РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
13 листопада 2026 року м. Рівне №460/10093/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області(далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.01.2026 №172450003557 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 у спосіб переведення її із пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з призначеної пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 05.01.2026, зарахувавши до спеціального стажу за Списком №2 періоди роботи з 08.01.1987 по 30.04.2001.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за Списком №2, однак їй було відмовлено у такому призначенні, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач вважає, що до пільгового стажу має бути зараховано період її роботи з 08.01.1987 по 30.04.2001. Вважає, що відповідач діяв всупереч вимогам чинного законодавства, протиправно, необґрунтовано та без урахування всіх обставин справи, а тому просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 12.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи .
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та згідно пенсійної справи позивачу призначено пенсію по інвалідності з 20.05.2021 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 на спірні правовідносини не впливає, так як норми пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на час розгляду заяви позивача є чинними (не визнані неконституційними та не скасовані). Тому, посилання позивача на зазначене рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 і положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" є безпідставними. Зазначив, що згідно рішення комісії з питань підтвердження стажу (лист Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 04.02.2022 №1700- 0304-8/6732) до стажу за Списком №2 було зараховано період від 24.06.1998 по 30.04.2001, який становить 2 роки 10 місяців 7 днів. Період роботи з 08.01.1987 по 23.06.1998 не зараховано до пільгового стажу за Списком №2, оскільки заявниця не надала довідку, яка уточнює пільговий характер роботи або рішення комісії по підтвердженню пільгового стажу за даний період роботи. На підставі викладеного, за результатами розгляду матеріалів пенсійної справи та доданих документів відповідачем прийнято рішення від 12.01.2026 №172450003557 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оскільки відсутній необхідний стаж пільгової роботи за Списком №2.
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши заяви по суті справи, подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
05.01.2026 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
За принципом екстериторіальності заяву і додані до неї документи передано для розгляду до ГУ ПФУ в Львівській області. За результатами розгляду вказаної заяви прийнято рішення від 12.01.2026 №172450003557 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки відсутній необхідний стаж пільгової роботи за Списком №2.
Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058), який був прийнятий на зміну положенням Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон №1788-XII).
03.10.2017 Верховна Рада України прийняла Закон № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій, що доповнив Закон №1058-ІV розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту:
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Натомість згідно з п. б ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. п. б - г ст. 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (п. 1 рішення).
Згідно з п. 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. п. б - г ст. 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, рішенням № 1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (п. 2 рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для чоловіків - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і для жінок - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, з одного боку, та Законом № 1058-ІV, з іншого, в частині віку та страхового стажу набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Перший із цих законів визначав такий вік для жінок у 50 років, тоді як другий - у 55 років, а також страховий стаж у 30 років для чоловіків, 25 років для жінок і 25 років для чоловіків, 20 років для жінок відповідно.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд дійшов висновку, що вони суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі Щокін проти України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону № 1058-ІV.
Суд зауважує, що з матеріалів справи вбачається відсутність спору щодо наявності у позивача загального страхового стажу та досягнення нею визначеного законом віку для призначення пенсії.
За змістом спірного рішення, єдиною підставою, яка на думку Пенсійного органу перешкоджає позивачу в переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах є відсутність необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2.
Суд оцінює критично та відхиляє вказані висновки пенсійного органу, виходячи із наведеного.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
В силу вимог ст.62 Закону №1788-ХІІ відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики № 259/34/5 від 08.06.2001, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника
Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.
На виконання ст.62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв Постанову "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому, підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
За приписами п.20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами за змістом заяв по суті, у позивача є в наявності трудова книжка, яку вона надавала відповідачу.
Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , виданої 11.07.1984: Запис №2 від 13.07.1984 - прийнята на роботу різноробочою по 2 розряду в плодоконсервний цех Костопільського лісгоспзагу (наказ №88-к від 13.07.1984); Запис №3 від 26.08.1985 - звільнена у зв`язку з поступленням на навчання, ст. 38 КЗпП України (наказ №121-л від 26.08.1985); Запис №4 від 31.07.1986 - прийнята на роботу оператором 3-го розряду в цех ламінування Костопільського ордена Леніна домобудівного комбінату (наказ №143-к від 01.08.1986); Запис №5 від 18.12.1986 - присвоєна кваліфікація станочника 4-го розряду (наказ №1179 від 18.12.1986); Запис №6 від 08.01.1987 - переведена лаборантом у тому ж цеху ламінування (наказ №58 від 15.01.1987); Запис №7 від 29.04.1988 - присвоєна кваліфікація лаборанта 3-го розряду (наказ №413 від 29.04.1988); Запис №8 від 20.08.1990 - присвоєна кваліфікація лаборанта лінії пропитки 4-го розряду (наказ №874 від 20.08.1990); Запис №9 від 23.10.1995 -перейменовано професію на «лаборант хімічного аналізу» 4-го розряду (наказ №789 від 13.10.1995); Запис №10 від 30.04.2001 - звільнена у зв`язку з переведенням до ТОВ «Комбінат деревинних плит», п. 5 ст. 36 КЗпП України (наказ №210 від 30.04.2001).
Суд зауважує, що записи у вказаній трудовій книжці виконані чітко, засвідчені відтиском печатки відповідного підприємства, а також містять інформацію про накази щодо дати прийняття та звільнення позивача з роботи та не містить виправлень/підтирань чи інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
Таким чином, правових підстав для незарахування вказаного періоду до пільгового стажу позивача у пенсійного органу не було.
Відповідно до п.1 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт і професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731 (далі - Порядок №383), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список №1) та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список №2), затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Пунктом 3 Порядку №383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 1 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003 року, - застосовуються списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162.
Розділом XXIII «Целюлозно-паперова промисловість. Виробництво деревини та виробів з деревини», підрозділом 1 «Целюлозно-паперове, картонне виробництво» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, передбачалися робітники, безпосередньо зайняті у виробництві синтетичних смол, клеїв, фарб та клеїльних компонентів (зокрема, лаборанти хімічного аналізу).
Розділом XXII «Целюлозно-паперова промисловість. Виробництво деревини та виробів з деревини», підрозділом 2 «Приготування синтетичних клеїв, смол та фарб» Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, передбачалися «лаборанти хімічного аналізу», зайняті у виробництві синтетичних клеїльних смол.
Суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список №2, в якому у розділі XXI «Целюлозно-паперове та деревообробне виробництва», підрозділі 2 «Приготування синтетичних клеїв, смол та фарб» (позиція 2230200а-13321) передбачено професію «лаборанти хімічного аналізу, лаборанти хімічних лабораторій, - зайняті у виробництві синтетичних клеїльних смол».
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 професію «лаборант хімічного аналізу» віднесено до розділу XXI «Целюлозно-паперова промисловість. Виробництво деревини та виробів з деревини», підрозділу 2 «Приготування синтетичних клеїв, смол та фарб» (позиція 21.2а). Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 указану професію віднесено до розділу XXI «Целюлозно-паперова промисловість. Виробництво деревини та виробів з деревини», підрозділу 1 «Целюлозно-паперове виробництво, виробництво целюлози, паперу та картону» і підрозділу 2 «Приготування синтетичних клеїв, смол та фарб». Враховуючи вищезазначене, професія «лаборант хімічного аналізу», зайнятого у виробництві синтетичних клеїльних смол (виробництві ДСП), передбачена у всіх Списках №2, чинних з 1956 року по теперішній час.
Відповідно до Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, та Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (раніше - Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 16.01.1985 №17/2-54), професія «лаборант хімічного аналізу» є самостійною уніфікованою професійною кваліфікацією, що передбачає виконання робіт із застосуванням шкідливих хімічних речовин у процесі виробництва синтетичних смол, клеїв і фарб для виробництва деревностружкових плит (ДСП). Профілюючі види виробництва, в яких була зайнята позивачка (виробництво плитних матеріалів і синтетичних смол; цех оздоблення ДСП та СОМ; пресування та ламінування ДСП із використанням просочених меламіно-формальдегідних і карбамідо-формальдегідних плівок та смол), повністю охоплюються пільговими підрозділами Списку №2.
Таким чином, професія лаборанта хімічного аналізу була передбачена у Списках №2, чинних у період роботи на цих посадах, й відносилась до посад з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Так, згідно з нормами п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Водночас, відповідачем не надано будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження його доводів щодо відсутності у позивача необхідного пільгового стажу за Списком №2 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з дня його звернення.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Оскільки відповідач в межах спірних правовідносин має дискреційні повноваження з обрахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.01.2026 №172450003557 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком на умовах п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 08.01.1987 по 30.04.2001, та за наслідками розгляду заяви прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом в даному рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.01.2026 №172450003557 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком на умовах п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 08.01.1987 по 30.04.2001, та за наслідками розгляду заяви прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом в даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області суму судового збору у розмірі 532,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 13 листопада 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,Львівська обл.,79016, ЄДРПОУ/РНОКПП 13814885)
Суддя С.М. Дуляницька