Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
13 листопада 2026 року № 520/4488/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Харківської обласної прокуратури, Державної екологічної інспекції у Харківській області, Харківської обласної військової адміністрації до Національного природного парку «Слобожанський» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
Керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність адміністрації НПП «Слобожанський» щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж НПП «Слобожанський» та закріплення їх в натурі (на місцевості);
- зобов`язати адміністрацію НПП «Слобожанський» забезпечити проведення робіт з винесення меж НПП «Слобожанський» та закріплення їх в натурі (на місцевості) шляхом розроблення та забезпечення затвердження землевпорядної документації щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки відповідно до вимог чинного законодавства України, внесення відповідних відомостей про обмеження у використанні земель до Державного земельного кадастру, а також встановлення на території НПП «Слобожанський» інформаційних та охоронних державних знаків визначеного зразка (офіційну вивіску, інформаційно-охоронні знаки, межові охоронні знаки, інформаційний щит).
В обґрунтування позовних вимог представником Харківської обласної прокуратури зазначено, що з моменту створення Національного природного парку «Слобожанський» у 2009 році його адміністрацією не забезпечено встановлення меж парку в натурі (на місцевості), розроблення та затвердження землевпорядної документації, оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки та встановлення охоронних знаків. Вказані порушення зафіксовані Державною екологічною інспекцією в акті від 17.09.2021 № 826/12-01/09-14, однак виданий 20.09.2021 припис про їх усунення залишився невиконаним. Заявник вважає, що забезпечення встановлення меж парку належить до обов`язків його адміністрації, а невиконання цих заходів створює загрозу незаконного використання та пошкодження земель природно-заповідного фонду. Оскільки уповноважені органи самостійно не звернулися до суду, прокурор просить визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати його забезпечити встановлення меж парку і належне оформлення земель.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Від Національного природного парку «Слобожанський», в якому відповідач зазначив, що обов`язок щодо організації робіт із розроблення землевпорядної документації та встановлення меж парку покладався на центральні й місцеві органи виконавчої влади, а не на його адміністрацію. Так, з 2012 року відповідач систематично вживав заходів для оформлення земельних ділянок, отримав відповідні дозволи у 2019 та 2020 роках, а у 2021 році уклав договір на розроблення землевпорядної документації, виконання якого було зупинено через повномасштабне вторгнення та відсутність бюджетного фінансування. Відповідач наголошував, що й надалі звертається щодо виділення необхідних коштів, а охорону території здійснює на підставі проекту організації території парку, при цьому інформаційні та охоронні знаки встановлені в повному обсязі. Відповідач також зазначив, що невстановлення меж у натурі зумовлене об`єктивними обставинами, незалежними від відповідача, який вжив усіх залежних від нього заходів, а тому просить відмовити в задоволенні позову.
Також від Харківської обласної військової адміністрації до суду надійшли пояснення, в яких вказано, що адміністрація підтримує позовні вимоги прокурора в повному обсязі та зазначає, що законодавство передбачає обов`язкове встановлення в натурі меж територій природно-заповідного фонду шляхом розроблення та затвердження відповідної документації із землеустрою. Вважає, що саме на адміністрацію НПП «Слобожанський» як установу, у віданні якої перебуває територія парку, покладено обов`язок забезпечити проведення таких робіт, оформлення прав на земельні ділянки та внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. На думку заявника, відсутність встановлених меж у натурі не звільняє відповідача від виконання передбачених законом обов`язків щодо належної організації та охорони території парку.
У подальшому від Державної екологічної інспекції у Харківській області також надійшли пояснення, в яких зазначалось що з моменту створення НПП «Слобожанський» його межі не встановлені в натурі, документація із землеустрою не розроблена, а речові права на земельні ділянки не оформлені. Інспекція, зокрема, посилалась на положення про парк, затверджене наказом Мінекономіки від 12.12.2025 № 3079, яким на адміністрацію парку покладено обов`язки щодо встановлення меж території та оформлення і державної реєстрації речових прав на земельні ділянки. Також вказувала, що за результатами перевірки від 17.09.2021 виявлені порушення були зафіксовані в акті № 826/12-01/09-14, а припис Інспекції від 20.09.2021 щодо встановлення меж і реєстрації речових прав залишився невиконаним. На думку Інспекції, тривале невиконання цих обов`язків створює загрозу належній охороні та збереженню природно-заповідної території, у зв`язку з чим саме відповідач зобов`язаний забезпечити організацію робіт із встановлення меж парку в натурі. Просила задовольнити позов у повному обсязі.
Також сторонами до справи надавались до суду додаткові докази на підтвердження викладених ними позицій та міркувань.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.
Указом Президента України від 11.12.2009 № 1047/2009 створено Національний природний парк «Слобожанський» загальною площею 5244 га, до території якого передбачено включення земель державної власності, що вилучаються у ДП «Гутянське лісове господарство» та надаються парку в постійне користування.
Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 28.08.2020 № 68 затверджено Положення про НПП «Слобожанський». Надалі наказом Міністерства економіки України від 12.12.2025 № 3079 затверджено нову редакцію Положення про парк.
17.09.2021 Державною екологічною інспекцією у Харківській області проведено перевірку дотримання НПП «Слобожанський» вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт № 826/12-01/09-14. У ході перевірки зафіксовано невжиття заходів щодо встановлення меж парку в натурі (на місцевості) та оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки.
20.09.2021 Інспекцією видано НПП «Слобожанський» припис про усунення виявлених порушень, яким, зокрема, зобов`язано адміністрацію парку визначити в натурі (на місцевості) його межі та провести державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки.
Згідно з інформацією Державної екологічної інспекції у Харківській області від 09.02.2026 вимоги зазначеного припису станом на цю дату залишалися невиконаними.
13.02.2026 Харківською обласною прокуратурою направлено до Державної екологічної інспекції у Харківській області лист № 12-111вих-26, а до Харківської обласної військової адміністрації - лист № 12-112вих-26, у яких повідомлено про виявлені порушення та запропоновано вжити заходів судового захисту інтересів держави. У відповідь зазначені органи повідомили про відсутність наміру самостійно звертатися до суду з відповідним позовом.
Після цього прокурором направлено компетентним органам повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» про намір здійснити представництво інтересів держави шляхом звернення до суду.
03.03.2026 Харківська обласна прокуратура звернулася до Харківського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області та Харківської обласної військової адміністрації з позовом до НПП «Слобожанський».
Позовні вимоги стосуються визнання протиправною бездіяльності адміністрації НПП «Слобожанський» щодо незабезпечення проведення робіт із винесення меж парку та закріплення їх у натурі (на місцевості), а також зобов`язання забезпечити проведення таких робіт шляхом розроблення та затвердження відповідної землевпорядної документації, оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, внесення відомостей до Державного земельного кадастру та встановлення інформаційних і охоронних державних знаків.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про природно - заповідний фонд України" від 16.06.1992 № 2456-ХІІ (надалі Закон № 2456-ХІІ), зі змінами та доповненнями, до природно-заповідного фонду України належать природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закон № 2456-ХІІ, управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об`єкти.
За правилами статті 43 Земельного кодексу України та частини першої статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Статтею 3 Закону № 2456-ХІІ визначено, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.
При цьому, за правилами статті 45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Крім того частинами третьою, п`ятою статті 53 Закону Закон № 2456-ХІІ передбачено, що рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.
Положеннями частини першої статті 79, частини першої статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Отже, сам факт створення Національного природного парку «Слобожанський» загальною площею 5244 га Указом Президента України від 11.12.2009 № 1047/2009 не замінює необхідності забезпечення проведення землевпорядних процедур, формування земельних ділянок, встановлення меж у натурі та оформлення прав на відповідні земельні ділянки.
Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду (ч. 4 ст. 7 Закону № 2456-ХІІ).
Отже, території та об`єкти природно-заповідного фонду невід`ємно пов`язані з земельними правовідносинами, у тому числі у сфері землеустрою.
