Справа № 522/9124/26-Е
Провадження № 2/522/8426/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Мазовецької А.В.
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2017 році він звернувся до Нерубайської сільської ради із заявою про виділення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Рішенням Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області № 496-VII від 26 червня 2018 року йому було відмовлено у виділенні земельної ділянки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 420/5228/18 визнано протиправним та скасовано рішення Нерубайської сільської ради № 496-VII від 26 червня 2018 року в частині відмови ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Крім того, суд зобов`язав Нерубайську сільську раду вирішити питання про виділення позивачу у власність земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на території відповідної сільської ради.
На виконання зазначеного судового рішення Нерубайською сільською радою прийнято рішення № 655-VII від 04 червня 2019 року, яким позивачу повторно відмовлено у виділенні земельної ділянки.
20 листопада 2019 року старшим державним виконавцем Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєвим Є.Є. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60652654 з примусового виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/5228/18.
Разом із тим 27 лютого 2020 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 60652654 у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі. При цьому підставою для такого висновку державний виконавець зазначив рішення Нерубайської сільської ради № 655-VII від 04 червня 2019 року.
Позивач вважає зазначені дії державного виконавця незаконними, оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 420/6192/19 рішення Нерубайської сільської ради № 655-VII від 04 червня 2019 року було визнано протиправним та скасовано. На думку позивача, це свідчить про те, що рішення суду у справі № 420/5228/18 фактично не виконано, а виконавче провадження було закінчено без належних правових підстав.
Позивач також зазначив, що невиконання судового рішення порушує його права та законні інтереси, зокрема право на обов`язкове виконання судового рішення, гарантоване статтею 129-1 Конституції України, а також положення Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, позивач вказав, що 08 березня 2026 року ним було подано до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області скаргу на дії старшого державного виконавця Лебедєва Є.Є. у зв`язку із закінченням виконавчого провадження № 60652654, однак зазначена скарга, за твердженням позивача, залишилася без належного реагування.
Також 08 березня 2026 року, 06 травня 2026 року та 15 травня 2026 року позивач звертався до Нерубайської сільської ради із запитами та заявами щодо виконання судового рішення та вирішення питання про виділення йому земельної ділянки. Однак, як зазначає позивач, відповіді по суті порушених питань він не отримав.
На думку позивача, тривале невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 420/5228/18, повторна відмова у виділенні земельної ділянки, а також дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження призвели до порушення його прав та завдали йому шкоди.
Обґрунтовуючи правові підстави позову, позивач посилається на положення статей 8, 13, 19, 55, 56, 129-1 Конституції України, статей 16, 22, 23, 1166, 1167, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, статей 4, 5, 27, 49, 175-177 Цивільного процесуального кодексу України, а також інші нормативно-правові акти. Крім того, позивач посилається на практику Європейського суду з прав людини щодо обов`язковості виконання остаточних судових рішень, зокрема рішення у справі «Півень проти України».
За твердженням позивача, внаслідок незаконних дій, бездіяльності Нерубайської сільської ради та органу державної виконавчої служби йому завдано шкоди на загальну суму 900 000 грн, розмір якої, як зазначено у позовній заяві, підтверджується відповідним розрахунком та доданими до позову документами.
У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути на його користь з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області грошові кошти в розмірі 100 000 грн, а з Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області - 800 000 грн, а всього 900 000 грн у рахунок відшкодування шкоди, завданої, на його думку, незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю відповідачів
Матеріали позову суддя отримала 26.05.2026 року.
Ухвалою суду від 02.06.2026 року у справі відкрито провадження у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.06.2026 року.
До суду 16.06.2026 року від представника Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області адвоката Самодурової Н.В. надійшов відзив на позов, відповідно до якого просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначила, що позивач неодноразово звертався до суду з аналогічними позовними вимогами про відшкодування шкоди, завданої, на його думку, незаконними діями Нерубайської сільської ради.
Зокрема, представник відповідача послалася на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 травня 2023 року у справі № 496/3329/19, яким позов ОСОБА_1 до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області про відшкодування шкоди було задоволено та стягнуто з сільської ради на користь позивача 390 000 грн шкоди та 10 000 грн моральної шкоди. Водночас постановою Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2024 року апеляційну скаргу Нерубайської сільської ради задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Також представник відповідача зазначила, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 04 вересня 2025 року у справі № 496/6815/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області та Біляївського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відшкодування шкоди та стягнення 820 000 грн моральної шкоди і судових витрат. Постановою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Посилаючись на частину четверту статті 82 ЦПК України, представник відповідача вважала, що обставини, встановлені зазначеними судовими рішеннями, мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доказуванню, а тому чергові позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими.
