РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
13 листопада 2026 року м. Рівне №460/15433/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження та невиплати ОСОБА_1 індексації пенсії відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» та в обмеженні його пенсії максимальним (граничним) розміром; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 без обмеження розміром індексації з 01.03.2023 на - 4153,62 грн; з 01.03.2024 на - 1349,07 грн; з 01.03.2025 на - 2943,76 грн; з 01.03.2026 на - 2801,66 грн, без обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, призначену йому по досягненню 50-річного віку відповідно до частини другої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII. Вказує, що розмір його пенсії протиправно обмежується відповідачем. Просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 19.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень вказав, що розмір пенсії позивача обраховано відповідно до чинного законодавства. Підстави для перерахунку відсутні.
Дослідивши подані докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Обставини справи, встановлені судом:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, призначену йому по досягненню 50-річного віку відповідно до частини другої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII.
На адвокатський запит представника позивача від 18.05.2026 №1095/05/2026 відповідач листом від 22.05.2026 №1700-0202-8/41388 повідомив, зокрема, що позивачу з 10.11.2003 встановлено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, як особі, потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, відповідно до статті 51 Закону №796-XII, а також що враховуючи норми частини 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсію ОСОБА_1 встановлено в максимальному розмірі на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а саме 25950,00 грн (2595,00 грн х 10).
На адвокатський запит представника позивача від 31.07.2026 №1743/07/2026 відповідач листом від 07.08.2026 №1700-0202-8/66328 зазначив підстави та розміри обмеження індексації, зазначивши, що обмеження в індексації становить з 01.03.2023 - 4153,62 грн, з 01.03.2024 - 1349,07 грн, з 01.03.2025 - 2943,76 грн, з 01.03.2026 - 2801,66 грн».
Не погоджуючись з діями відповідача щодо обмеження розміру його пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до пункту 4 статті 14 Закону №796-XII до категорії 4 віднесено осіб, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Статтею 49 Закону №796-XII визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3 і 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 51 Закону №796-XII особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю. Саме така додаткова пенсія і призначена позивачу з 10.11.2003 (за заявою від 10.11.2003), що підтверджено відповіддю відповідача від 22.05.2026 №1700-0202-8/41388.
Стаття 53 Закону №796-XII, у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII передбачала, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, з урахуванням інших доходів не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 статтю 53 (крім її назви) Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII визнано неконституційною, і вона втратила чинність з дня ухвалення цього Рішення. Отже, законодавче обмеження додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, десятьма прожитковими мінімумами усунуто з правового поля ще у 2018 році.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини Рішення №6-р/2018 прямо застосував підхід відновлення попередньої редакції норми, зазначивши, що застосуванню підлягає стаття 60 Закону №796-XII у редакції до внесення змін Законом №76-VIII. За аналогією застосуванню підлягає й стаття 53 Закону №796-XII у редакції до внесення змін Законом №76-VIII, згідно з якою «додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, та щомісячна компенсація сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітної плати, пенсії чи іншого доходу».
Статтею 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, гарантовано надання пенсій за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), за наявності відповідного страхового стажу. Саме на підставі цієї норми позивачу і призначено пенсію за віком у 50 років.
При цьому статтею 55 Закону №796-XII встановлено, що призначення та виплата пенсій зазначеним категоріям осіб провадиться відповідно до Закону №1058-IV і цього Закону. Тобто положення Закону №1058-IV застосовуються до пенсії позивача виключно у частині визначення розміру пенсії (за формулою статті 27) та порядку її обчислення, оскільки сам Закон №796-XII формули обчислення розміру пенсії за віком не містить. Застосування Закону №1058-IV у цьому випадку є похідним і субсидіарним та не змінює правової природи пенсії позивача як пенсії, право на яку та підстава призначення якої випливають із Закону №796-XII.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 67 Закону №796-XII пенсії, передбачені цим Законом, підвищуються відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.
Згідно з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини. Тобто законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження визначати розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати та порядок такого збільшення, але не наділяв Уряд правом установлювати абсолютний розмір суми, на яку може бути збільшено пенсію в результаті перерахунку. Установлення розміру пунктом 10 постанови №168, пунктом 3 постанови №185, пунктом 3 постанови №209 та пунктом 3 постанови №236 фактично викривляє передбачений законом механізм індексації та запроваджує обмеження пенсійних прав підзаконним актом, що прямо суперечить пункту 6 частини першої статті 92 та частині другій статті 19 Конституції України.
