Справа № 2-а-256/08
Провадження № 6-а/522/2/26
Провадження № 6-а/522/3/26
УХВАЛА
10 листопада 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Мазовецької А.В.,
розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень та дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі №2-а-256/08 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник Офіс Генерального прокурора) про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
До Приморського районного суду м. Одеси 24.12.2024 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 встановлення судового контролю у справі №2-а-256/08 щодо виконання наступних судових рішень:
- Постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано незаконним та скасовано наказ прокурора Одеської області від 03 квітня 2007 року №131, поновлено позивача на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва в суді та захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень прокуратури Одеської області з моменту звільнення, тобто з 03 квітня 2007 року; стягнуто з прокуратури області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 28733,81 грн. та моральну шкоду в сумі 2 тис. грн. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання;
- Рішення Європейського суду з прав людини від 08 жовтня 2020 року у справі "Горяйнова проти України", яке набуло статусу остаточного 08 січня 2021 року, яким констатовано порушення Україною статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та допущено втручання в право ОСОБА_1 на свободу вираження поглядів, яке не супроводжувалося належними процесуальними гарантіями та не було пропорційним переслідуваній законній меті;
- Постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року, якою частково задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за виключними обставинами, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2010 року скасовано, справу передано на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду як суду апеляційної інстанції;
- Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, якою апеляційні скарги Генеральної прокуратури України та прокуратури Одеської області залишено без задоволення, постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2008 року, якими частково задоволено позов ОСОБА_1 та виправлено описку у постанові суду, залишено без змін;
- Постанови Верховного суду від 04 червня 2024, якою провадження за касаційною скаргою Одеської обласної прокуратури закрито, а скарга Горяйнової задоволена частково, постанову від 30 вересня 2021 року та ухвалу від 4 листопада 2021 року П`ятого апеляційного адміністративного суду в частині відмови у стягненні середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу скасовано та направлено на новий апеляційний розгляд;
- Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.04.2007 по 30 вересня 2021 року.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.02.2025 року (с. Донцов Д.Ю.) заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано Одеську обласну прокуратуру, відповідно до ст. 382 КАС України після набрання ухвали суду законної сили подати у десятиденний термін до Приморського районного суду м. Одеси звіт про виконання судових рішень по справі №2-а-256/08, за результатами розгляду якої видано наступні виконавчі листи:
1. Виконавчий лист виданий 10 грудня 2024 р. по справі №2-а-256/08 від 29 травня 2008 року, рішення набрало законної сили 04.06.2024 року, в якому підлягає виконанню наступне:
- скасувати наказ прокурора Одеської області від 03 квітня 2007 року № 131 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаної посади та з органів прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва захисту інтересів громадян та держави в судах прокуратури Одеської області з моменту звільнення, тобто з 03.04.2007 року.
2. Виконавчий лист виданий 10 грудня 2024 р. по справі №2-а-256/08 від 14 листопада 2024 року, рішення набрало законної сили 14.11.2024р., в якому підлягає виконанню наступне:
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552; адреса: м. Одеса, вулиця Пушкінська, 3; 65026) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, що тривав з 04 квітня 2007 року по 30 вересня 2021 року, загальним розміром 996 525 (дев`ятсот дев`яносто шість тисяч п`ятсот двадцять п`ять) гривень 12 (дванадцять) копійок, з відрахуванням належних до сплати податків та зборів.
3. Виконавчий лист виданий 10 грудня 2024 р. по справі №2-а-256/08 від 29 травня 2008 року, рішення набрало законної сили 04.06.2024 р., в якому підлягає виконанню наступне:
- стягнути з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень. В задоволенні інших вимог заяви - відмовлено.
14.02.2025 року матеріали справи № 2-а-256/08 (9 томів) на виконання запиту за вх. №3513/25 від 15.01.2025 року були направлені до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
21.02.2025 року через підсистему «Електронний суд» Одеською обласною прокуратурою було надано про виконання судового рішення.
04.03.2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень та дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 про скасування наказу, поновлення на посаді і в органах прокуратури та стягнення моральної шкоди №2-а-256/08, в якій остання просила:
- Відмовити Одеській обласній прокуратурі у прийнятті звіту щодо виконання судового рішення у справі №2-а-256/08 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області (правонаступник Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури (правонаступник офіс Генерального прокурора) в частині скасування наказу прокурора Одеської області від 03 квітня 2007 року № 131 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаної посади та з органів прокуратури і поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва захисту інтересів громадян та держави в судах прокуратури Одеської області з моменту звільнення, тобто з 03.04.2007 року.
- Визнати дії Одеської обласної прокуратури, які вчинені нею на виконання судового рішення у справі №2-а-256/08 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області (правонаступник Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури (правонаступник офіс Генерального прокурора) в частині скасування наказу прокурора Одеської області від 03 квітня 2007 року № 131 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаної посади та з органів прокуратури і поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва захисту інтересів громадян та держави в судах прокуратури Одеської області з моменту звільнення, тобто з 03.04.2007 року протиправними.
