Судові рішення

Рішення № 141479911 у справі № 460/18124/26 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 в адміністративній справі № 460/18124/26 (категорія «Військової служби»). Суд: Рівненський окружний адміністративний суд, суддя О.Р. Гресько.

Справа№ 460/18124/26
СудРівненський окружний адміністративний суд
СуддяО.Р. Гресько
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяВійськової служби
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141479911

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2026 року м. Рівне №460/18124/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - відповідачі), за змістом якого позивач просить суд:

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 у межах повноважень органу адміністрування Реєстру розглянути скаргу позивача від 11.09.2026, перевірити повноту і відповідність даних щодо його облікового статусу документам 2008 року, матеріалам ВЛК та документам призову 2026 року, за результатами вжити у межах компетенції заходів для вправлення неточностей органом ведення Реєстру і надати мотивовану відповідь про результати перевірки.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо віднесення позивача до військовозобов`язаних, включення до поіменного списку призваних та призову під час мобілізації без належно встановленої правової і документальної підстави зміни статусу, відображеного у військовому квитку відміткою від 23.08.2008.

Визнати протиправним і скасувати акт про призов позивача під час мобілізації, пов`язаний із поіменним списком від 03.09.2026.

Визнати протиправним і скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 у частині зарахування позивача до списків особового складу згідно із витягом від 03.09.2026.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 усунути правові наслідки скасування індивідуальних актів про призов та зарахування: ухвалити необхідне рішення щодо припинення проходження позивачем військової служби і виключення його зі списків особового складу у встановленому законом порядку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 у межах компетенції перевірити матеріали обліку й підстави зміни статусу позивача, забезпечити внесення уповноваженим органом ведення Реєстру даних, що відповідають документально встановленому статусу, та надати позивачу мотивоване рішення й копії документів-підстав.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 перевірити облікову справу, архівні документи та історію Реєстру щодо позивача і, у разі встановлення розбіжностей, внести в межах компетенції коректні відомості до Реєстру й військово-облікового документа, надати мотивоване рішення та копії документів-підстав.

Позов обґрунтовано тим, що у військовому квитку позивача наявна відмітка від 23.08.2008 про виключення його з військового обліку Держдепартаментом України з ПВП у Житомирській області за пунктом 65 «Б» у зв`язку зі станом здоров`я. Підставою для оцінки цього запису є, зокрема, наявне Свідоцтво про хворобу №95/62-і, у якому зазначено «непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку». Натомість відповідачами щодо позивача було здійснено заходи, пов`язані з призовом під час мобілізації.

Ухвалою суду від 30.09.2026 позовна заява залишалася без руху. Позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви.

Позивач недоліки позову усунув.

Ухвалою суду від 13.10.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказав, що згідно наданим позивачем військово-обліковим документом серії ГГ №118598, позивача було знято з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 13.01.2003 у зв`язку з обставиною, зазначеною в документі як «призовом в УОДУ з ПВП». Отже документально підтверджується, що після зняття з військового обліку 13.01.2003 позивач на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 не перебував і повторно на такий облік не ставав. Жодні докази, які підтверджували передання облікової справи або медичних документів позивача до ІНФОРМАЦІЯ_8 відсутні. Більше того, вказує на те, що позивач не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_9 із мотивованою заявою про виправлення або внесення спірних відомостей до Реєстру. Також вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_10 не є тим органом, який здійснював дії щодо призову позивача та приймав відповідні рішення або ж оформлював зарахування останнього до військової частини НОМЕР_1 . У сукупності, викладеного, відповідач вважає, що жодної протиправної бездіяльності чи дій стосовно позивача не вчиняв, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відповідь на відзив, у якому вказав, що предмет оцінки щодо ІНФОРМАЦІЯ_9 є наявність конкретних обов`язків стосовно облікових даних позивача, їхніх документальних підстав і можливого невиконання.

Від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що процедура призову на військову службу та проходження військової служби регулюється різними нормами законодавства, тому правових підстав для скасування наказів командира військової частини, що стосуються проходження військової служби позивачем немає.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

22 серпня 2008 року позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією при УМВС України в Житомирській області за розпорядженням СРОС ДДУ ПВП України в Житомирській області від 01.08.08, результат якого оформлений свідоцтвом про хворобу №95/62-і.

Відповідно до зазначеного свідоцтва про хворобу позивача визнано непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку на підставі статті 38а, 55в, 10в, 71г, 61г, 78в графи І Розладу хвороб і фізичних вад наказу МВС України від 06.02.2001 №85.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 позивач 03.09.2026 на підставі Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» призваний у Збройні Сили України ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На сторінці 26 зазначеного вище військового квитка також міститься запис від 23.08.2008 про виключення позивача з військового обліку як звільненого у відставку з Держдепартаменту України з ПВП у Житомирській області за п.65 «б» (через хворобу).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.09.2026 №271 позивача з 03.09.2026 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду водія-електрика радіолокаційної станції зенітного ракетно-артилерійського взводу НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 . Підстава: довідка військово-лікарської комісії від 02.09.2026 №2026-0902-1416-2126-3, поіменний список ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.09.2026 №1344/14595.

11.09.2026 представник позивача, адвокат Саух Р.П., звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою-скаргою, у якій просив, надати належним чином засвідчені копії або витяги з документів військового обліку щодо позивача, зокрема відомості про військове звання, категорію обліку, усі зміни облікового статусу, висновок ВЛК, картку медичного огляду, дату та підстави невиключення або повторного внесення до обліку; перевірити обставини повторного взяття на військовий облік після виключення позивача з військового обліку та надати мотивовану письмову відповідь щодо правових підстав такої діяльності; перевірити законність рішення та дій щодо призову позивача під час мобілізації, у разі встановлення порушень - вжити заходів для їх усунення та повідомити про прийняте рішення.

Відповіді на вказану заяву матеріали справи не містять.

11.09.2026 представник позивача, адвокат Саух Р.П. подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 , у якому просив, надати належним чином засвідчені копії або витяги з документів військового обліку щодо позивача, зокрема відомості про військове звання, категорію обліку, усі зміни облікового статусу, висновок ВЛК, картку медичного огляду, дату та підстави невиключення або повторного внесення до обліку; перевірити обставини повторного взяття на військовий облік після виключення позивача з військового обліку та надати мотивовану письмову відповідь щодо правових підстав такої діяльності; перевірити законність рішення та дій щодо призову позивача під час мобілізації, у разі встановлення порушень - вжити заходів для виключення позивача зі списків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .

Листом від 18.09.2026 №1488/9/12971 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що згідно Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024, з питань, пов`язаних з виконання обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника). За вищевказаних у мов, рапорт адвоката САУХА Р.П. в інтересах ОСОБА_1 не відповідає вимогам керівних документів ЗС України та не підлягає розгляду.

Позивач, не погодившись з правомірністю його призову на військову службу та зарахуванням до списків особового складу військової частини, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пункту 7 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до положень пункту 9 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема :

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Законі України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів".

Статтею 1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Так, частиною 1 статті 5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядниками Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України та розвідувальний орган Міністерства оборони України (далі - розпорядник Реєстру). Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до пункту 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з абзацом другим пункту 3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 16 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.

Відповідно пунктів 20, 23 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 3 Порядку № 559 передбачено, що відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів). Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).

Пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру до обов`язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов`язаними.

У свою чергу, системний аналіз наведених норм чинного законодавства України дає підстави дійти висновку про те, що військовозобов`язаний має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо виправлення недостовірних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У разі невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін у паперовій формі повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку. Вказані дії вчиняються особисто військовозобов`язаним.

Матеріалами справи підтверджується подання 11.09.2026 представником позивача, адвокатом Саухом Р.П., до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою-скаргою, з проханням надати належним чином засвідчені копії або витяги з документів військового обліку щодо позивача, зокрема відомості про військове звання, категорію обліку, усі зміни облікового статусу, висновок ВЛК, картку медичного огляду, дату та підстави невиключення або повторного внесення до обліку; перевірити обставини повторного взяття на військовий облік після виключення позивача з військового обліку та надати мотивовану письмову відповідь щодо правових підстав такої діяльності; перевірити законність рішення та дій щодо призову позивача під час мобілізації, у разі встановлення порушень - вжити заходів для їх усунення та повідомити про прийняте рішення.

До такої заяви додано: ордер, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю, військовий квиток ОСОБА_1 .

Заява направлена на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 поштовим відправленням, що підтверджується описом поштового відправлення та накладною від 11.09.2026.

Доказів відправлення відповідної заяви саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи не містять.

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги щодо нерозгляду заяви-скарги від 11.09.2026 ІНФОРМАЦІЯ_4 задоволенню не підлягають.

Відповіді ж на заяву позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 надано не було.

У свою чергу, така заява подана в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 15 Закон України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

За ч. 1, 3 ст. 7 Закон України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

З аналізу зазначених норм Закону України «Про звернення громадян» вбачається, що у разі отримання звернення, яке оформлене належним чином, таке звернення повинно бути розглянуте та за результатами розгляду має бути надана відповідь.

Оскільки заява позивача від 11.09.2026 не була розглянута відповідачем суд приходить до висновку, що має місце допущена протиправна бездіяльність щодо нерозгляду такого звернення.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву-скаргу позивача від 11.09.2026.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо віднесення позивача до військовозобов`язаних, включення до поіменного списку призваних та призову під час мобілізації без належно встановленої правової і документальної підстави зміни статусу, відображеного у військовому квитку відміткою від 23.08.2008 та визнання протиправним і скасування акту про призов позивача під час мобілізації, пов`язаний із поіменним списком від 03.09.2026, суд зазначає таке.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час.

Згідно з ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

За змістом п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Отже, обов`язки щодо обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За визначенням ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України.

Згідно з ч. 13 ст. 2 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи згідно свідоцтва про хворобу №95/62-і Військово-лікарською комісією при УМВС України в Житомирській області, зафіксовано, що позивач непридатний до військової служби із зняттям з військового обліку відповідно до наказу МВС України від 06.02.2001 №85.

Згідно з розділом 1 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затверджено наказ Міністерства внутрішніх справ України 06.02.2001 № 85 медичний огляд проводиться з метою визначення: придатності кандидатів за станом здоров`я, фізичним розвитком, а для окремих видів службової діяльності - за індивідуальними психофізіологічними особливостями до служби в органах внутрішніх справ на посадах рядового й начальницького складу; придатності за станом здоров`я, а для окремих видів службової діяльності - і за індивідуальними психофізіологічними особливостями до служби в органах внутрішніх справ осіб рядового й начальницького складу з урахуванням вимог пункту 1.43 цього Порядку; придатності за станом здоров`я до військової служби військовослужбовців внутрішніх військ, які проходять медичний огляд відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 4 січня 1994 року за № 2 та медичний огляд у Збройних Силах України); придатності за станом здоров`я, фізичним розвитком кандидатів до вступу на навчання до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ і Міністерства оборони; придатності за індивідуальними психофізіологічними особливостями кандидатів, які вступають на навчання до пожежно-технічних училищ МВС, а також в навчальні заклади системи МВС, що готують спеціалістів служби ДАІ; придатності за станом здоров`я курсантів і слухачів до подальшого навчання в навчальних закладах МВС.

Згідно пункту 4 Положення про військовий облік військовозобов`язаних і призовників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1994 р. № 377 громадяни, які перебувають на військовому обліку військовозобов`язаних у районних (міських) військових комісаріатах, у разі прийняття на службу начальницького і рядового складу органів і підрозділів МВС знімаються з військового обліку у військових комісаріатах і передаються на облік у кадрах МВС.

Тобто свідоцтво про хворобу за №95/62-і підтверджує факт визнання позивача непридатним до проходження військової служби у системі МВС, а не у Збройних Силах України.

Крім того, у наказі Міністерства внутрішніх справ України 06.02.2001 № 85 відсутнє визначення поняття «виключення з військового обліку», а визначається лише можливість «зняття» з військового обліку, що не є тотожним поняттю «виключення».

Суд зазначає, що питання щодо визначення ступеня придатності до проходження військової служби у Збройних Силах України станом на 22 серпня 2008 року регулювало Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402.

В матеріалах справи відсутні докази, що позивач проходив відповідну комісію в Збройних Силах України, та відносно нього складено постанову ВЛК та свідоцтво про хворобу згідно норм Положення №402.

Згідно з абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на 22.08.2008) взяттю на військовий облік призовників та військовозобов`язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені зі служби начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної податкової адміністрації України.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на 22.08.2008) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Суд наголошує, що згідно свідоцтва про хворобу №95/62-і позивача визнано непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку, а не виключенням.

У військовому квитку серії НОМЕР_2 на сторінці 26 міститься запис від 23.08.2008 про виключення позивача з військового обліку як звільненого у відставку з Держдепартаменту України з ПВП у Житомирській області за п.65 «б» (через хворобу).

Однак, суд критично оцінює інформацію у військовому квитку щодо виключення позивача з військового обліку, оскільки у вказаному вище свідоцтві про хворобу передбачено саме зняття, а не виключення з військового обліку.

Також суд звертає увагу, що відповідно до п. 1.119 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затверджено наказ Міністерства внутрішніх справ України 06.02.2001 № 85 cвідоцтво про хворобу підлягало розгляду на осіб рядового й начальницького складу оглянутих гарнізонними й госпітальними ВЛК, - вищою за статусом ВЛК.

Згідно п. 1.115. Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затверджено наказ Міністерства внутрішніх справ України 06.02.2001 N 85 свідоцтво про хворобу позивача підлягало направленню на розгляд до вищої за статусом ВЛК не пізніше 5-ти днів після закінчення медичного огляду.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували розгляд свідоцтва про хворобу №95/62-і вищої за статусом ВЛК.

Суд знову ж зауважує, що наявність у позивача свідоцтва про хворобу, виданого медичною комісією МВС України, свідчить лише про неможливість виконання ним обов`язків працівника органів внутрішніх справ (міліції/поліції), проте автоматично не звільняє особу від виконання військового обов`язку та не є безумовною підставою для виключення з військового обліку Збройних Сил України.

За відсутності рішення військово-лікарської комісії (ВЛК), підпорядкованої Міністерству оборони України, про повну непридатність позивача до військової служби у ЗСУ з виключенням з військового обліку, позивач юридично залишався у статусі військовозобов`язаного та перебував у запасі.

Під час дії особливого періоду та оголошення загальної мобілізації, відповідно до Указу Президента України, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями здійснювати призов військовозобов`язаних осіб, які перебувають на обліку та не мають законних підстав для відстрочки, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Враховуючи, що відмітка у військовому квитку позивача від 23.08.2008 року базувалася на документах відомчої комісії МВС і не підтверджувала непридатність до служби в ЗСУ за критеріями Наказу Міноборони № 402, у відповідача були відсутні правові та документальні підстави вважати позивача особою, яка не підлягає мобілізації.

Таким чином, дії ІНФОРМАЦІЯ_11 щодо віднесення позивача до військовозобов`язаних, включення до поіменного списку та призову під час мобілізації були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

За таких обставин, позовні вимоги в цій є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає таке.

Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є день, визначений статтею 24 Закону №2232-XII.

Відповідно до пункту 4 частини 1 та абзацу 1 частини 3 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається, зокрема, день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 р. №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція 280, у редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 1- 2, 4-5 Розділу XII Інструкції №280 для обліку особового складу в особливий період використовуються: 1) на особовий склад, який перебуває на військовій службі (здійснює трудову діяльність), а також військовослужбовців, які проходили службу у військовому резерві за контрактом та призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період,- облікові документи, які велися на нього у військовій частині в мирний час; 2) на військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - особові справи, обліково-послужні та послужні (скорочені послужні) картки (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби), отримані з ТЦК та СП.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Військовослужбовцям, переміщеним під час мобілізації до нового місця служби у військові частини, що не входять до складу військ (сил), які беруть участь у бойових діях, одночасно із врученням припису видається на руки в опечатаному пакеті їхні облікові документи (крім особових справ). Особові справи таких військовослужбовців (для осіб офіцерського складу - перші примірники) пересилаються встановленим порядком до нового місця проходження військової служби. Другі примірники та послужні картки осіб офіцерського складу, а також послужні картки осіб рядового, сержантського і старшинського складу пересилаються до служб персоналу вищих рівнів або кадрових центрів, відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців.

Якщо військовослужбовці вибувають у складі команди, то їхні особові справи, обліково-послужні картки (в залежності від категорії обліку таких осіб) можуть бути видані в опечатаному пакеті під підпис старшому команди. Про видачу пакетів з особовими справами та рештою облікових документів робиться відмітка в приписах (поіменних списках команд).

