Судові рішення

Ухвала № 141479880 у справі № 460/8880/26 від 13.11.2026

Ухвала від 13.11.2026 в адміністративній справі № 460/8880/26 (категорія «Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів»). Суд: Рівненський окружний адміністративний суд, суддя Т.О. Комшелюк.

Справа№ 460/8880/26
СудРівненський окружний адміністративний суд
СуддяТ.О. Комшелюк
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяЗаява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141479880

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

13 листопада 2026 року м. Рівне №460/8880/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 460/8880/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2026 № 300-ОД «Про результати службового розслідування» в частині притягнення позивача до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності зі стягненням залишку прямої дійсної шкоди в сумі 666 873,40 грн шляхом щомісячного утримання 20 % від суми грошового забезпечення до повного відшкодування шкоди.

Ухвалою суду від 27.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, поновлено позивачу строк звернення до суду та залучено до участі у справі Військову частину НОМЕР_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

12.11.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2026 № 300-ОД «Про результати службового розслідування» в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та стягнення з нього залишку прямої дійсної шкоди в сумі 666 873,40 грн шляхом щомісячного утримання 20 % від суми грошового забезпечення до набрання законної сили рішенням суду у справі № 460/8880/26; заборонити Військовій частині НОМЕР_2 вчиняти дії щодо утримання коштів із грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди, позивача в рахунок відшкодування шкоди на виконання наказу від 05.03.2026 № 300-ОД та акта приймання-передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків до набрання законної сили рішенням суду у справі. Обґрунтовуючи необхідність застосування зазначених заходів, представник позивача вказує, що оскаржуваний наказ продовжує виконуватися, незважаючи на його оскарження в судовому порядку, а з грошового забезпечення позивача щомісяця здійснюються утримання. На підтвердження цих обставин заявник надав довідку Військової частини НОМЕР_2 від 02.11.2026 № 1917/414ф, відповідно до табличних даних якої загальна сума проведених утримань становить 70173,59 грн, з яких 49558,49 грн утримано з грошового забезпечення та 20615,10грн - з додаткової винагороди. За твердженням заявника, проведення утримань також із додаткової винагороди виходить за межі оскаржуваного наказу, яким передбачено утримання 20 % від суми грошового забезпечення. Представник позивача наголошує, що внаслідок тривалого розгляду справи сума утриманих коштів постійно збільшується, а тому на момент вирішення спору по суті значна частина визначеної наказом шкоди може бути фактично стягнута. Крім того, заявник вважає, що повернення утриманих коштів у разі задоволення позову буде істотно ускладненим, оскільки оскаржуваний наказ виданий Військовою частиною НОМЕР_1 , тоді як утримання здійснюються Військовою частиною НОМЕР_2 , до якої позивача зараховано на фінансове забезпечення за новим місцем служби. На думку заявника, повернення коштів вимагатиме узгоджених дій кількох військових частин та залежатиме від бюджетного фінансування, що створює ризик необхідності повторного звернення до суду. Також представник позивача зазначає, що позивач є діючим військовослужбовцем, учасником бойових дій, а грошове забезпечення становить основне джерело його доходу, у зв`язку з чим продовження щомісячних утримань істотно погіршує його матеріальне становище. Окремо заявник посилається на наявність ознак протиправності наказу, які, на його переконання, полягають у порушенні строків проведення службового розслідування та відсутності належного встановлення вини позивача і причинного зв`язку між його діями та завданою державі шкодою. Посилаючись на положення статей 150, 151 КАС України, представник позивача вважає, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши наведені в ній доводи та додані документи, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною четвертою статті 150 КАС України визначено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

За приписами частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії, а також забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм свідчить, що забезпечення позову є тимчасовим процесуальним заходом, спрямованим на гарантування можливості реального та ефективного судового захисту до вирішення справи по суті.

Водночас застосування такого заходу не може ґрунтуватися виключно на припущеннях заявника щодо можливого порушення його прав або на самій обставині оскарження рішення суб`єкта владних повноважень.

Необхідною умовою забезпечення позову є встановлення судом хоча б однієї з передбачених частиною другою статті 150 КАС України підстав з урахуванням конкретних обставин справи та наданих доказів.

