Судові рішення

Рішення № 141479913 у справі № 460/18330/26 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 в адміністративній справі № 460/18330/26 (категорія «Військової служби»). Суд: Рівненський окружний адміністративний суд, суддя О.Р. Гресько.

Справа№ 460/18330/26
СудРівненський окружний адміністративний суд
СуддяО.Р. Гресько
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяВійськової служби
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141479913

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2026 року м. Рівне №460/18330/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), за змістом якого позивач просить суд:

Визнати протиправними дії відповідача які виразилися у відмові у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення та виключення зі списків особового складу частини на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі вказаної норми Закону, оскільки його рідний брат помер під час виконання бойових (спеціальних) завдань із захисту Батьківщини в період дії воєнного стану. Відповідач відмовив позивачу у звільненні з військової служби через те, що смерть брата позивача настала внаслідок «хронічної ішемічної хвороби серця з артеріальною гіпертензією» та не пов`язана із захистом Батьківщини та з виконанням обов`язків військової служби.

Ухвалою суду від 01.10.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що у нормі закону, а саме підпункті "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Тобто законодавець чітко визначив категорію обставин, які надають право для звільнення військовослужбовця. Однак, згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 14.05.2026 №95, смерть брата солдата ОСОБА_1 - ОСОБА_2 настала внаслідок «хронічної ішемічної хвороби серця з артеріальною гіпертензією». Крім того, під час проведення судово-медичної експертизи у крові загиблого виявлений етанол, що свідчить про алкогольне сп`яніння. Відтак, було встановлено, що смерть брата позивача не пов`язана із захистом Батьківщини та з виконанням обов`язків військової служби, а тому підстав для звільнення позивача з військової служби немає.

Інших заяв по суті спору не подано.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді майстра екіпажу безпілотних літальних апаратів взводу перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітної батареї та є рідним братом ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце смерті: село Гусавка, Чернігівський район, Чернігівська область.

03.07.2026 та 08.07.2026 позивач звертався до відповідача із рапортами про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1991 № 2232-ХІІ, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку зі смертю його рідного брата ОСОБА_2 під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації.

Зазначені обставини визнаються та не заперечуються відповідачем за змістом відзиву на позовну заяву.

На адвокатський запит щодо надходження рапортів позивача, листом від 05.09.2026 за №1464/390/ВихЗПІ відповідач повідомив, що рапорт від 03.07.2026 не погоджено. Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 14.05.2026 №95, смерть брата солдата ОСОБА_1 - ОСОБА_2 настала внаслідок «хронічної ішемічної хвороби серця з артеріальною гіпертензією». Крім того, під час проведення судово-медичної експертизи у крові загиблого виявлений етанол, що свідчить про алкогольне сп`яніння. На підставі викладеного, визначено, що смерть не пов`язана із захистом Батьківщини та з виконанням обов`язків військової служби. За наведених обставин, підстави звільнення з військової служби передбачені підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1991 № 2232-ХІІ, документами, доданими до рапорту, не підтверджені. Рапорт за вх.№21140 від 06.08.2026 розгляду не підлягає, оскільки його подано через територіальний центр комплектування та соціальної підтримки адвокатом від імені ОСОБА_1 , який станом на 03.08.2026 перебував у підрозділі військової частини НОМЕР_1 .

Вважаючи протиправною відмову відповідача у звільненні зі військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Частинами першою та другою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Підстави звільнення з військової служби встановлені статтею 26 Закону № 2232-XII і залежать від виду військової служби.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану звільняються з військової служби: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

У свою чергу, відповідно до абзацу 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Наведене свідчить, що абзац 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII фактично передбачає шість підстав для звільнення з військової служби, а саме у разі якщо близький родич, зазначений у переліку цієї норми:

- загинув під час безпосередньої участі у антитерористичній операції;

- загинув під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях;

- загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

- пропав безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції;

- пропав безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях;

- пропав безвісти під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Варто зазначити, що введення законодавцем відповідної підстави для звільнення від мобілізації дійсно розцінюється як розуміння необхідності забезпечення певної міри соціальної справедливості для сімей, які вже втратили близьких внаслідок війни, під час якої їх близькі захищали Батьківщину.

Інше трактування закону було б несправедливим проявом правового пуризму і нівелювало б роль суду в суспільстві, яка полягає у справедливому та неупередженому захисті прав громадян.

Отже, обставини смерті військовослужбовця або обставини зникнення військовослужбовця безвісти мають ключове значення для надання його близькому родичу права на звільнення з військової служби під час воєнного стану.

Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.

Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Згідно з підпунктом 30 пункту 5 додатка 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (надалі по тексту також Інструкція № 170), у редакції від 30.01.2026, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини, якщо близькі родичі військовослужбовця загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, подаються:

документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження тощо), або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці, або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни; копія свідоцтва про смерть особи;

документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України.

Аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що абзац шістнадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII пов`язує право на звільнення не з будь-яким фактом смерті близького родича в період проходження ним військової служби і не з самим лише перебуванням такого родича на військовій службі під час дії воєнного стану, а з його загибеллю (зникненням безвісти) за визначених законом обставин під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України.

Словосполучення «загинули ... під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії» характеризує саме обставини настання смерті, а не лише період, у який вона настала, оскільки період дії воєнного стану законодавець окремо визначив у цій же нормі словами «під час дії воєнного стану». Тому для застосування цієї підстави необхідна наявність зв`язку між смертю військовослужбовця і виконанням ним обов`язків військової служби із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Саме тому підпункт 30 пункту 5 додатка 19 до Інструкції № 170 вимагає, окрім документів про родинні зв`язки і свідоцтва про смерть, окремо подати документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) за вказаних обставин.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28.04.2026 у справі № 160/13713/25.

Отже, спірним є виключно питання про те, чи настала смерть ОСОБА_1 під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України.

Судом встановлено, що рідний брат позивача - ОСОБА_2 проходив військову службу під час мобілізації на особливий період, номер обслуги 3 зенітного ракетного взводу 2 зенітної ракетної батареї військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце смерті: село Гусавка, Чернігівський район, Чернігівська область.

У сповіщенні сім`ї померлого (загиблого) військовослужбовця за №47 від 20.04.2026 зазначено, що 18.04.2026 ОСОБА_2 був виявлений без ознак життя в пункті тимчасової дислокації підрозділу ( АДРЕСА_1 ). Причини смерті будуть встановлені після проведення судово-медичної та інших експертиз. Смерть настала під час виконання бойових (спеціальних) завдань.

З лікарського свідоцтва про смерть від 20.04.2026 №703 та довідки про причину смерті до форми №106/о №703, виданої Державною спеціалізованою установою «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 20 квітня 2026 року, причиною смерті брата позивача - ОСОБА_2 є хронічна ішемічна хвороба серця з артеріальною гіпертензією, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд зазначає, що вказана патологія є загальним соматичним захворюванням серцево-судинної системи, а не наслідком бойового ураження, поранення, контузії чи каліцтва, отриманих в результаті дій з боку противника чи ведення бойових дій.

Суд також встановив, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 18.04.2026 №177 було призначено службове розслідування для з`ясування причин і обставин смерті військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_2 .

За результатами відповідного розслідування було складено акт від 14.05.2026 (форма НВ-2) проведення розслідування нещасного випадку, який затверджено командиром військової частини НОМЕР_2 14.05.2026 (далі по тексту також - Акт розслідування нещасного випадку).

У розділі 2 Акта розслідування нещасного випадку зазначено, що нещасний випадок трапився на території тимчасового перебування військової частини НОМЕР_2 , яке не входить до переліку травмонебезпечних об`єктів.

У розділі 3 Акта розслідування нещасного випадку зазначено, що нещасний випадок стався за наступних обставин: 18.04.2026 о 20:00 за місцем проживання особового складу 2 зенітної ракетної батареї у селищі Гусавка було виявлено без ознак життя солдата ОСОБА_2 . Під час поверхневого огляду ознак насильницької смерті не виявлено. До місця події викликано медиків та поліцію. Службовим розслідуванням також було встановлено, що конфліктних ситуацій у 2 зенітній ракетній батареї військової частини НОМЕР_2 у солдата ОСОБА_2 з іншими військовослужбовцями та безпосереднім начальником підрозділу не було. Згідно лікарського свідоцтва про смерть №703 від 20.04.2026, виданою спеціалізованою установою «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» смерть солдата ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок хронічної ішемічної хвороби серця з гіпертензією. Факт смерті підтверджується висновком лікаря судово-медичної експертизи ОСОБА_3 за результатами розтину (довідка про причину смерті №703 від 21.04.2026). За підсумками судово-медичної експертизи вияснилось, що смерть громадянина ОСОБА_2 настала від гострої серцево-судинної недостатності, яка виникла внаслідок хронічної ішемічної хвороби серця з артеріальною гіпертензією. Вказано, що при судово-токсилогічній експертизі крові, сечі від трупа громадянина ОСОБА_2 виявлений етанол в концентраціях: в крові - 1,1г/л., в сечі - 2,1г/л. Комісія дійшла до висновку, що причина смерті солдата ОСОБА_1 не пов`язана з виконання обов`язків військової служби, а також не пов`язана з бойовим ураженням або діями з боку противника.

