Судові рішення

Рішення № 141480313 у справі № 520/32836/26 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 в адміністративній справі № 520/32836/26 (категорія «Військової служби»). Суд: Харківський окружний адміністративний суд, суддя Смагар С.В.

Справа№ 520/32836/26
СудХарківський окружний адміністративний суд
СуддяСмагар С.В.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяВійськової служби
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141480313

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 листопада 2026 року № 520/32836/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/32836/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 26 травня 2022 року по 27 січня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 26 травня 2022 року по 27 січня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що в період проходження військової служби відповідач обчислював йому посадовий оклад та оклад за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, - 1762 гривні, тоді як пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у редакції, чинній у спірний період, передбачав використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Через це грошове забезпечення та похідні від нього виплати - грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань і премію - нараховано і виплачено йому у меншому розмірі, ніж належало.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 520/32836/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), зазначено про звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Цією самою ухвалою у відповідача витребувано довідку про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивача помісячно за період з 26 травня 2022 року по 27 січня 2023 року з розбивкою за складовими, із зазначенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб або розрахункової величини, застосованих для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням, а також розрахунки грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії, виплачених позивачу за цей період.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить залишити позовні вимоги без задоволення. Зазначив, що з 01 березня 2018 року пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 визначав розміри посадових окладів і окладів за військовими званнями виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року; що законами про Державний бюджет України запроваджено спеціальну величину прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, - 2102 грн; що постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 підтверджено незмінність розрахункової величини 1762 грн; що постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 визнано дискреційне право Уряду встановлювати умови, порядок і розміри грошового забезпечення; а також що обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність своїх дій не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповіді на відзив позивач не подав.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 про розмір складових грошового забезпечення та премії позивача за період з 26 травня 2022 року по 27 січня 2023 року, поданої позивачем разом із позовною заявою, у цей період відповідач нараховував позивачу посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію, у жовтні 2022 року - грошову допомогу на оздоровлення у сумі 13.237,50 грн, у грудні 2022 року - матеріальну допомогу у сумі 530,00 грн. Довідка містить зазначення про те, що посадові оклади й оклади за військовими званнями обчислено виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року.

Адвокат Єрьоміна В.А. в інтересах позивача звернулася до відповідача із запитами від 06 липня 2026 року (вх. № 1607 від 21.07.2026 та № 1608) щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 26 травня 2022 року по 27 січня 2023 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року. Листом від 30 липня 2026 року № 2451 Військова частина НОМЕР_2 повідомила, що при розрахунку грошового забезпечення позивача застосовувався прожитковий мінімум станом на 01 січня 2018 року - 1762 гривні, а перерахунок грошового забезпечення є безпідставним і не передбачений кошторисом на 2026 рік.

Розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлені статтею 7 законів про Державний бюджет України, становили: станом на 1 січня 2022 року - 2481,00 грн (Закон України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX), станом на 1 січня 2023 року - 2684,00 грн (Закон України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX). Кожен із цих показників перевищує застосовану відповідачем розрахункову величину 1762 грн.

Отже, обставини проходження позивачем служби у відповідача і застосування ним розрахункової величини 1762 грн матеріалами справи підтверджуються та відповідачем не заперечуються. Спір між сторонами має виключно правовий характер і зводиться до того, який саме показник підлягав застосуванню як розрахункова величина у спірний період.

Стверджуючи про протиправність бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Частиною 4 цієї статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями та порядок визначення таких розмірів установлено постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704). Пунктом 4 постанови № 704 у первісній редакції встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Приміткою 1 до додатка 1 до постанови № 704 передбачено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103) пункт 4 постанови № 704 викладено в редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Судовим рішенням у справі № 826/6453/18, яке набрало законної сили 29 січня 2020 року, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови № 103, яким були внесені відповідні зміни до пункту 4 постанови № 704.

Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Визнання припису нормативно-правового акта протиправним і нечинним у судовому порядку за своїми наслідками не тотожне скасуванню акта органом, який його видав. Припис, визнаний судом протиправним, не може далі визначати зміст акта, до якого його було внесено, а тому з 29 січня 2020 року пункт 4 постанови № 704 діє в тій редакції, якої визнаний протиправним припис не торкнувся, тобто в первісній.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, відповідно до якої під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року. Такий підхід узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 та підтриманою постановою від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21.