Під час переміщення військовослужбовців до військових частин, які беруть участь у бойових діях, їхні особові справи, послужні та обліково-послужні картки (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби) пересилаються до служб персоналу вищих рівнів, в яких ведеться персональний облік цих військовослужбовців. У разі постійного розташування служби персоналу штабу військової частини, яка бере участь у бойових діях, у районі відновлення або в місці евакуації (постійне місце дислокації військової частини знаходиться поза межами ведення бойових дій), перші примірники особових справ та обліково-послужні картки військовослужбовців (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби) направляються до місця розташування служби персоналу штабу військової частини, до якої їх було переміщено. Другі примірники особових справ осіб офіцерського складу, а також послужні картки осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу пересилаються до служб персоналу вищих рівнів, відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців.

Пунктом 30 Розділу ІІ Інструкції №280 встановлено, що виключно на підставі наказів по стройовій частині здійснюється зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків військової частини.

Відповідно до пункту 32 Розділу ІІ Інструкції №280 зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є:

1) для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця;

2) для військовослужбовців, військову службу яким було призупинено,- виправдувальний вирок суду (його належним чином завірена копія), що набрав законної сили, постанова органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, наказ відповідного командира (начальника) по особовому складу про продовження військовослужбовцю військової служби та дії контракту;

3) для працівників - трудові договори (або контракти) та особисті заяви про прийом на роботу з відповідним рішенням командира (начальника) щодо їх прийняття.

До списків особового складу військової частини не зараховуються особи, відряджені з інших військових частин.

Зараховування до списків особового складу військової частини або виключення із них здійснюється із поіменним зазначенням кожного військовослужбовця в наказі по стройовій частині.

Таким чином, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, приписів і документів, що посвідчують особу військовослужбовця.

Судом встановлено, що Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.09.2026 №271 позивача з 03.09.2026 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду водія-електрика радіолокаційної станції зенітного ракетно-артилерійського взводу НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 .

Підставою для видання оскаржуваного наказу слугували: довідка військово-лікарської комісії від 02.09.2026 №2026-0902-1416-2126-3 та поіменний список ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.09.2026 №1344/14595.

Отже, Командир Військової частини НОМЕР_1 не мав права не зарахувати позивача до особового складу військової частини, адже отримав усі передбачені чинним законодавством документи та беззаперечні правові підстави для видання відповідного наказу.

Суд зауважує, що військова частина не наділена повноваженнями піддавати сумніву правомірність рішень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо призову військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, перевіряти наявність підстав для відстрочки чи правомірність висновків ВЛК.

Більше того, суд не встановив протиправних дій ІНФОРМАЦІЯ_11 щодо віднесення позивача до військовозобов`язаних, включення до поіменного списку та призову під час мобілізації.

Відтак, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.09.2026 №271 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а отже, підстав для визнання його протиправним та скасування немає.

Крім того, розглядаючи позовну вимогу про зобов`язання звільнити позивача з військової служби, суд виходить з такого.

Підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період визначені частиною четвертою статті 26 Закону № 2232-XII.

Цією нормою не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказів про призов.

Наказ про мобілізацію позивача як акт індивідуального правозастосування вже реалізований, а позивач був зарахований до списків особового складу військової частини і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу оформлюється письмовими наказами по особовому складу.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах.

Згідно з абзацом 2 пункту 2.8 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 №333, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.2014 за №611/25388, підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Як передбачено пунктом 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

За приписами пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача із рапортом до відповідача про звільнення його з військової служби з підстав, передбачених Законом №2232-XII, у відповідності до встановленого Положенням №1153/2008 порядку.

Так, у матеріалах справи наявний рапорт від 11.09.2026, написаний, підписаний та поданий представником позивача, адвокатом Саухом Р.П. командиру військової частини НОМЕР_1 .

У зазначеному рапорті представник позивача просив, надати належним чином засвідчені копії або витяги з документів військового обліку щодо позивача, зокрема відомості про військове звання, категорію обліку, усі зміни облікового статусу, висновок ВЛК, картку медичного огляду, дату та підстави невиключення або повторного внесення до обліку; перевірити обставини повторного взяття на військовий облік після виключення позивача з військового обліку та надати мотивовану письмову відповідь щодо правових підстав такої діяльності; перевірити законність рішення та дій щодо призову позивача під час мобілізації, у разі встановлення порушень - вжити заходів для виключення позивача зі списків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .

Листом від 18.09.2026 №1488/9/12971 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що згідно Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024, з питань, пов`язаних з виконання обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника). За вищевказаних у мов, рапорт адвоката САУХА Р.П. в інтересах ОСОБА_1 не відповідає вимогам керівних документів ЗС України та не підлягає розгляду.

З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, необхідність виконання завдань оборони України зумовлює специфіку проходження військової служби. Згідно зі статтею 14 Статуту, з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника.

Аналогічні норми містяться у розділі ІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 531 від 06.08.2024, де чітко визначено, що право на звернення з рапортом належить безпосередньо військовослужбовцю, який реалізує його шляхом подання рапорту по команді особисто (в паперовій формі з власним підписом або в електронній формі через застосунок «Армія+»).

Суд наголошує, що рапорт військовослужбовця за своєю правовою природою є особливою формою службової доповіді (документом внутрішньовідомчого характеру) та актом особистого волевиявлення. Подання рапорту є невід`ємною складовою військової дисципліни та внутрішнього порядку у Збройних Силах України.

Законодавство, що регулює порядок проходження військової служби, не передбачає права представника (в тому числі адвоката) підписувати та подавати рапорти замість військовослужбовця чи від його імені. Адвокат не є суб`єктом військово-службових правовідносин, не перебуває на військовій службі у складі ЗСУ та не наділений статусом військовослужбовця, а тому на нього не поширюються права щодо подання внутрішніх службових документів (рапортів).

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

У даних правовідносинах адвокат мав право діяти виключно в межах інструментарію, визначеного Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема шляхом направлення адвокатських запитів для витребування документів, надання правових консультацій військовослужбовцю при складанні ним особистого рапорту або оскарження бездіяльності командування у разі нерозгляду особисто поданого військовослужбовцем рапорту.

Оскільки рапорт про звільнення не був підписаний та поданий особисто військовослужбовцем у встановленому законом порядку (по команді), у командира військової частини не виникло передбаченого законом обов`язку щодо прийняття розпорядчого акта (наказу) по суті порушеного питання.

Доказів звернення ОСОБА_1 із рапортом, написаним власноруч військовослужбовцем або підписаним особисто ним, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, дії військової частини щодо залишення без розгляду рапорту, підписаного та поданого адвокатом, є правомірними.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи з`ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору за даним позовом.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі у розмірі 40000,00 грн., суд зазначає наступне.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

На підтвердження надання позивачу правничої допомоги представником позивача долучено рахунок-фактуру №4 від 10.09.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН №2288, ордер на надання правничої допомоги №1119322.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

Рахунок-фактура № 4 від 10.09.2026 року за своєю правовою природою є документом, який містить лише вимогу про оплату послуг (інвойс), та не є первинним документом, що засвідчує факт фактичного прийняття (надання) цих послуг, їхній остаточний обсяг або здійснення розрахунків між сторонами.

Суд враховує сталу практику Верховного Суду (зокрема, викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/15 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18), відповідно до якої витрати на правничу допомогу можуть бути компенсовані навіть за відсутності факту їхньої фактичної оплати, але виключно за умови, якщо у сторони виникло безумовне зобов`язання їх оплатити в майбутньому на підставі умов укладеного договору про надання правничої допомоги.

Оскільки в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги, суд позбавлений можливості встановити порядок обчислення гонорару (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави, умови та строки виникнення у позивача зобов`язання перед адвокатом щодо оплати послуг, зазначених у рахунку-фактурі. За відсутності як договору, так і будь-яких платіжних документів (квитанцій, чеків, платіжних інструкцій), заявлені витрати на професійну правничу допомогу є недоведеними.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нерозгляду заяви-скарги від 11.09.2026, поданої адвокатом Саухом Русланом Петровичем в інтересах ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву-скаргу від 11.09.2026, подану адвокатом Саухом Русланом Петровичем в інтересах ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 ) Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_4 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 ) Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_5 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_8 )

Повний текст рішення складений 13.11.2026.

Суддя Олег ГРЕСЬКО

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
13.11.2026 Ухвала № 141479906 Рівненський окружний адміністративний суд
13.10.2026 Ухвала № 140588467 Рівненський окружний адміністративний суд
30.09.2026 Ухвала № 140198605 Рівненський окружний адміністративний суд