Відповідно до абзаців 11, 15 частини першої статті 1 Закону України "Про землеустрій" № 858-IV (надалі Закон № 858-IV) проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Пунктом "в" частини першої статті 2 Закону № 858-IV, землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж - адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів
Положеннями пункту "г" частини першої статті 20 Закону № 858-IV передбачено, що землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).
Відповідно до пункту "в" частини першої статті 25 зазначеного Закону видами документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.
Частиною другою статті 47 Закону № 858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою:
а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу;
б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму;
в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини;
г) проведення науково-дослідних робіт;
г) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг;
д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Отже, така документація розробляється, зокрема, з метою збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу, визначення в натурі меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель.
Відповідно до частин другої, третьої статті 2 Земельного кодексу України суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Положеннями частини третьої статті 60 Закону № 2456-ХІІ визначено, що органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, вихованню покладених на них завдань.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону Закон № 2456-ХІІ, власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
За приписами ч. 2 ст. 60 Закону Закон № 2456-ХІІ охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що питання про організацію та встановлення меж територій природно-заповідного фонду невід`ємно пов`язане із підготовкою та затвердженням проектів землеустрою. Відтак, винесенню меж певного об`єкту природно-заповідного фонду на місцевість передує діяльність щодо розробки проекту землеустрою, оскільки рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
Водночас, землеустрій щодо організації раціонального використання та охорони земель та встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні (саме такими є землі природно-заповідного фонду) проводиться в обов`язковому порядку.
Також, із комплексного аналізу вказаних норм права випливає, що проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режим утворюючих об`єктів для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам`яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків можуть розроблятися лише на землях та земельних ділянках, що включаються до складу таких територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29.11.2024 у справі №260/1681/23.
Межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон встановлюються і по суходолу, і по водному простору.
Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.
Отже, НПП «Слобожанський» як землекористувач та спеціально створена природоохоронна установа є належним суб`єктом процедури організації та встановлення меж території природно-заповідного фонду та зобов`язаний забезпечити вчинення всіх залежних від нього дій, необхідних для розроблення, погодження та затвердження відповідної документації із землеустрою, у тому числі і щодо частини території площею 5244 га.
17.09.2021 Державною екологічною інспекцією у Харківській області проведено перевірку дотримання НПП «Слобожанський» вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт № 826/12-01/09-14. У ході перевірки зафіксовано невжиття заходів щодо встановлення меж парку в натурі (на місцевості) та оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки.
20.09.2021 Інспекцією видано НПП «Слобожанський» припис про усунення виявлених порушень, яким, зокрема, зобов`язано адміністрацію парку визначити в натурі (на місцевості) його межі та провести державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки.
Вказаний припис є діючим та відповідачем не оскаржено, а тому підлягає виконанню.
Отже, з огляду на те, що НПП «Слобожанський» є спеціально створеною природоохоронною установою, у віданні якої перебуває відповідна територія, саме на його адміністрацію покладено обов`язок забезпечити організацію та проведення необхідних землевпорядних робіт.
З аналізу частини четвертої статті 7 Закону № 2456-ХІІ, статей 79, 79-1 Земельного кодексу України, статей 2, 20, 25, 47 Закону № 858-IV вбачається, що встановлення меж територій природно-заповідного фонду та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру є обов`язковими елементами правового режиму таких територій та необхідною передумовою їх належної охорони і використання.
Питання організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду нерозривно пов`язане з підготовкою та затвердженням проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж таких територій.
Встановлення меж територій природно-заповідного фонду не є факультативним заходом. Навпаки, із наведених положень законодавства випливає, що землеустрій щодо організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, а також щодо визначення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні, здійснюється в обов`язковому порядку.
У контексті вказаного, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що відсутність встановленого законодавством граничного строку для розроблення документації із землеустрою щодо території національного природного парку виключає можливість визнання протиправною бездіяльності відповідача.
Дійсно, відповідно до частини четвертої статті 7 Закону № 2456-ХІІ до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення таких територій та об`єктів.
