Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
13 листопада 2026 року справа № 520/18451/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григоров Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Гарнізонної військово-лікарської комісії №1 Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (вул. Госпітальна, буд. 18,м. Київ,01133, код ЄДРПОУ07773293) , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (вул. Госпітальна, буд.16,м. Київ,01133, код ЄДРПОУ08356179) про визнання протиправними та скасування довідки, відповіді, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
В інтересах позивача ОСОБА_1 до суду з адміністративним позовом звернувся адвокат Курило Сергій Леонідович та просив :
- визнати протиправною та скасувати Довідку Гарнізонної військово-лікарської комісії № 1 Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» № 2026-0126-1535-3685-3 від 26.01.2026;
- визнати протиправною та скасувати відповідь № 598/9/9192 Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 15 квітня 2026 року;
- зобов`язати Гарнізонну військово-лікарську комісію № 1 Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» видати довідку стосовно ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду, усіх наданих медичних документів, актуального стану здоров`я, факту перебування на лікуванні в Німеччині, наявності відкритої рани, запланованих подальших хірургічних втручань та неможливості фізичного прибуття в Україну для проходження ВЛК.
В подальшому адвокатом до суду було подано заяву про зміну предмета та підстав позову, яка прийнята судом згідно ухвали від 11.08.2026р. Згідно вказаної заяви викладено п. 3 прохальної частини позовної заяви у такі редакції:
- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на довідку військово-лікарської комісії № 2026-0126-1535-3685-3 від 26 січня 2026 року, видану Гарнізонною військово-лікарською комісією № 1 Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», та прийняти рішення за результатами її розгляду з урахуванням висновків суду, усіх наданих медичних документів, актуального стану здоров`я, факту перебування на лікуванні в Німеччині, наявності відкритої рани, запланованих подальших хірургічних втручань та неможливості фізичного прибуття в Україну для проходження ВЛК.
В обгрунтування позовних вимог зазначалося, що 26.01.2026 р. Гарнізонною ВЛК № 1 Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» було оформлено довідку № 2026- 0126-1535-3685-3, відповідно до якої, серед іншого, зазначено, що позивач не потребує тривалого лікування. Не погодившись з цим висновком, позивач звернувся із скаргою до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яка 15.04.2026 р. в задоволенні скарги відмовила.
Позивач з наведеним не погоджується та вважає, що потребує тривалого лікування, посилаючись на медичні документи, медичні дослідження та вказував, що висновок про відсутність необхідності тривалого лікування позивача суперечить тому, що в оскаржуваній довідці № 2026-0126-1535-3685-3 від 26.01.2026 зазначалося про тяжкий ступінь травми позивача, а також те, що каліцтво, ТАК, пов`язано із захистом Батьківщини.
Представник позивача в позовній заяві посилався на те, що саме відповідачі повинні довести, що висновок про відсутність потреби позивача у тривалому лікуванні був прийнятий на підставі повного, належного та всебічного аналізу медичних документів, а не формально.
Ухвалою суду від 06.07.2026р. відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідач - НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» надав до суду відзив на позовну заяву за первинними позовними вимогами, згідно якого позов не визнав. При цьому зазначалося, що цей відповідач не є належним, оскільки не має повноважень щодо скасовування або перегляду прийнятих рішень (постанов, довідок) ВЛК.
Після подання зазначеного відзиву представником було надано згадану судом вище заяву про зміну предмету та підстав позову від 17.07.2026р., а також відповідь на відзив, згідно якої вказувалося, що з метою приведення способу судового захисту у відповідність до повноважень Центральної військово-лікарської комісії представником позивача подано заяву про зміну предмета позову № 17/07-02 від 17.07.2026, якою змінено виключно спосіб захисту порушеного права. Фактичні підстави позову, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, перелік доказів та правова позиція позивача залишилися незмінними. Предметом спору, як і раніше, є правомірність довідки Гарнізонної військово- лікарської комісії № 1 від 26.01.2026 та рішення Центральної військово-лікарської комісії, прийнятого за результатами розгляду скарги позивача.
