Судові рішення

Рішення № 141480106 у справі № 500/3012/26 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 в адміністративній справі № 500/3012/26 (категорія «Військової служби»). Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд, суддя Баб'юк Петро Михайлович.

Справа№ 500/3012/26
СудТернопільський окружний адміністративний суд
СуддяБаб'юк Петро Михайлович
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяВійськової служби
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141480106

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3012/26

13 листопада 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про ОСОБА_1 , як про особу, яка перебуває у статусі військовозобов`язаного;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію відносно позивача про його виключення з військового обліку на підставі п.п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" згідно інформації наявної у військово-обліковому документі тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_3 від 30.11.2022 та довідки ВЛК від 25.11.2022 №3/4942;

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.03.2026 №1958 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" в частині призову на військову службу та направлення до військової часини НОМЕР_1 рядового ОСОБА_1 , військово-облікова спеціальність та код згідно з обліком НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 (порядковий номер в списку 1);

визнати протиправним та скасувати пункт 11 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.04.2026 року №93 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначення його на вакантну посаду водія 1 автомобільного відділення з автомобільного взводу автомобільної роти підводу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.11.2022 Бучацькою позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується Довідкою ВЛК №3/4942 від 25.11.2022.

Згідно Довідки ВЛК №3/4942 від 25.11.2022 позивача було визнано непридатним до військової служби на підставі статті 60а графи ІІ Розкладу хвороб затвердженого Наказом МОУ №402 від 2008 року.

Відомості про виключення позивача з військового обліку були занесені до паперового військово-облікового документа позивача, а саме до Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_6 .

26.03.2026 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача було затримано та направлено на проходження ВЛК, після чого направлено для проходження військової служби у Військову частину НОМЕР_1 , що розташована у АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що невнесення представниками ІНФОРМАЦІЯ_4 відомостей щодо виключення з військового обліку позивача є порушенням його прав, що призвело до подальшої його мобілізації.

Ухвалою судді від 18.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

29.05.2026 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні будь-які відомості щодо визнання позивача непридатним до військової служби чи про його виключення з військового обліку.

Зазначає, що із заявами про внесення таких відомостей позивач до 26.03.2026 не звертався до відповідача.

Вказує, що позивач перебував на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 13.03.2009 по 26.03.2026. З 26.03.2026 позивач перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , та 26.03.2026 був знятий з військового обліку військовозобов`язаних як такий, що призваний на військову службу під час мобілізації.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази затвердження регіональною ВЛК постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.11.2022 № 3/4942, якою позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Вказує, що позивач не скористався своїм правом та не звернувся до Центральної ВЛК для перегляду висновку ВЛК.

07.07.2026 до суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що позивач передчасно заявляє вимогу щодо скасування наказу командира військової частини НОМЕР_7 (по стройовій частині) №93 від 01.04.2026, оскільки вона може бути задоволена виключно при наявності судового рішення, що набрало законної сили, яким будуть задоволені вимоги про визнання протиправними дій щодо мобілізації під час особливого періоду, визнання протиправними та скасування наказу від 26.03.2026 №1958 в частині призову позивача.

28.07.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що позивач відноситься до осіб, які не беруться на військовий облік, оскільки 25.11.2022 Бучацькою позаштатною постійно діючою військово лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується Довідкою ВЛК №3/4942 від 25.11.2022.

Ухвалою суду від 14.08.2026 залучено до участі у справі № 500/3012/26 у якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 , в частині позовних вимог про виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнення з військової служби.

17.08.2026 до суду від військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що сама по собі наявність порушень під час процедури призову на військову службу не є безумовною підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби. Звільнення можливе виключно за наявності визначених законом підстав, передбачених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Зазначає, що вимога про зобов`язання військової частини прийняти рішення про звільнення особи у зв`язку з незаконністю її призову є неналежним та неефективним способом захисту, оскільки правовідносини щодо призову на військову службу та правовідносини щодо її проходження і звільнення є різними за своїм правовим регулюванням.

Вказує, що військова частина НОМЕР_2 , будучи уповноваженим органом щодо прийняття рішення про звільнення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , не може прийняти рішення про звільнення позивача без встановлення передбаченої законом підстави для такого звільнення.

Інших заяв о суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Згідно довідки від 25.11.2022 №3/4942 Бучацької позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст.60 "а" графи ІІ Розкладу хвороб затвердженого Наказом МОУ №402 від 2008 року.

Відомості про виключення позивача з військового обліку були занесені до паперового військово-облікового документа позивача, а саме до Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_6 .

26.03.2026 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача було затримано та направлено на проходження ВЛК.

Згідно Довідки від ВЛК 26.03.2026 №2026-0326-2129-3330-7, позивач був визнаний придатним до військової служби на підставі ст.61 "в" графи ІІ Розкладу хвороб затвердженого Наказом МОУ №402 від 2008 року.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) ОСОБА_1 , відповідно до поіменного списку №1702/1609 від 26.03.2026, призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.04.2026 №93 ОСОБА_1 призначено на вакантну посаду водія 1 автомобільного відділення 3 автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 790037А.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Щодо строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 КАС України).

У відповідності до ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд зазначає, що 26.03.2026 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача було затримано та направлено на проходження ВЛК, після чого останнього наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.03.2026 №1958 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" призвано на військову службу та направлено до військової часини НОМЕР_1 , що розташована у АДРЕСА_1 .

20.04.2026 ОСОБА_1 було надано відпустку для лікування у зв`язку з проходженням військової служби та встановлено діагноз: ІХС: Атеротичний кардіосклероз, синусова тахікардія, гіпертонічна хвороба ІІ ст., 2 ст., ризик 3, СН ІІА ст.ІІ ФК.

Отже, з 26.03.2026 по 20.04.2026 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а в подальшому перебував на лікуванні, та з об`єктивних підстав не мав можливості на звернення до суду.

До суду із позовом ОСОБА_1 звернувся 11.05.2026, тобто протягом місяця з моменту отримання відпустки.

З урахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що пропуск строку звернення до адміністративного суду відбувся із поважних підстав.

Щодо спірних правовідносин.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ).

Приписами частини 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ передбачено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

За приписами частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ у редакції, чинній на час виключення позивача з військового обліку, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які:

1) призвані чи прийняті на військову службу;

2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових закладах освіти і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;

3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.

Суд у спірному випадку застосовує норми Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, в редакції, що діяла з 16.04.2021 до 25.08.2023, тобто в редакції, що діяла на дату проходження позивачем медичного огляду у 2022 році.

Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Пунктом 2.10.1 пункту 2.10 глави 2 розділу I Положення №402 встановлено, що ВЛК військового комісаріату створюється у районному (міському) військовому комісаріаті в установленому законодавством порядку за узгодженням із заінтересованими органами.

Медичний огляд проводиться військово-лікарською комісією з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу II Положення №402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Питання медичного огляду військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період регламентує глава 3 розділу II Положення №402.

Відповідно до абзацу першого пункту 3.2 глави 3 розділу II Положення №402 військовозобов`язані, залежно від категорії запасу, військово-облікової спеціальності та призначення, підлягають повторному огляду ВЛК військових комісаріатів. Крім того, офіцери запасу підлягають повторному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу ВЛК військових комісаріатів - у разі зміни призначення.

За змістом пункту 3.3 глави 3 розділу II Положення №402 військовозобов`язані, визнані непридатними до військової служби, повторно оглядаються ВЛК військових комісаріатів за місцем проживання після обов`язкового обстеження у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою ІІ Розкладу хвороб, а тих, які мають офіцерське звання, - за графою ІІІ цього Розкладу хвороб.

Відповідно до пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов:

"Придатний до військової служби";

"Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)";

"Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".

Пункт 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення № 206 визначає формулювання постанов, які приймає ВЛК при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів, серед яких:

а) "Придатний" .

б) "Непридатний":

до військової служби з виключенням з військового обліку;

За нормами пункту 22.1 глави 22 розділу II Положення №402 дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв`язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).

Крім того, діагноз та постанови ВЛК записуються:

в) на військовозобов`язаних, резервістів - у Картку амбулаторного обстеження та медичного огляду, а зміст постанови комісії, крім того, - у військовий квиток та облікову картку.

На офіцерів запасу, визнаних ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, а також на військовозобов`язаних, резервістів, які знаходяться на зборах та визнані непридатними до подальшого проходження зборів, складається Свідоцтво про хворобу.

Пункт 22.5 глави 22 розділу II Положення №402 визначає, що свідоцтво про хворобу у воєнний час складається:

на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

У всіх інших випадках у особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. У воєнний час довідка на контроль у штатну ВЛК не направляється.

За змістом пункту 22.6 глави 22 розділу II Положення №402 свідоцтво про хворобу підлягає розгляду, а постанова ВЛК - затвердженню:

а) у мирний час:

на генералів (адміралів), військовослужбовців запасу та у відставці, які оглянуті згідно з пунктом 3.13 розділу II Положення; на всіх осіб, які оглянуті у ГВМКЦ; на військовослужбовців та членів їх сімей, за наявності медичних протипоказань до направлення за кордон - ЦВЛК;

на всіх військовослужбовців, членів їх сімей, курсантів, учнів військових ліцеїв - ВЛК регіону;

б) у воєнний час:

на генералів (адміралів), а також на всіх осіб, які оглянуті у ГВМКЦ, - ЦВЛК, на всіх військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів - ВЛК регіону, евакуаційного пункту (місцевого евакуаційного пункту, госпітальної бази).

У всіх інших випадках у особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. У воєнний час довідка на контроль у штатну ВЛК не направляється.

Таким чином, відповідно до абзацу 7 пункту 3.8 глави 3, а також пункту 22.5 глави 20 розділу II Положення №402 (в редакції на час проходження позивачем ВЛК у 2022 році) постанова ВЛК військових комісаріатів (ТЦК та СП) оформлялась довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, та не підлягала затвердженню штатною ВЛК.

Лише 25.08.2023 набули чинності зміни до абзацу 7 пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 та згадуваний абзац викладено у новій редакції, зокрема зазначено:

"Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК. Копія довідки видається особі, яка пройшла медичний огляд."

Тобто, лише з 25.08.2023 постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягають затвердженню штатною ВЛК.

Також, відповідач як на підставу необхідності затвердження Постанови ВЛК вищестоящою Комісією (штатною ВЛК) посилається на пункт 22.6 глави 22 розділу II Положення №402.

Так, відповідно до пункту 22.6 глави 22 розділу II Положення №402 свідоцтво про хворобу підлягає розгляду, а постанова ВЛК - затвердженню:

б) у воєнний час:

- на генералів (адміралів), а також на всіх осіб, які оглянуті у ГВМКЦ, - ЦВЛК,

- на всіх військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів - ВЛК регіону, евакуаційного пункту (місцевого евакуаційного пункту, госпітальної бази).

Однак, пункт 22.6 глави 22 розділу II Положення №402 не встановлює необхідність затвердження, а визначає лише перелік установ, які затверджують постанови ВЛК, у разі, якщо такі мають бути затверджені вищестоящою Комісією в силу вимог Положення №402.

Норми Положення №402 до 25.08.2023 не передбачали вимог щодо необхідності затвердження Постанов ВЛК військових комісаріатів (чи ТЦК та СП), в тому числі про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

При цьому, якщо б пункт 22.6 глави 22 розділу II Положення №402 визначав які саме постанови ВЛК підлягають затвердженню, то відповідно до змісту вказаної норми затвердженню вищестоящою ВЛК підлягали б усі без винятку постанови ВЛК на військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, в тому числі і з формулюванням "Придатний до військової служби", тощо.

Натомість, Положення №402 (в тому числі і на час проходження позивачем ВЛК у 2022 році) передбачає вимоги щодо необхідності затвердження постанов ВЛК в окремих конкретних випадках, залежно від статусу особи та виду військової служби: військовослужбовець, військовозобов`язаний, офіцер, кандидат, резервіст на зборах, водолаз, десантник, контрактник, участь у ММО, тощо.

Зокрема, такі норми щодо затвердження (не затвердження) окремих постанов ВЛК містяться у пунктах 1.8, 3.8, 5.2, 6.11, 6.20, 6.25, 7.8, 8.6, 12.1, 13.10, 15.1, 16.13, 17.12, 17.13, 18.7, 19.12, 19.13 Положення №402.

Крім цього, відповідно п.22.3 глави 22 розділу II Положення №402, - постанови ВЛК, які не підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, оформляються в день медичного огляду і видаються на руки особі, що пройшла медичний огляд, або в установленому порядку направляються у військову частину. Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з постановою, які підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, направляються на затвердження (контроль) не пізніше 5-денного терміну після медичного огляду.

Таким чином, постанови ВЛК підлягають затвердженню штатними ВЛК лише у випадках прямо передбачених Положенням №402.

Повертаючись до обставини справи слід зазначити, що позивач на день проходження позивачем медичного огляду у ІНФОРМАЦІЯ_6 - 25.11.2022 був військовозобов`язаним, не був військовослужбовцем чи офіцером запасу, а тому, на підставі пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 винесла постанову про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку, така постанова оформлялася довідкою ВЛК та до 25.08.2023 (до внесення змін у п.3.8) не підлягала затвердженню штатною ВЛК.

Таким чином, представник відповідача помилково вважає, що постанова військово-лікарської комісії, оформлена довідкою ВЛК від №3/4942 від 25.11.2022 про непридатність позивача до військової служби підлягала затвердженню вищестоящою ВЛК.

