Судові рішення

Рішення № 141480376 у справі № 200/1881/26 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 в адміністративній справі № 200/1881/26 (категорія «Військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації»). Суд: Харківський окружний адміністративний суд, суддя Смагар С.В.

Справа№ 200/1881/26
СудХарківський окружний адміністративний суд
СуддяСмагар С.В.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяВійськового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141480376

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 листопада 2026 року № 200/1881/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 200/1881/26 за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати протиправним рішення комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 оформлене Протоколом №15/1 від 2.03.2026 року щодо розгляду виконавчого листа по справі №200/7414/25 та заяви ОСОБА_1 від 19.11.2024р. щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати комісію з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.11.2024р. про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» на майбутнє строком на 68 діб після прийняття рішення.

Аргументуючи ці вимоги, позивач зазначив, що перебуває на військовому обліку у другому відділі відповідача, має двох неповнолітніх дітей, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яких самостійно виховує: рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 07 липня 2022 року у справі № 237/1239/22 шлюб позивача розірвано та визначено місце проживання і подальше самостійне виховання дітей з ним, додатковим рішенням від 12 січня 2023 року дітей відібрано у матері, а ухвалою від 13 квітня 2023 року виправлено помилку в додатковому рішенні та вирішено відібрати дітей у матері з позбавленням батьківських прав. 19 листопада 2024 року він звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідач неодноразово відмовляв у наданні відстрочки, і ці відмови визнавалися судом протиправними, зокрема рішеннями у справах № 200/2626/25 та № 200/7414/25. На виконання цих рішень відповідач повторно розглянув заяву позивача від 19 листопада 2024 року і Протоколом № 15/1 від 02 березня 2026 року знову відмовив у відстрочці з підстав, які вже оцінено судом: недоведення самостійного виховання дітей та недостовірність адреси проживання в місті Курахове. Вважає, що документи подано в повному обсязі відповідно до пункту 4 додатка 5 до Порядку № 560, що місто Курахове було окуповано 25 липня 2025 року, тобто після дати подання заяви, що відповідач Протоколом № 15/2 від 05 березня 2026 року надав йому відстрочку за іншими заявами з тієї самої підстави, а оскаржуване рішення порушує принципи розумності, добросовісності, передбачуваності та обов`язковість судових рішень. Зазначив, що внаслідок безпідставної відмови він був позбавлений права на відстрочку на 68 діб, з 02 грудня 2024 року по 08 лютого 2025 року, а тому ефективним способом захисту є зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання відстрочки. Також повідомив, що витратив на правничу допомогу 4 000 грн і планує витратити ще 3 000 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/1881/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією самою ухвалою позивача зобов`язано надати докази на підтвердження самостійного утримання та виховання дітей, повторно витребувано від відповідача документи щодо розгляду заяви позивача від 19 листопада 2024 року, а в Адміністрації Державної прикордонної служби України витребувано відомості про перетин державного кордону дітьми позивача.

Відповідач 27 березня 2026 року подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що є органом військового управління, який забезпечує виконання законодавства з питань військового обов`язку, мобілізаційної підготовки та мобілізації, що його рішення, дії чи бездіяльність здійснювались у межах наданих законом повноважень і відповідно до чинного законодавства та що порушення прав позивача не встановлено. Інших заперечень проти позовних вимог відзив не містить. Відповідач просить долучити до матеріалів справи копії заяви позивача від 19 листопада 2024 року з додатками, Протоколу № 15/1 від 02 березня 2026 року, повідомлення від 02 березня 2026 року № 15_96, судового рішення у справі № 200/6548/25 від 16 лютого 2026 року, постанови про відкриття виконавчого провадження за рішенням у справі № 200/7414/25 та самого рішення у цій справі.

Позивач 30 березня 2026 року подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення покладено на відповідача, а докази, витребувані від нього ухвалою від 23 березня 2026 року, виходять за межі предмета доказування, оскільки стосуються стану речей у березні 2026 року, а не на дату подання заяви. Також позивач 30 березня 2026 року подав заяву про повернення надмірно сплаченого судового збору, а 09 квітня 2026 року подав заперечення на відзив з додатками, у яких зазначив, що судове рішення у справі № 200/6548/25, на яке посилається відповідач, стосується заяви від 08 серпня 2025 року, поданої після окупації міста Курахове, тоді як заяву від 19 листопада 2024 року слід розглядати за обставинами, що існували на час її подання; що відповідач прийняв оскаржуване рішення з тих самих підстав, які раніше визнано судом протиправними; а також навів доводи щодо перетину державного кордону дітьми та надав копії закордонних паспортів і технічного паспорта транспортного засобу.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 21 травня 2026 року № 960/0/15-26, яким з 01 червня 2026 року змінено територіальну підсудність судових справ Донецького окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Харківського окружного адміністративного суду, справу № 200/1881/26 передано на розгляд цього суду. Ухвалою суду справу прийнято до провадження, розгляд справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), а відзив відповідача, додаткові пояснення та заперечення позивача враховано під час розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_1 . За змістом військово-облікового документа в застосунку «Резерв+», сформованого 01 вересня 2024 року (чинний до 01 вересня 2025 року; дані уточнено 24 травня 2024 року), адресою проживання позивача є АДРЕСА_3 .

