Справа № 522/17668/26-Е
Провадження №2/522/11827/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Мазовецькою А.В.,
розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
До Приморського районного суду м. Одеси 08.09.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики №72621173 від 02.11.2022 року у розмірі 18 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.11.2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №72621173, за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн., строк позики - 14 днів зі сплатою процентів у розмірі 2,5% в день (базова процентна ставка/фіксована). Позикодавець на виконання Договору позики №72621173 від 02.11.2022 року передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Відповідача. В подальшому, 03.04.2023 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» уклали Договір факторингу №033-030423, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №72621173 від 02.11.2022 року. 27.04.2026 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» уклали Договір факторингу №27/04/26-02, за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №72621173 від 02.11.2022 року. Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за Договором позики та заборгованості за процентами не виконав ні перед Позикодавцем/Первісним кредитором, ані перед Позивачем/Фактором - ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ», що набуло право вимоги за договором позики №72621173 на підставі договору факторингу. В результаті чого заборгованість ОСОБА_1 складає 18 000,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13 000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, які просить позивач стягнути на свою користь. У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача вищезазначену заборгованість за договором позики, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн. та витрати, пов`язані з підготовкою, комплектуванням і направленням документів, у розмірі 381,74 грн.
Матеріали позовної заяви суддя отримала 09.09.2026 року.
До суду 11.09.2026 року надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру №3304190 щодо місця проживання відповідача, в якій зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 17.09.2026 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін із призначенням судового засідання на 26.10.2026 року.
26 жовтня 2026 року представник позивача та відповідач в судове засідання не зявились, про час і місце засідання повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили.
Через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання представника ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження на судовій повістці за його зареєстрованим місцем проживання, однак поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою «адресат відсутній».
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 82-1 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка».
Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.
Процесуальним правом надати відзив на позов або заяву по суті справи відповідач не скористався. Документів, що підтверджують поважність причин його відсутності, суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 279 ЦПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву та вимоги ст.ст. 178, 279, 280 ЦПК України, за згодою представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за
відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 02.11.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №72621173, відповідно до умов якого Позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Згідно з п. 2 Договору позики, сума позики - 5 000,00 грн.; строк позики (строк договору) - 14 днів; процентна ставка - 2,5% в день (базова процентна ставка/фіксована); дата надання позики - 02.11.2022 року; дата повернення позики (останній день) - 16.11.2022 року; знижена процентна ставка/день, % (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) - 2,5%; процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за день, % (не застосовується в період карантину) - 2,70%; орієнтовна реальна річна процентна ставка, % - 249927,36%; орієнтовна загальна вартість позики - 6750,00 грн. Ставки, визначені цим пунктом є незмінними протягом всього Строку Позики та можуть бути змінені виключно на підставі укладеної між Позикодавцем та Позичальником додаткової угоди до Договору.
Відповідно до п. 5 Договору позики, підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що:
5.1. Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та нормативно-правовими актами Національного банку України.
5.2. Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (TM «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM (перша позика 0.01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «MYCREDIT»).
5.3. Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, йому зрозумілі.
Згідно з даними Договору позики №72621173, ОСОБА_1 ідентифікований товариством шляхом використання одноразового ідентифікатора 8AlExrAz9M, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України. Ідентифікація клієнта відбулась за посередництва системи BankID НБУ.
Договір позики №72621173 підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 8AlExrAz9M.
У розділі 28 «Юридичні адреси та реквізити сторін» зазначено паспортні дані позичальника ОСОБА_1 , його податковий номер, електронну адресу, номер телефону, номер платіжної картки НОМЕР_1 .
За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір позики №72621173 від 02.11.2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі, підписано електронним підписом відповідача, шляхом використання одноразового ідентифікатора 8AlExrAz9M, що відповідає наведеним вище вимогам закону, унаслідок чого у сторін виникли права та обов`язки.
Відповідно до п. 1 Договору позики, Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми Позики.
Факт надання коштів підтверджується довідкою або іншим документом, сформованим надавачем платіжних послуг, що додається до позовної заяви, згідно з яким 02.11.2022 року здійснено переказ коштів на суму 5 000,00 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 .
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до висновку Верховного суду, який викладено у постанові від 12.02.2025 року у справі №679/1103/23 довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.
Доказів на підтвердження того, що вказана картка не належить відповідачу або, що на таку не було зараховано 5 000,00 грн. на виконання умов договору позики відповідачем не надано.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач звертався з позовом до суду про визнання недійсним зазначеного вище кредитного договору і судом такі позовні вимоги задоволені.
За встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про доведеність укладання Договору позики №72621173 від 02.11.2022 року в електронному вигляді між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 .
Таким чином, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свої зобов`язання за Договором виконало та надало грошові кошти ОСОБА_1 у розмірі 5 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується документом надавача платіжних послуг, у той час як відповідач у строк, передбачений умовами договору, заборгованість не повернув.
Відповідно до Розрахунку заборгованості ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за договором позики №72621173, заборгованість ОСОБА_1 станом на 11.04.2023 року становить 18 000,00 грн., з яких:
- 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 13 000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Доказів погашення тіла кредиту матеріали справи не містять.