Однак наведена норма лише забезпечує безперервність правового режиму природно-заповідного фонду до завершення землевпорядних процедур та не звільняє від обов`язку щодо встановлення меж відповідної території у встановленому законом порядку.
Тлумачення цієї норми у спосіб, запропонований відповідачем, фактично означало б можливість безстрокового невиконання вимог щодо встановлення меж територій природно-заповідного фонду, що суперечить як змісту частини четвертої статті 7 Закону № 2456-ХІІ, так і статті 47 Закону № 858-IV, яка передбачає встановлення меж таких територій шляхом розроблення відповідного проекту землеустрою.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 29.11.2024 у справі №260/1681/23 підкреслив, що встановлення меж територій природно-заповідного фонду є обов`язковим заходом землеустрою.
Отже, сама по собі можливість функціонування об`єкта природно-заповідного фонду без визначенням меж території у натурі не свідчить про відсутність у відповідача обов`язку вчиняти дії, спрямовані на оформлення земель природно-заповідного фонду та встановлення їх меж у порядку, визначеному законодавством.
Також суд зазначає, що наведені приписи ст. 7 Закону №2456-ХІІ щодо визначення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду не скасовують визначений цією ж нормою обов`язковий припис щодо встановлення меж територій та об`єктів природно- заповідного фонду в натурі.
Вирішуючи даний спір, суд виходить із того, що визначальним є не сам факт існування Національного природного парку «Слобожанський» та здійснення ним природоохоронних функцій до завершення землевпорядних процедур, а належність та достатність дій, вчинених відповідачем для реалізації передбаченого законом механізму оформлення земель природно-заповідного фонду та встановлення меж території Парку.
Саме тому оцінці суду підлягає не результат у вигляді наявності або відсутності встановлених меж як такий, а поведінка відповідача у спірних правовідносинах, зокрема те, чи вжив він усіх залежних від нього організаційних, підготовчих та юридично значимих заходів, необхідних для досягнення передбаченої законом мети.
У цьому контексті обов`язок відповідача не зводиться до формального листування з органами державної влади та місцевого самоврядування, а передбачає послідовне, належне та результативно спрямоване вчинення всіх дій, які об`єктивно залежать від нього та є необхідними для організації оформлення земель природно-заповідного фонду і встановлення меж території НПП «Слобожанський».
Матеріалами справи підтверджується, що станом на час звернення прокурора до суду межі НПП «Слобожанський» у натурі повністю не встановлені, а права на земельні ділянки у встановленому законом порядку не оформлені.
При цьому суд враховує, що екологічною інспекціє під час перевірки було встановлено відповідне порушення та складено припис, який на час розгляду справи є чинним та не оскаржувався відповідачем.
Так, відповідач посилається на те, що Указом Президента України 11.12.2009 № 1047/2009 обов`язок щодо забезпечення розроблення проекту землеустрою та встановлення меж території Національного природного парку «Слобожанський» був покладений на Кабінет Міністрів України, а не безпосередньо на парк.
Однак, суд зазначає, що наведеним Указом Президента України на Кабінет Міністрів України був покладений обов`язок забезпечити розроблення проекту землеустрою та встановлення меж території, а не обов`язок безпосередньо розробити такі документи, при цьому відповідачем не вживалися заходи щодо оскарження бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невиконанню наведеного Указу Президента України.
Також наведені доводи не враховують зміст Положення про Національний природний парк «Слобожанський», затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.08.2020 № 68, з урахуванням нової редакції затвердженої наказом від 12.12.2025 № 3079 (надалі Положення), яке визначає правовий статус парку, порядок користування землями природно-заповідного фонду та основні завдання адміністрації парку.
Відповідно до п. 1.3 Положення, загальна площа Парку становить 5244 гектари земель, що надаються Парку в постійне користування. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються в користування Парку в порядку, встановленому законодавством України.
Пункт 1.5 Положення визначає, що межі території Парку встановлюються в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. До встановлення меж території Парку його межі визначаються відповідно до Проекту створення Парку.
Пунктом 6.1 Положення передбачено, що управління діяльністю Парку відповідно до повноважень, визначених законодавством та цим Положенням, здійснюється спеціальною адміністрацією.
