Судові рішення

Рішення № 141480258 у справі № 520/4376/26 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 в адміністративній справі № 520/4376/26 (категорія «Загальнообов’язкового державного пенсійного страхування»). Суд: Харківський окружний адміністративний суд, суддя Мельников Р.В.

Справа№ 520/4376/26
СудХарківський окружний адміністративний суд
СуддяМельников Р.В.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяЗагальнообов’язкового державного пенсійного страхування
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141480258

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 листопада 2026 року № 520/4376/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії № 084850000838 від 25.09.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.11.1977 року по 10.10.1978 рік згідно посвідчення № НОМЕР_1 від 10.10.1978 року та період роботи, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 11.01.1982 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 18.09.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що вважає рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, оскільки подані нею трудова книжка та посвідчення про навчання підтверджують відповідні періоди трудової діяльності й навчання, а недоліки в оформленні документів та невідповідність прізвища в посвідченні не спростовують достовірності зазначених у них відомостей. Також зазначила, що отримання додаткових архівних довідок щодо роботи в колгоспі є об`єктивно неможливим у зв`язку з тимчасовою окупацією м. Токмак Запорізької області. Вважав, що відповідач безпідставно не зарахував спірні періоди до страхового стажу, внаслідок чого відмовив у призначенні пенсії за віком.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до суду надійшов відзив, в якому відповідач зазначив, що за результатами розгляду поданих документів страховий стаж позивача становить 9 років 6 місяців 8 днів, а спірні періоди роботи та навчання не підлягають зарахуванню через недоліки оформлення трудової книжки, невідповідність прізвища у посвідченні про навчання та відсутність необхідних довідок щодо роботи в колгоспі. Відповідач вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято правомірно, оскільки позивач не має необхідних 15 років страхового стажу. Також зазначає, що призначення пенсії належить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, а тому задоволення позовних вимог у заявлений спосіб призведе до втручання в його дискреційні повноваження.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.

Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.09.2025 звернувся до територіального відділу Пенсійного фонду України з заявою та документами щодо призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі-Закон 1058).

Згідно принципу екстериторіальності засобами програмного забезпечення заява Позивача та надані документи розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для опрацювання.

За результатами розгляду звернення було винесено рішення від 25.09.2025 року № 084850000838 про відмову у призначенні пенсії, в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25 вересня 2025 року № 084850000838 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

За результатами розгляду заяви від 18 вересня 2025 року відповідачем встановлено, що страховий стаж позивача становить 9 років 6 місяців 8 днів, тоді як відповідно до законодавства для призначення пенсії за віком у 2025 році після досягнення 65-річного віку необхідно мати не менше 15 років страхового стажу.

Підставами для незарахування окремих періодів до страхового стажу позивача визначено:

- періодів роботи, відображених у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 11 січня 1982 року, - у зв`язку з порушенням вимог Інструкції № 58 під час внесення змін до імені на титульній сторінці трудової книжки, а саме через відсутність дати видачі паспорта, на підставі якого здійснено відповідне виправлення;

- періоду роботи в колгоспі з 24 квітня 1981 року по 01 листопада 1982 року - у зв`язку з ненаданням довідки про відпрацьовані вихододні та виконання встановленого мінімуму трудової участі, а також довідки про реорганізацію колгоспу;

- періоду навчання з 01 листопада 1977 року по 10 жовтня 1978 року згідно з посвідченням від 10 жовтня 1978 року № 3118 - у зв`язку з невідповідністю зазначеного в ньому прізвища « ОСОБА_2 » дошлюбному прізвищу позивача.

Вважаючи рішення пенсійного органу неправомірним позивач звернувся до суду з позовом та просить суд відповідне рішення скасувати.

Суд, розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, виходив з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону 1058-ІV уразі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону 1058-ІV уразі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років.

Статтею 1 Закону України № 1058-ІV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ст. 24 Закону № 1058-IVстраховий стаж- період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в ст. 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 (далі - Порядок № 637).

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1 Порядку № 637, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Так, на момент заповнення трудової книжки позивача (22.08.1990) була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162).

Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Приписами пункту 2.3 Інструкції № 162 визначено, що всі записи в трудову книжку про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також нагородження та заохочення вносяться адміністрацією після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи проводяться охайно, перовою чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього чи фіолетового кольору.

Пунктом 2.5 Інструкції № 162 передбачено, зокрема, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис.

Відповідно до пункту 2.8 Інструкції № 162, виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

За приписами пункту 2.11 Інструкції № 162, після вказівки дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (чи друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до п. 2.12 зазначеної Інструкції, зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (свідоцтво про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я, по батькові та ін.) з посиланням на номер та дату цих документів. Вказані зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється попереднє прізвище, ім`я, по батькові чи дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства, установи, організації або печаткою відділу кадрів.

З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (далі Інструкція №58).

Приписами пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 2.12 Інструкції, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Згідно з пунктом 2.13 Інструкції № 58, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по-батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

З наведеного слідує, що Інструкціями №162 і №58 встановлено відповідний порядок оформлення трудової книжки, внесення до трудової книжки записів про роботу. Здійснення записів у трудовій книжці покладено на роботодавця.