Відтак, встановивши укладення Договору позики №72621173, відсутність доказів погашення заборгованості за основною сумою боргу, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Судом встановлено, що 03 квітня 2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір факторингу № 033-030423, відповідно до якого Клієнт зобов?язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов?язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 11/04/23 до Договору факторингу № 033-030423 від 11.04.2023 року, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором позики №72621173 від 02.11.2022 року у розмірі 18 000,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 13 000,00 грн. - сума заборгованості по процентам.
Згідно з платіжною інструкцією ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» здійснило оплату за відступлення прав вимоги відповідно до Договору факторингу № 033-030423 від 03.04.2023 року на рахунок ТОВ «СІРОКО ФІНАНС».
27 квітня 2026 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» укладено договір факторингу № 27/04/26-02, відповідно до якого Клієнт зобов?язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов?язується прийняти такі Права вимоги та передати грошові кошти фінансування в розпорядження Клієнта (Ціна придбання) за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 27/04/26_2 до Договору факторингу № 27/04/26-02 від 27.04.2026 року, ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором позики №72621173 від 02.11.2022 року у розмірі 18 000,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 13 000,00 грн. - сума заборгованості по процентам.
Згідно з платіжною інструкцією ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» здійснило оплату за відступлення прав вимоги відповідно до Договору факторингу № 27/04/26-02 від 27.04.2026 року на рахунок ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ».
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). Такі висновки містяться постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.07.2021 року у справі №759/24061/19, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2025 року у справі №183/4256/21.
Відомості про те, що Договори факторингу № 033-030423 від 03.04.2023 року та № 27/04/26-02 від 27.04.2026 року в частині відступлення права вимоги за Договором позики №72621173 від 02.11.2022 року, судовим рішенням визнано недійсним, матеріали справи не містять.
Таким чином, позивач належними та допустимими доказами довів обставини щодо його права вимоги до ОСОБА_1 , яке перейшло до нього на підставі вказаних вище правочинів, які у судовому порядку недійсними не визнавалися, тобто презумпцію їх правомірності не спростовано.
Щодо стягнення заборгованості за процентами.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 зробила висновок про те, що «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».
На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до умов Договору позики №72621173 від 02.11.2022 року, позичальнику ОСОБА_1 надано грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн на наступних умовах: строк позики (строк договору) - 14 днів; процентна ставка - 2,5% в день (базова процентна ставка/фіксована); дата надання позики - 02.11.2022 року; дата повернення позики (останній день) - 16.11.2022 року.
Дослідивши наданий позивачем Розрахунок заборгованості ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за договором позики №72621173, встановлено, що відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися за період з 02.11.2022 року по 16.11.2022 року за ставкою - 2,5% (базова процентна ставка).
Згідно з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки, що є Додатком №1 до договору позики №72621173 від 02.11.2022 року, загальний розмір процентів за користування кредитом в межах погодженого строку (з 02.11.2022 року по 16.11.2022 року) складає 1 750,00 грн.
Таким чином, строк кредитування за договором був погоджений сторонами та становив 14 днів та у позивача наявні підстави нараховувати відсотки за користуванням грошовими коштами в межах строку кредитування, тобто до 16 листопада 2022 року.
Отже, загальний розмір відсотків за користування кредитом в межах строку договору становить 1 750,00 грн. (5000 грн. х 2,5% х 14 днів) та підлягає стягненню з відповідача, а не 13 000,00 грн., як заявлено позивачем.
Тому, позовна заява підлягає частковому задоволенню, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором позики у загальному розмірі 6 750,00 грн. (5 000,00 + 1 750,00).
Щодо розподілу судових витрат.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково на 37,5% (6 750,00 / 18 000,00), то судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно - у розмірі 998,40 грн.
Позивач ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» у позові просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 9 000,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Також Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.
Враховуючи те, що судом задоволено позов частково та від відповідача не надходило клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн., який суд вважає співмірним та розумним з огляду на складність справи та критерії, визначені процесуальним законом.
Щодо витрат, пов`язаних з підготовкою, комплектуванням і направленням документів.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з підготовкою, комплектуванням і направленням документів, у розмірі 381,74 грн.
На підтвердження цих витрат позивачем надано договір із ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ», додаток із погодженою вартістю підготовки одного комплекту, акт наданих послуг та доказ направлення конкретного комплекту відповідачу.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з учиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Враховуючи, що витрати у розмірі 381,74 грн. є документально підтвердженими та безпосередньо пов`язаними з розглядом цієї справи, вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 207, 509, 524-526, 530, 536, 610-612, 625, 629, 638-640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 64, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 43950742, адреса місцезнаходження: м. Київ, пр. Соборності, будинок 30-А, приміщення 321) заборгованість за Договором позики №72621173 від 02.11.2022 року у розмірі 6 750 (шість тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких:
- заборгованість за основною сумою боргу - 5 000,00 грн.,
- заборгованість за відсотками - 1 750,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 43950742, адреса місцезнаходження: м. Київ, пр. Соборності, будинок 30-А, приміщення 321) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 43950742, адреса місцезнаходження: м. Київ, пр. Соборності, будинок 30-А, приміщення 321) витрати, пов`язані з підготовкою, комплектуванням і направленням документів, у розмірі 381 (триста вісімдесят одна) гривня 74 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 43950742, адреса місцезнаходження: м. Київ, пр. Соборності, будинок 30-А, приміщення 321) судовий збір у розмірі 998 (дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 40 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 13.11.2026 року.
Суддя Домусчі Л.В.