Розділом 4 Акта розслідування нещасного випадку причинами нещасного випадку (аварії) визначено низьку самоорганізацію, вживання алкогольних напоїв та власну необережність.

Згідно з розділом 6 Акта розслідування нещасного випадку, випадок за висновком комісії визнано таким, що не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби відповідно до пункту 4, частини 11 розділу 2 Наказу МОУ №332 від 27.10.2021 (алкогольне, токсичне чи наркотичне сп`яніння, не зумовлене технологічним процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено медичним висновком та матеріалами розслідування нещасного випадку), тому акт за формою НВ-3 не складається.

14.05.2026 командиром військової частини НОМЕР_2 було видано наказ №95 «Про результати службового розслідування для з`ясування причин і обставин смерті солдата ОСОБА_2 ». Згідно з п.2 якого наказано: вважати смерть солдата ОСОБА_2 , такою що настала при проходженні військової служби та не пов`язана з Захистом Батьківщини та не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби відповідно до пункту 4, частини 11, розділу 2 Наказу МОУ №332 від 27.10.2021 (алкогольне, токсичне чи наркотичне сп`яніння, не зумовлене технологічним процесом, що стало основною причиною нещасного випадку).

Висновки Акта розслідування нещасного випадку, наказ №95 позивачем не оспорені, у встановленому порядку недостовірними не визнані.

Також, відповідно до частини 4 статті 24 Закону №2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Таким чином, суд констатує, що поняття «виконання обов`язків військової служби» та «забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану» не є тотожними.

Оцінюючи Сповіщення сім`ї №47, суд зазначає, що цей документ складено територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на другий день після смерті з метою повідомлення сім`ї та як документ, який є підставою для подання документів для надання пільг в установленому законодавством порядку.

Посилання позивача на зазначене Сповіщення, де було зазначено, що смерть настала під час виконання бойових (спеціальних) завдань, суд оцінює критично, оскільки в самому ж тексті сповіщення вказано, що остаточні причини смерті будуть встановлені лише після проведення експертиз. За результатами цих експертиз та службового розслідування факт зв`язку смерті з виконанням обов`язків служби чи бойовими діями було офіційно спростовано.

Разом з цим, матеріали справи не містять ні висновку (постанови) військово-лікарської комісії про причинний зв`язок смерті ОСОБА_1 з виконанням обов`язків військової служби чи із захистом Батьківщини, ні інших документів, які б підтверджували факт загибелі (смерті) під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, як того вимагає підпункт 30 пункту 5 додатка 19 до Інструкції № 170.

Щодо посилань позивача на наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) про звільнення та виключення зі списків особового складу з аналогічних підстав його другого рідного брата, суд зазначає таке.

Відповідно до принципу індивідуального розгляду справ та оцінки доказів, закріпленого в ст. 2 та ст. 90 КАС України, суд надає правову оцінку діям конкретного відповідача - Військової частини НОМЕР_1 - у межах заявлених вимог та на підставі наданих саме у цій справі документів. Рішення або накази ТЦК та СП стосовно звільнення чи виключення зі списків особового складу іншого військовослужбовця (другого рідного брата позивача) не мають для суду преюдиційного чи обов`язкового юридичного значення, не є джерелом права чи обов`язковим зразком для копіювання. Кожен уповноважений орган самостійно несе відповідальність за належну перевірку документів. Той факт, що інший орган (ТЦК та СП) за аналогічних умов прийняв рішення на користь іншої особи, не може слугувати законною підставою для зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 прийняти завідомо неправомірне рішення, яке суперечить дійсним медичним документам про причину смерті солдата ОСОБА_1 та чинному наказу командира в/ч НОМЕР_2 №95.

За таких обставин, оскільки юридичний факт загибелі рідного брата позивача під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану не підтверджений належними доказами, у Військової частини НОМЕР_1 не виникло правових підстав та обов`язку для звільнення позивача.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах повноважень, на підставі та у спосіб передбачений законодавством, що спростовує вимоги адміністративного позову як необґрунтованого та у задоволенні якого необхідно відмовити.

Згідно зі ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Повний текст рішення складений 13.11.2026.

Суддя Олег ГРЕСЬКО

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
01.10.2026 Ухвала № 140285587 Рівненський окружний адміністративний суд