- Накласти на керівника Одеської обласної прокуратури штраф за не належне виконання судового рішення у справі №2-а-256/08 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області (правонаступник Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури (правонаступник офіс Генерального прокурора) в частині скасування наказу прокурора Одеської області від 03 квітня 2007 року № 131 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаної посади та з органів прокуратури і поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва захисту інтересів громадян та держави в судах прокуратури Одеської області з моменту звільнення, тобто з 03.04.2007 року.
- Встановити Одеській обласній прокуратурі новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі №2-а-256/08 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області (правонаступник Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури (правонаступник офіс Генерального прокурора) в частині скасування наказу прокурора Одеської області від 03 квітня 2007 року № 131 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаної посади та з органів прокуратури і поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва захисту інтересів громадян та держави в судах прокуратури Одеської області з моменту звільнення, тобто з 03.04.2007 року.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.08.2025 року (с. ОСОБА_2 ) у задоволенні заяви Одеської обласної прокуратури про визнання виконавчого листа №2-а-256-08, виданого Приморським районним судом м. Одеси 10.12.2024, таким, що не підлягає виконанню в адміністративній справі №2-а-256/08 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовлено.
За розпорядженням керівника апарату Приморського районного суду м.Одеси - Шарага А.О. від 08.06.2026 року №1447/26, на підставі службової записки секретаря судового засідання Смокової А.В., було здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями та 09.06.2026 року справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В.
Ухвалою суду від 18.06.2026 року прийнято до провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень та дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі №2-а-256/08 та призначено розгляд на 22.06.2026 року.
У зв`язку із замінуванням Приморського районного суду м. Одеси, розгляд справи призначений на 22.06.2026 року було відкладено на 30.06.2026 року.
23.06.2026, 29.06.2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 , в яких зазначає, що сам по собі факт видання наказу не є тотожним фактичному виконанню рішення суду і відновленням службових правовідносин, а тому не може вважатися виконанням судового рішення.
У судовому засіданні 30.06.2026 року з`явилися ОСОБА_1 та представник Одеської обласної прокуратури - Ставська І.С.
В судовому засіданні представник прокуратури - Ставська І.С., діюча по довіреності, надала свої пояснення та просила прийняти їх звіт про повне виконання рішення судів, оскілки видано наказ про її поновлення
ОСОБА_1 заперечувала проти прийняття звіту, та наполягала на тому, що фактично рішення судів не виконано і її поновлення на посаді, яку вона займала до незаконного звільнення, не відбулось. Також підтвердила про отримання коштів за рішенням судів.
Суд оголосив перерву до 13.07.2026 року.
В судове засідання 13.07.2026 року з`явились ОСОБА_1 та представник прокуратури, надали додаткові пояснення, та судове засідання було відкладено на 10.09.2026 року з метою з`ясування всіх заяв з приводу судового контролю.
26.08.2026 року до суду з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження від 14.08.2026 року з приводу виконавчого листа № 2-а-256/08, виданого 10.12.2024 Приморським районним судом м. Одеси про: «скасування наказу Прокурора Одеської області № 131 від 03.04.2007 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаної посади та з органів прокуратури. Поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва в суді та захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень прокуратури Одеської області з моменту звільнення, тобто, з 03.04.2007».
У судовому засіданні 10.09.2026 року ОСОБА_1 додатково пояснила, що 29.01.2025 року Одеська обласна прокуратур подавала заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Постановою п`ятого апеляційного окружного суду від 13.11.2025 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2025 року (якою відмовлено у задоволенні заяви) змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали у відповідності до мотивувальної частини цієї постанови.
Суд оголосив перерву до 26.10.2026 року.
У судовому засідання представник прокуратури просили прийняти звіт від 21.02.2025р та пояснила, що рішення суду ними виконано в повному обсязі. Вказали що ОСОБА_1 наказом обласної прокуратури №2605-к від 09.12.2021 її було поновлено на тій же посаді , що її було звільнено. Наказом від 09.12.2021 року №2618-к їй тимчасово було визначено робоче місце, про що її було по телефону та листом від 10.12.2021 листами її було запрошено до відділу кадрів прийти та прохання принести свою трудову книжку для внесення відповідних записів. Про що свідчить заява ОСОБА_1 , що надійшла до прокуратури 09.08.2022 про її незгоду. ОСОБА_1 не виходила на роботу, та згодом її було звільнено.
При цьому пояснила що органи прокуратури було реформовано за час розгляду справи. Надання інформації до ПФУ та органів ДПІ про поновлення на посаді за певний період та зарахування такого періоду до трудового стажу в органах ПФУ це не відноситься до обов`язку і повноважень органу прокуратури . Просили прийняти звіт від оскільки вважають що рішення суду ними виконано повністю.