Позивач є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 29 січня 2010 року), та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 20 серпня 2021 року).

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 07 липня 2022 року у справі № 237/1239/22 розірвано шлюб позивача та його колишньої дружини і встановлено місце проживання та подальше самостійне виховання неповнолітніх дітей з позивачем. Додатковим рішенням цього суду від 12 січня 2023 року вирішено відібрати дітей у матері без позбавлення батьківських прав, а ухвалою від 13 квітня 2023 року виправлено помилку в додатковому рішенні та вирішено відібрати дітей у матері з позбавленням батьківських прав. Копії цих судових рішень додано до відзиву відповідача.

19 листопада 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року у справі № 200/8384/24 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду цієї заяви. Протоколом комісії № 15/2 від 04 квітня 2025 року відмовлено у наданні відстрочки з підстав недоведення факту самостійного утримання та виховання дітей віком до 18 років і неналежного подання та засвідчення заяви з підтвердними документами. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі № 200/2626/25, яке набрало законної сили 11 вересня 2025 року, цей протокол визнано протиправним і скасовано, відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву позивача від 19 листопада 2024 року. У цьому рішенні встановлено, що позивач надав відповідачу рішення та ухвалу Мар`їнського районного суду Донецької області у справі № 237/1239/22, а тому відповідачу надано достатні докази на підтвердження самостійного виховання неповнолітніх дітей.

Протоколом комісії № 15/18 від 19 вересня 2025 року, прийнятим на виконання цього рішення, позивачу відмовлено у наданні відстрочки у зв`язку з недостовірністю інформації щодо адреси фактичного місця проживання, зазначеної у заяві. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі № 200/7414/25 цей протокол визнано протиправним і скасовано, відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву позивача від 19 листопада 2024 року. У цьому рішенні, зокрема, зазначено, що жодним нормативно-правовим актом місце проживання військовозобов`язаного не обмежується певною територією, що відповідачем не доведено, що вказане позивачем місце проживання в місті Курахове не є його місцем проживання, та не доведено зміни позивачем місця проживання, а відомості про інше місце проживання позивача в матеріалах справи відсутні.

Оспорюваним рішенням комісії, оформленим пунктом 3 Протоколу № 15/1 від 02 березня 2026 року, яке прийнято на виконання рішень у справах № 200/7414/25 та № 200/7568/25 щодо повторного розгляду заяв позивача від 19 листопада 2024 року та від 10 лютого 2025 року, відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з двох підстав: недоведено факт самостійного утримання та виховання дітей віком до 18 років; заявником надано недостовірну інформацію щодо адреси фактичного місця проживання, зазначеної у заяві, оскільки на дату подачі заяви місто Курахове, яке належить до території відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на території активних бойових дій, органи державної влади та місцевого самоврядування на території міста Курахове відсутні, місто знаходиться під фактичним контролем військових формувань російської федерації. У протоколі також зазначено, що рішення прийнято з урахуванням судового рішення у справі № 200/6548/25 від 16 лютого 2026 року, ухваленого за позовом цього самого позивача.

Позивач оскаржує це рішення лише в частині відмови у наданні відстрочки за заявою від 19 листопада 2024 року.

Згідно з листом Донецької обласної державної адміністрації від 12 листопада 2025 року № 44/0/357-25 місто Курахове Курахівської міської територіальної громади Покровського району Донецької області наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, з 25 липня 2025 року по теперішній час віднесено до розділу ІІ «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Протоколом № 15/2 від 05 березня 2026 року відповідач на виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду у справах № 200/4185/25 та № 200/4866/25 надав позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за його заявами від 22 травня 2025 року та від 20 червня 2025 року на строк до 07 серпня 2025 року.

Відповідач не подав суду доказів того, що на 19 листопада 2024 року позивач проживав за іншою адресою, ніж зазначена в його заяві, або що на цю дату він не мав права на відстрочку з підстав, визначених пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Додаткових доказів на підтвердження самостійного утримання та виховання дітей, витребуваних ухвалою від 23 березня 2026 року (довідок з виховних закладів, акта обстеження житлово-побутових умов тощо), позивач не подав, вважаючи їх такими, що виходять за межі предмета доказування. Відомості про перетин державного кордону дітьми позивача, витребувані від Адміністрації Державної прикордонної служби України, в матеріалах справи відсутні.

Стверджуючи про протиправність рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки за заявою від 19 листопада 2024 року, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560), пунктом 58 передбачає, що за наявності підстав для одержання відстрочки військовозобов`язані особисто подають заяву, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Пунктом 4 додатка 5 до Порядку № 560 для підстави, визначеної пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», передбачено подання свідоцтва про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та одного з документів: свідоцтва про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим, або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або витягу із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документів, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформлюється протоколом.

Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Перша підстава відмови, а саме недоведення факту самостійного утримання та виховання дітей віком до 18 років, не відповідає наведеним нормам і встановленим судом обставинам. Свідоцтвами про народження підтверджено, що позивач є батьком двох неповнолітніх дітей. Судовими рішеннями у справі № 237/1239/22 місце проживання дітей визначено з позивачем, а дітей відібрано у матері з позбавленням батьківських прав. Рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав прямо названо і в пункті 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», і в пункті 4 додатка 5 до Порядку № 560 як підставу відстрочки та як документ, що її підтверджує, а тому окремого доведення самостійного виховання дітей понад подані документи ці норми не вимагають. До того ж у справі № 200/2626/25, в якій брали участь позивач і відповідач, судом уже встановлено, що відповідачу надано достатні докази на підтвердження самостійного виховання неповнолітніх дітей, і відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України ці обставини повторному доказуванню не підлягають. Відповідач не навів, які саме документи, передбачені пунктом 4 додатка 5 до Порядку № 560, позивач не подав, і не зазначив обставин, які б свідчили про те, що самостійне виховання дітей на дату заяви припинилося.

Друга підстава відмови, а саме недостовірність адреси фактичного місця проживання в місті Курахове, вже була предметом оцінки суду у справі № 200/7414/25 між тими самими сторонами, у якій встановлено, що відповідачем не доведено, що вказане позивачем місце проживання не є його місцем проживання, та не доведено зміни позивачем місця проживання. Нових доказів, які б спростовували ці обставини, відповідач не подав. Підстава, зазначена в оскаржуваному рішенні, також не враховує дату, на яку мала оцінюватися заява. Позивач звернувся із заявою 19 листопада 2024 року, тоді як місто Курахове віднесено до тимчасово окупованих територій лише з 25 липня 2025 року. Тому обставини, які виникли після дати подання заяви, не можуть свідчити про те, що вказана в ній адреса проживання на 19 листопада 2024 року була недостовірною. До того ж, відповідач Протоколом № 15/2 від 05 березня 2026 року, ухваленим за кілька днів до оскаржуваного рішення, надав позивачу відстрочку з тієї самої підстави за заявами від 22 травня 2025 року та від 20 червня 2025 року, що не узгоджується з висновком про недостовірність відомостей про його місце проживання у заяві, поданій раніше.

Посилання відповідача на судове рішення у справі № 200/6548/25 від 16 лютого 2026 року не спростовує цих висновків, оскільки цим рішенням вирішувався спір щодо відмови у наданні відстрочки за іншою заявою позивача, від 08 серпня 2025 року, поданою вже після 25 липня 2025 року. Заява від 19 листопада 2024 року подана до цієї дати, і її законність слід оцінювати за обставинами, що існували на час її подання.

Згідно з частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Повторна відмова відповідача на виконання судових рішень у справах № 200/2626/25 та № 200/7414/25 з тих самих підстав, які вже були оцінені судом, не узгоджується з цією вимогою.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач правомірності відмови у наданні відстрочки за заявою від 19 листопада 2024 року не довів. Витребувані від позивача додаткові докази, а також відомості про перетин державного кордону дітьми позивача не стосуються підстав, зазначених в оскаржуваному рішенні, а суд перевіряє це рішення з урахуванням саме цих підстав.

З огляду на викладене рішення комісії, оформлене пунктом 3 Протоколу № 15/1 від 02 березня 2026 року, в частині відмови у наданні відстрочки за заявою від 19 листопада 2024 року прийнято необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, та всупереч висновкам суду, а тому воно не відповідає вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України і є протиправним.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання відстрочки суд зазначає таке. Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Перевірка підстав для відстрочки та її оформлення відповідно до пункту 60 Порядку № 560 належить до повноважень комісії, яка також визначає строк відстрочки. Позивач просить надати відстрочку «на майбутнє строком на 68 діб після прийняття рішення», хоча сам зазначає, що ці 68 діб становлять період з 02 грудня 2024 року по 08 лютого 2025 року. Строк відстрочки, обчислений від дати прийняття нового рішення, не відповідає ні заяві позивача від 19 листопада 2024 року, ні встановленому порядку визначення строку відстрочки, а тому суд не може вийти за межі своїх повноважень і підмінити комісію, визначивши зміст її рішення. Належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19 листопада 2024 року з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. У задоволенні вимоги в іншій частині слід відмовити.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України). Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Позивач у позовній заяві повідомив про понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн і планові витрати у розмірі 3 000 грн, однак доказів їх понесення, зокрема договору про надання правничої допомоги, детального опису робіт та платіжних документів, до матеріалів справи не подав. У разі подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення питання про розподіл цих витрат буде вирішено в порядку, визначеному статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), оформлене пунктом 3 Протоколу № 15/1 від 02 березня 2026 року, в частині відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за заявою від 19 листопада 2024 року.

Зобов`язати комісію з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 19 листопада 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 13 листопада 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
11.11.2026 Ухвала № 141403135 Харківський окружний адміністративний суд
23.03.2026 Ухвала № 135056840 без тексту Донецький окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 34390710. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг