Судові рішення

Рішення № 141480107 у справі № 500/5205/26 від 03.11.2026

Рішення від 03.11.2026 в адміністративній справі № 500/5205/26 (категорія «Податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)»). Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд, суддя Мартиць Оксана Іванівна.

Справа№ 500/5205/26
СудТернопільський окружний адміністративний суд
СуддяМартиць Оксана Іванівна
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяПодатку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)
Дата ухвалення03.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141480107

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/5205/26

03 листопада 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю:

секретаря судового засідання Пукало Т.І.

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Яківець М.В.

представників відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області Чорнописької В.В., Дубчак О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 01.06.2026 №9209/19-00-24-05;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 01.06.2026 №9211/19-00-24-05;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 01.06.2026 №9217/19-00-24-05;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 01.06.2026 №9219/19-00-24-05;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 01.06.2026 №9216/19-00-24-05 про застосування штрафних санкцій,

визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 01.06.2026 №Ф-9215/19-00-24-05 про сплату боргу (недоїмки),

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 01.06.2026 №9202/19-00-24-05.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2020 по 21.01.2025, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за період з 22.03.2017 по 21.01.2025, дотримання законодавства щодо трудових відносин та валютного законодавства. За результатами перевірки складено Акт від 27.04.2026 №6032/19-00-24 05/3236315709 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 "

01.06.2026 на підставі Акта перевірки прийнято одинадцять актів індивідуальної дії, які позивач частково оскаржує цією позовною заявою: податкові повідомлення-рішення №9209/19-00-24-05 (ПДФО), №9211/19-00-24-05 (військовий збір), №9217/19-00-24-05 (ПДВ), №9219/19-00-24-05 (акциз), №9202/19-00-24-05; рішення №9216/19-00-24-05 про застосування штрафних санкцій за ЄСВ; вимога №Ф-9215/19-00-24-05 про сплату недоїмки ЄСВ. Позивач не погоджується з жодним із перелічених податкових повідомлень рішень, вважає їх необґрунтованими і такими, що підлягають скасуванню в повному обсязі.

Сім оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу ґрунтуються на встановлених Актом перевірки порушеннях, при цьому переважна більшість оскаржуваних сум є арифметично похідними від двох базових помилкових висновків контролюючого органу: (1) про виникнення обов`язку реєстрації позивача платником податку на додану вартість і (2) про заниження чистого оподатковуваного доходу на 2 044 180,59 грн.

Ухвалою суду від 14.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області до суду подано відзив на позов, в якому відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

З посиланням на норми чинного законодавства України обґрунтовуючи свої заперечення вказує, що зважаючи на зміст та підстави заявлених позовних вимог, Головне управління ДПС у Тернопільській області вважає їх необґрунтованими та безпідставними, та такими що не підлягають до задоволення в повному обсязі, оскільки відповідач при винесені оскаржених наказів діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо та з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Ухвалою суду від 02.09.2026 задоволено клопотання представника Головного управління ДПС у Тернопільській області. Визначено судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу проводити за правилами загального позовного провадження суддею одноособово. Призначено у справі підготовче засідання на 23.09.2026 о 09.30 год.

У відповіді на відзив представник позивача наголосив зокрема, що відзив не спростував доводів позову. Контролюючий орган не визначив, які саме первинні документи не були надані; не пояснив причин невизнання витрат за конкретними господарськими операціями; не дослідив ПДВ, сплачений у ціні придбаних товарів; не подав помісячного розрахунку обсягу оподатковуваних операцій.

В запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 о Головного управління ДПС у Тернопільській області відмовити повністю.

Протокольною ухвалою суду від 06.10.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судових засіданнях по розгляду справи по суті, які відбувалися у цій справі, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог, просили у позові відмовити.

Заслухавши вступне слово, пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України, Кодекс), Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення перевірок" від 09 листопада 2023 року № 3453-IX, Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464), відповідно до наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 02.04.2026 №540-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), з питань дотримання вимог щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2020 по 21.01.2025, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за період з 22.03.2017 по 21.01.2025.

Примірник наказу від 02.04.2026 № 540-п вручено особисто ОСОБА_1 станом на 14.04.2026, направлення на проведення перевірки № 930 від 06.04.2026 та службове посвідчення посадової особи контролюючого органу також пред`явлено платнику, про що вчинено відповідні записи на примірниках таких направлень податкового органу.

Документальна виїзна перевірка була проведена у приміщенні ГУ ДПС у Тернопільській області на підставі заяви позивача від 14.04.2026 (у зв`язку із відсутністю офісного приміщення)

За результатами перевірки складено Акт від 27.04.2026 №6032/19-00-24-05/ НОМЕР_1 , яким встановлено ряд правопорушення законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи, зокрема:

пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: не ведення книги обліку доходів та витрат за період з 17.03.2020 по 21.01.2025;

пункту 176.2 статті176 Податкового кодексу України, а саме: не відображено у формі 4ДФ суму доходу за ознакою доходу « 196» за І квартал 2020 року по строк подання 09.05.2020;

підпункту 162.1.1 пункту162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 177.3.1 пункту 177.3, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 367 952,55 грн, в тому числі за: 2020 рік - 62 888,94 грн, 2021 рік - 61 384,15 грн, 2022 рік - 66 531,20 грн, 2023 рік - 66 621,08 грн, 2024 рік - 108 727,05 грн, 2025 рік - 1 800,13 грн;

підпункту 164.2.5. пункту 164.2. статті 164, підпункту 168.1.1. пункту 168.1. статті 168, пункту 171.2. статті 171 Податкового кодексу України, та як наслідок донараховано 302,40 грн податку на доходи фізичних осіб;

підпункту 1.2 пункту 16-1 Підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України, а саме: занижено податкові зобов`язання з військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою від провадження діяльності всього в сумі 31 012,74 грн, в тому числі: за 2020 рік в сумі 5 240,75 грн, за 2021 рік в сумі 5 115,34 грн, за 2022 рік в сумі 5 544,27 грн, за 2023 рік в сумі 5 551,76 грн, за 2024 рік в сумі 9 060,59 грн, за 2025 рік в сумі 500,03 грн;

підпункту 1.2, підпункту 1.4, підпункту 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, та як наслідок донараховано 25,20 грн військового збору;

пункту 1 частини 2 статті 6, пункти 2, частини 1, статті 7, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VІ, внаслідок чого дораховано 428 939,32 грн єдиного внеску, в тому числі: за 2020 рік в сумі 57 526,17 грн, за 2021 рік в сумі 73 582,70 грн, за 2022 рік в сумі 81 315,93 грн, за 2023 рік в сумі 81 425,78 грн, за 2024 рік в сумі 132 888,58 грн, за 2025 рік в сумі 2 200,16 грн;

підпункту 2 пункту 180.1 статті 180, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження нарахування податку на додану вартість за період з 11.04.2021 по 21.01.2025 всього в сумі 394 216 грн;

підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212, підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, занижено суму акцизного податку на суму 19 632 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Тернопільській області винесено податкові повідомлення-рішення від 01.06.2026, в тому числі і ті, які оскаржено у межах даної судової справи, а саме:

податкове повідомлення-рішення № 9209/19-00-24-05, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на 367 952,55 грн за основним платежем та 60 919,86грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення № 9211/19-00-24-05, яким позивачу збільшено суму з військового збору на 31 012,74 грн за основним платежем та 5 164, 17 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення № 9217/19-00-24-05, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на 394 216,00 грн за основним платежем та 98 553,95грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення № 9219/19-00-24-05, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами на 19 632,00грн за основним платежем та 5 703,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення № 9202/19-00-24-05, яким на позивача накладено штраф у розмірі 1020 грн у зв`язку ненаданням платником податків до перевірки оригіналів первинних документів;

вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9215/19-00-24-05, якою позивача зобов`язано сплатити суму єдиного внеску в розмірі 428 939,32грн (основний платіж);

рішення №9216/19-00-24-05, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 51 225,47 грн за своєчасно не нарахований єдиний внесок.

Не погодившись із такими податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Розглянувши доводи позивача щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає таке.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець 22.03.2017 за номером запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №2634000[телефон приховано], код основного виду економічної діяльності: 47.11- роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновим виробами, категорія страхувальника 244. 1.3.1. Фактичне місцезнаходження (місце проживання): АДРЕСА_1 . Фактичне місце здійснення діяльності (магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") - АДРЕСА_2 та (магазин " ІНФОРМАЦІЯ_2 ") - АДРЕСА_1 .

Позивач, за період з 01.01.2020 по 21.01.2025, перебувала на загальній системі оподаткування обліку та звітності, платником ПДВ - не реєструвалась. Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, в порядку електронної інформаційної взаємодії (згідно спільного наказу Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України №2040/5/327 від 05.07.2024) отримано відомості з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України визначено, що проведення документальної виїзної перевірки відбувається за підстави, коли (зокрема) розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Щодо обов`язку реєстрації платником податку на додану вартість згідно вимог пункту 181.1. статті 181 ПК України та винесення податкового повідомлення-рішення №9217/19-00-24-05.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

За змістовим аналізом вказаної правової норми вбачається, що особа зобов`язана зареєструватися як платник податку на додану вартість, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень. Особа має обов`язок зареєструватися платником податку на додану вартість за умови наявності всіх зазначених обставин в сукупності.

Згідно з пунктом 183.1 статті 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (пункт 183.2 статті 183 ПК України).

При цьому положення "без урахування податку на додану вартість" слід розуміти як необхідність вирахування суми податку на додану вартість із загальної суми із здійснення операцій з постачання товарів, в іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки відповідні норми стосуються осіб, що не є платниками податку на додану вартість та відповідно не пов`язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів (послуг).

Тобто, з наведеного випливає, що обов`язок зареєструватися платником податку на додану вартість виникає у суб`єкта підприємницької діяльності за умови перевищення ним протягом останніх 12 календарних місяців виручки (виторгів) від здійснення операцій з постачання товарів/послуг понад 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного Суду викладеним в постанові від 11 грудня 2019 року у справі №0240/2635/18-а, а також із висновками, викладеними у постанові від 07 квітня 2026 року у справі №620/7235/24.

Верховний Суд у вказаних постановах зробив висновок про те, що для встановлення обставин, щодо пункту 181.1 статті 181 ПК України, судам необхідно встановити розмір виручки, отриманої суб`єктом підприємницької діяльності протягом останніх 12 календарних місяців, врахувавши при цьому, що перевищення її граничного розміру, встановленого у пункті 181.1 статті 181 ПК України, має бути без урахування податку на додану вартість.

При перевірці податковим органом досліджувалась отримана позивачем виручка в охоплений перевіркою період.

Так зокрема, відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 62.1-62.3 статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: 62.1.1. ведення обліку платників податків; 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; тощо.

Механізм функціонування СОД РРО щодо отримання від РРО та ПРРО визначених законодавством даних та збереження таких даних у базі даних інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби України визначено Наказом Міністерства фінансів України №477 від 05.08.2020, яким затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - Порядок № 477).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаного Порядку СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України (пункт 2 розділу ІІ Порядку № 477).

Сервер додатків забезпечує взаємодію інформаційних систем ДПС з базою даних СОД РРО (пункт 5 розділу ІІ Порядку № 477).

Згідно із підпунктом 2 пункту 6 розділу ІІ Порядку № 477 база даних призначена для зберігання даних, що були отримані від РРО, у відкритому вигляді, в тому числі даних про проведені розрахункові операції через РРО та електронні розрахункові документи, фіскальні звітні чеки, фіскальні звіти.

Верховний Суд у послідовній практиці висвітлює правову позицію, а саме у постановах від 17.02.2026 № 300/8824/23, від 04.02.2026 №560/5815/24, від 30.10.2025 у справі № 160/6719/24, від 07.08.2025 у справі № 280/6835/23, від 22.07.2025 у справі №440/2936/24, від 29.05.2025 у справі №280/2549/24 згідно яких вся інформація, яка зазначається у фіскальному чеку, технічно дублюється в електронній копії, що надходить до податкового органу. Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення перевірок платників податків.

Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Позивач у своїй господарській діяльності використовує два ПРРО, а саме: з фіскальним номером [номер приховано], дата реєстрації 26.04.2017, адреса розміщення господарської одиниці: Тернопільська область, Чортківський район, село Ягільниця, вул. Чортківська, 5 та з фіскальним номером [номер приховано], дата реєстрації 27.06.2019, адреса розміщення господарської одиниці: Тернопільська область, Чортківський район, село Нагірянка, вул. Кобилянської, 5А.

Проведеною перевіркою на підставі інформації із Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО) за період з 01.04.2020 по 31.12.2020 встановлено виторги позивача згідно ПРРО з фіскальним номером [номер приховано] в сумі 759 173,20 грн та з 01.01.2021 по 31.03.2021 встановлено виторги позивача згідно ПРРО з фіскальним номером [номер приховано] в сумі 332 267,70 грн.

Таким чином, податковим органом встановлено, що позивачем (перебував на загальній системі оподаткування) у період з 01.04.2020 по 31.03.2021 фактично отримано дохід (виручку) з роздрібної торгівлі у сумі 1 091 440,20 грн, в той час як задекларовано у декларації платника дохід в розмірі 960 839,40 грн, з огляду на що розбіжність між фактично отриманим доходом та задекларованим склала 130 601,50 грн.

Первинних документів на підтвердження продажу товарів, придбаних у період з 01.04.2020 по 31.03.2021, кінцевому споживачу, з яких можливо б було пересвідчитись у тому, що позивач здійснював реалізацію товару з ПДВ, до перевірки не представлено.