ОСОБА_1 , яка є стягувачем в порядку виконання судового рішення, заперечувала проти прийняття судом зазначеного звіту, оскільки вважає що рішення суду від 29.05.2008, що набуло законної сили 30.09.2021, та постанови апеляційної інстанції від 14.11.2024р. про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідачем- боржником реально не виконано в повному обсязі. Тому і подала відповідну заяву до суду 24.12.2024. Також зазначили що виплати заробітної плати також було виконано ДКСУ. Просить щоб боржник в особі обласної прокуратури правильно виконали судові рішення. В особистому кабінеті ПФУ не міститься інформація про поновлення на посаді і про відновлення її трудового стажу. За всі роки, з якого часу її було поновлення рішенням суду на посаді. Також не сплачено відповідні податки та збори до ПФУ та органів ДПІ і така інформація у звіті прокуратури відсутня. Трудову книжку їй не видали з моменту її звільнення. Станом на 09.12.2021 посади, за якої її було поновлено рішенням суду, в штатному розписі відповідача не було. А листами від 17.02.2021 та від 29.06.2021 їй фактично було запропоновано нове працевлаштування. Тому просить не затверджувати звіт і не завершувати судовий контроль до повного надання відповідної інформації і доказів на їх підтвердження про те, що її становище поновлено до того стану, що передувало її звільненню.
Суд оголосив про перехід до стадії прийняття ухвали, орієнтований час проголошення ухвали - 06.11.2026 11:00.
Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи приходить до наступник висновків.
Судом встановлено, що Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2008 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано наказ Прокурора Одеської області № 131 від 03.04.2007 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаної посади та з органів прокуратури.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва в суді та захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень прокуратури Одеської області з моменту звільнення, тобто, з 03.04.2007.
Стягнуто з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 28 733,81 грн.
Стягнуто з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2008 виправлено описку в постанові Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2008, зазначивши, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в судах прокуратури Одеської області.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009р. постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2008 і ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2008 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27.04.2010 постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін, а ухвалою від 31.12.2010 відмовив у допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.04.2010 в цій справі.
08 жовтня 2020 року Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) постановлено рішення у справі «Горяйнова проти України», заява № 41752/09 (далі також - Рішення), яке набуло статусу остаточного 08 січня 2021 року.
З рішення ЄСПЛ у справі «Горяйнова проти України» слідує, що позивач скаржилася на те, що її звільнення з посади прокурора у зв`язку з публікацією в мережі «Інтернет» відкритого листа до Генерального прокурора України, у якому вона критикувала органи прокуратури, становило порушення її права на свободу вираження поглядів, гарантованого статтею 10 Конвенції. При цьому заявниця вимагала 54 634,40 євро як відшкодування матеріальної шкоди, що включало: 14 637,40 євро як відшкодування втраченого доходу та заборгованості з виплати заробітної плати після її звільнення, та 40 000 євро - вартості квартири, яку вона могла отримати як прокурор, якби її не звільнили. Заявниця також вимагала 15 000 євро як відшкодування моральної шкоди.
Суд зазначив, що на відміну від рішення у справі «Гуджа проти Молдови», у якому два отримані Генеральною прокуратурою Молдови листи були оприлюднені, у цій справі дії заявниці не можуть розглядатися як «розголошення» інформації, до якої працівник міг мати доступ під час виконання своєї роботи. Підхід національних органів влади, відповідно до якого твердження заявниці описувалися як «голослівні, некоректні та образливі», а також як «конфіденційна та службова інформація», є суперечливим. Однак ані національні суди, ані Уряд у своїх зауваженнях не розглянули цю можливу невідповідність. Фактично вона була перенесена з наказу про звільнення до судових рішень майже без змін.
ЄСПЛ у пункті 60 рішення у справі «Горяйнова проти України» підкреслив, що національні суди не здійснили жодного аналізу змісту та достовірності тверджень, наведених у листі заявниці. Під час оцінки звільнення заявниці національні суди взагалі не посилалися на результати проведених міліцією перевірок, на які посилався Уряд. Вони обмежили свій аналіз простим твердженням, що заявниця поширила голослівні, некоректні та образливі висловлювання і розповсюдила конфіденційну та службову інформацію про органи прокуратури без наведення жодних пояснень.
У зв`язку із цим Суд повторно вказав на обов`язок державних службовців бути лояльними та стриманими щодо свого роботодавця, який вимагає, щоб розповсюдження навіть точної інформації здійснювалося помірковано та доцільно. Однак інтерес, який громадськість може мати в отриманні конкретної інформації, здатен переважити цей обов`язок бути лояльними. Як убачається, у своєму відкритому листі заявниця порушила дуже чутливе та важливе питання, що становило суспільний інтерес. Однак національні суди детально не розглянули (якщо взагалі розглянули) зв`язок між обов`язком заявниці бути лояльною і суспільним інтересом бути проінформованим про протиправні дії та корупцію в системі органів прокуратури. Апеляційний суд Одеської області, вочевидь, вважав, що державним службовцям у принципі не дозволялося висловлювати будь-які твердження, крім тих, які були прямо передбачені законом (пункт 61 рішення у справі «Горяйнова проти України»).