Первісна редакція пункту 4 постанови № 704 застосовувалася по 19 травня 2023 року включно, оскільки пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 (далі - постанова № 481), яка набрала чинності 20 травня 2023 року, абзац перший пункту 4 постанови № 704 викладено в редакції, за якою розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні. Ця постанова відповідно до статті 58 Конституції України зворотної дії в часі не має. З цих підстав суд відхиляє довід відповідача про те, що постановою № 481 підтверджено незмінність розрахункової величини 1762 грн: зазначена постанова змінила правове регулювання лише на майбутнє і не може свідчити про зміст пункту 4 постанови № 704 у період, який їй передував. З тих самих підстав не спростовує висновків суду і посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування пункту 2 постанови № 481: зазначена постанова стосується правового регулювання, яке діє з 20 травня 2023 року, і не визначає змісту пункту 4 постанови № 704 у період, що передував набранню чинності постановою № 481.

Спірний період - з 26 травня 2022 року по 27 січня 2023 року - повністю припадає на час дії первісної редакції пункту 4 постанови № 704. Відтак розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року: за період з 26 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року - 2481,00 грн, за період з 01 січня 2023 року по 27 січня 2023 року - 2684,00 грн.

Довід відповідача про те, що у спірний період до військовослужбовців підлягав застосуванню спеціальний показник прожиткового мінімуму 2102 грн, установлений законами про Державний бюджет України для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, суд відхиляє. Розміри грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлюються Кабінетом Міністрів України, який у пункті 4 постанови № 704 визначив розрахунковою величиною саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, без будь-якого посилання на показник, установлений для визначення посадових окладів працівників державних органів. Військовослужбовці проходять військову службу, а не перебувають у трудових відносинах з державним органом, і їх грошове забезпечення не є оплатою праці працівників державних органів у розумінні наведеного відповідачем положення бюджетного закону. Крім того, навіть за власною логікою відповідача розрахункова величина мала б становити 2102 грн, тоді як відповідач застосовував 1762 грн, а тому цей довід правомірності його дій не підтверджує.

Посилання відповідача на те, що перерахунок не передбачений кошторисом на 2026 рік (лист від 30 липня 2026 року № 2451), а грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених кошторисом військової частини, суд також відхиляє. У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи припиняти виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство, однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення від 08 листопада 2005 року, заява № 63134/00). Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Оскільки грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань обчислюються виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням або з місячного грошового забезпечення, а розміри надбавок і премії визначаються у відсотках цих окладів, обчислення відповідачем зазначених виплат виходячи з розрахункової величини, яка не підлягала застосуванню, також є протиправним. Перерахунку підлягають саме ті виплати, які були нараховані позивачу у спірний період, з тими самими відсотками та умовами, які були визначені відповідачем при фактичній виплаті.

Вимога про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб є похідною від вимоги про перерахунок. Пунктом 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, передбачено виплату такої компенсації військовослужбовцям, а суми, які підлягають доплаті позивачу внаслідок перерахунку, є складовими грошового забезпечення, право на яке він набув у період проходження військової служби. Відтак доплата грошового забезпечення має здійснюватися з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до зазначеного Порядку.

Конкретні суми, що підлягають доплаті, визначаються відповідачем самостійно під час виконання цього рішення за формулою, визначеною в його резолютивній частині, з урахуванням раніше виплачених позивачу сум, оскільки обчислення грошового забезпечення належить до його компетенції, а позивач просить не повторної виплати вже здійснених сум, а перерахунку і виплати різниці.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Позивач надав докази проходження служби у відповідача та застосування ним розрахункової величини 1762 грн, а відповідач правомірності застосування цієї величини у спірний період не довів. Витребуваних ухвалою від 09 жовтня 2026 року доказів відповідач суду не подав.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України). Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 77, 139, 241-246, 255, 265, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 26 травня 2022 року по 27 січня 2023 року грошового забезпечення, а також нарахованих за цей період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і премії, обчислених виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за період з 26 травня 2022 року по 27 січня 2023 року, а також виплачених за цей період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, обчисливши розміри цих виплат виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб: за період з 26 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року - 2481,00 грн, за період з 01 січня 2023 року по 27 січня 2023 року - 2684,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 13 листопада 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
09.10.2026 Ухвала № 140466139 Харківський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 34390710. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг