РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
13 листопада 2026 р. м. Рівне №460/14736/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 460/14736/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.09.2026 адміністративний позов задоволено повністю.
Зокрема, суд визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 09.03.2022 по 07.10.2025 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та зобов`язав відповідача здійснити відповідні нарахування і виплати.
Крім того, суд визнав протиправними дії військової частини щодо призупинення виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період стаціонарного лікування з 12.06.2025 по 13.08.2025 та зобов`язав відповідача нарахувати і виплатити належне грошове забезпечення за вказаний період з урахуванням висновків суду.
Під час ухвалення зазначеного рішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалося, оскільки представник позивача повідомила про подання доказів на підтвердження таких витрат після ухвалення судового рішення.
28.09.2026 через підсистему "Електронний суд" представник позивача - адвокат Пархомчук Вікторія Віталіївна подала заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000грн. Обґрунтовуючи подану заяву, представник позивача зазначила, що правнича допомога надавалася на підставі договору від 27.07.2026, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням "Лінія Права". На виконання зазначеного договору адвокатом надано правничу допомогу, яка включала первинне консультування клієнта, підготовку та подання адвокатських запитів до військової частини, ознайомлення з документами, аналіз законодавства та судової практики, формування правової позиції, складання та подання позовної заяви, відповіді на відзив, інших заяв і клопотань, а також надання консультацій у межах предмета договору. Вартість наданої правничої допомоги визначена сторонами договору у фіксованому розмірі 13000грн. На підтвердження заявлених витрат представником позивача подано договір про надання правничої допомоги від 27.07.2026, акт прийому-передачі послуг правничої допомоги від 28.09.2026, документи на підтвердження статусу та повноважень адвоката, а також підтвердження направлення заяви відповідачу. На думку заявника, понесені витрати є обґрунтованими, розумними та співмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і значенням справи для позивача, а тому підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
Клопотання про зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу від відповідача до суду не надходило.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, заяву про ухвалення додаткового судового рішення та додані до неї докази, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Положеннями частини третьої статті 143 КАС України передбачена можливість вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог за наявності передбачених законом умов.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У позовній заяві представник позивача зазначила попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000грн та повідомила суд про намір подати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.
Рішення суду у цій справі ухвалено 21.09.2026.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення разом із доказами на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано 28.09.2026.
Оскільки п`ятий день після ухвалення судового рішення припав на суботу 26.09.2026, відповідно до правил обчислення процесуальних строків, визначених статтею 120 КАС України, останнім днем строку подання доказів є перший після нього робочий день - понеділок 28.09.2026.
Отже представник позивача дотрималася встановленого процесуальним законом порядку та строку подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.
Зважаючи на те, що питання розподілу таких витрат під час ухвалення рішення від 21.09.2026 не вирішувалося, суд встановив наявність передбачених пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України підстав для ухвалення додаткового судового рішення.
Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною шостою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною сьомою статті 134 КАС України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, поведінку сторін під час розгляду справи та їхні дії щодо досудового вирішення спору.
Отже, вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд має перевірити наявність відповідних договірних правовідносин між адвокатом та клієнтом, фактичне надання правничої допомоги, її зв`язок із розглядом конкретної справи, погоджену сторонами вартість таких послуг, а також відповідність заявлених витрат установленим процесуальним законом критеріям.
При цьому необхідно розмежовувати перевірку належності та достатності доказів, що підтверджують витрати, і зменшення заявленого розміру витрат з мотивів їх неспівмірності.
Останнє відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України здійснюється за клопотанням іншої сторони, яка повинна довести відповідні обставини.
Правові засади здійснення адвокатської діяльності, договірних відносин між адвокатом та клієнтом, а також визначення гонорару адвоката врегульовані Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону договір про надання правничої допомоги є домовленістю, за якою адвокат, адвокатське бюро або адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні на умовах і в порядку, визначених договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтею 26 зазначеного Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару, зокрема фіксований розмір або погодинна оплата, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З наведених положень законодавства вбачається, що визначення розміру гонорару належить до договірних відносин адвоката та клієнта, тоді як питання його компенсації за рахунок іншого учасника справи вирішується судом відповідно до процесуальних норм, які регулюють розподіл судових витрат.
Як встановлено судом, 27.07.2026 між ОСОБА_1 як клієнтом та Адвокатським об`єднанням "Лінія Права" в особі адвоката Пархомчук Вікторії Віталіївни укладено договір про надання правничої допомоги.
