогу позичальника надати позичальнику, а позичальник погоджується взяти від позикодавця строкову позику на загальну суму 250000,00 євро у строки та на умовах цього договору. Цільове використання позики - поповнення обігових коштів, оперативна діяльність, придбання основних засобів, плата за оренду приміщень. Якщо інше не буде погоджено сторонами у письмовій формі, позика може бути надана позикодавцем у декілька траншів (надалі - "транш").
Відповідно до пунктів 5, 6 договору позика (транш) надається позикодавцем шляхом перерахування грошової суми, зазначеної позичальником у відповідному запиті на надання позики, на рахунок позичальника на відповідну дату надання позики. Усі транші складають загальну суму позики, зазначену в п. 1.
Сторони погодили, що перша дата надання позики повинна бути не пізніше 180 календарних днів з дати набрання цим договором чинності.
Згідно з пунктом 7 договору позичальник зобов`язаний повернути позику, а також остаточно сплатити нараховані проценти не пізніше 01.11.2023 року (включно) (дата повернення позики). Дата повернення позики може бути змінена сторонами шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього договору.
Відповідно до пункту 11 договору процентна ставка (надалі - процентна ставка) за позикою є фіксованою і становить 5% річних. Проценти нараховуються на непогашену суму позики (траншу) за методом "факт/365" щомісяця. Проценти розраховуються протягом строку, що обчислюється днями та дорівнює кількості днів від дати надання позикодавцем позики (траншу), включаючи день надання (дата надання позики), до дати повернення позичальником позики (траншу), не включаючи день такого повернення (дата повернення позики). Якщо позика видається траншами, проценти за користування позикою розраховуються як сума процентів, нарахованих на кожну суму траншу, щомісяця.
Пунктом 15 договору узгоджено, що питання тлумачення, дійсності і виконання даного договору регулюється правом України.
Відповідно до пункту 18 договору цей договір набирає чинності з моменту повідомлення в АІС Національного Банку України та діє до повного виконання зобов`язань позичальником.
Пунктом 25 договору передбачено, що у разі виникнення будь-яких обставин, що перешкоджають повному або частковому виконанню однієї зі сторін її зобов`язань за цим договором, а саме: пожежі, землетруси, повені або стихійні лиха, війни, військові дії будь-якого характеру, блокади, заборони банківських операцій, введення санкцій проти країн сторін, або будь-яких інших, незалежних від сторін обставин, термін виконання цих зобов`язань відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини. Якщо вищевказані обставини триватимуть більше 40 календарних днів, то сторони за взаємною згодою можуть прийняти рішення про припинення договору. Доказом настання форс-мажорних обставин є відповідне підтвердження Торгово-Промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору.
31.10.2023 укладено додаткову угоду №1 до договору позики №0711-К від 07.11.2022, якою сторони домовились внести зміни до договору позики №0711-К від 07.11.2022, виклавши пункт 7 в наступній редакції: " 7. Позичальник зобов`язаний повернути позику, а також остаточно сплатити нараховані проценти, не пізніше 31.12.2024 року (включно) (дата повернення позики) /том 1 а.с. 141/.
31.12.2023 укладено додаткову угоду №2 до договору позики №0711-К від 07.11.2022 /том 1 а.с. 142/, якою сторони досягли згоди доповнити розділ І "Позика та надання позики" наступним пунктом: " 7. Заборгованість станом на 01 січня 2024 року за позикою складає 150000,00 євро та 14246,55 євро відсотків, нарахованих за період з 11 листопада 2022 року по 31 грудня 2023 року.
31.12.2024 укладено додаткову угоду №4 до договору позики №0711-К від 07.11.2022, якою сторони домовились внести зміни до договору позики №0711-К від 07.11.2022, виклавши пункт 7 в наступній редакції: " 7. Позичальник зобов`язаний повернути позику, а також остаточно сплатити нараховані проценти, не пізніше 31.12.2025 року (включно) (дата повернення позики) /том 1 а.с. 144/.
Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки від 03.11.2025 №15675/16-31-07-01-01/42986055 /том 1 а.с. 48/, що позику отримано 11.11.2022 в сумі 250000,00 євро (9095525,00 грн. по курсу 36,3821 євро). Використано позику:
- 14.11.2022 - повернення фінансової поворотної допомоги ТОВ "ТАКРОМ Україна" (41134939) в сумі 179600 євро (6819300,00 грн.) згідно договору від 26.11.2021 №ЗЛ-21, яка була отримана ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" 26.11.2021 в сумі 22000000,00 грн. та використана для виплат нерезидентам-імпортерам;
- 21.11.2022 - 3808,59 євро (142617,54 грн.) за імпортні операції з нерезидентом Well Engineering Technoiogy FZCO згідно контракту №0710-19 від 07.10.2019;
- 25.11.2022 - 66591,41 євро (2513566,02 грн.) за імпортні операції з нерезидентом TACROM SERVICES GmbH згідно контракту №0107-22Т від 01.07.2022.
За період користування позикою ТОВ "КАТТ УКРАЇНА" нараховано курсові різниці в сумі 3100050,00 грн., які обліковуються на 945 рахунку "Від`ємне значення курсових різниць" та відображено у складі статті "Інші операційні витрати" по коду рядка 2180 Звіту про фінансові результати за формою 2м за відповідні звітні періоди, в т.ч за: 2022 рік в сумі 642225,0 грн.; 2023 рік в сумі 814225,0 грн.; 2024 рік в сумі 429675,0 грн.; І півріччя 2025 року в сумі 1213925,0 грн.
Контролюючий орган в акті перевірки дійшов висновку про те, що курсові різниці, які були нараховані на отриману та не повернену позику від нерезидента - засновника повинні відображатися на рахунку 42 "Додатковий капітал".
Разом з тим, за визначенням статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.
Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.
Інвестиції, що спрямовуються на створення (придбання), реконструкцію, технічне переоснащення основних засобів, очікуваний строк корисної експлуатації яких перевищує один рік, здійснюються у формі капітальних вкладень.
Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) або проспект цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів).
У спірному випадку було укладено саме договір позики, а не договір (угода) або проспект цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів).
Позивач не оспорював договір позики №0711-К від 07.11.2022 в порядку, передбаченому статтею 1051 Цивільного кодексу України, якою встановлені підстави для оспорювання договору позики.
Вказаний правочин в судовому порядку недійсним не визнавався.
Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Відповідачем ГУ ДПС у Полтавській області не обґрунтовано та не доведено, що договір позики №0711-К від 07.11.2022 був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Акт перевірки не містить висновків контролюючого органу про те, що договір позики №0711-К від 07.11.2022 порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вироками судів, які б набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та контрагента за договором позики №0711-К від 07.11.2022 не встановлені.
У свою чергу, статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 3 статті 16 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що при збільшенні статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів номінальна вартість частки учасника товариства може бути збільшена на суму, що дорівнює або менша за вартість додаткового вкладу такого учасника.
Згідно з частинами 1, 3 статті 18 цього Закону учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників.
У рішенні загальних зборів учасників товариства про залучення додаткових вкладів визначаються загальна сума збільшення статутного капіталу товариства, коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі та запланований розмір статутного капіталу.
Таким чином, у випадку інвестування збільшується статутний капітал юридичної особи та приймається відповідне рішення загальних зборів учасників.
Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що позика, отримана 11.11.2022 в сумі 250000,00 євро (9095525,00 грн. по курсу 36,3821 євро) за укладеним договором позики №0711-К від 07.11.2022, є інвестицією, зокрема, що збільшився статутний капітал позивача та було прийняте відповідне рішення загальних зборів.
Неповернення коштів позики станом на кінець перевіряємого періоду позивач пояснює дією Постанови Правління Національного Банку України 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану". Так, відповідно до пункту 14 Постанови Правління Національного Банку України 24.02.2022 №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" уповноваженим установам забороняється здійснювати транскордонний переказ валютних цінностей з України/переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях/іноземній валюті, відкриті в банках-резидентах, уключаючи перекази, що здійснюються за дорученням клієнтів, крім випадків, перелічених у вказаній нормі, під які даний випадок не підпадає.
Більш того 31.12.2024 між сторонами договору укладено додаткову угоду №4 до договору позики №0711-К від 07.11.2022, якою сторони домовились внести зміни до договору позики №0711-К від 07.11.2022, виклавши пункт 7 в наступній редакції: "7. Позичальник зобов`язаний повернути позику, а також остаточно сплатити нараховані проценти, не пізніше 31.12.2025 року (включно) (дата повернення позики)" /том 1 а.с. 144/.
З огляду на викладене, доводи контролюючого органу про те, що у даному випадку мала місце інвестиція, а не позика, є лише припущеннями відповідача, що не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.
Стосовно доводів контролюючого органу про порушення позивачем приписів п.п. 14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.
Підпунктом 14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;
в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;
ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);
д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;
е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;
є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;
ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією;
и) заборгованість фізичної особи, яка залишилася непогашеною перед іпотекодержателем після здійснення згідно із статтею 36 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, якщо законом або договором передбачено, що після завершення такого позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником - фізичною особою основного зобов`язання є недійсними;
і) заборгованість особи за договором про споживчий кредит або іншим договором, анульована згідно з пунктами 12 і 16 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".
До безнадійної заборгованості банків та небанківських фінансових установ може бути віднесена сума боргу за фінансовим кредитом, у тому числі сума основної заборгованості та/або сума нарахованих доходів, за яким прострочення погашення суми боргу (його частини) становить понад 360 днів, крім боргу за фінансовими кредитами осіб: пов`язаних з таким кредитором; які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах; які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, та період між датою звільнення таких осіб та датою прощення їхньої заборгованості не перевищує три роки".
Відповідачем необґрунтовано та не надано до суду жодних доказів того, що заборгованість позивача за описаним вище договором позики є безнадійною у розумінні Податкового кодексу України.
Водночас, станом на 30.06 2025 (остання дата перевіряємого періоду) взагалі не закінчився строк, у який позичальник зобов`язувався повернути позику за договором позики №0711-К від 07.11.2022, оскільки між сторонами договору укладено додаткову угоду №4 від 31.12.2024 до договору позики №0711-К від 07.11.2022, якою сторони домовились внести зміни до договору позики №0711-К від 07.11.2022, виклавши пункт 7 в наступній редакції: "7. Позичальник зобов`язаний повернути позику, а також остаточно сплатити нараховані проценти, не пізніше 31.12.2025 року (включно) (дата повернення позики)" /том 1 а.с. 144/.
Ця додаткова угода недійсною не визнавалася.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Пунктом 135.1 ст.135 ПК України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
За приписами п. 136.1 ст. 136 ПК України базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.
Відповідно до п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Підпунктом 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Згідно з п.п. 139.2.1, 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 ПК України резерв сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).
139.2.1. Фінансовий результат до оподаткування збільшується:
на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).
139.2.2. Фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Положення абзаців другого і третього цього підпункту не застосовуються державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, облікова політика яких у частині визначення методів обчислення величини резерву сумнівних боргів (резерву очікуваних кредитних збитків) та способу визначення коефіцієнта сумнівності не погоджена з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до законодавства.
Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Пунктом 1 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого Наказ Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193, передбачено, що національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" (далі - Національне положення (стандарт) 21) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України.
За визначенням пункту 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" валюта звітності - грошова одиниця України. Валютний курс - установлений Національним банком України офіційний валютний курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Господарська одиниця за межами України - дочірнє, асоційоване, спільне підприємство, філія, представництво або інший підрозділ підприємства, які перебувають або ведуть господарську діяльність за межами України. Іноземна валюта - валюта інша, ніж валюта звітності. Курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов`язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу. Операція в іноземній валюті - господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.
Відповідно до пункту 7 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" на кожну дату балансу:
а) монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу;
б) немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю і зарахування яких до балансу пов`язано з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на початок дня дати здійснення господарської операції;
в) немонетарні статті за справедливою вартістю в іноземній валюті відображаються за валютним курсом на початок дня дати визначення цієї справедливої вартості.
Основною характеристикою монетарної статті є право отримувати (або зобов`язання надати) фіксовану (або визначену) суму грошей або їх еквівалентів.
Основною характеристикою немонетарної статті є відсутність права отримувати (або зобов`язання надати) фіксовану (або визначену) суму грошей або їх еквівалентів.
Таким чином, оскільки статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов`язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів, є монетарними статтями, основними характеристиками яких є право отримувати (або зобов`язання надати) фіксовану (або визначену) суму грошей або їх еквівалентів, тому курсові різниці є монетарними статтями.
Пунктом 8 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" передбачено, що визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення господарської операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.
Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).
Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 Національного положення (стандарту) 21.
Курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов`язань засновників при формуванні статутного капіталу, відображаються у складі додаткового капіталу.
Згідно з пунктом 9 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов`язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході.
Відповідно до приписів пункту 1 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 (далі по тексту - Інструкція №291), ця Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов`язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства). Ведення позабалансових рахунків здійснюється за простою системою (без застосування методу подвійного запису).
Клас 3. Кошти, розрахунки та інші активи Інструкції №291:
Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті у касах, на розрахункових (поточних), валютних та інших рахунках у банках), електронних грошей, грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів і витрат майбутніх періодів.
Грошові кошти в іноземній валюті, операції з ними та розрахунки іноземною валютою на рахунках цього класу та класів 4 "Власний капітал та забезпечення зобов`язань", 5 "Довгострокові зобов`язання", 6 "Поточні зобов`язання" та на рахунках 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" і 16 "Довгострокова дебіторська заборгованість" обліковуються у гривнях у сумі, що визначається шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Національного банку України. Одночасно грошові кошти, фінансові інвестиції та розрахунки відображаються в тій валюті, в якій здійснюються розрахунки й платежі. Курсові різниці за такими операціями відносяться на рахунки 71 "Інший операційний дохід", 74 "Інші доходи", 94 "Інші витрати операційної діяльності", 97 "Інші витрати".
Рахунок 42 "Додатковий капітал" призначено для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.
За кредитом рахунку 42 "Додатковий капітал" відображається збільшення додаткового капіталу, за дебетом - його зменшення.
Рахунок 42 "Додатковий капітал" має такі субрахунки:
421 "Емісійний дохід"
422 "Інший вкладений капітал"
423 "Накопичені курсові різниці"
424 "Безоплатно одержані необоротні активи"
425 "Інший додатковий капітал"
На субрахунку 423 "Накопичені курсові різниці" узагальнюється інформація про курсові різниці, які відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку відображаються у складі власного капіталу та визнаються в іншому сукупному доході.
Таким чином, на рахунку 42 "Додатковий капітал" узагальнюється інформація про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.
Разом з тим, у спірному випадку за договором позики №0711-К від 07.11.2022 кошти отримані не безкоштовно, договором передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
Відповідно до пункту 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 квітня 2006 року № 415, запозичення - позики, векселі, облігації, а також інші види короткострокових і довгострокових зобов`язань, на які нараховуються відсотки; фінансові витрати - це витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов`язані із запозиченнями.
Таким чином, законодавство прямо передбачає право суб`єкта господарювання на включення витрат на проценти та інших витрат підприємства, що пов`язані із запозиченнями, до фінансових витрат, внаслідок чого зменшується об`єкт оподаткування податком на прибуток.
Виключно курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов`язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході.
При цьому, господарська одиниця за межами України за визначенням пункту 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" - це дочірнє, асоційоване, спільне підприємство, філія, представництво або інший підрозділ підприємства, які перебувають або ведуть господарську діяльність за межами України.
У постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі №540/356/19 викладено такі висновки щодо застосування норм права: "З аналізу наведених вище положень стандартів бухгалтерського обліку слідує, що за загальним правилом суми заборгованості в іноземній валюті є монетарними статтями балансу, які підлягають перерахунку з використанням валютного курсу на кожну дату балансу. Курсові різниці від такого перерахунку відображають або у складі доходів, або у складі витрат підприємства. Водночас, у разі якщо курсові різниці виникають (1) щодо дебіторської заборгованості або зобов`язань за розрахунками з (2) господарською одиницею за межами України, (3) погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, то вони мають бути відображені у складі іншого додаткового капіталу та відображені в іншому сукупному доході. Колегія суддів зауважує, що відображення курсових різниць у складі іншого додаткового капіталу має здійснюватись за сукупності наведених вище трьох умов".
Відповідачем не надано до суду доказів того, що контрагент позивача за договором позики №0711-К від 07.11.2022 є дочірнім, асоційованим, спільним підприємством, філією, представництвом або іншим підрозділом ТОВ "КАТТ УКРАЇНА", тобто доказів того, що контрагент позивача за договором позики №0711-К від 07.11.2022 є господарською одиницею за межами України у розумінні пункту 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів".
За наведених обставин доводи контролюючого органу про те, що втрати від курсової різниці за договором позики №0711-К від 07.11.2022 слід відображати на рахунку 42 "Додатковий капітал" є помилковими.
Згідно п. 2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Пунктом 20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" передбачено, що до інших операційних витрат включаються, зокрема, втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства).
Відповідно до пункту 29 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" до складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать, зокрема, втрати від неопераційних курсових різниць.
Згідно з приписами Інструкції №291 на рахунку 94 "Інші витрати операційної діяльності" ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 "Собівартість реалізації", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут".
Рахунок 94 "Інші витрати операційної діяльності" має такі субрахунки, зокрема, 945 "Втрати від операційної курсової різниці"
На субрахунку 945 "Втрати від операційної курсової різниці" ведеться облік втрат за активами й зобов`язаннями операційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти.
