Судові рішення

Рішення № 141479890 у справі № 460/19302/26 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 в адміністративній справі № 460/19302/26 (категорія «Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів»). Суд: Рівненський окружний адміністративний суд, суддя О.В. Поліщук.

Справа№ 460/19302/26
СудРівненський окружний адміністративний суд
СуддяО.В. Поліщук
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяСправи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141479890

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2026 року м. Рівне №460/19302/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - позивач) звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у якому просить суд:

визнати неправомірними дії Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про накладення штрафу в сумі 5100 грн від 05.10.2026;

скасувати постанову про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в сумі 5100 грн від 05.10.2026 за ВП № 71108667.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

За змістом позовної заяви, вимоги позивача ґрунтуються на тому, що на виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження № 71108667 з примусового виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 у справі № 460/11655/22 в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 05.10.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). 05.10.2026 державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 71108667 винесено постанову про накладення штрафу, якою на позивача як боржника за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 5100 грн. Спірну постанову позивач вважає протиправною, оскільки рішення суду в справі № 460/11655/22 виконано ним в межах повноважень в установленому чинним законодавством порядку, позаяк на виконання зазначеного рішення ОСОБА_1 з 01.01.2025 по 31.12.2025 нараховувалася доплата до пенсії в розмірі 2361,00 грн, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії. При цьому, за період з 05.10.2021 по 31.05.2023 нараховано доплату в сумі 198568,24 грн, з яких виплачено - 197313,86 грн. Залишок боргу станом на 12.10.2026 становить - 1254,38 грн виплата якої буде проводитись відповідно після виділення додаткових коштів на ці цілі з Державного бюджету України, оскільки Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особа, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Вважає, що пенсійним органом в межах своїх повноважень вчинено всі необхідні дії для належного виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 у справі № 460/11655/22, а тому просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

12.11.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області не виконало рішення суду у строк, встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження. У зв`язку з цим пенсійному органу була направлена вимога державного виконавця, на яку отримано відповідь та у якій не зазначено дії, які вчинялися на виконання рішення суду та не надано жодних підтверджуючих документів щодо вжитих заходів. Із заявами про розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду з посиланням на причини, які перешкоджають виконанню рішення, боржник теж не звертався. Відповідач наголошує, що приймаючи спірну постанову діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, відтак просить суд відмовити у задоволенні позову.

У порядку статті 165 Кодексу адміністративного судочинства України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 скористався правом на подання письмових пояснень щодо позову, у яких просить у задоволенні позову відмовити, оскільки рішення суду не виконується вже понад 4 роки, борг становить 198 568,24 грн. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, державні органи не мають права виправдовувати невиконання судових рішень відсутністю грошових коштів у бюджеті, а тому державний виконавець, встановивши факт невиконання судового рішення, правомірно виніс постанову від 05.10.2026 про накладення штрафу.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 19.10.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

22.10.2025 представником позивача подано заяву про усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 26.10.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, з врахуванням особливостей провадження у категорії справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця у відповідності до вимог статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.11.2026. Цією ж ухвалою до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 12.11.2026 постановлено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 у справі № 460/11655/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 05.10.2021 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 05.10.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

03.01.2023 Рівненським окружним адміністративним судом видано ОСОБА_1 виконавчий лист по адміністративній справі № 460/11655/22.

22.02.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Восінською І.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 71108667 з примусового виконання виконавчого листа у адміністративній справі № 460/11655/22, виданого Рівненським окружним адміністративним судом 03.01.2023 та вказано про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Державним виконавцем скеровано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області вимогу від 21.09.2026 № 71108667, у якій зобов`язано надати інформацію щодо виконання рішення суду у справі № 460/11655/22 з наданням підтверджуючих документів.

