Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
13 листопада 2026 року № 520/32963/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/32963/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронного реєстру «Оберіг») даних про відсутність порушень правил військового обліку щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_4 );
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронного реєстру «Оберіг») дані про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_4 ).
Аргументуючи ці вимоги, позивач зазначив, що в електронному військово-обліковому документі, сформованому в застосунку «Резерв+», відображено інформацію про звернення відповідача до Національної поліції 27 листопада 2025 року з причини «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», хоча жодної повістки він не отримував, повідомлень оператора поштового зв`язку про надходження рекомендованого листа не одержував, а з 2019 року постійно проживає в Республіці Польща. Зауважив, що строки накладення адміністративного стягнення, передбачені частиною 9 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, минули. Його запит від 06 жовтня 2026 року про виправлення даних, поданий через застосунок «Резерв+», відповідач відхилив без зазначення мотивів.
Ухвалою суду від 14 жовтня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 520/32963/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Цією самою ухвалою у відповідача витребувано відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо позивача, належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких до Реєстру внесено відомості про звернення до Національної поліції 27 листопада 2025 року, у тому числі повістки, доказів її направлення та вручення (невручення) позивачу, звернення до органу Національної поліції, а також матеріали розгляду запиту позивача від 06 жовтня 2026 року про виправлення даних і рішення про його відхилення.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову повністю. Зазначив, що на ім`я позивача сформовано повістку № 821352 про прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки 08 листопада 2024 року для уточнення даних, яку направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням з ідентифікатором 061[телефон приховано], повернутим з відміткою оператора поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою»; що проживання за кордоном не припиняє військового обов`язку, а доказів повідомлення про іншу адресу позивач не надав; що запис про звернення до Національної поліції не є постановою про накладення адміністративного стягнення, а тому сплив строків, встановлених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не тягне автоматичного вилучення такого запису. Водночас відповідач зазначив, що в копії рекомендованого повідомлення датою подання відправлення вказано 25 жовтня 2024 року о 18:18, тоді як повістку № 821352 підписано кваліфікованим електронним підписом 26 жовтня 2024 року, і ця невідповідність хронології не може бути усунута припущенням, а для підтвердження зв`язку поштового відправлення з повісткою необхідно звірити первинні дані.
Позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги та зазначив, що відповідач сам визнав неможливість підтвердити направлення саме повістки № 821352 відправленням, поданим до її підписання, що постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності немає, а відмову у виправленні даних відповідач не мотивував.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 з категорією обліку «військовозобов`язаний».
В електронному військово-обліковому документі позивача, сформованому в застосунку «Резерв+» 01 жовтня 2026 року, зазначено: «Наявна інформація про звернення ТЦК до Нацполіції», причина звернення до Національної поліції - «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», дата звернення - 27.11.2025.
06 жовтня 2026 року позивач через сервіс виправлення даних застосунку «Резерв+» звернувся до відповідача із запитом про виправлення недостовірних відомостей Реєстру щодо звернення до Національної поліції. 07 жовтня 2026 року в застосунку відображено повідомлення «Запит на виправлення даних відхилено» без зазначення мотивів.
Відповідачем подано копію повістки № 821352 на ім`я позивача про прибуття 08 листопада 2024 року о 11:00 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних, у якій датою накладення кваліфікованого електронного підпису керівника зазначено 26 жовтня 2024 року; копію опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення № 061[телефон приховано] із зазначенням повістки від 26 жовтня 2024 року № 821352; копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 061[телефон приховано], датою подання якого зазначено 25 жовтня 2024 року о 18:18; копію довідки оператора поштового зв`язку про причини повернення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та відбитком календарного штемпеля 03 листопада 2024 року.
Документа про звернення відповідача до органу Національної поліції 27 листопада 2025 року, матеріалів розгляду запиту позивача від 06 жовтня 2026 року та рішення про його відхилення відповідач суду не подав. Постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 210 або 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення в матеріалах справи немає, і відповідач на її існування не посилається.