06.11.2026р. до суду надійшов відзив на позовну заяву Центральної ВЛК ЗСУ, поданий з попущенням строку, встановленого судом на подання відзиву.
На виконання ухвали суду від 04.11.2026р. про повторне витребування доказів відповідачами надано до суду докази, витребувані судом.
Представником позивача було надано відповідь на відзив на позовну заяву ЦВЛК ЗСУ без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, який є військовослужбовцем, 24.01.2024 під час виконання обов`язків військової служби отримав вогнепальне осколкове поранення обох гомілок, в зв`язку з чим був звільнений від виконання обов`язків військової служби та проходив лікування в закладах охорони здоров`я України та Німеччини в період із січня 2024 року по час звернення до суду, а саме:
26.01.2024 - 23.02.2024 - військово-медичний клінічний центр Північного регіону, м. Харків;
23.02.2024 - 22.03.2024 - військово-медичний клінічний центр Західного регіону, м. Львів;
22.03.2024 - 19.06.2024 - КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака», ЗОР, м. Ужгород;
20.06.2024 - 10.07.2024 - обласний госпіталь ветеранів війни, м. Харків;
10.07.2024 - 15.07.2024 - НВ МКЦ «ГВКГ» МОУ, м. Київ;
15.07.2024 - 24.09.2024 - УД МСЦ ВВ, м. Циблі;
25.09.2024 - 08.10.2024 - КП «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування», м. Самар, Дніпропетровська обл.;
08.10.2024 - 08.11.2024 - відпустка для лікування після травми на 30 календарних днів згідно з довідкою ВЛК № 644 від 08.10.2024;
08.11.2024 - 12.05.2025 - військово-медичний клінічний центр Східного регіону, м. Дніпро;
13.05.2025 - 02.07.2025 - КНП «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері і дитини ім. професора М.Ф. Руднєва», м. Дніпро;
04.07.2025 - 07.08.2025 - військово-медичний клінічний центр Східного регіону, м. Дніпро;
08.08.2025 - медична евакуація до Німеччини, клініка «Am Goldenen Steig», м. Фрайунг, на підставі листа МОЗ 29/24861/2-25 від 07.08.2025 ;
12.08.2025 - 15.09.2025 - клініка «Am Goldenen Steig», м. Фрайунг;
15.09.2025 - 16.10.2025 - спеціалізована клініка Остерхофен;
16.10.2025 - 02.12.2025 - спеціальна практика лікарів Хаберер, м. Шпігелау; 02.12.2025 - 09.12.2025 - клініка «Am Goldenen Steig», м. Фрайунг;
09.12.2025 - по час звернення до суду - спеціальна практика лікарів Хаберер, м. Шпігела.
ОСОБА_1 було підготовлено та 17.12.2025р. надано до військової частини НОМЕР_2 пакет документів для проходження дистанційної ВЛК, оскільки він перебуває на лікуванні в Німеччині. Військовою частиною було сформовано направлення № 4156 та необхідні документи було направлено до НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» для розгляду.