Кабінетом Міністрів України 24 лютого 2023 року прийнято постанову №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова №168), пунктом 1 якої установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,197. При цьому пунктом 10 Постанови №168 установлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
З 01.03.2023 відповідач на виконання Постанови №168 прийняв рішення про перерахунок пенсії №956180112732, яким провів індексацію пенсії позивача, внаслідок чого розмір пенсії з надбавками склав 31154,55 грн із розрахунку: розмір пенсії за віком (ст. 27) - 34352,08 грн; доплата за понаднормовий стаж - 375,90 грн; додаткова пенсія особам, віднесеним до 4 категорії ЧАЕС - 56,94 грн; пенсія за особливі заслуги перед Україною - 523,25 грн; обмеження в індексації з 01.03.2023 - (- 4153,62 грн). Водночас до виплати визначено 20930,00 грн (максимальний розмір).
23.02.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова №185), пунктом 1 якої установлено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796, а пунктом 3 - що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
З 01.03.2024 відповідач на виконання Постанови №185 прийняв рішення про перерахунок пенсії №956180112732 (розрахунок від 28.02.2024), яким розмір пенсії з надбавками визначено у сумі 34183,40 грн із застосуванням обмеження в індексації з 01.03.2023 - (- 4153,62 грн) та обмеження в індексації з 01.03.2024 - (- 1349,07 грн). До виплати визначено 23610,00 грн (максимальний розмір).
25.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова №209), пунктом 1 якої установлено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115, а пунктом 3 - що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500 гривень.
З 01.03.2025 відповідач на виконання Постанови №209 прийняв рішення про перерахунок пенсії №956180112732 (розрахунок від 26.02.2025), яким розмір пенсії з надбавками визначено у сумі 35683,40 грн із застосуванням обмежень в індексації з 01.03.2023 - (-4153,62 грн), з 01.03.2024 - (- 1349,07 грн), з 01.03.2025 - (- 2943,76 грн). До виплати визначено 23610,00 грн (максимальний розмір).
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі - Постанова №236) установлено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121, а пунктом 3 - що розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку не може перевищувати 2595 гривень.
З 01.03.2026 відповідач на виконання Постанови №236 прийняв рішення про перерахунок пенсії №956180112732 (розрахунок від 11.03.2026), яким розмір пенсії з надбавками визначено у сумі 39873,73 грн із застосуванням обмежень в індексації з 01.03.2023 - (-4153,62 грн), з 01.03.2024 - (- 1349,07 грн), з 01.03.2025 - (- 2943,76 грн), з 01.03.2026 - (- 2801,66 грн). До виплати визначено 25950,00 грн (максимальний розмір).
Таким чином, з аналізу наведеного слідує, що на виконання вимог Постанови №168, Постанови №185, Постанови №209 та Постанови №236 перерахунок пенсії проводиться із застосуванням коефіцієнта у розмірі 1,197 (з 01.03.2023), 1,0796 (з 01.03.2024), 1,115 (з 01.03.2025), 1,121 (з 01.03.2026), однак розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500 гривень - з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та 2595 гривень - з 01.03.2026 відповідно.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 травня 2026 року у справі №600/1447/25-а (адміністративне провадження №К/990/13290/26) розглянув спір, предметом якого були саме дії територіального органу Пенсійного фонду України щодо обмеження максимальним розміром індексації пенсії на підставі Постанови №209 особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та скасував рішення судів попередніх інстанцій з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
При цьому Верховний Суд вказав, що у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України» (пункт 36 постанови); Конституційний Суд України наголосив, що будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №796-XII, порушує гарантії, закріплені у статті 46 Конституції України» (пункт 40 постанови); на момент виникнення спірних правовідносин нормами Закону №796-XII не передбачено будь-яких обмежень максимального розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного закону, у зв`язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованих висновків щодо правомірності дій відповідача в частині обмеження пенсії позивача при її перерахунку максимальним розміром індексації (пункт 42 постанови); застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України, у тому числі, які мають право на пенсію за Законом №796-XII, постанови №209, якою передбачено обмеження розміру таких пенсій, є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України (пункт 43 постанови).
Правова позиція Верховного Суду сформульована не лише щодо осіб, яким пенсію призначено за Законом №796-XII, а щодо «громадян України, у тому числі, які мають право на пенсію за Законом №796-XII». Позивач до такої категорії осіб належить: відповідно до статей 49, 51 Закону №796-XII йому як особі, віднесеній до категорії 4, з 10.11.2003 призначено та виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, тобто пенсійну виплату позивача частково призначено безпосередньо на підставі Закону №796-XII, а підвищення (індексація) регулюється частиною другою статті 67 цього ж Закону.
Оскільки обмеження, встановлені пунктом 10 Постанови №168, пунктом 3 Постанови №185, пунктом 3 Постанови №209 та пунктом 3 Постанови №236, застосовані відповідачем до всієї пенсійної виплати позивача як єдиного цілого (у тому числі до тієї її частини, що призначена за Законом №796-XII), такі дії відповідача є протиправними.