На рахунку 97 "Інші витрати" ведеться облік витрат, що виникають в процесі діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані з виробництвом або реалізацією основної продукції (товарів) та послуг.
Рахунок 97 "Інші витрати" має такі субрахунки, зокрема, 974 "Втрати від неопераційних курсових різниць"
На субрахунку 974 "Втрати від неопераційних курсових різниць" відображаються втрати за активами й зобов`язаннями неопераційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти.
При цьому, і втрати від операційної курсової різниці, і інші витрати відносяться до витрат підприємства, на які в силу приписів статті 134 ПК України зменшується фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток підприємств.
Так, пунктом 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 24.01.2011 № 25) (далі - Національне положення (стандарт) 25), передбачено, що форми Фінансової звітності малого підприємства та Фінансової звітності мікропідприємства наведені відповідно в додатках 1, 2 до цього Національного положення (стандарту).
Додатком 1 до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність" (пункт 4 розділу I) є Фінансова звітність малого підприємства, відповідно до якої у рядку з кодом 2285 "Разом витрати (2050 + 2180 + 2270)" відображається сума показників: Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) код рядку 2050, інші операційні витрати код рядку 2180, інші витрати код рядка 2270.
У рядку з кодом 2285 "Фінансовий результат до оподаткування (2280 - 2285)" відображається різниця показника графи "Разом доходи" код рядку 2280 та показника графи "Разом витрати" код рядку 2285.
Зважаючи на викладене вище, доводи відповідача про те, що позивачем завищено фінансовий результат до оподаткування: за 2022 рік на суму 642225,0 грн., за 2023 рік на суму 814225,0 грн., за 2024 рік на суму 429675,0 грн., за 1 півріччя 2025 року на суму 1213925,0 грн. є необґрунтованими.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З огляду на частину 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факту порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп.138.3.4 ст. 138 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України №318 від 31 грудня 1999 року "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", наказу Міністерства фінансів України №39 від 25.02.2000 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва" та, як наслідок, не доведено завищення позивачем суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1213925 грн. та зменшення грошового зобов`язання з податку на прибуток, який сплачують інші підприємства, за податковими та/або іншими зобов`язаннями на суму 339502 грн. 50 коп.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення форми "П" від 08 грудня 2025 року №0[телефон приховано] в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "КАТТ УКРАЇНА" суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1213925 грн. та податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 08 грудня 2025 року №0[телефон приховано] в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "КАТТ УКРАЇНА" грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток, який сплачують інші підприємства, за податковими та/або іншими зобов`язаннями на суму 339502 грн. 50 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 84875 грн. 63 коп., - прийняті відповідачем Головним управлінням ДПС у Полтавській області не на підставі, не у межах повноважень, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягають скасуванню.
При прийнятті рішення у даній справі суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Таким чином, позов "КАТТ УКРАЇНА" обґрунтований та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 24574,55 грн., що підтверджено платіжним документом №311 від 05.03.2026 /том 1 а.с. 12/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /том 1 а.с. 249/.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за подання позову в електронній формі у цій справі позивач повинен сплатити (з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору) судовий збір у розмірі 19659 грн. 64 коп. = (1638303,13 грн.*1,5%)*0,8)).
Таким чином, при задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТТ УКРАЇНА" суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТТ УКРАЇНА" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 19659 грн. 64 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2-9, 72-77, 90, 139, 227, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
У Х В А Л И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТТ УКРАЇНА" (вул. Чумацький шлях, 74А, м. Полтава, 36010, ідентифікаційний код 42986055) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "П" від 08 грудня 2025 року №0[телефон приховано] в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "КАТТ УКРАЇНА" суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1213925 грн. (один мільйон двісті тринадцять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять гривень).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 08 грудня 2025 року №0[телефон приховано] в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "КАТТ УКРАЇНА" грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток, який сплачують інші підприємства, за податковими та/або іншими зобов`язаннями на суму 339502 грн. 50 коп. (триста тридцять дев`ять тисяч п`ятсот дві гривні п`ятдесят копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 84875 грн. 63 коп. (вісімдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят п`ять гривень шістдесят три копійки).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТТ УКРАЇНА" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 19659 грн. 64 коп. (дев`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять гривень шістдесят чотири копійки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13 листопада 2026 року.
Суддя С.С. Сич