26.01.2026 р. Гарнізонною військово-лікарською комісією № 1 Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» було оформлено довідку військово-лікарської комісії № 2026- 0126-1535-3685-3, відповідно до якої встановлено діагноз позивача: віддалені наслідки обмороження 3-4 ступеню обох стоп з некрозом 1-5 пальців лівої стопи, вогнепальних уламкових сліпих поранень обох гомілок (24.01.24 ), ускладнених розвитком компартмент-синдрому лівої гомілки, лікованих оперативно (26.01.24 - хірургічна обробка ран стоп та обох гомілок; 01.02.24 - ревізія ран, некректомія дистальних відділів правої ступні; 14.02.24 - повторна хірургічна обробка ран, некректомія; 21.02.24 - аутодермопластика; 26.02.24 - некректомія на обох стопах, резекція голівки першої плюсневої кістки лівої стопи; 07.03.24 - вільна дермопластика ран стоп ксеношкірою; 25.03.24, 23.04.24, 22.05.24 - хірургічна обробка ран стоп та гомілок; 15.07.24, 17.07.24, 19.07.24, 22.07.24, 01.08.24, 05.08.24, 09.08.24 - етапні хірургічні обробки; 08.11.24 - етапна хірургічна обробка; 14.02.25 - ампутація лівої стопи на рівні 2,3,4,5 плюснефалангових суглобів; 16.05.25 - ксенотрансплантація рани лівої стопи; 22.02.25 - ексцизійна обробка рани м`яких тканин; 14.08- реампутація; етапні хірургічні обробки) у вигляді сформованої ампутаційної кукси лівої стопи на рівні дистальних відділів 1,2,3,4,5 плюсневих кісток з вираженими атрофічними післятравматичними змінами мікроциркуляторного русла м`яких тканин кукси лівої стопи, з наявністю точкових ран, що заважають носінню військової форми одягу та спорядження, незміцнілих, легковразливих післятравматичних та післяопераційних рубців лівої гомілки, з больовим синдромом, консолідованого вогнепального перелому бугристості великогомілкової кістки.
У зазначеній довідці зазначено, що каліцтво, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини, а за ступенем тяжкості травма відноситься до тяжких. Також зазначено, що ОСОБА_1 не потребує тривалого лікування на підставі статті 81 графи ІІІ Розкладу хвороб.
Не погоджуючись із вказаною довідкою, позивач направив скаргу від 06.02.2026р. до ЦВЛК ЗСУ, якою 15.04.2026р. за № 598/9/9192 позивачу було надано лист
Судом з доводів позовної заяви убачається, що фактично позивач не згоден з зазначеною довідкою частково: зокрема, він не заперечує проти висновків про пов`язаність каліцтва із захистом Батьківщини, а також віднесення отриманої ним травми до тяжких, однак не погоджується із зазначенням про те, що не потребує тривалого лікування.
Доводи позовної заяви зведено до того, що зазначений висновок суперечить висновкам оскаржуваної довідки про тяжкість травми та пов`язаність каліцтва із захистом Батьківщини. Доказами протиправності довідки в позовній заяві зазначено довідку спеціальної практики лікарів Хаберер, м. Шпігела, від 27.01.2026р., в якій, зокрема, вказано, що на даний момент неможливо передбачити, скільки часу знадобиться для запланованого лікування, включаючи подальше загоєння рани, а також фотографії ноги імовірно ОСОБА_1 , долучені до позовної заяви. Стверджувалося, що попередні довідки ВЛК (№ 256 від 21.05.2024, № 786 від 18.06.2024, № 21491 від 21.08.2024, № 644 від 08.10.2024, № 2025-0425-1451- 4854-7 від 24.04.2025, № 2025-0703-0911-5795-0 від 03.07.2025) містили висновки про те, що травма відноситься до тяжких, а позивач потребує подальшого лікування та стаціонарного обстеження, на відміну від оскаржуваної довідки від 26.01.2026р., в якій було зазначено аналогічну попереднім довідкам статтю 81, графу ІІІ Розкладу хвороб, а також збережено висновок про тяжкість травми, однак без належного пояснення та без наведення медичних підстав ВЛК дійшла протилежного висновку щодо відсутності потреби у тривалому лікуванні.
Згідно позовної заяви вказувалося, що «така зміна підходу» мала бути детально мотивована, оскільки вона істотно впливає на права позивача, його можливість продовжувати лікування, проходити реабілітацію, перебувати за кордоном для отримання медичної допомоги та належним чином відновлювати здоров`я після тяжкого поранення, отриманого під час захисту Батьківщини.
Стосовно позовних вимог до відповідача - ЦВЛК ЗСУ зазначалося, що 14.04.2026 р. було отримано відповідь останнього на скаргу позивача, подану на довідку ВЛК від 26.01.2026р. № 2026-0126-1535-3685-3, якою повідомлено, що на підставі вивченої наданої документації, за встановленим діагнозом, з урахуванням ступеня тяжкості захворювань, наслідків поранення та ступеня порушення функції органів і систем органів, постанову Гарнізонної ВЛК № 1 НВМКЦ «ГВКГ» у формулюванні «Не потребує тривалого лікування» згідно з довідкою ВЛК № 2026-0126-1535-3685-3 від 26.01.2026 прийнято обґрунтовано, відповідно до вимог Положення.
Позивач із зазначеним не погодився, вказуючи на те, що предметом його скарги було не лише питання остаточного визначення придатності чи непридатності до військової служби, а насамперед питання обґрунтованості висновку про відсутність потреби у тривалому лікуванні. Наявність або відсутність підстав для визнання військовослужбовця непридатним до військової служби не є тотожною питанню про наявність або відсутність потреби у тривалому лікуванні. Військовослужбовець може не бути остаточно визнаним непридатним, однак при цьому потребувати продовження лікування, реабілітації, оперативних втручань та медичного нагляду. Стверджувалося, що відповідач 2 не надав належної оцінки доводам позивача про відкриту рану, немобільність, необхідність подальших оперативних втручань, неможливість прогнозування строків лікування, тривале перебування на лікуванні в Німеччині та наявність медичних документів, які підтверджують продовження лікування після тяжкого поранення.
Вирішуючи спір по суті, суд зауважує наступне.
Відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).
Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I - II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.
Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.
Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
Підпунктом 2.4.4 пункту 2.4 розділу ІІ Положення №402 визначено, що на ВЛК регіону покладаються, зокрема, обов`язки з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.
Як вбачається із пунктом 2.4.5 розділу І Положення №402, ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників.
Відповідно до підпунктів 2.3.5 та 2.4.10 розділу І Положення №402 визначено, що постанови ВЛК регіонів та ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Відповідно до пункту 1.2 розділу ІІ Положення №402 розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Згідно з пунктом 1.4 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд контингентів, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення, проводиться в порядку, визначеному таблицею.
Відповідно до пункту 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль.
Окрім того, відповідно до пункту 6.13 глави 6 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра Оборони України 14.08.2008р. № 402, загальний час безперервного перебування військовослужбовців у закладах охорони здоров`я (установах), у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати дванадцять місяців поспіль. Не пізніше закінчення строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я (установах), у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду ВЛК з метою визначення придатності до військової служби.
У разі визнання військовослужбовця ВЛК непридатним до військової служби, документи про його звільнення з військової служби можуть бути надіслані посадовій особі, яка видає наказ про звільнення, до виписки військовослужбовця із закладу охорони здоров`я (установи).
Медичний огляд ВЛК з метою визначення потреби у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. У разі направлення військовослужбовців на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, безперервним перебуванням на лікуванні за кордоном вважається період надання медичних послуг в закладах охорони здоров`я іноземних держав, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров`я до іншого та час очікування між плановими етапами лікування, реабілітації, протезування.
Після повернення із лікування з-за кордону військовослужбовці підлягають медичному огляду ВЛК закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України для визначення придатності до військової служби або потреби у тривалому лікуванні, за рішенням керівника закладу охорони здоров`я (установи) або інших осіб, визначених абзацом першим пункту 6.1 глави 6 цього розділу.