Відповідно до пункту 1 зазначеного договору адвокат зобов`язалася надати клієнту правничу допомогу, а клієнт - оплатити гонорар за надану правничу допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Зміст правничої допомоги за договором охоплює представництво інтересів клієнта у справі щодо перерахунку та виплати його грошового забезпечення.
При цьому договором передбачено, що адвокат самостійно визначає обсяг конкретного виду правничої допомоги, виходячи з пріоритету інтересів клієнта, а перелік наданої правничої допомоги визначається в акті прийому-передачі послуг.
Пунктом 2 договору сторони погодили фіксований розмір гонорару за надання правничої допомоги в сумі 13000грн.
Умовами цього пункту також передбачено, що клієнт зобов`язаний сплатити визначену суму гонорару протягом трьох місяців з моменту підписання договору.
Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок адвокатського об`єднання або шляхом внесення готівки до його каси.
Пунктом 6 договору визначено, що він діє на стадії розгляду справи в суді першої інстанції.
Таким чином, договором визначено предмет правничої допомоги, порядок її надання, фіксовану вартість адвокатських послуг, строк та порядок оплати, а також стадію судового провадження, в межах якої надається правнича допомога.
Крім того, на підтвердження фактичного надання правничої допомоги заявником подано акт прийому-передачі послуг правничої допомоги від 28.09.2026 до договору від 27.07.2026.
Зі змісту зазначеного акта встановлено, що Адвокатським об`єднанням "Лінія Права" надано ОСОБА_1 правничу допомогу в такому обсязі: первинна консультація, підготовка та подання адвокатських запитів до військової частини; ознайомлення з наданими документами; аналіз законодавства, судової практики, формування та узгодження правової позиції; складання та подання до суду позовної заяви, відповіді на відзив, інших заяв та клопотань; надання правових консультацій у межах предмета договору про надання правничої допомоги.
Відповідно до пункту 1 акта загальна вартість наданої правничої допомоги становить 13000грн.
Пунктом 2 акта сторони підтвердили, що адвокатське об`єднання виконало свої зобов`язання за договором від 27.07.2026, а клієнт не має претензій щодо змісту, обсягу та якості наданої правничої допомоги.
Акт підписаний клієнтом та адвокатом і містить відомості, які дозволяють встановити зміст наданих послуг, їх загальну вартість та зв`язок із предметом адміністративної справи.
Оцінюючи наведені документи, суд зазначає, що договір від 27.07.2026 підтверджує виникнення між позивачем та адвокатським об`єднанням договірних правовідносин щодо надання професійної правничої допомоги, а акт від 28.09.2026 - виконання обумовлених договором зобов`язань з надання відповідних послуг та прийняття їх клієнтом.
Крім того, матеріалами адміністративної справи підтверджується безпосереднє здійснення адвокатом Пархомчук В.В. представництва інтересів позивача. Зокрема, адвокатом підготовлено та подано позовну заяву, в якій наведено фактичні обставини проходження позивачем військової служби, відомості про перебування на стаціонарному лікуванні, зміст звернень до військової частини та отриманих відповідей, а також правове обґрунтування заявлених вимог.
Матеріали справи також підтверджують підготовку представником позивача відповіді на відзив відповідача.
Зміст зазначених процесуальних документів свідчить про здійснення адвокатом правового аналізу обставин справи, застосовного законодавства та судової практики, а також формування і викладення правової позиції позивача.
При цьому правнича допомога, зазначена в акті від 28.09.2026, за своїм характером безпосередньо пов`язана з предметом цього адміністративного спору.
Так, підготовка адвокатських запитів та ознайомлення з документами були спрямовані на встановлення обставин нарахування і виплати грошового забезпечення позивача, а аналіз законодавства та судової практики - на визначення правових підстав для звернення до суду.
Складання позовної заяви, відповіді на відзив та інших процесуальних документів становило безпосередню реалізацію повноважень адвоката щодо представництва інтересів позивача в суді. Надання правових консультацій у межах предмета договору також належить до правничої допомоги, пов`язаної з підготовкою та супроводженням розгляду справи.
Отже, подані заявником документи в сукупності з матеріалами адміністративної справи підтверджують фактичне надання позивачу професійної правничої допомоги та її безпосередній зв`язок із судовим розглядом.
Суд зазначає, що укладеним між позивачем та адвокатським об`єднанням договором встановлено фіксований розмір гонорару - 13000грн, який не поставлено в залежність від кількості витрачених адвокатом годин або вартості кожної окремої послуги.
За своєю правовою природою фіксований гонорар передбачає визначення сторонами договору конкретної суми винагороди за надання погодженого комплексу правничої допомоги, а не обчислення її вартості шляхом множення кількості витрачених годин на відповідну погодинну ставку. Тому відсутність у поданому акті окремого розподілу вартості кожної послуги або відомостей про кількість годин, витрачених на їх надання, сама по собі не свідчить про недоведеність розміру витрат на професійну правничу допомогу. Визначальним у такому випадку є встановлення судом погодженої сторонами фіксованої вартості послуг, факту їх надання, змісту виконаної адвокатом роботи та її зв`язку з розглядом відповідної справи.
Акт прийому-передачі послуг від 28.09.2026 містить перелік виконаних адвокатом робіт, а договір від 27.07.2026 визначає їх загальну фіксовану вартість.
Наведені документи в сукупності дають змогу встановити як зміст наданої позивачу правничої допомоги, так і її погоджену сторонами вартість.
Відтак відсутність погодинного розрахунку чи окремої вартості кожної складової правничої допомоги за обставин цієї справи не перешкоджає вирішенню питання про розподіл заявлених судових витрат.
Судом також встановлено, що до заяви про ухвалення додаткового судового рішення не долучено платіжного доручення, квитанції чи іншого документа, який би підтверджував фактичне перерахування або внесення позивачем коштів у рахунок оплати правничої допомоги.
Водночас зазначена обставина не є самостійною та достатньою підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розподілу підлягають витрати на правничу допомогу адвоката, вартість яких як фактично сплачена, так і така, що підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічне положення закріплено частиною сьомою статті 139 КАС України, відповідно до якої розмір судових витрат визначається судом на підставі доказів щодо витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.
Наведені положення процесуального законодавства не пов`язують можливість компенсації витрат на професійну правничу допомогу виключно з фактом їх попередньої оплати.
Верховний Суд у додатковій постанові від 18.08.2021 у справі № 300/3178/20 сформулював висновок, відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу за умови підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи такі витрати вже фактично сплачені стороною, чи лише мають бути нею сплачені.
Аналогічний правовий підхід щодо необхідності врахування не лише фактично сплачених сум, але й витрат, які сторона зобов`язана сплатити відповідно до договору про надання правничої допомоги, застосовано Верховним Судом у постанові від 04.06.2024 у справі № 808/1564/18.
У зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що відмова у відшкодуванні витрат виключно через відсутність доказів фактичної оплати адвокатських послуг не узгоджується з положеннями процесуального законодавства. При цьому суд має з`ясувати умови оплати послуг, наявність обов`язку щодо їх оплати, обсяг наданої правничої допомоги, її реальність, розумність та співмірність.
У постанові від 20.08.2024 у справі № 420/22020/23 Верховний Суд також виходив із того, що для вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу необхідним є надання доказів щодо обсягу наданих адвокатом послуг та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Отже сам по собі факт відсутності платіжного документа не спростовує існування у сторони витрат на професійну правничу допомогу, якщо належними доказами підтверджено факт надання відповідних послуг, їх вартість та обов`язок клієнта здійснити оплату.
У цій справі пунктом 2 договору від 27.07.2026 визначено обов`язок позивача сплатити гонорар у розмірі 13000грн протягом трьох місяців з моменту підписання договору.
Відповідно до акта прийому-передачі послуг від 28.09.2026 адвокатським об`єднанням виконано зобов`язання з надання правничої допомоги, а позивачем прийнято відповідні послуги без зауважень щодо їх змісту, обсягу та якості.
Отже на дату подання заяви встановлений договором тримісячний строк оплати ще не закінчився, що додатково пояснює відсутність документа про фактичне проведення розрахунків.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутність доказів фактичної оплати адвокатських послуг не перешкоджає відшкодуванню заявлених витрат, оскільки їх вартість, фактичне надання та обов`язок позивача щодо оплати підтверджуються належними доказами.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує характер спірних правовідносин, обсяг та зміст виконаної адвокатом роботи, складність правового регулювання, значення справи для позивача, а також установлені законом критерії співмірності судових витрат.
Предметом розгляду в цій адміністративній справі були вимоги щодо належного нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовця за тривалий період, а також правомірності призупинення виплат під час перебування позивача на стаціонарному лікуванні.