Судом враховано, що ані Закон №796-XII, ані Закон №1058-IV не передбачають можливості обмеження суми індексації пенсії граничною величиною у гривнях. Частина друга статті 42 Закону №1058-IV уповноважує Кабінет Міністрів України визначати виключно розмір та порядок збільшення показника середньої заробітної плати, а не встановлювати обмеження результату перерахунку.
Обмеження максимального розміру пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснювалось на підставі положень статті 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі Закон №3668-VI), що поширює свою дію на Закон №796-XII, та першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII.
Статтею 2 Закону №3668-VI встановлено, що розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Аналогічне за змістом обмеження містило перше речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII.
20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв Рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, а також припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII зі змінами. Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього Рішення зазначені приписи втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що запроваджене обмеження максимального розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії) осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призвело до порушення сутності конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб, що є порушенням зобов`язань держави, які випливають зі змісту статей 3, 16, 50 Конституції України в їх взаємозв`язку.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII.
Із зазначеними положеннями Конституції України узгоджується пункт 3 частини першої статті 61 Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24.08.2023 №3354-IX, відповідно до якого нормативно-правовий акт або окремий його структурний елемент визнається таким, що втратив чинність, у разі, якщо Конституційним Судом України прийнято рішення про визнання нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України.
Вирішуючи питання щодо початку дії вказаного Рішення Конституційного Суду України в аналогічних за змістом правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 04.07.2024 у справі №580/7744/23 дійшов висновку, що правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності приписів статті 2 Закону №3668-VI, що поширює свою дію на Закон №796-XII, та першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, тобто з 21.03.2024. У згаданій постанові Верховний Суд також підкреслив, що з 21.03.2024 правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні.
Спірні правовідносини у цій справі тривають і після 21.03.2024, а вимоги заявлені за період, що настав значно пізніше ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024. Відтак, наведена юридична позиція підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Суд зазначає, що зі змісту мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 прямо вбачається, що предметом розгляду було саме обмеження максимального розміру пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, «що на них поширюється дія Закону №796-XII». Позивач належить саме до цієї категорії осіб: пенсію за віком йому призначено із застосуванням статті 55 Закону №796-XII, а додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, за статтею 51 цього ж Закону. Відтак юридична позиція Конституційного Суду України стосується позивача безпосередньо.
Суд встановив, що відповідач обмеження розміру пенсії застосував на підставі частини третьої статті 27 Закону № 1058-IV. Проте для осіб, на яких поширюється Закон № 796-XII, обмеження максимального розміру пенсії встановлювалося спеціальними нормами, які визнано неконституційними. Застосування за таких умов загальної норми Закону № 1058-IV для встановлення аналогічного за змістом обмеження фактично відтворює наслідки норм, що втратили чинність, і суперечить обов`язковості рішення Конституційного Суду України. Суд також враховує, що Рішенням КСУ від 17.07.2018 № 6-р/2018 вже визнано неконституційним обмеження додаткової пенсії за шкоду здоров`ю, яка є складовою пенсійної виплати позивача.
В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі №796-XII, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.
Тому за наявності декількох можливих способів обчислення (визначення розміру) пенсії пенсійний орган зобов`язаний обрати той із них, який є найсприятливішим для особи. Оскільки обчислення пенсії позивача без застосування обмеження максимальним розміром є більш сприятливим для позивача та відповідає вимогам Конституції України з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024, саме такий спосіб і підлягав застосуванню відповідачем.
Суд враховує, що право на отримання пенсії у нарахованому розмірі є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Кечко проти України» та «Пічкур проти України» наголошував, що держава не може посилатися на відсутність бюджетних коштів як на підставу для недотримання своїх зобов`язань. Відповідач фактично нарахував позивачу пенсію у розмірі 39923,73грн, проте виплачує лише 25950,00грн.
За таких обставин дії відповідача щодо обмеження розміру пенсійної виплати позивача максимальним (граничним) розміром здійснені поза межами повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, що є порушенням частини другої статті 19 Конституції України та підставою для задоволення позову в цій частині. Відповідні вимоги зобов`язального характеру підлягають задоволенню в силу того, що вони є похідними від основних вимог (пункт 23 частини першої статті 4 КАС України).
Відтак, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.03.2026 без обмеження розміром індексації з 01.03.2023 на - 4153,62 грн; з 01.03.2024 на - 1349,07 грн; з 01.03.2025 на - 2943,76 грн; з 01.03.2026 на - 2801,66 грн, без обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вказане, сума судового збору в розмірі 1064,96грн, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження та невиплати ОСОБА_1 індексації пенсії відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» та в обмеженні його пенсії максимальним (граничним) розміром.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 без обмеження розміром індексації з 01.03.2023 на - 4153,62 грн; з 01.03.2024 на - 1349,07 грн; з 01.03.2025 на - 2943,76 грн; з 01.03.2026 на - 2801,66 грн, без обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у сумі 1064,96грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні, 96 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 13 листопада 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Т.О. Комшелюк