Стверджуючи про протиправність бездіяльності відповідача щодо збереження в Реєстрі недостовірних відомостей про порушення ним правил військового обліку, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини щодо ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів урегульовано Законом України від 16 березня 2017 року № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а внесення до Реєстру відомостей про військовозобов`язаних, їх зміна та уточнення здійснюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, які ведуть військовий облік. Відомості, внесені до Реєстру щодо конкретної особи, повинні мати підтверджену документами фактичну підставу.
Оспорюваний запис містить твердження про те, що позивач не прибув за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, і саме ця обставина зазначена як причина звернення відповідача до Національної поліції. Відтак такий запис може вважатися достовірним лише за умови, що позивача було належним чином оповіщено про виклик конкретною повісткою, а він у визначений у ній строк не прибув.
Наявні в матеріалах справи докази такої обставини не підтверджують. Повістку № 821352 підписано кваліфікованим електронним підписом 26 жовтня 2024 року, тоді як поштове відправлення № 061[телефон приховано], яким відповідач обґрунтовує направлення цієї повістки, подано до відділення поштового зв`язку 25 жовтня 2024 року о 18:18, тобто до дня, яким датовано саму повістку. За таких обставин опис вкладення, датований 26 жовтня 2024 року, не усуває суперечності між датою подання відправлення і датою повістки, а відмітка оператора поштового зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою не може бути віднесена саме до повістки № 821352. На цю невідповідність хронології вказав і сам відповідач, зазначивши у відзиві, що вона не може бути усунута припущенням і що він не посилається на подані копії як на безспірне доведення належного направлення саме цієї повістки.
Крім того, відповідач не подав самого звернення до органу Національної поліції від 27 листопада 2025 року, на підставі якого до Реєстру внесено оспорювані відомості, хоча такий документ було витребувано ухвалою суду від 14 жовтня 2026 року. Не надав відповідач і матеріалів розгляду запиту позивача про виправлення даних та мотивів його відхилення, у зв`язку з чим не підтвердив, що за наслідками цього запиту ним перевірялася фактична підстава оспорюваного запису.
Довід відповідача про те, що запис про звернення до Національної поліції не є постановою про накладення адміністративного стягнення, а тому сплив строків, встановлених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не впливає на його збереження, суд вважає таким, що не має вирішального значення для справи. Підставою для висновку суду є не сплив зазначених строків, а недоведеність самої обставини неприбуття позивача за належним чином направленою повісткою, яка зазначена в Реєстрі як причина звернення до Національної поліції.
Довід відповідача про те, що проживання позивача за кордоном не припиняє його військового обов`язку, суд також не бере до уваги, оскільки позивач не стверджує протилежного, а предметом спору є не наявність у нього військового обов`язку, а достовірність конкретного запису в Реєстрі.
Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не довів, що позивача було належним чином оповіщено про виклик повісткою № 821352, а отже, не довів і наявності фактичної підстави для внесення до Реєстру та збереження в ньому відомостей про неприбуття позивача за повісткою.
Відтак бездіяльність відповідача, яка полягає у невиправленні за запитом позивача від 06 жовтня 2026 року відомостей Реєстру про звернення до Національної поліції 27 листопада 2025 року з причини «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» і, як наслідок, у невнесенні до Реєстру даних про відсутність порушень позивачем правил військового обліку, є протиправною. Обидві позовні вимоги стосуються одного й того самого запису, тому належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача виключити зазначені відомості з Реєстру. Вирішення цього питання не передбачає права відповідача діяти на власний розсуд, оскільки за відсутності доведеної фактичної підстави відомості про неприбуття за повісткою в Реєстрі зберігатися не можуть.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України). Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.
Керуючись статтями 9, 77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронного реєстру «Оберіг») даних про відсутність порушень правил військового обліку щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (відомості про звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до Національної поліції 27 листопада 2025 року з причини «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП»).
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронного реєстру «Оберіг») дані про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - відомості про звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до Національної поліції 27 листопада 2025 року з причини «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП».
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).
Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 13 листопада 2026 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Смагар С.В.