Таким чином, на адміністрацію Національного природного парку покладено обов`язок забезпечити вжиття необхідних заходів для встановлення меж території парку в натурі, розроблення та затвердження відповідної землевпорядної документації й оформлення прав на земельні ділянки, що перебувають у його користуванні. Належне виконання парком покладених на нього природоохоронних функцій, зокрема збереження природних комплексів та забезпечення встановленого режиму охорони території, безпосередньо пов`язане з належним визначенням і документальним оформленням меж земельних ділянок та внесенням відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.
Водночас, участь інших суб`єктів владних повноважень у відповідних процедурах не звільняє адміністрацію парку як безпосереднього землекористувача від обов`язку організувати та забезпечити вчинення необхідних для цього дій.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, як на причину неможливості здійснити відповідне оформлення землевпорядної документації зазначає брак бюджетного фінансування та збройну агресію російської федерації.
Беззаперечно, зазначені обставини вплинули на діяльність Національного природного парку, водночас вони не спростовують висновків, щодо недотримання обов`язків з землевпорядкування.
Суд наголошує, що парк створений 11.12.2009 № 1047/2009. Фактично установа почала функціонувати з 2012 року. Протягом 2012 та 2013 року був набраний штат згідно штатного розпису, про що відповідач зазначає безпосередньо у відзиві.
Поряд з цим, єдиними діями вчиненими на оформлення земель Парку, відповідач зазначає листування з органами державної влади, що у свою чергу передувало початку збройної агресії рф. Також відповідачем не надано ні обґрунтувань, ні жодних доказів на підтвердження обставин, обумовлених військовим станом, які стали перешкодою та мали безпосередній вплив на можливість оформлення землевпорядної документації.
Отже, обставини, пов`язані з воєнними діями самі по собі не спростовують встановлених судом обставин щодо невжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів для реалізації процедури встановлення меж території НПП «Слобожанський».
Вирішальним у даному випадку є не факт направлення окремих звернень чи здійснення листування з органами державної влади та місцевого самоврядування, а те, чи вжив відповідач усіх залежних від нього заходів, необхідних для досягнення передбаченого законом результату.
Суд звертає увагу, що встановлення меж території у натурі (на місцевості) є завершальним етапом відповідної землевпорядної процедури та безпосередньо залежить від належної підготовки, погодження та затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду.
При цьому вжиття окремих організаційних заходів, отримання дозволів та листування з уповноваженими органами без забезпечення подальшого руху процедури землеустрою не може розцінюватися як належне виконання відповідного обов`язку. Посилання на відсутність фінансування та запровадження воєнного стану не спростовують допущеної бездіяльності, оскільки відповідачем не доведено наявності об`єктивних перешкод, які унеможливлювали вчинення залежних від нього дій, зокрема до початку повномасштабної збройної агресії.
За таких обставин суд вважає, що бездіяльність адміністрації НПП «Слобожанський», яка полягає у незабезпеченні належної організації та проведення заходів, необхідних для встановлення меж території парку в натурі (на місцевості) і документального оформлення земель, є протиправною. Ефективним способом відновлення порушених інтересів держави у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача забезпечити проведення відповідних землевпорядних робіт та вчинення необхідних юридично значимих дій у межах його компетенції, спрямованих на завершення процедури встановлення меж території парку та належного оформлення прав на земельні ділянки. Відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2026.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов керівника Харківської обласної прокуратури (вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61001), Державної екологічної інспекції у Харківській області (вул. Євгенія Єніна, буд. 6, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61165), Харківської обласної військової адміністрації (вул. Сумська, буд. 64, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61002) до Національного природного парку «Слобожанський» (вул. Зарічна, буд. 15, смт. Краснокутськ, Харківська обасть, 63260) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Національного природного парку «Слобожанський» щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж Національного природного парку «Слобожанський» та закріплення їх у натурі на місцевості.
Зобов`язати Національного природного парку «Слобожанський» забезпечити проведення відповідних робіт шляхом розроблення та затвердження землевпорядної документації щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.