З врахуванням вищенаведеного в сукупності, помилковими є твердження позивача про обов`язок вирахування податку на додану вартість із загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів (протягом останніх 12 календарних місяців), що сплачені ним при придбанні пального у контрагентів.

Крім того, доказів сплати такого податку при придбанні товарно матеріальних цінностей позивач не надав.

Відтак, перевіркою встановлено перевищення ліміту, а саме отриманий дохід за період з 01.04.2020 по 31.03.2021 (без урахування акцизного податку) становить 1 039 467,52 грн.

За приписами статті 183 ПК України позивач зобов`язаний подати заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій.

Водночас, позивач не зареєстрований платником ПДВ.

Пунктом 183.10 статті 183 ПК України визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України - датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Підпункт «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначає, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізинг одержувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

За період з 01.04.2021 по 21.01.2025 позивач податкові декларації з податку на додану вартість не подавала та податкові зобов`язання не декларувала.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за цей період встановлено їх заниження на загальну суму 394 216,00 грн (помісячно за травень 2021 - січень 2025 років, з деталізацією по кожному звітному місяцю, наведеною в Акті перевірки).

При визначенні бази оподаткування контролюючим органом враховано режим звільнення від оподаткування, встановлений пунктом 197.27 статті 197 ПК України для операцій з постачання тютюнової продукції, для якої встановлені максимальні роздрібні ціни, що застосовується щодо підприємств роздрібної торгівлі (у тому числі позивача) починаючи з 01.01.2022, тоді як інші реалізовані позивачем товари (алкогольні напої, продукти харчування) від оподаткування податком на додану вартість не звільнені.

До суми заниженого податкового зобов`язання застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 25 відсотків, передбачену підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 ПК України, яка розрахована помісячно за кожний звітний період з травня 2021 року по січень 2025 року та в загальній сумі становить 98 553,95 грн.

Загальна сума грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням №9217/19-00-24-05 (394 216,00 грн основного платежу + 98 553,95 грн штрафної санкції) становить 492 769, 95 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 9209/19-00-24-05 (заниження податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності)

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначено вичерпний перелік витрат, які безпосередньо пов`язані з отриманням доходу підприємцем (вартість товарів, витрати на оплату праці, суми податків і зборів, пов`язаних з господарською діяльністю, інші витрати, пов`язані з веденням господарської діяльності). Таким чином підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України прямо встановлено, що до складу витрат підприємця не включаються: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Враховуючи вищевикладені норми, обов`язок доведення обґрунтованості, реальності та документального підтвердження понесених витрат покладається на платника податків, який їх задекларував. Платник податків, зменшуючи об`єкт оподаткування на суму витрат, повинен довести їх зв`язок із власною господарською діяльністю та одержаним доходом саме первинними документами, а не деклараціями чи розрахунками довільної форми.

Згідно акту 27.04.2026 № 6032/19-00-24-05/3236315709 при перевірці витрат позивача за обревізований період, які безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю (документально підтверджених), використано:

- відомості відображені в податковій декларації про майновий стан і доходи;

- відомості, що містяться в інформаційних базах даних ІС «Податковий блок»;

- надані для перевірки первинні документи, що підтверджують понесені

витрати, безпосередньо пов`язані з одержанням доходу;

- інформація про рух коштів на розрахункових рахунках.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пунктом 14.1 статті 14 ПК України, під витратами розуміється сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах , здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю ОСОБА_1 , за період з 01.01.2020 по 21.01.2025, з використанням наданих самим платником банківських виписок, накладних на придбання товарно-матеріальних цінностей, квитанцій про оплату та даних поданих декларацій, встановлено завищення позивачем витрат, які фактично не пов`язані з одержаним доходом, а саме:

1) у 2020 році згідно поданої декларації №1146876 від 11.01.2021 та уточнюючого розрахунку №18000925 від 18.04.2021 позивачем самостійно задекларовано 902 503,82 грн витрат, однак відповідно до наданих платником первинних документів підтверджено витрат на суму 507 366,57 грн у тому числі: придбання ТМЦ, що використано в діяльності на суму 434 469,15 грн, витрати на оплату праці та нарахування на суму 60 024,00 грн та інші витрати (оплата за ліцензії, ЄСВ з доходів) на суму 12 873,42 грн. Отже, у 2020 році непідтвердженими в розумінні вимог статті 44 ПК України є витрати на суму 395 137, 25 грн;

2) у 2021 році згідно поданої декларації №[номер приховано] від 22.01.2022 задекларовано 468 319,97 грн витрат, однак відповідно до наданих платником первинних документів підтверджено витрати на суму 223 292,84 грн. у тому числі: придбання ТМЦ, що використано в діяльності на суму 179 164,06 грн, витрати на оплату праці та нарахування на суму 29 280,00 грн та інші витрати (оплата за ліцензії, ЄСВ з доходів) на суму 14 848,78 грн). Отже, у 2021 році непідтвердженими в розумінні вимог статті 44 Податкового кодексу України є витрати на суму 245 027, 13 грн;

3) у 2022 році згідно поданої декларації №[номер приховано] від 02.05.2023 задекларовано 561 180,55 грн витрат, однак відповідно до наданих платником первинних документів підтверджено витрат на суму 15 962,00 грн. у тому числі: інші витрати (оплата за ліцензії, ЄСВ з доходів) на суму 15 962,00 грн. Отже, у 2022 році непідтвердженими в розумінні вимог статті 44 ПК України є витрати на суму 545 218, 55 грн;

4) у 2023 році згідно поданої декларації №[номер приховано] від 01.02.2024 задекларовано 656 100,14 грн витрат, однак відповідно до наданих платником первинних документів підтверджено витрат на суму 224 840,76 грн. у тому числі: придбання ТМЦ, що використано в діяльності на суму 157 127,89 грн, витрати на оплату праці та нарахування на суму 40 870,00 грн та інші витрати (оплата за ліцензії, ЄСВ з доходів) на суму 26 842,87 грн). Отже, у 2023 році непідтвердженими в розумінні вимог статті 44 ПК України є витрати на суму 431 259, 38 грн;

5) у 2024 році згідно поданої декларації №[номер приховано] від 22.01.2025 задекларовано 1070 650,20 грн витрат, однак відповідно до наданих платником первинних документів підтверджено витрат на суму 429 761,26 грн у тому числі: придбання ТМЦ, що використано в діяльності на суму 395 171,69 грн та інші витрати (оплата за ліцензії, ЄСВ з доходів) на суму 34 589,57 грн). Отже, у 2024 році непідтвердженими в розумінні вимог статті 44 ПК України є витрати на суму 640 888, 94 грн.

6) у 2025 році згідно поданої декларації №[номер приховано] від 29.05.2025 задекларовано 48 492,13 грн витрат, однак відповідно до наданих платником первинних документів підтверджено витрат на суму 36 173,76 грн у тому числі: придбання ТМЦ, що використано в діяльності на суму 25 814,26 грн та інші витрати (оплата за ліцензії, ЄСВ з доходів) на суму 10 359,50 грн). Отже, у 2025 році непідтвердженими в розумінні вимог статті 44 ПК України є витрати на суму 12 318, 37 грн.

При цьому таку розбіжність податковим органом зафіксовано саме з підстав ненадання платником первинних документів на таку суму витрат.

Згідно підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України, посадові особи контролюючого органу для здійснення функцій, визначених законом, мають право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Згідно із підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України, посадові особи контролюючого органу для здійснення функцій, визначених законом, мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Вказаним правам податкового органу кореспондують обов`язки платника податків, а саме:

за приписами підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання;

за приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України, з метою оподаткування платники податку зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського опіку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту;

за приписами пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.6 статті 86 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отже, контролюючий орган вправі вимагати у платника податків в ході перевірки надати первинні документи та в разі їх ненадання (відмови у наданні) контролюючий орган складає відповідний акт у довільній формі.

Крім того, відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 статті 44 ПК України, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважатиметься, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Так, Верховним Судом у постанові від 27.05.2026 у справі №400/1888/24 зауважено, що наслідки, передбачені пунктом 44.6 статті 44 ПК України, стосуються документів, що відповідають сукупно наступним умовам:

це документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки;

на підставі яких платник веде облік доходів, витрат та інших показників; безпосередньо пов`язані із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань; їх зберігання є законодавчим обов`язком платника податків;

а вимога щодо їх надання містилася у належно оформленому запиті контролюючого органу.

При цьому, за умови ненадання платником документів для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, у контролюючого органу виникають законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18, від 01 червня 2022 року у справі № 280/597/19.

Слід зазначити, що попри існування у платника податку безумовного обов`язку (за замовчуванням) надання податковому органу всіх документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки після її початку, ГУ ДПС самостійно ініційовано надання необхідних документів.

Так, податковим органом у перший день перевірки, позивачу особисто вручено запит «Про надання копій документів для перевірки» №182/19-00-24-05/3236315709 від 14.04.2026, у якому вказано на необхідність надати документи за період з 01.01.2020 по 21.01.2025, а саме:

- книги обліку доходів та витрат за період діяльності з 01.01.2020 по 21.01.2025, у випадку не ведення обліку доходів та витрат надати необхідні пояснення;

- книги обліку розрахункових операцій за період діяльності з 01.01.2020 по 21.01.2025;

- інформацію про залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2020, 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023, 31.12.2024, 21.01.2025;

- первинні документи, що підтверджують отримані доходи та понесені витрати під час здійснення підприємницької діяльності;

- розшифровку інших витрат відображених у додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи;

- виписки банку про рух коштів на розрахункових рахунка в банківських установах за період, який підлягав перевірці;

- інформацію про дебіторську та кредиторську заборгованість станом на 01.01.2020, 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023, 31.12.2024, 21.01.2025 в розрізі контрагентів;

- інформацію про фактичні місця здійснення підприємницької діяльності, пред`явити договори оренди;

- трудові угоди укладені з найманими працівниками, табеля обліку робочого часу за період, який підлягав перевірці, відомості нарахування та виплати заробітної плати;

- угоди (контракти) укладені з постачальниками та покупцями ТМЦ (послуг) акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні.

На виконання вимог податкового органу платником податків було надано підтвердження вищевказаних витрат:

у 2020 році на суму 507 366,57 грн,

у 2021 році на суму 223 292,84 грн,

у 2022 році на суму 15 962,00 грн,

у 2023 році на суму 224 840,76 грн,

у 2024 році на суму 429 761,26 грн,

у 2025 році на суму 36 173,76 грн.

Позивач скористався правом, передбаченим пунктом 86.7. статті 86 ПК України та подало до ГУ ДПС у Тернопільській області заперечення від 14.05.2026 №1405-26 (Б) (вх. ГУ ДПС у Тернопільській області від 18.05.2026 №33863/6), за результатами розгляду яких висновки акту перевірки залишено без змін. Проте, будь яких первинних документів чи інших документів на підтвердження обсягу витрат, які задекларовано проте в підтвердження яких не надано при перевірці підтверджуючих документів до вказаного заперечення надано не було.

Позовна заява не містить жодних спростувань того, що та частина задекларованих витрат має своє документальне підтвердження. В той час як податковий орган навів структуру витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності за кожен із перевірочних років, яку підтверджено належними та допустимими доказами.

Відтак, в порушення пункту 177.4 статті 177 ПК України, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 завищила документально підтверджені витрати, які безпосередньо пов`язані з одержанням доходу за 2020-2025 роки на суму 2 269 849,62 грн.

Слід звернути окрему увагу на постанову Верховного Суду від 28.07.2026 у справі №520/12864/24, у якій викладено такі правові висновки:

«Контролюючий орган у акті перевірки зазначив, що позивач в ході проведення перевірки не надав документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності за відповідний період, а тому вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Верховний Суд зазначив про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про те, що контролюючим органом не підтверджено та не надано до суду доказів неправомірності визначення позивачем суми від`ємного значення. Суд вказав, що враховуючи відсутність необхідних первинних документів на підтвердження правомірності задекларованих позивачем показників податкового обліку, контролюючий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв у межах та у відповідності до вимог чинного законодавства.»

Таким чином, внаслідок встановленого завищення витрат перевіркою також встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи, на загальну суму 2 044 180,59 грн, а саме: 2020 рік на суму 349 382,99 грн, 2021 рік на суму 341 023,01 грн, 2022 рік на суму 369 617,81 грн, 2023 рік на суму 370 117,17 грн, 2024 рік на суму 604 038,89 грн, 2025 рік на суму 10 000,72 грн.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України встановлено, що об`єкт оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України встановлено ставку податку, а саме 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно з підпунктом 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 ПК України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Документальною виїзною перевіркою встановлено, що внаслідок заниження чистого оподатковуваного доходу встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, за ставкою 18 відсотків, у загальній сумі 367 952,55 грн, а саме: 2020 рік - 62 888,94 грн, 2021 рік - 61 384,15 грн, 2022 рік - 66 531,20 грн, 2023 рік - 66 621,08 грн, 2024 рік - 108 727,05 грн, 2025 рік - 1 800,13 грн.

Зазначені суми заниження податку на доходи фізичних осіб встановлені з урахуванням застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, передбаченої вимогами пунктом 123.2 статті 123 ПК України (з урахуванням пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України), яка розрахована окремо по кожному звітному періоду та в загальній сумі становить 60 919,86 грн.

Загальна сума грошового зобов`язання за податковим повідомленням - рішенням № 9209/19-00-24-05 (367 952,55 грн основного платежу + 60 919,86 грн штрафної санкції) становить 428 872,41 грн, що повністю відповідає розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, здійсненому контролюючим органом за результатами перевірки.

