Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
13 листопада 2026 року №520/16076/26
Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лариси Мар`єнко, розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
1) визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати протиправною;
2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на вже виплачені частини заборгованості починаючи з жовтня 2025 року, і продовжити нарахування і виплату втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати одночасно з виплатою заборгованості, яка визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати", "Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не нарахував та не виплатив йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії на виконання судових рішень від 07.12.2020 року у справі №520/11601/2020 та від 05.11.2021 року у справі №520/18536/21. Вказану бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, а свої права порушеними, що й слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін у судове засідання за правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти заявлених позовних вимог, просив суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що основною умовою для виплати громадянам передбаченої статтею 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати саме виплачених доходів, у тому числі пенсії. Стверджує, що в даному випадку виплата заборгованості ще не відбулася.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі №520/11601/2020, яке набрало законної сили 11.01.2021 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , визнано протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 30.04.2018. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 30.04.2018, яка визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати", "Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159.
На виконання судового рішення у справі №520/11601/2020, відповідачем нарахована заборгованість у сумі 26263,56 гривень.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 року у справі №520/18536/21, яке набрало законної сили 07.12.2021 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , а саме, визнано противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу відмови у здійсненні з 01.12.2019 перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №33/41-1234 від 30 червня 2021 року про розмір грошового забезпечення, яка виготовлена Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" та направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 51,63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, зазначених у довідці №33/41-1234 від 30 червня 2021 року, про розмір грошового забезпечення, яка виготовлена Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" та направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для перерахунку пенсії.
На виконання судового рішення у справі №520/18536/21, відповідачем нарахована заборгованість у сумі 199095,35 гривень.
Вважаючи, що у зв`язку з затримкою виплати заборгованості по пенсії набув права на виплату компенсації, передбаченої Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", звернувся до відповідача із заявою про виплату такої компенсації.
Листом від 05.05.2026 №30390-30831/В-05/8-2000/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовило позивачу у виплаті компенсації, мотивуючи тим, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 по справі №520/18536/21 з датою набрання законної сили 07.12.2021 проведено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 року та нараховано різницю в пенсії за період з 01.12.2019 по 28.02.2022 в розмірі 199095,35 грн внесено до Реєстру судових рішень. З жовтня 2025 року за зазначеним рішенням суду розпочато погашення заборгованості та виплачено 766,05 грн, залишок невиплачених коштів в розмірі 198329,30 грн виплачуватиметься в межах затверджених бюджетних при значень для здійснення відповідних виплат. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 по справі №520/11601/20 з датою набрання законної сили 07.12.2020 за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 нараховано компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати" в розмірі 26263,56 грн, яку внесено до Реєстру судових рішень. З квітня 2026 року за зазначеним рішенням суду розпочато погашення заборгованості та виплачено 100 грн, залишок невиплачених коштів в розмірі 26163,56 грн виплачуватиметься в межах затверджених бюджетних при значень для здійснення відповідних виплат. У рішенні суду від 05.11.2021 по справі №520/18536/21 відсутні зобов`язання до головного управління щодо здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу, відтак відсутні підстави для її виплати.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ у редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
За статтею 1 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі ст.2 Закону №2050-III визначено, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону №2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.
Пункти 1, 2 Порядку №159 аналогічні положенням Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом №2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. Одночасно законодавець пов`язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №520/2020/19 та від 25.03.2025 у справі №400/8389/21.
Отже, виникненню права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати передує несвоєчасне нарахування та виплата доходу, за певний період, адже нарахування такого виду компенсації проводиться шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.
Тобто, для проведення компенсації обов`язковою умовою є наявність нарахованого, але не виплаченого доходу, а також порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарний місяць.
Судом встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 року у справі №520/11601/2020, відповідачем нараховано компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати" в розмірі 26263,56 грн, яку внесено до Реєстру судових рішень.
Суд зазначає, що зазначена сума вже є компенсацією втрати частини доходів (пенсії), у зв`язку з порушенням строків їх виплати, має разовий характер, отже в силу ст.2 Закону №2050-ІІІ не відноситься до доходів, які підлягають компенсації. Відтак позовні вимоги в частині нарахуванням та виплати компенсації втрати частини доходів щодо не виплати заборгованості, нарахованої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 року у справі №520/11601/2020 не підлягають задоволенню.
Також судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 року у справі №520/18536/21 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо не проведення перерахунку ОСОБА_1 пенсії на підставі нової довідки №33/41-1234 від 30 червня 2021 року про розмір його грошового забезпечення та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати пенсію на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення №33/41-1234 від 30 червня 2021 року, з 01.12.2019 року.
Так, рішення Харківського окружного адміністративного суду 05.11.2021 року у справі №520/18536/21 набрало законної сили 07.12.2021 року.
Так, суд зазначає, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що перерахована на виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/18536/21 пенсія позивачу в повному обсязі не виплачена.
Проте, в ході судового розгляду з відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.05.2026 №30390-30831/В-05/8-2000/26 встановлено, що відповідачем з жовтня 2025 року за рішенням суду №520/18536/21 виплачено заборгованість у загальному розмірі 766,05 грн. Зазначено, що залишок невиплачених коштів виплачуватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідачем у період з 01.10.2025 по 31.03.2026 позивачу виплачено заборгованість на суму 766,05 грн, а саме: у жовтні 2025 у розмірі 187,35 грн, у листопаді 2025 у розмірі 187,35 грн, у грудні 2025 у розмірі 187,35 грн, у лютому 2026 у розмірі 103,00 грн, у березні 2026 у розмірі 101,00 грн.
Тобто, з наведеного вбачається, що відповідачем погашення заборгованості з пенсійних виплат здійснювалась частково, впродовж певних проміжків часу.
Як вже зазначалось вище, згідно зі статтею 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Так, пункт 5 Порядку №159 передбачає ідентичне за змістом статті 4 Закону № 2050-III положення про те, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Зі змісту статті 4 Закону №2050-III та пункту 5 Порядку №159 випливає, що ці норми містять узагальнене правило, згідно з яким сума компенсації виплачується у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний період. Тобто виплата компенсації пов`язана з моментом фактичного погашення заборгованості.
Виплата компенсації за своєю правовою природою має похідний характер від виплати самого доходу, в тому числі заборгованості. Водночас у зазначених нормах не урегульовано питання, чи залежить виплата компенсації від способу виплати заборгованості (одразу в повній сумі чи частинами) і відповідно - яким чином здійснювати нарахування компенсації, якщо погашення заборгованості розподіляється на кілька платежів у часі (наприклад, в різні місяці).
Так, суд зазначає, що оскільки Закон №2050-III та Порядок №159 не деталізують порядок нарахування та виплати компенсації у випадку часткового погашення заборгованості упродовж певних проміжків часу, то цю правову прогалину можна заповнити, виходячи саме зі змісту загального правила про те, що сума компенсації виплачується у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
З огляду на це, колегія суддів зазначає, що виплата частини боргу тягне за собою одночасне нарахування компенсації саме на цю фактично виплачену суму; виплата іншої частини боргу передбачатиме нове нарахування компенсації на нову частину виплаченої заборгованості.
Згідно з нормами Закону №2050-III та Порядку №159 нарахування компенсації втрати частини доходів не пов`язане з вимогою про необхідність одночасного погашення всієї суми заборгованості, тобто зі здійсненням одного платежу. З цього випливає, що розмір компенсації залежить саме від суми фактичної виплати заборгованості (в тому числі дати виплати, строку затримки, які можуть бути різними), яка може на цей момент не бути остаточною.
Таким чином, висновок про те, що кожна фактично виплачена частина заборгованості потребує окремого нарахування компенсації втрати частини доходів узгоджується з положеннями Закону №2050-III та Порядку №159.
З огляду на наведене, механізм нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати базується, зокрема на положенні статті 4 Закону №2050-III про те, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З імперативного характеру цієї норми слідує, що виплата компенсації в часі прив`язана до виплати заборгованості у конкретний період (місяць).