Щодо доводів позивача про невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 420/5228/18 представник Нерубайської сільської ради зазначила, що відповідне судове рішення було виконано у встановленому порядку.
Зокрема, представник відповідача вказала, що 04 червня 2019 року на пленарному засіданні Нерубайської сільської ради було розглянуто клопотання ОСОБА_1 про виділення йому у власність земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення. За результатами розгляду прийнято рішення № 655-VII від 04 червня 2019 року, яким позивачу відмовлено у виділенні земельної ділянки.
На думку представника відповідача, прийняття зазначеного рішення свідчить про розгляд сільською радою питання, визначеного рішенням адміністративного суду, оскільки суд зобов`язав раду саме вирішити питання про виділення земельної ділянки, а не безпосередньо передати її у власність позивача.
Крім того, представник відповідача послалася на те, що старшим державним виконавцем Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Лебедєвим Є.Є. 27 лютого 2020 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 60652654 у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі, що, на її думку, також підтверджує виконання судового рішення.
При цьому представник відповідача звернула увагу, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 420/6192/19 було визнано протиправним та скасовано лише рішення Нерубайської сільської ради № 655-VII від 04 червня 2019 року. Водночас, як зазначила представник, резолютивна частина зазначеного судового рішення не містить зобов`язання Нерубайської сільської ради повторно розглянути питання про виділення позивачу земельної ділянки або прийняти нове рішення щодо цього питання.
З огляду на викладене представник Нерубайської сільської ради вважала, що подальше скасування рішення № 655-VII від 04 червня 2019 року не свідчить про невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 420/5228/18 та не створює для сільської ради нового обов`язку щодо повторного розгляду відповідного питання.
Також представник відповідача зазначила, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється судом, який розглянув відповідну справу як суд першої інстанції, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Заперечуючи проти вимог про відшкодування шкоди, представник Нерубайської сільської ради послалася на положення статей 1166, 1167, 1173, 1174, 1175 ЦК України та правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 15 травня 2024 року у справі № 686/13202/23 та від 13 липня 2022 року у справі № 686/21800/21.
За змістом наведених представником відповідача правових висновків, для покладення на орган державної влади чи орган місцевого самоврядування обов`язку з відшкодування шкоди необхідним є встановлення факту протиправності його рішення, дії чи бездіяльності, факту заподіяння шкоди, а також причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому позивач повинен довести факт заподіяння шкоди, її розмір та обставини, які свідчать про те, що саме відповідний відповідач є її заподіювачем.
Представник відповідача зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому майнової чи моральної шкоди внаслідок прийняття Нерубайською сільською радою рішень № 496-VII від 26 червня 2018 року та № 655-VII від 04 червня 2019 року, не обґрунтовано розмір заявленої до стягнення шкоди та не доведено причинного зв`язку між діями відповідача і заявленими негативними наслідками.
Також представник відповідача заперечувала проти посилання позивача на частину шосту статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначивши, що наведений позивачем зміст цієї норми не відповідає її фактичному змісту в чинній редакції. При цьому, за твердженням представника відповідача, позивачем не надано документів, які б підтверджували наявність у нього статусу військовослужбовця або іншого передбаченого зазначеною нормою статусу, що надає право на отримання земельної ділянки на відповідних умовах.
З огляду на викладене представник Нерубайської сільської ради вважала позовні вимоги необґрунтованими, такими, що не підтверджені належними доказами, та просила суд прийняти відзив до розгляду і відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області в повному обсязі.
До суду 16.06.2026 року від позивача надійшов відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 29.06.2026 року з`явився ОСОБА_1 в режимі відеоконференції та представник Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області - адвокат Самодурова Н.В.
Представник Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області не з`явився по невідомій суду причині, заяв з приводу неявки суду не надано.
Протокольною ухвалою суд ухвалив проводити підготовче засідання у відсутність представника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Протокольною ухвалою суд прийняв до справи відзив на позов. Відповідь на відзив.