Вирішення зазначеного спору потребувало застосування положень законодавства про соціальний і правовий захист військовослужбовців, нормативно-правових актів, що регулюють порядок визначення та виплати грошового забезпечення, а також урахування змін відповідного правового регулювання та актуальної судової практики.
Зокрема, правова позиція позивача щодо перерахунку грошового забезпечення ґрунтувалася на необхідності визначення належної розрахункової величини для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням у різні періоди проходження військової служби.
Окремий предмет дослідження становили обставини перебування позивача на лікуванні, наявність медичних документів та правомірність припинення виплати йому грошового забезпечення.
Отже справа поєднувала декілька взаємопов`язаних, але самостійних правових питань, кожне з яких потребувало відповідного фактичного та нормативного обґрунтування.
Суд також враховує, що зазначений спір безпосередньо стосувався майнових прав позивача як військовослужбовця, належного розміру його грошового забезпечення та реалізації встановлених законом соціальних гарантій.
Незважаючи на немайновий характер заявлених позовних вимог, результати розгляду справи мають для позивача істотне матеріальне значення, оскільки пов`язані з обов`язком відповідача здійснити відповідні нарахування та виплати за тривалий період.
При цьому суд бере до уваги, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а отже, адвокат не брала участі у судових засіданнях.
Однак така форма судового розгляду сама по собі не свідчить про незначний обсяг або відсутність складності правничої допомоги, оскільки основна робота адвоката полягала в опрацюванні доказів, аналізі нормативно-правового регулювання, формуванні правової позиції та підготовці письмових процесуальних документів.
Крім того, суд враховує, що розмір гонорару в сумі 13000грн погоджено сторонами договору як фіксовану винагороду за комплекс правничої допомоги на стадії розгляду справи в суді першої інстанції.
Подані до суду документи підтверджують фактичне виконання адвокатом відповідних робіт, їх зв`язок із розглядом справи та погоджену сторонами вартість.
Оцінюючи заявлений розмір витрат у співвідношенні зі складністю спору, змістом виконаної адвокатом роботи та значенням справи для позивача, суд не встановив обставин, які б свідчили про очевидну необґрунтованість заявленої суми або відсутність зв`язку відповідних послуг із розглядом цієї адміністративної справи.
У постанові від 01.10.2026 у справі № 420/10325/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, аналізуючи положення частин п`ятої - сьомої статті 134 КАС України, дійшов висновку, що застосування принципу співмірності витрат на професійну правничу допомогу та зменшення їх розміру можливе за наявності відповідного клопотання іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення неспівмірності таких витрат. При цьому Верховний Суд наголосив, що зменшення заявленого розміру витрат з ініціативи суду за відсутності відповідного клопотання іншої сторони суперечить принципу змагальності та положенням частин шостої, сьомої статті 134 КАС України, оскільки за таких обставин суд фактично перебирає на себе обов`язок сторони щодо доведення неспівмірності витрат.
У зазначеній постанові Верховний Суд також врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в додатковій постанові від 20.05.2026 у справі № 911/969/24, відповідно до яких за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення витрат на професійну правничу допомогу суд не має підстав самостійно вирішувати питання про їх зменшення за критерієм неспівмірності.
Застосовуючи наведені правові висновки до обставин цієї справи, суд враховує, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13000грн підтверджується договором від 27.07.2026, актом прийому-передачі послуг від 28.09.2026 та матеріалами адміністративної справи, які свідчать про фактичне надання адвокатом правничої допомоги.
При цьому відповідач не подав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, не навів обґрунтування їх неспівмірності та не надав доказів на підтвердження відповідних обставин.
Отже за умови підтвердження факту надання правничої допомоги, її вартості та безпосереднього зв`язку з розглядом цієї адміністративної справи, а також за відсутності клопотання відповідача про зменшення заявлених витрат, суд не вбачає правових підстав для зменшення їх розміру за критерієм неспівмірності, передбаченим частиною п`ятою статті 134 КАС України.
З огляду на викладене, враховуючи результати розгляду справи, характер та обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, погоджений сторонами фіксований розмір гонорару та відсутність обґрунтованих підстав для відмови у відшкодуванні будь-якої частини підтверджених витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в повному заявленому розмірі - 13000грн.
Керуючись статтями 241-246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Пархомчук Вікторії Віталіївни про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 460/14736/26 задовольнити повністю.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000грн (тринадцять тисяч гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 13 листопада 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Суддя Т.О. Комшелюк