При цьому, у такому випадку відповідач сам повинен був направити таку довідку на затвердження, чого ним зроблено не було. Натомість, внесено запис про виключення позивача з військового обліку.

Також, з аналізу наведених положень частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 слідує висновок про те, що прийняття військово-лікарською комісією відносно позивача рішення про непридатність позивача до військової служби за станом здоров`я фактично мало наслідком виключення позивача з військового обліку, оскільки ці та інші норми законодавства станом на 25.11.2022 не передбачали можливість прийняття під час мобілізації відповідними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки та/або відповідними військово-лікарськими комісіями рішень про визнання військовозобов`язаного непридатним до військової служби за станом здоров`я - із залишенням такого військовозобов`язаного на військовому обліку.

Окрім того, відсутні відомості чи докази, що вказана довідка ВЛК від №3/4942 від 25.11.2022 була скасована у встановленому порядку чи визнана недійсною.

Також, суд зауважує, що постанова ВЛК №3/4942 від 25.11.2022 є реалізованою, позивача виключено з військового обліку, що підтверджується наявним у матеріалах справи тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_6 .

Вказаним спростовуються покликання відповідача на те, що у матеріалах справи відсутні докази реалізації довідки ВЛК №3/4942 від 25.11.2022.

Тобто, про визнання позивача непридатним та виключення його з військового обліку було відомо відповідачу (територіальним підрозділам), однак, такі відомості не перевірені останнім та не були актуалізовані в Реєстрі.

Суд зазначає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру до обов`язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов`язаними.

Відтак, відповідач зобов`язаний був внести відповідні відомості щодо позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. При цьому, такі обов`язки покладено саме на ТЦК, не залежать від будь-яких дій позивача та не потребують його особистої участі.

Зокрема, відповідно до п.81 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487: "Особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.".

Враховуючи наведене, слід визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби і про виключення його з військового обліку відповідно до постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою від №3/4942 від 25.11.2022 та згідно відомостей зазначених у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_6 .

Таким чином, задоволенню підлягають і вимоги позивача про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби і про виключення його з військового обліку відповідно до постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою від №3/4942 від 25.11.2022 та згідно відомостей зазначених у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_6 .

Щодо довідки військово-лікарської комісії №2026-0326-2129-3330-7 від 26.03.2026.

Положення №402 не передбачає проходження повторного медичного огляду особами, які виключені з військового обліку та не є військовозобов`язаними.

Формальне та незаконне взяття позивача на військовий облік за вказаних обставин не змінює вказаного правового регулювання та не спростовує протиправності дій та бездіяльності територіального центру комплектування, а тому, не може покладати на позивача обов`язків як військовозобов`язаного.

З урахуванням наведеного, були відсутні правові підстави для поновлення позивача на військовому обліку та направлення його на проходження військово-лікарської комісії.

При цьому, за вказаних обставин, у позивача був відсутній обов`язок проходити медичний огляд, в тому числі, у зв`язку з тим, що він не був військовозобов`язаним, а взяття його на військовий облік відбулось протиправно.

Як встановлено судом, ТЦК було відомо, що позивач був виключений з військового обліку.

Відсутність повноважень відповідача на повторне направлення позивача для проходження медичного огляду, в сукупності з відсутністю обов`язку у позивача його проходити, свідчить про протиправність результатів такого огляду.

При цьому, як слідує із картки обстеження та медичного огляду від 26.03.2026 №6944379, під час проходження ВЛК 26.03.2026 хвороби позивача, які були підставою визнання його непридатним до військової служби у 2022 році, комісією взагалі не досліджувались.

Натомість, ст.60 "а" графи ІІ Розкладу хвороб затвердженого Наказом МОУ №402 від 2008 року, на підставі якої він був визнаний непридатним до військової служби у 2022 році, є підставою для визнання непридатним до військової служби і станом сьогодні.

Враховуючи встановлені обставини, довідка військово-лікарської комісії №2026-0326-2129-3330-7 від 26.03.2026 не змінює правового регулювання правовідносин у даній справі тане може узаконювати протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо мобілізації та призову позивача.

Також суд звертає увагу, що у зв`язку із визнанням позивача придатним до військової служби, останній був мобілізований та призначений на посаду водія 1 автомобільного відділення 3 автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.03.2026 №195, в частині ОСОБА_1 станом на час вирішення справи вичерпав свою дію внаслідок мобілізації останнього, поряд із цим, вказаний наказ є актом індивідуальної дії, а тому, з метою відновлення порушених прав особи може бути скасований навіть після його реалізації.