На виконання вказаної вище вимоги виконавця, пенсійний орган надіслав до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції лист № 1700-1002-5/83631 від 05.10.2026 у якому повідомив, що на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії. Борг за рішенням суду становить 198568,24 грн. Додатково повідомлено, що виплата доплат з 01.01.2025 та 01.01.2026, що встановлена статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проводиться відповідно до норм Закону «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Закону «Про Державний бюджет України на 2026 рік». Також пенсійний орган просив закінчити виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

05.10.2026 старшим державним виконавцем В. Борилюк у виконавчому провадженні № 71108667 винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду накладено на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, штраф на користь держави у розмірі 5100 грн у порядку ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись з такими діями відповідача та постановою про накладення штрафу від 05.10.2026 у ВП № 771108667, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду адміністративним позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 вказаного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII закріплено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів.

Статтею 18 Закону № 1404-VIII встановлені обов`язки і права виконавців.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Частина четверта статті 19 Закону № 1404-VIII встановлює, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Згідно з частиною першою статті 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 63 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстав для висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Водночас, для накладення зазначеного штрафу законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Отже, лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, але не зробив цього. Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Поряд з цим, статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною другою статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Отже, рішення рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 у справі № 460/11655/22, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому виконанню і згідно з його резолютивною частиною на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області покладено обов`язок не лише здійснити ОСОБА_1 з 05.10.2021 нарахування підвищення до пенсії, а й провести її виплату.

Як свідчать матеріали справи, станом на 05.10.2026 (дата накладення на позивача штрафу) вказане рішення суду не було виконане у повному обсязі у добровільному порядку. Натомість, пенсійний орган повідомив державного виконавця, що борг за рішенням суду становить 198568,24 грн.

З огляду на наведене, доводи позивача про те, що за період з 05.10.2021 по 31.05.2023 ОСОБА_1 виплачено - 197313,86 грн та залишок боргу станом на 12.10.2026 становить - 1254,38 грн, не підтверджуються жодними належними доказами та суперечать іншим доказам, які знаходяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи також міститься лист Пенсійного фонду України № 2800-050203-5/68938 від 04.09.2026 адресований заступником Голови правління Міністерству соціальної політики, сім`ї та єдності України, у якому Пенсійний фонд повідомив про численні звернення територіальних органів Пенсійного фонду України та громадян щодо продовження роботи з врегулювання питань додаткового фінансування для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду та з цією метою просив вжити відповідних заходів для вирішення питання, виділення у повному обсязі асигнувань з державного бюджету на забезпечення пенсійних виплат, перерахованих на виконання судових рішень.

За насідком дослідження цього листа, суд зазначає, що він містить лише загальну інформацію про відсутність бюджетних асигнувань на виконання рішень судів і у справі немає належних доказів того, що позивач станом на час виконання рішення суду не мав відповідних призначень/коштів на погашення заборгованості перед стягувачем, у тому числі але не виключно, будь-які кошториси, виписки про залишки коштів на рахунках тощо, з яких би вбачалась дійсна неможливість виплати коштів у поточному періоді.

При цьому, жодних доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду, зокрема щодо відсутності фінансування, боржником до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції також не надавалось.

З огляду на це, аргументи боржника стосовно відсутності фінансування з бюджету для виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 у справі № 460/11655/22 взагалі є недоречними, адже фінансування з бюджету проводиться після внесення даних про заборгованість до Реєстру рішень та визначення відповідної черги на виплату, чого у спірних правовідносинах зроблено не було.

Суд констатує, що невиплата коштів за рішенням суду триває, нарахування боржником суми доплати за рішенням неможливо вважати виконанням рішення, а поважність причин для цього не доведена боржником за виконавчим провадженням. Боржник зобов`язаний надавати державному виконавцю докази, які достеменно підтверджують невиконання рішення суду з поважних причин. Проте, таких доказів боржник не надав.

Більше того, не надано належних доказів в підтвердження відсутності коштів, які спрямовуються для погашення заборгованості, як не надано інформації щодо обсягу коштів, які надійшли на виконання судових рішень, а також не зазначено, який обсяг коштів сплачений іншим стягувачам в порядку черговості надходження.

Це свідчить про те, що з моменту відкриття виконавчого провадження № 71108667 (22.02.2023) до моменту винесення спірної постанови про накладення штрафу (05.10.2026) позивач не вчиняв активних дій щодо виконання рішення суду у справі № 460/11655/22.