З метою визначення потреби (відсутності потреби) у продовженні тривалого лікування військовослужбовців за кордоном, медичний огляд може проводитися дистанційно, гарнізонними ВЛК НВМКЦ "ГВКГ", ВМКЦ регіонів за направленням командирів військових частин за місцем їх служби або посадових осіб, у розпорядженні яких перебувають військовослужбовці. У таких випадках до ВЛК разом з направленням на медичний огляд подаються медичні документи військовослужбовця (документи, що підтверджують направлення на лікування за кордон, виписки із медичних карт стаціонарного хворого, консультативні висновки лікарів-спеціалістів, результати додаткових методів досліджень, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), медичні документи іноземних закладів охорони здоров`я (завірені в установленому законодавством порядку копії, перекладені українською мовою) та військово-облікові документи (довідки про проходження військової служби, у тому числі за кордоном, про безпосередню участь у бойових діях тощо).
Постанова ВЛК про продовження тривалого лікування оформляється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає та направляється посадовій особі, яка видала направлення на медичний огляд.
Оцінювання стану здоров`я та придатності до військової служби проводиться залежно від клінічного випадку хірургом, терапевтом, неврологом, офтальмологом, психіатром та/або отоларингологом на підставі статей Розкладу хвороб, пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та ТДВ, з урахуванням поданих на розгляд медичних та військово-облікових документів. Додаткові лабораторні та інструментальні дослідження не виконуються. За запитом голови ВЛК до проведення військово-лікарської експертизи на правах членів ВЛК можуть залучатися головні (провідні) медичні спеціалісти, начальники відділень, інші лікарі-спеціалісти закладів охорони здоров`я (установ).
Після оцінювання стану здоров`я та придатності до військової служби на підставі наданих на розгляд медичних документів члени ВЛК заносять в картку обстеження та медичного огляду діагноз та висновок щодо потреби в тривалому лікуванні або про ступінь придатності до військової служби, відповідну статтю Розкладу хвороб, дату огляду та підписують висновки із зазначенням свого імені та прізвища і скріплюють особистою печаткою (при заповненні документації в електронній формі застосовуються кваліфікований електронний підпис або удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).
За результатами перевірки поданих на розгляд документів ВЛК приймає постанову щодо потреби в тривалому лікуванні або про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби та постанову про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) чи захворювання.
Строк дистанційного проведення військово-лікарської експертизи не може перевищувати десяти днів з дня надходження на розгляд направлення та документів військовослужбовця, які передбачені абзацом шостим пункту 6.13 цієї глави.
У випадках прийняття постанови ВЛК про непридатність військовослужбовця до військової служби оформлюється довідка ВЛК, яка підлягає затвердженню штатною ВЛК. У постанові ВЛК, прийнятій дистанційно, робиться відмітка «Постанова ВЛК прийнята дистанційно».
Постанова ВЛК про потребу в тривалому лікуванні оформлюється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає та направляється посадовій особі, яка видала направлення на медичний огляд.
Довідка ВЛК зберігається в ІКС в електронній формі. Засвідчені паперові примірники (копії) довідок ВЛК виготовляються закладом охорони здоров`я (установою), ВЛК якого проводила дистанційну військово-лікарську експертизу, не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з дня прийняття відповідної постанови, та надсилаються посадовій особі, яка видала направлення на медичний огляд ВЛК, для долучення до особової справи військовослужбовця, а також видаються військовослужбовцю (його уповноваженому представнику) на підставі рапорту (заяви).
В цій справі, як вказувалося вище, позивач вважав довідку, видану за наслідком проведення медичного огляду незаконною, посилаючись на її невідповідність виключно медичним документам та висновкам, які в них викладено, а також попереднім висновкам.
Досліджуючи ці доводи, суд зауважує, що позовна заява не містила доводів про порушення процедури проведення ВЛК, а судом при розгляді справи доказів такого порушення не здобуто.
Що стосується медичних документів, знімків та інших документів медичного характеру, долучених до позовної заяви на обгрунтування її доводів, суд зазначає, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, тощо, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 806/526/16.
Суд підкреслює, що не наділений такими знаннями і не має змоги визначити потребу позивача у тривалому лікуванні на підставі документів суто медичного характеру, а тим більше на підставі фотографії ноги, яка, як припускається в позовній заяві, належить позивачу.
Крім того, згідно з усталеною судовою практикою, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення ВЛК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певної постанови, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності постанови ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Отже, суди вправі перевіряти законність постанови ВЛК лише в межах дотримання процедури її прийняття.
Таким чином судом не вбачається незаконності оскаржуваної довідки ВЛК, внаслідок чого позовні вимоги в частині її скасування задоволенню не підлягають.
Що стосується розгляду скарги позивача на зазначену довідку, то судом убачається, що подана скарга стосувалась визнання неправомірним та скасування висновку ВЛК від 26.01.2026р. № 2026-0126-1535-3658-3, призначення позивачу нового дистанційного огляду ВЛК Центральної ВЛК ЗСУ. Згідно копії зазначеної скарги від 06.02.2026р. (вхідний № Д-1413 від 09.02.2026р.), наданої до матеріалів справи, судом вбачається, що позивач просив розглянути питання про те, що наявні поранення та захворювання були одержані під час захисту ОСОБА_1 .
З огляду на викладене суд вважає помилковими та недостовірними доводи позовної заяви, що предметом його скарги було не лише питання остаточного визначення придатності чи непридатності до військової служби, а насамперед питання обґрунтованості висновку про відсутність потреби у тривалому лікуванні. Суд зауважує, що в тексті скарги дійсно містилися посилання на незгоду з висновком ВЛК про відсутність у тривалому лікуванні, проте в прохальній частині чітко та недвозначно викладено прохання розглянути питання чи були пов`язані отримані позивачем поранення та захворювання із захистом Батьківщини. Іншого заявник не просив.
Судом убачається, що ЦВЛК ЗСУ при розгляді звернення (скарги) позивача було дотримано Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом МО України № 402 (далі - Положення № 402).
Так, позивачу була надана відповідь від 15.04.2026р. (лист № 598/9/9192), яка містить чітке посилання на конкретні норми Положення № 402. Отримання такої відповіді позивачем не заперечується, а доводи про її необгрунтованість зводилися до неповного та формального розгляду, що за наведеними вище судом міркуваннями не підтверджено судовим розглядом.
При цьому суд ураховує, що згідно з пунктом 2.3 розділу І Положення № 402 , Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Як передбачено підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення № 402, ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (підпункт 2.4.6. пункту 2.4 розділу І Положення № 402).
Главою 3 розділу І Положення № 402 врегульовано порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК, якою відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення № 402, є Центральна військово-лікарська комісія.
Так, пунктами 3.1 - 3.4 розділу І Положення № 402 передбачено, що вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.
Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян». У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.
При цьому суд звертає увагу позивача, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандартами доказування обставин спору:
1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;
2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
В силу ч.4 ст.44, ч.2 ст.78, ч.3 ст.78, п.4 ч.5 ст.160, п.5 ч.5 ст.160, ч.4 ст.161, ч.4 ст.162 КАС України обов`язок повідомлення суду усіх обставин справи та підтвердження доводів про існування цих обставин відповідними доказами покладений, насамперед на учасників справи - сторони спору.
Окрім того, суд згідно з ч.4 ст.9 КАС України обтяжений законодавцем обов`язком встановити об`єктивну істину у кожному спорі за власною ініціативою безвідносно до стану виконання учасниками справи - сторонами спору згаданого вище процесуального обов`язку.
У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024р. у справі №400/1217/23:
1) обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі;
2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності;
3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.;
4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відтак, суб`єкт владних повноважень має доводити правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, проте це не позбавляє позивача обов`язку довести інші обставини, за яких сталося порушення його права та, зокрема ті, що стосуються факту і обсягу такого порушення.
В цій справі відповідачі надали до суду належні та достатні докази, дослідивши які, суд доходить висновку, що ними у спірних правовідносинах не було порушено права позивача. Долучені до позовної докази вказаних висновків суду не спростували.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи висновків суду не спростовують.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.В. Григоров