У пункті 62 рішення у справі «Горяйнова проти України» ЄСПЛ зауважив, що національні суди не проаналізували доводи заявниці щодо її неодноразових спроб довести свою стурбованість до відома вищого керівництва та перевірити наявність у заявниці альтернативних засобів для повідомлення про протиправні дії, свідком яких вона стверджувано стала, і як це все було пов`язано з її мотивами (див. рішення у справі «Гербай проти Угорщини», пункт 44). Хоча Уряд у своїх зауваженнях посилався на спеціальний наказ як на документ, що визначав порядок дій у випадку, коли прокурор мав намір оприлюднити якусь інформацію (див. пункти 36 та 44), вбачається, що цей наказ не має стосунку до цієї справи, оскільки, як зазначалося, заявниця не оприлюднила жодної службової інформації та у будь-якому випадку вперше на наказ у своїх зауваженнях послався Уряд, тоді як національні органи державної влади, у тому числі суди, на нього ніколи не посилалися для обґрунтування звільнення заявниці.
Стосовно питання шкоди, заподіяної органам державної влади внаслідок дій заявниці, ЄСПЛ зазначив, що тоді як Уряд навів загальний аргумент, що її відкритий лист не лише заподіяв шкоду репутації прокурора Одеської області, але також ймовірно серйозно вплинув на роботу та репутацію органів прокуратури загалом, національні суди ніколи не розглядали це питання (пункт 63 рішення у справі «Горяйнова проти України»).
Відповідно до пунктів 64, 65 рішення у справі «Горяйнова проти України» стягнення у вигляді звільнення було найсуворішим із застосовних і могло бути посилене лише позбавленням класного чину (див. пункт 34). Це вбачалося суворим заходом, і, вочевидь, втрата професії, якій заявниця присвятила сім років, повинна була призвести до значних переживань (див. рішення у справах «Фогт проти Німеччини», пункт 60; «Гуджа проти Молдови», пункт 95 та «Кудешкіна проти Росії», пункт 98). Проте на жодній стадії провадження національні органи влади не здійснили аналізу можливості застосування менш суворого стягнення, по суті припустивши, що дії заявниці, які були «проступком, що порочить працівника прокуратури», виправдовували автоматичне звільнення.
Під час ухвалення рішення про застосування до заявниці такого суворого стягнення, як звільнення, національні суди мали взяти до уваги та здійснити всеохоплюючий аналіз таких ключових елементів справи, як характер і достовірність тверджень заявниці, її мотиви для оприлюднення оскаржуваної публікації та можливість ефективно висловлювати свою думку перед своїм безпосереднім керівництвом, а також визначити будь-яку шкоду, заподіяну прокуратурі внаслідок публікації. Це має важливе значення для встановлення, чи було у справі заявниці забезпечено справедливий баланс (див. пункти 51 і 52). Однак, як убачається з аналізу Суду в попередніх пунктах, національні суди не розглянули більшість із цих питань, якщо взагалі якесь із них.
За викладених обставин ЄСПЛ дійшов висновку про те, що національні органи влади не навели «відповідних і достатніх» доводів для обґрунтування звільнення заявниці. Оскільки оскаржуване втручання у право заявниці на свободу вираження поглядів не супроводжувалося належними процесуальними гарантіями, воно не було пропорційне переслідуваній законній меті (пункт 66 рішення у справі «Горяйнова проти України»).
Суд постановив, що було порушено статтю 10 Конвенції, та зобов`язав державу-відповідача сплатити заявниці як відшкодування моральної шкоди 4 500 євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись, а також як компенсацію судових та інших витрат 261,63 євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись заявниці, а також відхилив інші вимоги заявниці щодо справедливої сатисфакції.
04 лютого 2021 року позивач звернулась до Верховного Суду із заявою про перегляд постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2008, постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 та ухвал Вищого адміністративного суду України від 27 квітня та 31 грудня 2010 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом. Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судових рішень, позивачка послалася на рішення ЄСПЛ у справі «Горяйнова проти України» (заява № 41752/09), ухвалене 08.10.2020.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 2-а-256/08 заяву про перегляд судових рішень задоволено частково, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27.04.2010 скасовано, а справу передано на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду як суду апеляційної інстанції.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 прийнято відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2008 у справі № 2-а-256/08 і закрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2008.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 апеляційні скарги Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2008 та на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2008 - залишено без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2008 та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2008 - без змін.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 2-а-256/08 стягнути з відповідачів відшкодування вимушеного прогулу згідно наданого розрахунку.
Не погоджуючись із постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 та ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та постановити рішення про поновлення її трудових прав на підставі рішення ЄСПЛ у справі «Горяйнова проти України» від 08.10.2020 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 - restitutio in integrum, шляхом поновлення в існуючому органі прокуратури Одеської області та стягнення на її користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а саме з дати звільнення і по день постановлення судового рішення.
Приморським районним судом м. Одеси 10.12.2024 року було видано виконавчі листи про: «скасування наказу Прокурора Одеської області № 131 від 03.04.2007 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаної посади та з органів прокуратури. Поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва в суді та захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень прокуратури Одеської області з моменту звільнення, тобто, з 03.04.2007».
Щодо питання чи виконано належним чином рішення суду про поновлення на посаді.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України та усталених висновків Верховного Суду, не передбачається іншого правового регулювання, окрім як поновлення особи на посаді, з якої таку особу було звільнено.
Таким чином, у разі незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право підлягає захисту шляхом поновлення на попередній роботі, тобто на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Подібна позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №826/12916/15, від 13.03.2019 у справі №826/751/16, від 20.01.2021 у справі № 804/958/16 тощо.
Розвиваючи цю правову позицію, Верховний Суд у постановах від 04.10.2022 у справі №340/3604/20, від 31.01.2023 у справі №160/7620/20 зазначив, що у разі зміни внутрішньої (організаційної) структури установи (ліквідації одного структурного підрозділу із створенням або без створення іншого структурного підрозділу, змін в найменуванні установи, підрозділу або посади тощо) незаконно звільнений працівник підлягає поновленню на тій посаді, яку він обіймав на момент звільнення, після чого роботодавець зобов`язаний вчинити дії щодо працевлаштування такого працівника з урахуванням змін, що відбулися.
За рішенням суду її поновлено на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в судах прокуратури Одеської області.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» виконання Рішення включає в себе: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.
Рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції (частина 1 статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Згідно з частинами другою, третьою статті 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні. Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.06.2024 за касаційною скаргою ОСОБА_1 в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просила скасувати зазначені судові рішення та постановити рішення про поновлення її трудових прав на підставі рішення ЄСПЛ у справі «Горяйнова проти України» від 08.10.2020 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 - restitutio in integrum, шляхом поновлення в існуючому органі прокуратури Одеської області та стягнення на її користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а саме з дати звільнення і по день постановлення судового рішення.
Верховним судом 04.06.2024р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та було скасовано постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року в частині залишення без змін постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 та ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року у справі № 2-а-256/08. Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - П`ятого апеляційного адміністративного суду.
При цьому було встановлено :(п.128) що на виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2008 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у цій справі наказом керівника Одеської обласної прокуратури від 09.12.2021 № 2605к скасовано наказ прокурора Одеської області від 03.04.2007 № 131 та поновлено ОСОБА_1 на посаді, з якої її було звільнено. Іншим наказом керівника Одеської обласної прокуратури від 09.12.2021 № 2618к ОСОБА_1 тимчасово визначено робоче місце в управлінні представництва інтересів держави в суді Одеської обласної прокуратури.
Отже, можна дійти висновку, що відповідачем-1 здійснювалися дії, направлені на поновлення трудових прав, настільки, наскільки це можливо та повернення позивача у найбільш наближений стан, який існував до порушення її прав через незаконне звільнення(п.130).
В іншому випадку, позиція позивачки про поновлення її на рівнозначній посаді в існуючому органі прокуратури всупереч вимогам КЗпП Україні та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» дала б підстави для можливості поновлення на посаді прокурора, оминаючи процедури атестації.(п. 131).
Таким чином, Верховний Суд дійшов до висновку, що доводи і вимоги касаційної скарги в цій частині Верховним Судом відхиляються. (п.132).
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2024р. залишено без задоволення апеляційні скарги Прокуратури Одеської області (правонаступник Одеська обласна прокуратура) та Генеральної прокуратури України (правонаступник Офіс Генерального прокурора), в частині вимог про скасування постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, в частині висновку про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Змінити постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, в частині обрахованої судом суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, шляхом викладення четвертого абзацу резолютивної частини постанови у наступній редакції:
«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552; адреса: м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, 65026) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, що тривав з 04 квітня 2007 року по 30 вересня 2021 року, загальним розміром 996 525 (дев`ятсот дев`яносто шість тисяч п`ятсот двадцять п`ять) гривень 12 (дванадцять) копійок, з відрахуванням належних до сплати податків та зборів.».
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.08.2026р.: відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №2-а-256/08 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Залишено без задоволення касаційні скарги:
(1) Одеської обласної прокуратури на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року;
(2) Офісу Генерального прокурора на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року в справі №2-а-256/08 в оскарженій частині залишено без змін.
Поновити виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року в справі №2-а-256/08 в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Матеріали справи надійшли до суду 07.09.2026 року.
Згідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Застосування штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, який не виконав ухвалу суду, по процедурі судового контролю, можливе лише за умови встановлення вини, недобросовісності та ухилення у діях саме цієї посадової особи. (Шостий апеляційний адміністративний суд №760/9306/17 від 14.02.2023 р.)
Судовий контроль за виконанням рішення полягає в можливості суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, при цьому за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд приходить до висновку, що на виконання рішення суду про поновлення на посаді позивачу і про стягнення моральної шкоди у розмірі 2000 грн., яке набуло законної сили 30.09.2021, було видано виконавчі листи, які отримала ОСОБА_1 23.12.2024 та відкрито виконавче провадження.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Таким органом є Державна казначейська служба України, яка не виконує функцій державного виконавця в розумінні Закону, однак здійснює безспірне списання коштів на підставі судових рішень, що набрали законної сили. Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання судових рішень про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється у межах відповідних бюджетних призначень центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, а саме - Державною казначейською службою України. У разі відсутності в державного органу відповідних призначень, таке виконання забезпечується за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень. Держава гарантує виконання судових рішень про стягнення коштів або вчинення дій щодо майна, боржником за якими виступає державний орган (стаття 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).
Судом встановлено та підтверджено стягувачкою, що стягнуті грошові кошти з боржника на підставі Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2024р. у загальному розмірі 996 525 (дев`ятсот дев`яносто шість тисяч п`ятсот двадцять п`ять) гривень 12 (дванадцять) копійок, з відрахуванням належних до сплати податків та зборів та 2000 грн. як моральна шкода, нею отримано в повному обсязі.
З матеріалів справи встановлено, що також зазначено у постанові Верховного суду від 04.06.2024р., що на виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2008 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у цій справі наказом керівника Одеської обласної прокуратури від 09.12.2021 № 2605к скасовано наказ прокурора Одеської області від 03.04.2007 № 131 та поновлено ОСОБА_1 на посаді, з якої її було звільнено. Іншим наказом керівника Одеської обласної прокуратури від 09.12.2021 № 2618к ОСОБА_1 тимчасово визначено робоче місце в управлінні представництва інтересів держави в суді Одеської обласної прокуратури.
Таким чином ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 10.02.2025р. помилково було встановлено судовий контроль щодо виконавчого листа про зобов`язання Одеської обласної прокуратури надати звіт саме в частини виконання виконавчого листа про скасування судового наказу прокурора від 03.04.20027р. №131 щодо її звільнення, за рішенням суду що набрало законної сили 04.06.2024р, оскільки:
Рішення суду в цій частині набрало законної сили не 04.06.2024р, а згідно постанови апеляційної інстанції -30.09.2021 року,
Щодо звіту прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура) в частині виконання рішення суду про поновлення позивачки на посаду:
Суд знову помилково вказав, що таке рішення набрало законної сили 04.06.2024 року, оскільки і в цій частині рішення набрало законної сили Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року.
З Звіту Одеської обласної прокуратури, який подано до суду 21.02.2025р., зазначено про виконання рішення суду та в підтвердження чого надано:
- наказ керівника Одеської обласної прокуратури від 09.12.2021 № 2605к скасовано наказ прокурора Одеської області від 03.04.2007 № 131 та поновлено ОСОБА_1 з 03.04.2007 року на посаді, з якої її було звільнено. Іншим наказом керівника Одеської обласної прокуратури від 09.12.2021 № 2618к ОСОБА_1 тимчасово визначено робоче місце в управлінні представництва інтересів держави в суді Одеської обласної прокуратури.
Судом встановлено, що на адресу ОСОБА_1 було направлені Одеською обласною прокуратурою листи від 10.12.2021р. та 17.02.2022р. з повідомленням про поновлення її на посаді, дотримання правил внутрішнього службового розпорядку, запропоновано надати трудову книжку з копіями цих наказів, які вона фактично отримала 29.07.2022 року.
09.08.2022 ОСОБА_1 звернулась до Одеської обласної прокуратури с заявою про незгоду з виконанням судового рішення.
ОСОБА_1 вказує, що не відбулось реального поновлення її на посаді, яку вона мала до незаконного звільнення, оскільки не було внесено зміни у штатний розпис Одеської обласної прокуратури (яка є правоприємником прокуратури Одеської області), не визначено її робоче місце та посадові обов`язки, про що її повинні були повідомити
Проте суд зазначає, що поновлення працівника на роботі означає його повернення на посаду, яку він обіймав до незаконного звільнення. .
Визначення організаційної структури та штатної чисельності належить до компетенції роботодавця. Внести зміни до штатного розпису і Водночас створення відповідної посади або іншої організаційної передумови для виконання рішення про поновлення може стосуватися порядку виконання рішення про поновлення на роботі, Суд не може втручатися в такі управлінські повноваження.