При цьому суд повинен оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність заявлених заходів, їх зв`язок із предметом позову, ймовірність істотного ускладнення виконання можливого судового рішення, а також співвідношення наслідків застосування відповідних заходів із наслідками їх невжиття.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2026 у справі № 520/25813/25 та від 29.07.2026 у справі № 520/25811/25.

Верховний Суд у зазначених постановах, розглядаючи питання забезпечення позову у спорах щодо оскарження наказів про притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності, наголосив на необхідності індивідуальної оцінки фактичних обставин кожної справи, характеру спірних правовідносин та спеціального законодавчого регулювання порядку стягнення і повернення коштів.

Зокрема, у пункті 31 постанови від 21.05.2026 у справі № 520/25813/25 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що тимчасові фінансові втрати, які можуть бути компенсовані, не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки в разі визнання наказу протиправним та його скасування утримані суми підлягають поверненню відповідно до частини третьої статті 14 Закону № 160-IX. Майнові втрати, які потенційно можуть бути відшкодовані, самі по собі не становлять такої шкоди, яка унеможливлює або істотно ускладнює захист прав.

Такий самий правовий висновок Верховний Суд виклав у пункті 27 постанови від 29.07.2026 у справі № 520/25811/25, звернувши увагу на необхідність врахування законодавчого механізму повернення утриманих коштів під час вирішення питання про наявність ризику незворотних наслідків.

З огляду на наведене суд у цій справі оцінює не лише факт проведення утримань із грошового забезпечення позивача, а й те, чи свідчать установлені обставини про неможливість або істотне ускладнення поновлення його прав у разі задоволення позову.

Так, правові засади і порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності визначаються Законом України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім передбачених законом випадків.

За змістом частини першої статті 11 цього Закону у разі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення відповідних сум здійснюється за новим місцем служби.

Частиною першою статті 13 Закону № 160-IX передбачено, що стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону № 160-IX наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.

Водночас частиною третьою статті 14 Закону № 160-IX прямо передбачено, що у разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.

Отже, спеціальним законом визначено не лише порядок проведення стягнення, а й механізм відновлення майнових прав військовослужбовця у випадку скасування наказу про притягнення його до матеріальної відповідальності.

Як вбачається з наданих документів, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2026 № 300-ОД передбачено стягнення із ОСОБА_1 залишку прямої дійсної шкоди в сумі 666873,40 грн шляхом щомісячного утримання 20 % від суми грошового забезпечення.

У зв`язку з переведенням позивача до іншого місця служби заборгованість, що залишилася непогашеною, передано за актом приймання-передачі Військовій частині НОМЕР_2 , яка здійснює фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_3 .

Відповідно до листа Військової частини НОМЕР_2 від 02.05.2026 № 1917/1280 відрахування з грошового забезпечення позивача здійснюються на підставі зазначеного акта приймання-передачі заборгованості.

Наданою довідкою від 02.11.2026 № 1917/414ф підтверджено проведення утримань, загальна сума яких за табличними даними становить 70173,59 грн, зокрема 49558,49 грн із грошового забезпечення та 20615,10 грн із додаткової винагороди.

Таким чином, суд бере до уваги, що утримання коштів із грошового забезпечення позивача фактично проводяться, їх розмір та структура підтверджені документально.

Водночас сама по собі наявність таких утримань не є безумовною підставою для забезпечення позову, оскільки можливість їх здійснення на підставі відповідного наказу командира передбачена спеціальним законом.

Вирішальне значення для застосування заходів забезпечення позову має встановлення обставин, які свідчать про те, що продовження таких утримань до вирішення спору по суті може призвести до наслідків, усунення яких буде неможливим або надмірно ускладненим.

Однак надані заявником докази, підтверджуючи факт та розмір утримань, не доводять існування таких обставин.

Суд зауважує, що в разі задоволення позову та скасування оскаржуваного наказу в частині притягнення позивача до матеріальної відповідальності, останній не позбавлений можливості відновити свої майнові права шляхом повернення коштів, утриманих на виконання такого наказу.

Більше того, частиною третьою статті 14 Закону № 160-IX прямо передбачено обов`язок повернення стягнених з особи коштів у разі скасування наказу про притягнення до матеріальної відповідальності.

Таким чином, законодавством визначено спеціальний механізм повернення коштів, який підлягає застосуванню в разі скасування відповідного наказу незалежно від того, протягом якого часу та в якому розмірі здійснювалися утримання.