Натомість, листом від 05.10.2026 позивач фактично повідомив виконавчий орган про те, що рішення у справі № 460/11655/22 не виконане. При цьому, просив закінчити виконавче провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII.

Суд погоджується з твердженнями відповідача, що така відповідь жодним чином не відображає дії, які вчинялися Головним управлінням Пенсійного фонду у Рівненській області для виконання рішення суду в частині погашення виниклої заборгованості. Боржник не звертався до державного виконавця, із заявами щодо відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення з посиланням на причини, які перешкоджають у його виконанні.

Суд також зазначає, що проведення перерахунку пенсії та визначення належної до виплати суми самі по собі не свідчать про виконання судового рішення в повному обсязі, оскільки судовим рішенням прямо передбачено також обов`язок провести виплату. Таким чином, станом на дату прийняття оскаржуваної постанови рішення суду в частині фактичної виплати належних стягувачу сум залишалося невиконаним.

Щодо доводів позивача про відсутність бюджетного фінансування, то суд враховує правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких невиплата перерахованих сум пенсії за фактичної відсутності відповідного фінансового забезпечення та коштів може бути визнана невиконанням судового рішення з поважних причин.

Разом з тим такий висновок застосовується за умови встановлення конкретними доказами факту відсутності відповідного фінансового забезпечення та того, що невиконання рішення не залежало від поведінки боржника та вжиття керівником усіх необхідних заходів для їх встановлення, які є достатніми і вичерпними.

Суд наголошує, що пенсійний орган зобов`язаний надавати державному виконавцю докази, які підтверджують невиконання рішення суду з поважних причин, проте, як вже зазначав суд, боржником не надано ні суду, ні органу ДВС докази, які б підтверджували відсутність бюджетних асигнувань чи фактичну неможливість здійснення виплати, а також не доведено, що ним вживались заходи з метою отримання відповідного фінансування.

Суд зазначає, що позивач є суб`єктом владних повноважень та юридичною особою публічного права, на яку покладено обов`язок діяти добросовісно та забезпечувати належне виконання судових рішень, у тому числі шляхом своєчасного вжиття необхідних організаційних і фінансових заходів. При цьому, питання планування, розподілу та отримання бюджетних асигнувань належать до сфери внутрішньої організації діяльності самого боржника.

Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2023 року у справі № 500/5748/21 зазначив, що відсутність бюджетних коштів не може розглядатися як універсальна підстава для невиконання судового рішення суб`єктом владних повноважень.

Європейський суд з прав людини у справах Hornsby v. Greece, Burdov v. Russia, Voytenko v. Ukraine наголосив, що право на суд включає стадію виконання рішення, а держава не вправі посилатися на бюджетні труднощі як виправдання його невиконання.

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (рішення від 29 червня 2004 року у справі «Войтенко проти України», заява № 18966/02, пункт 53).

Суд враховує, що розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст.6, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст.129-1 Конституції України.

Основним призначенням стадії виконавчого провадження, є фактичне та повне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, без права встановлювати інші механізми та обсяги його виконання, трактуючи зобов`язальну частину судового рішення на свій лад, нівелюючи тим самим весь процес судового розгляду спору.

Розглядаючи адміністративний позов щодо законності дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Висновок аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 619/562/18.

Здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання, зокрема накладення штрафів за невиконання рішення без поважних причин, є законним і необхідним інструментом забезпечення дієвості судового рішення. Відтак, державний виконавець обґрунтовано встановив факт невиконання рішення суду без поважних причин, що є підставою для накладення штрафу.

З огляду на встановлені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства та доказів, наявних в матеріалах справи, перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку що вона відповідає приписам Закону № 1404-VIII та наведеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям, відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 13 листопада 2026 року

Учасники справи:

Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Відповідач - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Замкова, 29,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 45813957)

Суддя Ольга ПОЛІЩУК

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
12.11.2026 Ухвала № 141432420 без тексту Рівненський окружний адміністративний суд
26.10.2026 Ухвала № 140960324 Рівненський окружний адміністративний суд
19.10.2026 Ухвала № 140760722 Рівненський окружний адміністративний суд