За таких обставин, суд вважає, що ненарахування позивачу періодів роботи згідно з трудовою книжкою № НОМЕР_3 , у зв`язку з відсутністю дати видачі паспорта, на підставі якого здійснено відповідне виправлення імені власника трудової книжки, є протиправним.

Також суд враховує, що відповідач не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки позивача, а вказує на окремі недоліки під час заповнення трудової книжки.

Щодо незарахування періоду роботи в колгоспі з 24 квітня 1981 року по 01 листопада 1982 року - у зв`язку з ненаданням довідки про відпрацьовані вихододні та виконання встановленого мінімуму трудової участі, а також довідки про реорганізацію колгоспу.

Як вбачається зі змісту трудової книжки, позивач протоколом №7 від 11.05.1981 прийнята до колгоспу «Красное знамя» (мовою оригіналу) та звільнена протоколом № 1 від 11.01.1982 року; з 06.07.1982 року до 10.09.1982 року працювала на посаді майстра по переробці овочів на Токмакському овочевому складі; з 22.09.1982 до 31.09.1992 працювала на торговій базі «Укрторгстройматеріал».

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не врахувало, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним для вирішення питання про призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Таким чином, зазначені відповідачем недоліки, щодо відсутності запису про реорганізацію не може бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.

Відповідачем не доведено недостовірність записів у трудовій книжці, не спростовано факт виконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі, а також не наведено доказів, які б свідчили про відсутність у позивача відповідного страхового стажу.

Натомість рішення про відмову ґрунтується переважно на формальних зауваженнях до оформлення документів, що суперечить принципам розумності, добросовісності та пропорційності, а також не забезпечує належного балансу між публічним інтересом та правом особи на соціальний захист, гарантованим ст. 46 Конституції України.

Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду України наділені повноваженнями витребовувати від підприємств, установ, організацій та окремих осіб документи, необхідні для вирішення питання про призначення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність зазначених у них відомостей.

При цьому Верховний Суд у постанові від 31.01.2025 у справі № 120/8471/23 наголосив, що хоча витребування та перевірка додаткових документів є правом пенсійного органу, покладення на особу обов`язку самостійно доводити достовірність відомостей, зазначених у трудовій книжці, є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися наданими йому повноваженнями щодо перевірки таких відомостей не може бути підставою для обмеження права особи на соціальний захист.

Отже, у разі виникнення сумнівів щодо достовірності записів у трудовій книжці або інших документах, поданих для підтвердження страхового стажу, відповідач не позбавлений можливості витребувати додаткові документи, звернутися до відповідних установ та перевірити обставини їх видачі. Саме по собі посилання на формальні недоліки документів без вжиття заходів для з`ясування відповідних обставин не свідчить про належне та обґрунтоване вирішення заяви про призначення пенсії.

Щодо незарахування позивачу періоду навчання з 01 листопада 1977 року по 10 жовтня 1978 року згідно з посвідченням від 10 жовтня 1978 року № 3118 - у зв`язку з невідповідністю зазначеного в ньому прізвища « ОСОБА_2 » дошлюбному прізвищу позивача.

Як вбачається зі змісту свідоцтва про укладення шлюбу від 21.12.1979 року №44, дівочим прізвищем позивача, було « ОСОБА_3 », після шлюбу - « ОСОБА_4 ».

Відмовляючи у зарахуванні періоду навчання, відповідач посилався на невідповідність дівочого прізвища позивача у посвідченні № НОМЕР_1 , так з відповідного посвідчення вбачається, що воно було видано « ОСОБА_5 » (родовий відмінок).

Суд зазначає, що відмінювання жіночого прізвища « ОСОБА_3 » у родовому відмінку як «Напсі» зумовлене особливостями його граматичної словозміни, зокрема чергуванням приголосних звуків «х» - «с» та зміною закінчення «-а» на «-і».

Відповідно до правил українського правопису, під час відмінювання іменників першої відміни в окремих випадках відбувається чергування приголосних звуків [г], [к], [х] із [з], [ц], [с] відповідно. Зокрема, приголосний [х] перед закінченням родового відмінка [і] чергується зі звуком [с], а закінчення [а] змінюється на [і].

Отже, форми «Напха» та «Напсі» є граматичними формами одного й того самого прізвища, а не різними прізвищами, за таких обставин, суд вважає відповідне посилання відповідача, необґрунтованим.

За таких обставин, Рішення про відмову у призначенні пенсії № 084850000838 від 25.09.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, зважаючи на те, що судом визнано протиправним та скасовано рішення, належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.11.1977 року по 10.10.1978 рік згідно посвідчення № 3118 від 10.10.1978 року та період роботи, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 11.01.1982 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 18.09.2025 року.

Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21005 ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії № 084850000838 від 25.09.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.11.1977 року по 10.10.1978 рік згідно посвідчення № НОМЕР_1 від 10.10.1978 року та період роботи, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 11.01.1982 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 18.09.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21005 ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.)

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
09.03.2026 Ухвала № 134692920 без тексту Харківський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 13322403. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг