ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
13 листопада 2026 року м. Полтава Справа № 440/5913/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бевзи В.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву Міністерства юстиції України про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення Полтавського окружного адміністративного суду у цій справі,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі №440/5913/20, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року зобов`язано Полтавський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 31 липня 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів.
21.09.2026 до суду від Міністерства юстиції України надійшла заява про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення Полтавського окружного адміністративного суду у цій справі, з урахуванням порядку статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме просить:
"Змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа №440/5913/20 від 07.07.2021, виданого Полтавським окружним адміністративним судом про зобов`язання Полтавського апеляційного суду (вул. Соборності, буд. 18, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 42262431) провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 31 липня 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів., шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів 502 967,99 ( п`ятсот дві тисячі дев`ятсот шістдесят сім гривень 99 копійок) з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845".
Ухвалою суду від 24.09.2026 заяву призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні 22.10.2026.
У судове засідання 22.10.2026 державний виконавець та учасники справи не з`явились.
За змістом частини другої статті 378 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Отож, суд визнав за можливе розглянути заяву у порядку письмового провадження, за відсутності державного виконавця, стягувача та боржника.
Розглянувши подану заяву та матеріали адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами другою, третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, в силу наведених вище норм остаточне рішення суду є обов`язковим для учасників справи.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у цій справі, зобов`язано Полтавський апеляційний суд здійснити перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_2 за період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів.
Державний виконавець у поданій до суду заяві зазначив, що kистом від 31.08.2026 Полтавський апеляційний суд повідомив про те, що станом на 31.08.2026 заборгованість по забезпеченню виконання постанови від 29.07.2021 становить 502 967,99 грн.
Наразі виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.
Добровільне виконання судового рішення за відкритою бюджетною програмою Полтавського апеляційного суду КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" неможливе через відсутність кошторисних призначень. Таким чином, виконання судового рішення на користь суддів, працівників апаратів судів повинно здійснюватися з бюджетної програми КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя".
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Засади фінансування судів закріплені у статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина перша); функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, крім Верховного Суду і вищого спеціалізованого суду, здійснює Державна судова адміністрація України (частина третя); функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України (частина четверта).
Відповідно до статті 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Наведеним нормам кореспондують положення статті 151 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якими обумовлено, що державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади, є Державна судова адміністрація України.
У розумінні пунктів 18 і 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень; розпорядником бюджетних коштів є бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету.
Таким чином, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких, зокрема щодо суддів місцевих і апеляційних судів, є ДСА України, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби.
Натомість, відповідальною особою за безпосереднє нарахування та виплату стягувачу суддівської винагороди за спірний період є боржник - Полтавський апеляційний суд.
Відповідно до підпункту 2.1.1.3 пункту 2.1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 21.06.2012 №754), видатки на винагороду відповідно до законодавства здійснюються, зокрема, за Кодом 2113 "Суддівська винагорода":
1) суддівська винагорода за встановленими посадовими окладами; надбавка за вислугу років; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді, доплата за науковий ступінь, доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці;
2) допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу під час надання щорічної відпустки;
3) вихідна допомога у разі виходу у відставку.
У розпорядженні ДСА України також діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень судів - КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів".
Враховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе лише у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів.
Водночас, вимоги про стягнення заборгованості з виплати суддівської винагороди і про зобов`язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду (з урахуванням положень статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") є двома різними способами захисту порушеного права, що передбачає відмінний механізм їхнього виконання/реалізації.
Умови та підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення визначені у статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частин першої, третьої якої за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Тобто виключною правовою підставою для прийняття судом рішення про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.
При цьому під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в раніше встановлений порядок і спосіб.
Разом з тим, здійснення судом зміни порядку чи способу виконання рішення не повинно змінювати способу захисту порушеного права, обраного судом при вирішенні справи.
Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №281/1820/14-а, від 16.05.2018 у справі №556/2609/14-а, від 12.04.2018 у справі №759/1928/13-а.
Таким чином, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Суд вважає безпідставними доводи боржника про відсутність належного бюджетного фінансування для виплати стягувачу суддівської винагороди як підставу, яка робить неможливим виконання судового рішення, оскільки Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для нездійснення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі №21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі №21- 44а10).
Резолютивна частина рішення Полтавського окружного адміністративного суду у цій справі має зобов`язальний характер, суд першої інстанції при розгляді справи не вирішував позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення на користь позивача певної суми коштів.
Суд зазначає, що зміна способу виконання рішення суду запропонованим заявником чином потягне зміну рішення по суті, що не відповідає інституту зміни способу його виконання.
Рішення суду у цій справі стосується суддівської винагороди - тобто гарантій незалежності суду і не стосується обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.
Отже, для цієї категорії спав відсутні підстави для зміни способу виконання рішення на стягнути.
Рішення суду у цій справі стосується саме виплати суддівської винагороди за певний період часу, тобто належним відповідачем є саме Полтавський апеляційний суд, а не Державний бюджет України.
Змінивши спосіб виконання такого рішення в обраний заявником спосіб буде змінене рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, тоді як зміна на підставі статті 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Наведений вище висновок відповідає висновку щодо застосування норм права, викладеному у постанові Верховного Суду від 30.07.19 у справі № 281/1618/14-а.
Вказані висновки також узгоджуються з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 30.01.18 у справі №281/1820/14-а (К/9901/1034/17), в якій Суд вказав на те, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення у цій справі.
Керуючись статтями 14, 248, 370, 372, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення суду в адміністративній справі №440/5913/20 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддя В.І. Бевза