Як встановлено судом, призов та мобілізація позивача здійснена протиправно внаслідок незаконного взяття на облік та направлення його для проходження медичного огляду, а відтак, вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного наказу підлягають задоволенню, оскільки в ході розгляду даної справи судом встановлено, що на момент винесення наказу про призов на військову службу під час мобілізації позивач такому призову не підлягав.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування п.11 наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу ОСОБА_1 та звільнити з військової служби, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто, для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 2 розділу XII Інструкції №280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.

Пунктом 32 Розділу ІІ Інструкції №282 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Суд зазначає, що організація обліку та призову громадян в особливий період, в тому числі щодо перевірки наявності підстав для призову на військову службу, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як встановлено судом, позивач був зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Тобто, ОСОБА_1 з часу зарахування є військовослужбовцем, проходить військову, виконував відповідні посадові обов`язки та отримував грошове забезпечення. Скасування наказу про зарахування до списків особового складу військової частин НОМЕР_1 не є належним способом захисту порушених прав.

Поряд з цим, оскільки судом встановлено, що призов та мобілізація позивача здійснена протиправно, порушене право підлягає відновленню шляхом звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

При цьому, оскільки військова частина НОМЕР_1 за своєю організаційно-штатною структурою є окремим батальйоном, яка знаходиться в прямому підпорядкуванні військової частини НОМЕР_2 (армійського корпусу), саме військову частину НОМЕР_2 слід зобов`язати прийняти відповідний наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

При цьому, наказ про звільнення позивача з військової служби є прямою підставою для виключення його із списків військової частини, та приймається військовою частиною НОМЕР_1 . Таким чином, наразі відсутні підстави вважати, що після прийняття наказу про звільнення позивача з військової служби його не буде виключено з особового складу військової частини.

Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково у спосіб обраний судом.

Додатково слід звернути увагу, що військова частина НОМЕР_2 у відзиві посилається на висновки Верховного суду викладені у Постанові КАС ВС від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 (незворотність процедури призову).

Поряд з цим, обставини у даній справі суттєво відрізняються від обставин справи №160/2592/23.

Зокрема, у справі №160/2592/23 підставами позову було те, що позивач взагалі не проходив медичний огляд. На підставі цього Верховним судом зроблено висновок, що сам факт непроходження медичного огляду під час призову не є свідченням непридатності позивача до військової служби та не є підставою для звільнення з військової служби відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Однак, у даній справі що розглядається судом встановлено, що позивач був визнаний непридатним до військової служби і виключений з військового обліку, отже, не був військовозобов`язаним. Таким чином, в даному випадку процедура призову позивача не лише порушена, а і не мала взагалі до нього застосовуватись.

Отже, висновки Постанови КАС ВС від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 не є релевантними до правовідносин у даній справі.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним із способів, передбачених цією статтею. Частиною другою цієї статті встановлено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Подібні положення містить стаття 245 КАС України, яка врегульовує повноваження суду при вирішенні справи.

Застосування конкретного способу захисту права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оскарження. Тобто суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оскарження та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Завданням адміністративного судочинства згідно із частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, захист прав здійснюється у разі їх порушення, і звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Тобто, рішення суду про задоволення позову повинно мати наслідком відновлення тих прав або інтересів, на порушення яких вказує позивач.

Так, рішенням суду у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , який допустив первісне порушення прав, на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений згідно квитанції від 07.05.2026 пропорційно.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби і про виключення його з військового обліку відповідно до постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою від №3/4942 від 25.11.2022 та згідно відомостей зазначених у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_6 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби і про виключення його з військового обліку відповідно до постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою від №3/4942 від 25.11.2022 та згідно відомостей зазначених у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_6 .

Визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.03.2026 №195, в частині призову ОСОБА_1 на військову службу.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_8 звільнити солдата ОСОБА_1 з військової служби.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1508 (одна тисяча п`ятсот вісім) грн 26 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 13 листопада 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідачі:

- ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 );

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 );

- Військова частина НОМЕР_2 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 );

Головуючий суддя Баб`юк П.М.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
14.08.2026 Ухвала № 139000156 Тернопільський окружний адміністративний суд
29.06.2026 Ухвала № 137776831 Тернопільський окружний адміністративний суд
15.06.2026 Ухвала № 137387981 Тернопільський окружний адміністративний суд
18.05.2026 Ухвала № 136599104 без тексту Тернопільський окружний адміністративний суд