Саме до таких висновків дійшла ОП КЦС ВС у постанові від 7 вересня 2026 року у справі № 308/9220/21 (провадження № 61-11509сво25) у своєму правовому висновку, які суди мають враховувати при застосуванні відповідних норм права (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Зазначила, що поновлення на роботі означає повернення працівника в той стан, який існував до незаконного звільнення, тобто на ту саму роботу, яку він виконував раніше. Поновлення незаконного звільненого працівника на іншій рівнозначній посаді не відповідає способу захисту, передбаченому ч. 1 ст. 235 КЗпП України.
В постанові ВС від 04.06.2024р зазначено, що можна дійти висновку, що відповідачем-1 здійснювалися дії, направлені на поновлення трудових прав, настільки, наскільки це можливо та повернення позивача у найбільш наближений стан, який існував до порушення її прав через незаконне звільнення(п.130).
Проте одного наказу про поновлення недостатньо . У Постанові Верховного Суду від 2 червня 2026 року у справі №120/6314/23 суд фактично сформулював в чому полягає правильне виконання рішення про поновлення на роботі. Тобто щоб виконати рішення суду фактично, роботодавець повинен провести фактично організаційні заходи, відновити необхідну штатну одиницю та створити умови для роботи.
Суд звернув увагу, що роботодавець:
- видав розпорядження про поновлення;
- забезпечив наявність посади;
- створив робоче місце;
- повідомив працівницю про необхідність приступити до виконання обов`язків;
- визначив механізм фактичного виходу на роботу.
Тобто роботодавець не обмежився формальним виконанням рішення суду.
В данному випадку судом встановлено, що не було забезпечено наявність посади та не внесено зміни у штатний розпис Одеської обласної прокуратури, не було визначено робоче місце та не повідомлено про необхідність приступити до виконання обов`язків з визначенням механізму фактичного виходу на роботу. Тобто звіт не містить інформації щодо істотних складових такого виконання.
Таким чином суд погоджується з твердженнями стягувачки (позивачки ОСОБА_1 ), що фактично рішення суду в частині поновлення її на посаді не виконано належним чином.
У зв`язку з чим суд вважає, що в цій частині необхідно встановити новий строк подання звіту ( ч.2 ст.382 КАС України),
При цьому суд вважає достатнім надати термін для його виконання протягом 1 місяця.
Суду також було надано виписку з журналу про те, що трудова книжка ОСОБА_1 відсутня в Одеській обласній прокуратурі, оскільки була отримана ОСОБА_1 03.04.2012 року.
Після видання наказу про поновлення на роботі вносяться зміни до трудової книжки працівника, зокрема визнається недійсним запис про звільнення і робиться запис про поновлення на попередній роботі.
В ст. 48 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) говориться, що запис робиться у трудовій книжці на вимогу працівника. Механізм внесення записів передбачений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 .
Традиційний порядок ведення трудових книжок визначався постановою КМУ від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» та Інструкцією, затвердженою наказом від 29.07.1993 №58. Відповідальність за ведення, зберігання та видачу трудових книжок покладалася на керівника підприємства чи організації. Роботодавець видає дублікат не пізніше 15 днів після заяви працвника..
Суд погоджується з позицією боржника (Одеської обласної прокуратури), що з 10.06.2021р. ведення трудових книжок та внесення відповідних записів здійснюється в електронній формі.
Згідно із Законом України 05.02.2021 №1217-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» (далі - Закон №1217), що набрав чинності 10.06.2021р.,облік трудової діяльності працівника переведено в електронну форму, як цифрового аналога паперової.
З набранням чинності Закону облік трудової діяльності працівника здійснюватиметься в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр) у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, дані обліковуються у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Обов`язком роботодавця є включення відсутніх відомостей про трудову діяльність працівників до реєстру Пенсійного фонду України протягом п`яти років із моменту набрання чинності Закону №1217-ІХ (до 10.06.2026).
Після заповнення роботодавцем або громадянином анкети та прикріплення сканкопій документів фахівці територіальних органів Пенсійного фонду України переводять їх у цифровий формат; здійснюють звірку записів трудової книжки із даними, що вже містяться в персональній картці Реєстру.
Після завершення перехідного періоду основним джерелом відомостей про трудову діяльність працівника є Реєстр застрахованих осіб. Водночас паперова трудова книжка може й надалі використовуватися як документ для підтвердження трудового стажу у випадках, передбачених законодавством. Основним документом, що підтверджує страховий стаж, є відомості з Реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України.
Водночас особи, щодо яких у Реєстрі відсутні або містяться неповні відомості про трудову діяльність, мають право звертатися до Пенсійного фонду України для уточнення, підтвердження та внесення відповідних даних на підставі документів, що підтверджують стаж роботи.
Суд не приймає твердження ОСОБА_1 щодо неможливості внесення запису в її трудову книжку з причин не видачі її роботодавцем.
Крім того у випадку втрати трудової книжки існує механізм видачі дубліката трудової книжки. Тому ОСОБА_1 не позбавлена надати трудову книжку до прокуратури з метою внесення відповідних записів, або у випадку відсутності такої, звернутися до роботодавця с заявою про видачу дубліката трудової книжки з несенням запису про її поновлення на посаді.
Щодо невиконання боржником рішення суду про стягнення на її користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 04.04.2007р по 30.09.2021 у загальному розмірі 996 525, 12 грн, за виданими 10.12.2024р. Приморським районним судом м.Одеси 2-х виконавчих листів на підставі постанови апеляційної інстанції від 14.11.2024р. ( це і вик. лист про стягнення 2000 грн. як моральна шкода), то суд вважає що наданим прокуратурою звітом підтверджується виконання рішення суду в цій частині, а саме що ОСОБА_1 . ДКСУ було переказано у безспірному порядку за погодженням обласною прокуратурою з їх рахунку 10.01.2025р кошти у розмірі 769 324.34 грн., та податку на доходи фізичних осіб у розмірі 179 374,52 грн., та військовий збір у розмірі 49 826,26 грн.
Підсумовуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 виконано в частині стягнення 2000 грн моральної шкоди та Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2024р. про : Стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що тривав з 04 квітня 2007 року по 30 вересня 2021 року, загальним розміром 996 525 (дев`ятсот дев`яносто шість тисяч п`ятсот двадцять п`ять) гривень 12 (дванадцять) копійок, з відрахуванням належних до сплати податків та зборів» виконана, оскільки ОСОБА_1 також підтвердила про отримання нею 10.01.2025р. коштів через ДКСУ у розмірі 769 324,34 грн. При цьому суд звертає увагу, що відповідні відрахування податків та зборів здійснено з поданням 17.02.2025р. додатків Д1 і 4ДФ.
Таким чином звіт прокуратури в частині виконання рішення суду від 14.11.2024 суд приймає як належний.
Прийняття звіту про виконання судового рішення - це процесуальна стадія (етап) судового контролю, на якій суд перевіряє, чи виконано судове рішення належним чином на підставі поданого боржником звіту.
Звіт підлягає прийняттю, якщо рішення виконано в повному обсязі; виконання відповідає змісту судового рішення; права стягувача фактично відновлені; відсутні ознаки зловживання або формального виконання.
Проте фактично не виконано рішення суду від 29.05.2008 року в частині фактичного поновлення на посаду старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва в суді та захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень прокуратури Одеської області. Боржник формально видав наказ про поновлення стягувача на посаді, але до виконання попередніх обов`язків її так і не допущено, зміни в штатний розпис не внесено.
Таким чином боржник (Одеська обласна прокуратура, яка є правонаступником прокуратури Одеської області) неналежно і неповно виконав судове рішення в частині фактичного поновлення стягувачки на посаді і такі заходи є недостатніми для своєчасного і повного виконання рішення суду і поновлення порушених прав стягувачки. Тому суд звіт в цій часині не приймає та вважає небхідним встановити новий строк для подання звіту в цій частині рішення суду.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єкт владних повноважень не навів обґрунтованих обставин, що ускладнюють виконання, або його заходи недостатні для своєчасного й повного виконання рішення (ст. 382-3 КАС).
Відмова у прийнятті звіту є формою реагування суду на неналежне, неповне або формальне виконання судового рішення. Вона спрямована на забезпечення реального поновлення порушених прав стягувача та недопущення формального підходу до виконання судових актів.
У Рішенні від 13 грудня 2022 року № 17-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст.ст. 243, 256, 295, 372, 381-1, 382, 382-1, 382-3 КАС України, Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» суд,-
УХВАЛИВ:
Звіт Одеської обласної прокуратури поданий до суду від 21.02.2025 згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2025 року в частині виконання виконавчого листа по справі № 2-а-256/08, виданого на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2024 року, про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 996 525 грн. 12 коп. з відрахуванням належних до сплати податків і зборів прийняти.
Звіт Одеської обласної прокуратури поданий до суду від 21.02.2025 згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2025 року в частині:
виконання виконавчого листа по справі №2-а-256/08, виданого на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 року про скасування наказу прокурора Одеської області від 03.04.2007 року №131 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаної посади та органів прокуратури та про стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 2000 грн. - прийняти.
Відмовити у прийнятті Звіту Одеської обласної прокуратури поданий до суду від 21.02.2025 згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2025 року в частині: виконання виконавчого листа по справі №2-а-256/08, виданого на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва в суді та захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень прокуратури Одеської області.
Зобов`язати Одеську обласну прокуратуру протягом тридцяти календарних днів з дня отримання ухвали подати до суду новий звіт про виконання судового рішення у адміністративній справі №2-а-256/08 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва в суді та захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень прокуратури Одеської області
Роз`яснити, що у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також може застосувати до такого боржника захід процесуального примусу у виді штрафу.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали суду виготовлено 13.11.2026 року.
Суддя : Домусчі Л.В.