Судові рішення

Рішення № 141479871 у справі № 522/18198/26 від 04.11.2026

Рішення від 04.11.2026 в адміністративній справі № 522/18198/26 (категорія «Військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації»). Суд: Приморський районний суд м. Одеси, суддя Домусчі Л. В.

Справа№ 522/18198/26 (у рішенні: 522/18198/26-Е)
СудПриморський районний суд м. Одеси
СуддяДомусчі Л. В.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяВійськового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата ухвалення04.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141479871

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 522/18198/26-Е

Провадження № 2-а/522/445/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Мазовецької А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 15.09.2026 року через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , який подано адвокатом Супруненко Оленою Петрівною, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просили : визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий строк, визнати протиправною та скасувати постанову № R743837 від 02 вересня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн, а також закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02 вересня 2026 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № R743837, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.. Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що за результатами вивчення відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено факт його непостановки на військовий облік за новою адресою, чим, на думку відповідача, порушено вимоги статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позивач із зазначеною постановою не погоджується та вважає її протиправною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню, оскільки фактично місце свого проживання не змінював.

Зокрема, позивач вказує, що з 22 квітня 2005 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та з того часу місце проживання не змінював, за іншою адресою не переїжджав. При цьому, відповідно до розширених відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованих через застосунок «Резерв+» 14 вересня 2026 року, зареєстроване місце проживання позивача зазначене за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як адреса проживання відображена як: АДРЕСА_1 .

Позивач наголошує, що вул. Євгена Чикаленка є новою назвою колишньої АДРЕСА_2 , тобто йдеться про одну й ту саму адресу, а відмінність у відомостях реєстру зумовлена виключно перейменуванням вулиці органами місцевого самоврядування, а не фактичною зміною місця проживання позивача.

На думку позивача, за таких обставин у нього не виник обов`язок повторно ставати на військовий облік, оскільки частиною третьою статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» такий обов`язок пов`язаний саме з прибуттям особи до нового місця проживання, чого в цьому випадку не відбувалося.

Крім того, позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові відповідачем не конкретизовано, яку саме нову адресу мав на увазі, коли позивач нібито змінив місце проживання, коли прибув на нове місце проживання, з якої дати виник обов`язок стати на військовий облік та коли сплив передбачений законом семиденний строк. На переконання позивача, відсутність зазначених відомостей свідчить про те, що фактичні обставини, необхідні для встановлення події та складу адміністративного правопорушення, належним чином не з`ясовані.

Також позивач звертає увагу, що відповідач не встановив його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, а можливу невідповідність у відображенні адресних відомостей у державному реєстрі безпідставно поклав в основу притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому відомості щодо зареєстрованого місця проживання особи містяться в державних інформаційних ресурсах та могли бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії, у зв`язку з чим, на думку позивача, підлягала застосуванню примітка до статті 210 КУпАП.

Окремо позивач зазначає, що відповідач не виконав вимог статті 280 КУпАП, оскільки не з`ясував усіх обставин справи, зокрема факту зміни позивачем місця проживання, наявності події адміністративного правопорушення та вини особи в його вчиненні. Крім того, оскаржувана постанова, на його переконання, не відповідає вимогам статті 283 КУпАП, оскільки не містить належного опису обставин правопорушення та відомостей про докази, на підставі яких посадова особа дійшла висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Позивач також пояснює, що подання ним 02 вересня 2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста заяви про неоспорювання порушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності було зумовлено необхідністю усунення відповідного запису в Реєстрі для оформлення бронювання від мобілізації. При цьому таке звернення, на його думку, не свідчить про фактичне визнання ним обставин зміни місця проживання та не звільняло відповідача від обов`язку перевірити наявність передбачених законом підстав для притягнення до адміністративної відповідальності.

На підтвердження своєї позиції позивач посилається на розширені відомості застосунку «Резерв+» станом на 14 вересня 2026 року, відповідно до яких він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в адресних відомостях одночасно відображаються попередня та нова назви однієї й тієї самої вулиці. Також зазначає, що адміністративна справа за статтею 210 КУпАП була відкрита 28 серпня 2026 року та завершена 02 вересня 2026 року.

Крім того, позивач вважає, що обов`язок доказування правомірності оскаржуваної постанови покладається саме на відповідача, який повинен довести факт фактичної зміни місця проживання, дату такої зміни, виникнення відповідного обов`язку, його невиконання та наявність вини позивача. Водночас оскаржувана постанова, на його переконання, не містить належних доказів зазначених обставин.

Додатково позивач просить поновити строк звернення до суду, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена 02 вересня 2026 року, а граничний строк звернення до суду припадав на 24 вересня 2026 року. У зазначений день у вечірній час за місцем перебування представника позивача відбулося відключення електроенергії, внаслідок чого остання була позбавлена технічної можливості завершити формування позовної заяви, підписати її кваліфікованим електронним підписом та направити через підсистему «Електронний суд» до закінчення процесуального строку. Позовну заяву було подано одразу після відновлення електропостачання та технічної можливості користування відповідною підсистемою. З огляду на наведене позивач вважає причини пропуску строку поважними.

Матеріали справи суддя отримала 16.09.2026 року.

Ухвалою суду від 18 вересня 2026 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду на 07 жовтня 2026 року.

У судовому засіданні 07.10.2026 року з`явилась представник позивача - адв. Супруненко О.П., подала додаткові докази, та суд відклав судове засідання з метою повторного виклику відповідача та надання ним відзиву.

Розгляд справи було відкладено на 04.11.2026 року, представник позивача та відповідача не зявилися, про час і місце засідання були повідомлені належним чином. Відзив не надано до суду. Представник позивача адв. Супруненко О.П. подала заяву про розгляд спраи у її відсутність.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 02 вересня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову No R743837, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн..

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови підставою для притягнення Позивача до адміністративної відповідальності стало твердження Відповідача про те, що за результатами вивчення відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів нібито встановлено, що ОСОБА_1 «не став на військовий облік за новою адресою», чим порушив вимоги ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним рішенням суду. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Приміткою до статті 210 КУпАП вказано, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Частиною 3 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, серед іншого, опис обставин, установлених під час розгляду справи, та зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Надаючи оцінку доводам сторін та дослідженим доказам у їх сукупності, суд виходить із такого.

Суть адміністративного правопорушення, викладена в постанові No R743837 від 02.09.2026 року полягає в тому, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, не став на військовий облік за новою адресою.

Для встановлення об`єктивної сторони саме такого правопорушення необхідно було встановити щонайменше факт зміни позивачем місця проживання, конкретний момент прибуття до нового місця проживання, момент виникнення передбаченого частиною третьою статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» обов`язку стати на військовий облік та факт невиконання такого обов`язку після закінчення встановленого законом семиденного строку.

Однак таких обставин оскаржувана постанова не містить.

Зокрема, у постанові No R743837 від 02.09.2026 року не зазначено, коли саме позивач змінив місце проживання та коли саме прибув до нового місця проживання, з якого моменту почався встановлений законом семиденний строк та коли цей строк закінчився.

Відсутність таких відомостей має істотне значення, оскільки саме з фактом прибуття до нового місця проживання закон пов`язує початок перебігу семиденного строку для виконання відповідного обов`язку.

Окрмі того, як вбачається з матеріалів справи, позивач з 22 квітня 2005 року до теперішнього часу зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

У розширених даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованих через застосунок «Резерв+» 14.09.2026, зазначено: зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 .

При цьому вул. Євгена Чикаленка є новою назвою колишньої АДРЕСА_2 , та відомості про корпус будинку також не змінювались позивачем.

Це підтверджується, зокрема, офіційними та державними джерелами, в яких адреси зазначаються як « АДРЕСА_2 )» або як та сама адреса з попередньою назвою вулиці.

Судом враховано, що перейменування вулиці органом місцевого самоврядування є адміністративно-територіальною та адресною зміною, яка сама по собі не свідчить про зміну особою фактичного місця проживання.

Зміна найменування вулиці не супроводжується фізичним переміщенням особи до іншого місця проживання, не означає її вибуття з попередньої адреси та прибуття на нову адресу, а також не створює автоматично нових обов`язків у сфері військового обліку, які виникають саме у зв`язку з фактичною зміною місця проживання.

Таким чином, наявність у державному Реєстрі двох варіантів найменування однієї й тієї самої вулиці не може розцінюватися як безумовне підтвердження факту зміни позивачем місця проживання.

Отже, йдеться не про зміну Позивачем місця проживання, не про переїзд до іншої місцевості та не про прибуття на нову адресу, а виключно про перейменування вулиці органами публічної влади.

Отже, за відсутності доказів фактичної зміни місця проживання позивача відповідачем не доведено виникнення у нього обов`язку повторно стати на військовий облік за новим місцем проживання саме з підстав, зазначених в оскаржуваній постанові.

Крім того, станом на 14.09.2026 у розширених даних «Резерв+» зазначено:

Позивач є військовозобов`язаним;

перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

дата уточнення даних - 06.11.2025;

зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 ;

адреса проживання - АДРЕСА_3 ;

наявна відстрочка від мобілізації до 27.08.2027;

адміністративна справа за ст. 210 КУпАП була відкрита 28.08.2026 та завершена 02.09.2026.

Зазначені дані підтверджують, що Позивач перебуває на військовому обліку саме в ІНФОРМАЦІЯ_3 , а зазначену постанову електронним підписом підписано ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідачем не надано суду належних доказів того, що позивач був знятий з військового обліку у зв`язку з фактичним вибуттям до іншої місцевості, що йому було визначено обов`язок стати на облік за іншою адресою або що він не виконав такий обов`язок у встановлений законом строк.

Суд звертає увагу, що адміністративна відповідальність має індивідуальний характер, а притягнення особи до такої відповідальності не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування наявності події адміністративного правопорушення та винуватості особи покладається на орган, який вирішує питання про притягнення її до адміністративної відповідальності, а під час судового оскарження відповідного рішення - правомірність такого рішення відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести суб`єкт владних повноважень.

Суд не вправі замість відповідача встановлювати фактичні обставини адміністративного правопорушення, які не були належним чином встановлені під час притягнення особи до адміністративної відповідальності, та таким чином створювати нове фактичне обґрунтування оскаржуваної постанови. З цих же підстав суд не вбачає можливим самостійно визначити дату початку правопорушення або визнати його триваючим лише з метою усунення недоліків мотивування оскаржуваної постанови.

Питання щодо характеру правопорушення та моменту його виявлення може вирішуватися лише після належного встановлення конкретних фактичних обставин, які підтверджують виникнення та невиконання відповідного обов`язку.

У даній справі такі обставини відповідачем не встановлені та належними доказами не підтверджені.

Суд також враховує положення примітки до статті 210 КУпАП, якою законодавець прямо передбачив випадок, коли положення статей 210 та 210-1 КУпАП не застосовуються, - за наявності можливості отримання держателем ЄДРПВР відповідних персональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами та базами даних.

Зазначене положення підлягало перевірці посадовою особою при вирішенні питання про наявність правових підстав для застосування статті 210 КУпАП.

Особливого значення це набуває з огляду на те, що сама частина третя статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачає можливість взяття на військовий облік на підставі відомостей, переданих в електронній формі органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до ЄДРПВР у разі електронного декларування місця проживання.

Разом із тим оскаржувана постанова не містить оцінки можливості отримання та перевірки відповідних відомостей шляхом електронної інформаційної взаємодії та не містить мотивів щодо незастосування до встановлених обставин примітки до статті 210 КУпАП.

Відповідачем під час судового розгляду також не надано належних доказів, які б дозволяли суду встановити відсутність передбачених приміткою до статті 210 КУпАП обставин.

Отже, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами щодо нового місця проживання, коли саме позивач прибув до нового місця проживання, коли виник передбачений законом семиденний строк для постановки на військовий облік, коли та за яких конкретних обставин цей обов`язок було порушено, а також не надано належної оцінки обставинам, передбаченим приміткою до статті 210 КУпАП.

За таких обставин постанова NoR743837 від 02.09.2026 року не відповідає критеріям обґрунтованості та правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, установленим частиною другою статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду

Відповідно до частини другої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Згідно зі статтею 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову винесено 02.09.2026 року. Десятий день строку оскарження припадав на 12.09.2026 року - суботу. Останнім днем строку для звернення до суду з цим адміністративним позовом було 14 вересня 2026 року, при цьому процесуальний строк спливав о 24 годині зазначеного дня.

Позов було подано 15.09.2026 року.

За змістом статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оцінюючи поважність причин пропуску строку, суд враховує, що поважними можуть визнаватися обставини, які об`єктивно перешкоджали своєчасному вчиненню процесуальної дії, не залежали від волевиявлення особи та були підтверджені належними доказами.

Саме по собі посилання на технічні труднощі не є безумовною підставою для поновлення строку.Водночас документально підтверджена відсутність електропостачання, яка унеможливила використання електронного підпису та подання процесуального документа через підсистему «Електронний суд», може бути оцінена судом як об`єктивна перешкода за умови встановлення її впливу на можливість своєчасного звернення.

Судом враховано, що позивач та його представник не зволікали з поданням позовної заяви після усунення обставин, які перешкоджали її направленню, а звернулися до суду без невиправданої затримки. За таких обставин, з урахуванням незначної тривалості пропуску строку, принципу доступу до правосуддя та необхідності забезпечення ефективного судового захисту, суд вважає причини пропуску строку поважними.

Отже, за наявності підтвердження зазначених обставин суд доходить висновку про можливість поновлення строку звернення до суду.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування постанови № R743837 від 02 вересня 2026 року з одночасним закриттям справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 120-121, 139, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, ст. ст. 9, 210, 245, 251, 252, 268, 280, 283, 285, 291 КУпАП, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити позивачу строк на звернення до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.09.2026 NoR743837.

Визнати протиправною та скасувати постанову № R743837 від 02.09.2026 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 13.11.2026 року.

Суддя: Л.В. Домусчі

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
18.09.2026 Ухвала № 139855327 Приморський районний суд м. Одеси