До суду 16.06.2026 року від позивача надійшло клопотання про зобов`язання відповідача Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області надати відповіді на питання.
Ухвалою суду від 29.06.2026 року клопотання позивача задоволено частково:
Зобов`язано відповідача Нерубайську сільську раду Одеського району Одеської області надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті, на наступні питання:
1. Причини не вирішення питання позивача (не надання дозволу на виготовлення землевпорядної документанції) щодо виділення земельної ділянки (заява від 2017 року) впродовж 9-ти років.
2. Які докази підтверджують твердження відповідачів , що рішення суду у справі №420/5228/18 виконано в повному обсязі.
3. Яке чинне рішення Нерубайської сільської ради на даний час щодо виконання рішення суду у справі №420/5228/18.
4. Яким чином, скасована судом (справа №420/6192/19 від 27.10.2020 року) чергова відмова Нерубайської сільської ради № 655-VІІ від 04.06.2019 року у виділенні земельної ділянки набула статусу виконання рішення суду в повному обсязі.
В іншій частині клопотання - відмовлено.
Розгляд справи відкладено на 13.07.2026 року.
У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Одесі та Одеській області розгляд справи, призначений на 13.07.2026 року, відкладено на 08.09.2026 року.
У підготовчому засіданні 08.09.2026 року присутній позивач (поза межами суду), з`явився представник Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області адвокат Юрченко К.А.
Представник Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області не з`явився по невідомій суду причині, заяв з приводу неявки суду не надано.
Протокольною ухвалою суд ухвалив проводити підготовче засідання у відсутність представника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Абрамович О.В. позов підтримав.
Представник Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області адвокат Юрченко К.А. позов не визнаю.
Жодних, не розглянутих клопотань, від сторін суду не заявлено.
Ухвалою суду від 08.09.2026 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено до розгляду по суті на 28 жовтня 2026 року.
У судовому засіданні 28.10.2026 року був присутній позивач, який позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на те, що відповідачами не були виконані рішення судів по справам № 420/5228/18 та №420/6192/19, і те, що тривалий час його заява так і не розглянута, попри рішення судів, чим на його думку було завдано відповідну моральну шкоду.
До суду з`явився представник відповідача - адв. Юрченко К.А., який позовні вимоги не визнав та просив відмовити за обставин, викладених у відзиві. Додатково зазначила, що судом у рішенні по справі №420/6192/19 було лише скасовано рішення сільської ради та було зобов`язано повторно розглядати заяву позивача. Позивач вже звертався з подібним позовом та йому було відмовлено (справа №496/6815/26), окрім того не доведено розмір та обсяг завданої моральної шкоди.
Представник виконавчої служби причини неявки суду не повідомив та жодних клопотань не подавав.
Суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення у справі та згідно ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення рішення на 30.10.2026 року.
У судовому засіданні 30.10.2026 року було проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України повний текст рішення суду складено 13.11.2026 року.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача Нерубайської сільської ради, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності та взаємному зв`язку, дійшов таких висновків.
Щодо вимог до Нерубайської сільської ради
Судом установлено, що 14.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Нерубайської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. До вказаного клопотання надано викопіювання з кадастрового реєстру бажаного місця розташування земельної ділянки.
Рішенням Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області №496-VII від 26.06.2018 року позивачу відмовлено у виділенні земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), згідно ст.118 Земельного кодексу України, а саме: не зазначено місце розташування земельної ділянки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року по справі № 420/5228/18 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області №496-VII від 26.06.2018 року, в частині відмови громадянину ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Зобов`язано Нерубайську сільську раду Біляївського району Одеської області вирішити питання про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,1 гектари на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області.
Отже, зазначеним судовим рішенням було встановлено обов`язок органу місцевого самоврядування не просто повторно оформити результат розгляду звернення позивача, а вирішити порушене ним земельне питання згідно його заяви відповідно до вимог чинного законодавства.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року по справі №420/5228/18 Нерубайською сільською радою Біляївського району Одеської області прийнято рішення №655-VІІ від 04.06.2019р., яким відмовлено ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1 га на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області у зв`язку з невідповідністю графічного зображення розташування земельної ділянки генеральному плану с. Нерубайське Біляївського району Одеської області.
Також доказом виконання рішення по справі No 420/5228/18 було винесення постанови про закриття виконавчого провадження старшим державним виконавцем Біляївського МВ ДВС ГТУЮ Лєбєдєвим Євгенієм Євгенійовичем по рішенню Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 р. No 420/5228/18 (ВП 60652654 від 27.02.2020 р.).
Таким чином, станом на сьогодні відсутні правові підстави для тверджень про невиконання судового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року у справі No 420/5228/18 або про наявність у Нерубайської сільської ради невиконаних зобов`язань у межах спірних правовідносин, оскільки виконавче провадження ВП 60652654 було законно закрите у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі, відповідно до п. 9 ч. 1. Ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Зазначене знайшло своє підтвердження за розглядом справи № 496/3329/19.
Між тим, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 420/6192/19 за позовом ОСОБА_1 зазначене рішення сільської ради №655-VІІ від 04.06.2019 року було визнано протиправним та скасовано.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року було залишено без змін постановою Пятого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021 року (справа №420/6192/19).
Таким чином, факт протиправності повторного рішення Нерубайської сільської ради встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому не може розглядатися як обставина, що потребує повторного доведення у цій справі, з урахуванням положень частини четвертої статті 82 ЦПК України.
При цьому суд враховує, що преюдиційне значення має встановлений іншим судом факт протиправності рішення № 655-VII від 04.06.2019р., тоді як питання про наявність моральної шкоди, причинний зв`язок між поведінкою відповідача та такою шкодою, а також її розмір підлягають самостійному дослідженню та оцінці в межах цієї справи.
Суд критично оцінює доводи представника Нерубайської сільської ради про те, що прийняття рішення № 655-VII саме по собі свідчить про повне та належне виконання судового рішення від 20 грудня 2018 року.
Зобов`язання, покладене судом на орган місцевого самоврядування, не може вважатися належно реалізованим виключно внаслідок формального прийняття відповідного документа. Вирішальне значення має не лише факт прийняття рішення, а й дотримання органом влади вимог законодавства під час його прийняття.
Разом із тим суд враховує, що зміст резолютивної частини цього судового рішення ( справа №420/6192/19), як він убачається з наданих матеріалів, не містить окремого зобов`язання ради повторно розглянути заяву позивача. Тому суд у цій справі не ототожнює факт скасування рішення № 655-VII з автоматичним встановленням усіх обставин, необхідних для вирішення питання про відшкодування шкоди.
Посилання представника відповідача на те, що рішення від 20 грудня 2018 року було виконане в повному обсязі лише з огляду на прийняття радою рішення № 655-VII, суд оцінює критично, оскільки саме це рішення надалі було скасоване як протиправне.
Разом із тим у межах цієї справи скасування рішення № 655-VII та не вирішення осточно розгляд заяви позивача від 23.10.2017 та від 24.01.2018р. , має істотне значення для оцінки правомірності поведінки відповідача, оскільки свідчить, що повторне вирішення питання позивача не було здійснено у спосіб, який відповідає вимогам законності.
Скасування відмови органу місцевого самоврядування означає, що більше таке рішення не існує з юридичної точки зору і таким чином заява вважається поданою і такою, що перебуває на розгляді сільської ради.
Проте рішення суду не замінює собою рішення органу місцевого самоврядування, тому юридично сільська рада зобов`язана завершити розгляд заяви і прийняти рішення, навіть без прямої вказівки суду.
Тобто рада, будучи обізнаною про наявність судового рішення, яким її зобов`язано вирішити земельне питання позивача, повторно прийняла рішення про відмову, яке надалі було визнано протиправним. При цьому матеріали справи не підтверджують, що після скасування цього рішення відповідач (рада) забезпечила належне та законне вирішення питання позивача.
Суд також бере до уваги, що позивач неодноразово звертався до сільської ради з питань, пов`язаних із розглядом його заяви та виконанням судового рішення.
За таких обставин суд доходить висновку, що поведінка відповідача не може оцінюватися лише як реалізація його дискреційних повноважень щодо розпорядження землями комунальної власності. Дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування не є необмеженими та повинні здійснюватися виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до статей 19 та 129-1 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, а судові рішення є обов`язковими до виконання.
Наведені конституційні положення у взаємозв`язку з вимогами земельного законодавства покладають на орган місцевого самоврядування обов`язок здійснювати розгляд звернень громадян законно, послідовно та з дотриманням правової визначеності.
Суд враховує тривалість спірних правовідносин щодо бездіяльності органу місцевого самоврядування. Із моменту первинного звернення позивача (2018р) щодо отримання земельної ділянки та прийняття протиправних відмов у 2018 і в 2019 році до моменту розгляду цієї справи минув значний проміжок часу (біля 7 років).
Суд звертає увагу, що саме по собі тривале перебування особи у процедурі розгляду адміністративного звернення або незадоволення результатом такого розгляду не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.
Однак у цій справі негативні наслідки для позивача зумовлені не лише тривалістю розгляду його звернень, а й конкретною тривалістю бездіяльності і протиправною поведінкою відповідача, яка підтверджена судовим рішенням, повторним прийняттям незаконного рішення після судового захисту прав позивача та відсутністю належного вирішення порушеного питання після скасування такого рішення.
Суд погоджується з доводами позивача, що протягом цього періоду позивач був змушений звертатися за судовим захистом, оскаржувати рішення органу місцевого самоврядування, брати участь у судових процедурах та повторно звертатися до відповідача з питань, які стосувалися реалізації його права на належний розгляд земельного питання, що призводить до хвилювань, почуття беззахисності та моральних страждань.
Оцінивши наведені обставини в сукупності, суд доходить висновку, що поведінка Нерубайської сільської ради не забезпечила належного та законного вирішення порушеного ним питання, що призвело до необхідності звернення за судовим захистом та тривалого перебування позивача у стані правової невизначеності.
При цьому суд виходить не з самого факту незадоволення позивача результатом розгляду його заяви, а з установленого судовим рішенням факту протиправності рішення сільської ради № 655-VII та наслідків, які така поведінка мала для позивача.
Отже, суд оцінює поведінку відповідача в її сукупності та взаємозв`язку, а не ізольовано лише факт прийняття одного адміністративного акта.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування майнової та моральної шкоди.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, а також у порушенні нормальних життєвих зв`язків та необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності передбачених законом підстав.
Водночас відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується відповідним органом незалежно від вини цього органу.
Отже, для вирішення вимог про відшкодування шкоди, завданої органом місцевого самоврядування, суд має встановити факт заподіяння шкоди, протиправність рішення, дії чи бездіяльності відповідного органу, причинний зв`язок між такою поведінкою та шкодою, а також визначити її розмір. Відсутність необхідності доведення вини органу не звільняє позивача від обов`язку довести інші обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування суд має враховувати вимоги розумності та справедливості.
Моральна шкода не обов`язково повинна підтверджуватися виключно медичними документами. Водночас її наявність та обсяг мають бути встановлені судом на підставі належних доказів і з урахуванням конкретних обставин справи. Саме лише посилання особи на переживання або незгоду з рішеннями органу влади не є безумовною підставою для стягнення заявленої суми.
Відповідно до статей 12, 13, 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України.
У цій справі суд бере до уваги тривалість правової невизначеності, пов`язаної з розглядом заяви позивача щодо земельної ділянки, необхідність звернення до суду для захисту своїх прав, прийняття сільською радою повторного рішення про відмову, яке надалі було скасовано судом як протиправне та не розгляду його заяв до сих пір, а також необхідність докладати додаткових зусиль для з`ясування стану вирішення порушеного питання.
Суд вважає, що наведені обставини об`єктивно могли спричинити позивачу душевні переживання, відчуття невизначеності та необхідність витрачати додатковий час і зусилля для захисту своїх прав. Такі наслідки перебувають у причинному зв`язку з установленою протиправною поведінкою Нерубайської сільської ради в частині прийняття рішення № 655-VII від 04 червня 2019 року.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та тривалість порушення, його наслідки для позивача, обсяг необхідних для захисту прав зусиль, а також засади розумності, виваженості та справедливості. З урахуванням усіх установлених обставин та тривалості , суд вважає належним та достатнім відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.
Заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в більшій сумі суд вважає таким, що не відповідає встановленому обсягу та характеру негативних наслідків, оскільки матеріали справи не містять достатньої сукупності доказів, які б давали підстави для визначення відшкодування у заявленому позивачем розмірі.
Щодо вимог до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Позивач пов`язує заподіяння йому шкоди з діями державного виконавця Лебедєва Є.Є., який 27 лютого 2020 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 60652654 у зв`язку з фактичним виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 420/5228/18.
Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.
Отже, для покладення обов`язку з відшкодування шкоди на державу необхідно встановити, що відповідна посадова особа діяла протиправно, що позивачу завдано шкоди та що така шкода перебуває у причинному зв`язку з відповідною поведінкою.
Суд враховує, що постанову про закінчення виконавчого провадження було винесено 27 лютого 2020 року, тоді як рішення Нерубайської сільської ради № 655-VII від 04 червня 2019 року було визнано протиправним та скасовано рішенням адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року.
Сам по собі факт подальшого скасування рішення органу місцевого самоврядування не означає автоматичної незаконності постанови державного виконавця, винесеної раніше. На час прийняття відповідної постанови про закриття виконавчого провадження, рішення сільської ради було дійсним, а отже були наявні передбачені законом підстави для закінчення виконавчого провадження у звязку з виконанням рішенням суду у справі від 20.12.2018 року по справі №420/5228/18.
При цьому обов`язок доказування протиправності відповідної поведінки та заподіяння нею шкоди покладається на позивача з урахуванням правил розподілу тягаря доказування, установлених ЦПК України.
Оцінивши наявні у справі докази, суд не вбачає належного підтвердження того, що постанова державного виконавця від 27 лютого 2020 року була скасована або визнана незаконною у встановленому законом порядку, а також не встановив достатніх доказів того, що саме діями державного виконавця позивачу було завдано шкоди у заявленому розмірі 100 000 грн.
Сам факт незгоди позивача з постановою державного виконавця та подальше скасування рішення сільської ради, на яке державний виконавець посилався як на підтвердження виконання судового рішення, без встановлення інших обставин не є достатнім для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування шкоди. Оскарження таких дій підлягає в порядку викоання судового рішення у вигляді скарги.
Крім того суд вважає, що позовні вимоги до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області пред`явлені як до неналежного відповідача, оскільки будь-яких рішень з приводу заяв позивача та рішень судів не вчиняло.
визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у справах з подібними правовідносинами: у постанові від 19 серпня 2020 року (справа № 201/16327/16-ц, провадження № 61-43384св18), у постанові від 06 грудня 2021 року (справа № 640/10507/18, провадження № 61-18941св20).
За таких обставин суд доходить висновку про відсутність відстав для задоволення позовних вимог до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача.
Щодо доводів відповідача про преюдиційність обставин, установлених в інших судових справах
Представник Нерубайської сільської ради посилалася на судові рішення у справах № 496/3329/19 та № 496/6815/24, вважаючи встановлені в них обставини такими, що мають преюдиційне значення для цієї справи.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Водночас преюдиційне значення мають саме встановлені судовим рішенням фактичні обставини, а не правова оцінка таких обставин або висновки щодо правовідносин, які є предметом розгляду в іншій справі.
Тому суд враховує наведені представником відповідача судові рішення в межах установлених ними обставин та з урахуванням предмета спору в кожній із зазначених справ. Сам факт попереднього розгляду позовів між тими самими учасниками не є самостійною підставою для відмови в цьому позові, якщо предмет доказування та фактичні підстави вимог у цій справі відрізняються.
З огляду на це суд оцінює вимоги у цій справі на підставі доказів, поданих саме в межах цього провадження, з урахуванням обставин, які мають преюдиційне значення відповідно до статті 82 ЦПК України.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Суд вважає доведеними підстави для відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною поведінкою Нерубайської сільської ради, у розмірі 50 000 грн. В іншій частині вимог до сільської ради, зокрема щодо стягнення шкоди понад визначений судом розмір, позивачем не доведено всіх необхідних умов цивільно-правової відповідальності.
Також позивачем не доведено належними та допустимими доказами сукупності умов, необхідних для покладення на Управління державної виконавчої служби обов`язку з відшкодування шкоди.
За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 50 000 грн моральної шкоди, а в іншій частині позовних вимог - відмовити.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 10-13, 43, 49, 51, 64, 76-81, 89, 95, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади - задовольнити частково.
Стягнути з Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 04377753, адреса місцезнаходження: 67661, Одеська область, с. Нерубайське, пл. Партизан, 4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено 13.11.2026 року.
Суддя: Домусчі Л.В.