Крім того, перевіркою достовірності відображення доходу від надання майна в оренду встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до договору оренди № 1 від 01.04.2017 нараховувала та виплачувала фізичній особі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) орендну плату у розмірі 560,00 грн щомісяця. За період з 01.01.2020 по 31.03.2020 виплачено дохід у загальній сумі 1 680,00 грн.

Однак позивач, виступаючи податковим агентом в розумінні вимог підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України та враховуючи положення підпункту 164.2.5 пункту 164.2 статті 164 ПК України щодо бази оподаткування і нею є дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу, в порушення підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, де встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу та в порушення вимог встановлених пунктом 171.2 статті 171 ПК України, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні не нарахувала, не утримала та не сплатила до бюджету податок на доходи фізичних осіб із зазначеного доходу за ставкою 18 відсотків, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання на 302,40 грн.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини та вимоги зміст пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177, пункту 44.1, пункту 138.2 статті 138 ПК України щодо необхідності документального підтвердження та безпосереднього зв`язку витрат з одержаним доходом, зафіксовано та викладено в акті від 27.04.2026 № 6032/19-00-24-05/ НОМЕР_1 та на підставі такого акта винесено податкові повідомлення-рішення платнику ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення № 9209/19-00-24-05 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені ПК України, а суми завищення витрат, заниження чистого оподатковуваного доходу та відповідного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб встановлені перевіркою обґрунтовано та підтверджуються первинними документами, наявними в матеріалах перевірки.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 9211/19-00-24-05 (заниження військового збору).

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України об`єктом оподаткування військовим збором для фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, який визначається за правилами статті 177 ПК України, тобто за тими самими правилами й на підставі тих самих фактичних даних, що й об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Оскільки, контролюючим органом при проведенні документальної виїзної перевірки встановлено заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу від підприємницької діяльності на 2 044 180,59 грн, донарахування військового збору в сумі 31 012,74 грн (у тому числі за 2020 рік - 5 240,75 грн, за 2021 рік - 5 115,34 грн, за 2022 рік - 5 544,27 грн, за 2023 рік - 5 551,76 грн, за 2024 рік - 9 060,59 грн, за 2025 рік - 500,03 грн) що є наслідком заниження бази оподаткування, встановленого перевіркою.

Аналогічно відповідно до підпунктів 1.2, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, у зв`язку із заниженням позивачем - податковим агентом бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб з орендного доходу, виплаченого ОСОБА_2 встановлено заниження військового збору в сумі 25,20 грн.

До суми заниженого військового збору від підприємницької діяльності застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 25 відсотків на підставі пункту 125-1.2 статті 125-1 ПК України (з урахуванням пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України), яка в загальній сумі становить 5 164,17 грн.

Загальна сума грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням №9211/19-00-24-05 (31 012,74 грн основного платежу від підприємницької діяльності + 5 164,17 грн штрафної санкції) становить 36 176,91 грн.

Оскільки заниження бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб встановлено обґрунтовано, похідне від нього донарахування військового збору є правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 9219/19-00-24-05 (заниження акцизного податку).

Відповідно до підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України встановлено, що платником акцизного податку є особа - суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів (крім тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах).

За період з 01.01.2020 по 21.01.2025 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 була платником акцизного податку.

Відповідно до підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України, платником акцизного податку є особа - суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України, об`єктами оподаткування є операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України, базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 ПК Кодексу, для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків.

Заниження акцизного податку на загальну суму 19 632,00 грн має декілька складових: (1) заниження бази оподаткування у лютому 2020 року на 1 220,39 грн та у березні 2020 року на 46 887,09 грн, встановлене незалежно від правовідносин щодо податку на додану вартість; (2) збільшення бази оподаткування акцизним податком за період з травня 2021 року по січень 2025 року на суму донарахованого податку на додану вартість - 394 216,00 грн, оскільки, як зазначено вище, базою оподаткування акцизним податком згідно з підпунктом 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України є вартість товару саме з податком на додану вартість, а відтак заниження зобов`язань з податку на додану вартість, автоматично призводить до заниження бази оподаткування акцизним податком за відповідні періоди.

Встановивши донарахування податку на додану вартість, похідне від нього збільшення бази оподаткування та донарахування акцизного податку в межах податкового повідомлення-рішення №9219/19-00-24-05 є правомірно прийнятим рішенням.

До суми заниженого акцизного податку застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 25 відсотків на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.2 статті 123 ПК України, яка розрахована помісячно та в загальній сумі становить 5 703,00 грн.

Загальна сума грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням №9219/19-00-24-05 (19 632,00 грн основного платежу + 5 703,00 грн штрафної санкції) становить 25 335,00 грн.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9215/19-00-24-05 та рішення №9216/19-00-24-05 (єдиний внесок).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Отже, базою нарахування єдиного внеску позивача, яка перебувала на загальній системі оподаткування, є той самий чистий оподатковуваний дохід, що визначається за правилами статті 177 ПК України.