Відтак продовження утримань до вирішення спору по суті саме по собі не свідчить про настання незворотних наслідків або неможливість ефективного поновлення порушених прав позивача.

При цьому заявником не наведено належних доказів існування об`єктивних перешкод для реалізації передбаченого законом механізму повернення коштів.

З огляду на зазначене доводи заявника про неможливість повернення коштів у зв`язку з тим, що наказ виданий Військовою частиною НОМЕР_1 , а утримання здійснює Військова частина НОМЕР_2 , суд оцінює критично.

Передача заборгованості за новим місцем служби відповідає механізму, визначеному статтею 11 Закону № 160-IX, та сама по собі не свідчить про неможливість застосування положень частини третьої статті 14 цього Закону.

Обставина, що до виконання наказу залучено іншу військову частину, не змінює встановленого законом обов`язку повернути утримані кошти в разі скасування наказу про притягнення до матеріальної відповідальності.

Матеріали заяви не містять доказів існування конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджатимуть поверненню коштів у встановленому законом порядку.

Так само посилання заявника на необхідність бюджетного фінансування та можливе виникнення труднощів із поверненням коштів у майбутньому не підтверджені доказами наявності реальних перешкод для виконання відповідного обов`язку.

При цьому суд звертає увагу, що можливі організаційні труднощі, пов`язані з поверненням коштів, не можуть ототожнюватися з неможливістю поновлення порушеного права, якщо законом прямо передбачено відповідний механізм відновлення майнового становища особи.

Саме лише припущення про необхідність вчинення додаткових дій або можливе звернення до суду в майбутньому не є достатнім підтвердженням істотного ускладнення ефективного захисту прав у розумінні пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.

Отже у разі визнання протиправним та скасування наказу в частині притягнення позивача до матеріальної відповідальності правові підстави для подальших утримань за цим наказом відпадуть, а вже стягнені кошти підлягатимуть поверненню в порядку, передбаченому частиною третьою статті 14 Закону № 160-IX.

Щодо посилань представника позивача на проведення утримань також із додаткової винагороди суд зазначає таке.

З наданої довідки дійсно вбачається, що частина утриманих коштів обліковується як утримання з додаткової винагороди.

Водночас з`ясування правомірності проведення таких утримань потребує оцінки нормативного регулювання складу грошового забезпечення військовослужбовців, правової природи відповідної додаткової винагороди, змісту оскаржуваного наказу та порядку його виконання.

Наведені обставини мають значення для оцінки правомірності спірних правовідносин, проте самі по собі не підтверджують існування ризику незворотних наслідків, який зумовлював би необхідність зупинення дії наказу до вирішення справи по суті.

При цьому суд враховує, що довідка підтверджує суми утримань за відповідними видами виплат, однак не містить усіх даних, необхідних для остаточного встановлення співвідношення загального розміру утримань із повною сумою місячного грошового забезпечення позивача та правомірності застосованого порядку їх обчислення.

Відтак питання відповідності проведених утримань положенням статті 13 Закону № 160-IX, у тому числі щодо додаткової винагороди, потребує дослідження відповідних обставин і доказів у належному процесуальному порядку та не може бути остаточно вирішене під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Суд також бере до уваги доводи заявника про те, що позивач проходить військову службу, є учасником бойових дій, а утримання коштів із грошового забезпечення впливає на його матеріальне становище.

Разом із тим заявник не надав доказів, які б дозволяли встановити, що внаслідок проведених утримань матеріальне становище позивача досягло такого рівня, за якого виникла реальна загроза неможливості забезпечення його основних життєвих потреб або настання інших істотних наслідків, що не можуть бути усунені шляхом подальшого поновлення порушеного права.

Сам факт зменшення розміру грошового забезпечення, хоча й становить майнове обмеження для позивача, за відсутності доказів відповідних наслідків не свідчить про неможливість ефективного судового захисту.

При цьому суд не ставить під сумнів значення грошового забезпечення для матеріального становища позивача, проте наголошує, що застосування заходів забезпечення позову потребує встановлення саме тих обставин, з якими процесуальний закон пов`язує можливість їх вжиття.

Стосовно доводів заявника про тривалий розгляд справи суд зауважує, що зміна складу суду, повторне проведення процесуальних дій та тривалість підготовчого провадження не можуть самі по собі свідчити про наявність передбачених законом підстав для забезпечення позову.

Наведені обставини не змінюють правової природи проведених утримань та не доводять неможливості поновлення майнових прав позивача в разі ухвалення судового рішення на його користь.

Крім того, при вирішенні питання забезпечення позову суд не може виходити виключно з припущення про ймовірну тривалість подальшого судового розгляду чи можливість апеляційного перегляду судового рішення.

Щодо посилань заявника на очевидні ознаки протиправності оскаржуваного наказу, які, на його переконання, полягають у порушенні строків службового розслідування та відсутності вини позивача у завданні шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України очевидні ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень можуть бути самостійною підставою для забезпечення позову.

Водночас очевидність таких ознак передбачає можливість встановлення протиправності без проведення поглибленого дослідження обставин справи, оцінки спірних доказів та вирішення питань, що становлять предмет судового розгляду по суті.

Посилання на те, що службове розслідування призначено 03.12.2025, а акт за його результатами складено 04.03.2026, потребує перевірки відповідних матеріалів, встановлених законом умов проведення та можливого продовження розслідування, а також оцінки правових наслідків недотримання відповідних строків.

Так само з`ясування наявності чи відсутності вини позивача, протиправності його поведінки, причинного зв`язку між діями та завданою шкодою, а також підстав для покладення повної матеріальної відповідальності належить до предмета доказування під час вирішення адміністративної справи по суті.

Зазначені обставини є спірними та потребують оцінки доказів у їх сукупності, а тому наведені заявником доводи не дають достатніх підстав для висновку про очевидну протиправність оскаржуваного наказу на цій стадії судового провадження.

Надання остаточної оцінки відповідним обставинам під час розгляду заяви про забезпечення позову призвело б до передчасного вирішення питань, які становлять предмет адміністративного спору.

Суд також зазначає, що заявлені заходи забезпечення позову безпосередньо пов`язані з предметом позовних вимог, оскільки спрямовані на тимчасове припинення виконання оскаржуваного наказу в частині матеріальної відповідальності.

Однак наявність такого зв`язку не є самостійною та достатньою підставою для їх застосування.

Зупинення дії наказу та встановлення заборони Військовій частині НОМЕР_2 здійснювати утримання фактично припинить на період судового розгляду реалізацію передбаченого законом механізму відшкодування шкоди, щодо правомірності застосування якого між сторонами існує спір.

Тому застосування цих заходів потребує належного обґрунтування їх необхідності з урахуванням балансу інтересів позивача та держави.

Натомість у цій справі заявником не доведено існування обставин, за яких продовження дії наказу до вирішення спору по суті призведе до наслідків, які неможливо буде усунути в порядку, передбаченому законом.

За таких обставин суд не вбачає підстав для тимчасового втручання у виконання оскаржуваного наказу шляхом застосування заявлених заходів забезпечення позову.

Посилання представника позивача на судові рішення, в яких за інших фактичних обставин застосовано заходи забезпечення позову у спорах щодо матеріальної відповідальності військовослужбовців, не змінюють наведених висновків, оскільки наявність підстав для забезпечення позову підлягає встановленню індивідуально в кожній справі.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заявник не довів існування обставин, які свідчать про реальну загрозу істотного ускладнення чи неможливості виконання майбутнього судового рішення або ефективного поновлення порушених прав позивача, а також про очевидні ознаки протиправності оскаржуваного наказу, які можна встановити без дослідження спору по суті.

Отже, передбачені частиною другою статті 150 КАС України підстави для застосування заходів забезпечення позову відсутні.

Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - Шевчука Віктора Сергійовича про забезпечення позову в адміністративній справі № 460/8880/26, відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали складений 13 листопада 2026 року.

Суддя Т.О. Комшелюк

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
15.09.2026 Ухвала № 139793740 Рівненський окружний адміністративний суд
06.07.2026 Ухвала № 137970534 Рівненський окружний адміністративний суд
19.06.2026 Ухвала № 137551704 Рівненський окружний адміністративний суд
16.06.2026 Ухвала № 137432426 Рівненський окружний адміністративний суд
27.05.2026 Ухвала № 136868969 без тексту Рівненський окружний адміністративний суд