Відсутність деталізованого правового регулювання порядку нарахування компенсації у зв`язку зі сплатою заборгованості не у повній сумі, а частинами дозволяє заповнити таку прогалину дією загального правила, встановленого у статті 4 Закону №2050-III.
У зв`язку з цим, вказана норма поширює свою дію й на випадки, коли виплата заборгованості здійснюється частинами, і відповідно компенсація повинна обчислюватися пропорційно до суми фактично виплаченого боргу за визначеною у цьому законі формулою, яка передбачає застосування індексу споживчих цін (інфляції), та виплачується одночасно з цією частиною.
При частковому погашенні заборгованості сума боргу зменшується на розмір фактично сплачених коштів з дати їх зарахування/виплати. Тому нарахування інфляційних втрат/компенсації за наступні періоди здійснюється виключно на залишок невиплаченого боргу, а не на первісну суму заборгованості, що усуває будь-яке повторне (подвійне) нарахування за один і той самий період на одну й ту саму суму.
Враховуючи, що кожна частина боргу має свій власний розмір, строк затримки та момент виплати, а також змінний показник інфляції, то компенсація для кожної з них залежить від указаних чинників та нараховується окремо.
Так, суд зазначає, що заборгованість з пенсійних виплат виникла станом на 01.12.2019.
На час звернення до суду з вини відповідача нарахована заборгованості з пенсійних виплат була погашена лише частково, а саме шляхом здійснення виплат в жовтні-грудні 2025 року, лютому-березні 2026 року, при цьому зазначені виплати були здійснені несвоєчасно та без нарахування та виплати компенсації.
Невиплата відповідачем компенсації у тому ж місяці, в якому здійснено часткове погашення заборгованості по пенсії, порушує права позивача на отримання компенсації.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що належним способом захисту позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату належних сум пенсійних виплат, компенсації втрати частини доходу за період з 01.12.2019 по 01.11.2025, з 01.12.2019 по 27.11.2025, з 01.12.2019 по 31.12.2025, з 01.12.2019 по 24.02.2026, з 01.12.2019 по 23.03.2026, згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати".
Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст.382 КАС України суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно з ч.5 ст.382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Приписи ч.1 ст.382 КАС України, кореспондують з закріпленими у п.4-1 ч.6 ст.246 КАС України приписами, згідно з якими, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 382 цього Кодексу.
Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може встановити під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, та накладенням штрафу на керівника у разі відмови у прийнятті звіту.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд зауважує, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
При цьому, аби застосувати спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення, що відповідає позиції Верховного Суду, наведеній, зокрема, у постановах від 03.04.2019 по справі №820/4261/18, від 09.07.2019 по справі №826/17587/18, від 22.08.2019 по справі №522/10140/17, від 22.12.2020 по справі №440/1810/19, від 25.02.2021 по справі №640/13599/20, від 30.03.2021 по справі №580/3376/20, від 27.04.2021 по справі №460/418/20, від 13.09.2021 по справі №20/3888/21, від 02.12.2021 по справі №808/1156/18.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що позивачем не наведено обґрунтувань та не надано доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, визначеного ст.382 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення такого судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі, а тому відповідна вимога позивача задоволенню не підлягає.
Витрати зі сплати судового збору не підлягають розподілу, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" як особа з інвалідністю ІІ групи.
Керуючись ст.ст.19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходу згідно постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", за час затримки виплати заборгованості з пенсійних виплат згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 року у справі №520/18536/21.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та ввиплату, за несвоєчасну виплату належних сум пенсійних виплат, нарахованих на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 року у справі №520/18536/21, компенсації втрати частини доходу за період з 01.12.2019 по 01.11.2025, з 01.12.2019 по 27.11.2025, з 01.12.2019 по 31.12.2025, з 01.12.2019 по 24.02.2026, з 01.12.2019 по 23.03.2026, згідно постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати".
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 13 листопада 2026 року.
Суддя Лариса МАР`ЄНКО