Оскільки перевіркою обґрунтовано встановлено заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу від підприємницької діяльності на загальну суму 2 044 180,59 грн, відповідно занижена і база нарахування єдиного внеску, внаслідок чого встановлено недоїмку єдиного внеску в загальній сумі 428 939,32 грн, а саме: у 2020 році - 57 526,17 грн, у 2021 році - 73 582,70 грн, у 2022 році - 81 315,93 грн, у 2023 році - 81 425,78 грн, у 2024 році - 132 888,58 грн та у 2025 році - 2 200,16 грн.

Донарахування єдиного внеску, як і в частині податку на доходи фізичних осіб та військового збору, є наслідком встановленого перевіркою заниження бази оподаткування (чистого оподатковуваного доходу), визначеної на підставі первинних документів та даних, наданих самим платником, а не самостійним, відокремленим розрахунком контролюючого органу.

До встановленої недоїмки застосовано штрафну санкцію в розмірі, передбаченому пунктом 3 частини одинадцятої статті 25, абзацом першим статті 9-1 - 1, абзацом першим статті 9-1-2 Закону № 2464, з урахуванням граничного розміру такої санкції, встановленого частиною 14 статті 25 Закону № 2464 (не більше 50 відсотків суми недоїмки), яка в загальній сумі становить 51 225,47 грн.

За таких обставин вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9215/19-00-24-05 на суму 428 939,32 грн та рішення про застосування штрафних санкцій № 9216/19-00-24-05 на суму 51 225,47 грн прийняті правомірно, на підставі та в порядку, визначених Законом № 2464.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 9202/19-00-24-05 (штрафна санкція за ненадання оригіналів документів).

Як вже було зазначено вище, запитом від 14.04.2026 контролюючий орган зобов`язав ОСОБА_1 надати документи, необхідні для проведення перевірки, однак за період з 2022 по 2025 роки витребувані оригінали документів (чи їх копії) позивачем при здійсненні податкового контролю були надані не у повному обсязі, чим порушено пункт 44.1, пункт 44.3 статті 44 ПК України. Зазначене порушення є самостійною підставою для застосування фінансової санкції у фіксованому розмірі 1020,00 грн, встановленої підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, абзацами першим і другим пункту 121.1 статті 121 ПК України.

Саме ця санкція є предметом податкового повідомлення-рішення №9202/19-00-24-05.

Крім того, перевіркою встановлено, що позивач у порушення пункту 177.10 статті 177 ПК України не вела книгу обліку доходів і витрат за період з 17.03.2020 по 21.01.2025, за що контролюючим органом на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 121.1 статті 121 ПК України також застосовано фінансову санкцію у розмірі 1 020,00 грн, а також у порушення пункту 176.2 статті 176 ПК України, виступаючи податковим агентом, не відобразила у податковому розрахунку за формою № 4ДФ суму доходу, виплаченого ОСОБА_2 за ознакою доходу « 196» за І квартал 2020 року (граничний строк подання - 09.05.2020), за що на підставі підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, абзацу третього пункту 119.1 статті 119 ПК України застосовано фінансову санкцію у розмірі 1 020,00 грн.

Позивачем під час судового розгляду не надано доказів на спростування цих фактів, зокрема самої книги обліку доходів і витрат за період перевірки чи доказів своєчасного подання уточненого податкового розрахунку за формою № 4ДФ.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що прийняті ГУ ДПС у Тернопільській області податкові повідомлення-рішення від 01.06.2026 №9209/19-00-24-05, №9211/19-00-24-05, №9217/19-00-24-05, №9219/19-00-24-05, №9202/19-00-24-05, рішення №9216/19-00-24-05 від 01.06.2026 про застосування штрафних санкцій, вимога від 01.06.2026 №Ф-9215/19-00-24-05 про сплату боргу (недоїмки), в спірних правовідносинах є правомірними та такими, що відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України, а доводи позивача не спростовують вказаних висновків суду.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення/вчинення дій/бездіяльності не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

На думку суду відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його дій, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено і підписано 13 листопада 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003, код ЄДРПОУ: 44143637).

Головуючий суддя Мартиць О.І.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
03.11.2026 Рішення № 141155582 Тернопільський окружний адміністративний суд
21.09.2026 Ухвала № 139926455 Тернопільський окружний адміністративний суд
02.09.2026 Ухвала № 139410046 Тернопільський окружний адміністративний суд
14.08.2026 Ухвала № 139000212 Тернопільський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 44143637. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг