Справа № 522/22439/26-Е
Провадження № 2-а/522/26/26
УХВАЛА
12 листопада 2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чорнуха Ю.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення,-
ВСТАНОВИВ:
До Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 , поданим від його імені представником - адвокатом Ткаченко Ігорем Борисовичем до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці дійшов висновку, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави (п. 53 рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", заява № 28249/95).
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.
У постанові від 22.02.2024 у справі №990/150/23 Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком суду першої інстанції, зокрема враховуючи вимоги процесуального закону, що формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням КАС України. А також зазначила, що Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів. Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.
Як убачається зі змісту позовної заяви, у пункті 3 прохальної частини позивач просить "зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області виключити (скасувати) відомості про п`ятирічну заборону в`їзду, сформовані виключно внаслідок прийняття рішення від 08.05.2026 № 510110[телефон приховано], та направити необхідні повідомлення органам, яким було передано ці відомості; за відсутності підтвердження відповідних записів - оцінити цю вимогу як спосіб усунення похідних правових наслідків оскаржуваного рішення".
Зазначена позовна вимога сформульована не чітко, альтернативно, оскільки позивач фактично пропонує суду визначити спосіб захисту залежно від встановлення або не встановлення обставин щодо наявності відповідних відомостей у державних інформаційних системах. При цьому, позивач не визначив однозначно, яке саме рішення суду він просить ухвалити: зобов`язати відповідача вчинити конкретні дії щодо виключення відомостей про заборону в`їзду та направлення відповідних повідомлень чи застосувати інший спосіб судового захисту шляхом усунення похідних правових наслідків оскаржуваного рішення.
Важливо, що вимога про зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області вчинити дії не підлягає розгляду місцевим загальним судом як адімінстративним судом. Така вимога підлягає розгляду окружним адміністративним судом.
Отже, від чіткості формулювання позовних вимог залежить не тільки належний та своєчасний розгляд справи, а й визначення предметної юрисдикції розгляду цієї справи.
Крім того, у пункті 4 прохальної частини позивач просить визнати, що строк звернення до суду не пропущений, а альтернативно - поновити такий строк.
Позивач викладає два альтернативні варіанти вирішення питання щодо дотримання строку звернення до суду, не визначаючи однозначно свою процесуальну вимогу.
За викладених обставин, поданий позов не відповідає вимогам ст. 160 КАС України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків. Позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання уточненого адміністративного позову, у якому чітко та однозначно визначити зміст позовних вимог, виключивши альтернативні варіанти способів судового захисту, а також конкретизувати обраний спосіб захисту порушених прав у частині усунення похідних правових наслідків оскаржуваного рішення.
Крім того, позивачу необхідно визначитися з процесуальною позицією щодо дотримання строку звернення до суду, та у разі заявлення клопотання про його поновлення - зазначити обставини, які зумовили пропуск такого строку, та надати докази на їх підтвердження.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 286 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення - залишити без руху.
Встановити позивачу для усунення недоліків строк - п`ять днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо від рішення суду в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Юлія ЧОРНУХА