Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
13 листопада 2026 року № 520/9686/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту - відповідач-1, ГУ ПФУ у Київській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач-2, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 02.04.2026 № 103650010660 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 в мінімальному розмірі, передбаченому статтею 54 Закону № 796- XII в редакції Закону №230/96-ВР, тобто шести мінімальних пенсій за віком, встановлених Законом України "Про державний бюджет на 2026 рік";
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок основної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 в мінімальному розмірі, визначеному статтею 54 Закону № 796- XII в редакції Закону №230/96-ВР, тобто в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто шести прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, визначених Законом України "Про державний бюджет на 2026 рік" з 25.03.2026.
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто шести чинних прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплачувати пенсію ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в мінімальному розмірі, визначеному статтею 54 Закону № 796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, тобто в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто шести визначених законом на місяць виплати пенсії прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність з 25.03.2026.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення від 02.04.2026 № 103650010660 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 в мінімальному розмірі, передбаченому статтею 54 Закону № 796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, тобто шести мінімальних пенсій за віком, встановлених Законом України "Про державний бюджет на 2026 рік" є протиправним та підлягає скасуванню. Також протиправною є бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто шести чинних прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Ухвалою суду від 01.05.2026 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач, ГУ ПФУ у Київській області, у встановлений судом строк надав відзив та просив вімовити у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та є особою з інвалідністю ІІІ групи з числа потерпілих внаслідок ЧАЕС.
Відповідно до пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (зі змінами), щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується для інших осіб з інвалідністю ІІІ групи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою в розмірі - 170,82 грн, яку Позивач і отримує.
Розмір пенсії Позивача по інвалідності станом на березень 2026 року до виплати складає 14336,82 грн, де:
- 14166,00 грн розмір пенсії,
- 170,82 грн додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам з інвалідністю ІІІ групи з числа потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Нараховані кошти за період з 12.03.2025 по 31.07.2025 в сумі 37571,50 грн обліковані в електронній пенсійній справі та виплачуються відповідно до положень Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених(перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, а саме:
- протягом 2025 року проведено виплату в сумі 562,05 гривень;
- 103,00 грн за виплатними відомостями лютого 2026 року,
- 101,00 грн за виплатними відомостями березня 2026 року
Вік Позивача на дату звернення до Пенсійного фонду України становить 49 років.
Страховий стаж Позивача становить 26 років 4 місяці 6 днів.
За наявними в пенсійній справі документами, пенсія призначена і виплачується відповідно до діючого законодавства.
Відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області, у встановлений судом строк, правом надати відзив не скористався.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд зазначає, що обставини, які мають значення для вирішення цієї справи, були встановлені рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 по справі № 440/3826/25, яке набрало законної сили.
З огляду на наведене, відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України зазначені обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доказуванню під час розгляду цієї справи.
Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС; отримує пенсію по інвалідності за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області із заявою від 12.03.2025 про перерахунок пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
За результатами розгляду такої заяви за принципом екстериторіальності рішенням від 21.03.2025 № 103650010660 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відмовлено у проведенні перерахунку пенсії по інвалідності позивачу в мінімальному розмірі, передбаченому статтею 54 Закону № 796-XII в редакції Закону №230/96-ВР .
Вважаючи свої права порушеними таким рішенням, позивач звернулась до суду із позовом.
Полтавський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 29 квітня 2025 року у справі № 440/3826/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено та вирішено:
"Визнати протиправним та скасувати рішення від 21.03.2025 № 103650010660 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 в мінімальному розмірі, передбаченому статтею 54 Закону № 796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, тобто шести мінімальних пенсій за віком.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок основної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 в мінімальному розмірі, визначеному статтею 54 Закону № 796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, тобто в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто шести прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність з 12.03.2025."
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області рішення суду виконало, розпорядження про перерахунок прийняло та передало пенсійну справу позивача для виплати до пенсійного органу за зареєстрованим місцем проживання позивача - до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Водночас Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області лише разово розглядало заяву позивача за принципом екстериторіальності, його зобов`язано судом один раз провести перерахунок пенсії позивача, який ним було вчинено на виконання рішення суду, визначивши пенсію позивача в розмірі 6 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність на 2025 рік (2361*6).
Однак, статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» установлено, що прожитковий мінімум, встановлений для осіб, які втратили працездатність складає 2595 гривень.
Позивач вказує, що маючи право на відповідний перерахунок пенсії у зв`язку з ростом прожиткового мінімуму (мінімальної пенсії за віком) і відтак мінімальної пенсії для позивача вона звернулась до відповідача 1 зі зверненням, яким просила виплачувати їй пенсію у зв`язку зі змінами що відбулись в розмірі 6 прожиткових мінімумів, встановлених Законом України «Про державний бюджет на 2026 рік». Йому ж була подана також і заява встановленого зразка про перерахунок пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.04.2026 № 103650010660 в перерахунку пенсії позивача відмовлено, оскільки правових підстав для здійснення ОСОБА_1 перерахунку основного розміру пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.54 Закону №796 у редакції Закону №230/96-ВР на виконання цього рішення суду з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 за №4695-IX (далі - Закон №4695) на 01.01.2026 (2595,00 грн.) та в подальшому на майбутнє у разі збільшення розмірів мінімальної пенсії - немає.
Вважаючи рішення протиправним позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку вимогам позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-XII (далі Закон №796-XII).
Метою та завданнями Закону №796-XII є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
За правилами частини четвертої статті 54 Закону №796-XII (в редакції від 9 липня 2007 року згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІIІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Згодом, мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, було визначено в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня катастрофи" від 23.11.2011 №1210 зі змінами (далі Порядок №1210).
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1210, мінімальний розмір пенсії становить:
1) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї:
осіб з інвалідністю I групи - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
осіб з інвалідністю II групи - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
осіб з інвалідністю III групи - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Тобто раніше визначений статтею 54 Закону №796-ХІІ розмір пенсій було знижено.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28 грудня 2014 року №76-VIII (далі Закон №76-VIII), яким текст статті 54 Закону №796-XII, викладено в іншій редакції, зокрема:
Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин від 28 грудня 2014 року №79-VIII, пунктом 63 якого розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру державної пенсії, передбачених Законом №796-ХІІ.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28 грудня 2014 року №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Вказаним рішенням Конституційний Суд України визначено, що частина третя статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28 грудня 2014 року №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно частини першої статті 91 Закону України Про Конституційний Суд України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У той же час, слід звернути увагу на те, що рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021, не набуває ретроспективної дії у часі.
У частині третій резолютивної частини рішення Конституційний Суд України зазначив, що Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
У разі не приведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України Про внесення змін і доповнень до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР:
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
З 07 липня 2021 року у разі не приведення нормативного регулювання частина четверта статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України Про внесення змін і доповнень до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 6 червня 1996 року №230/96-ВР підлягала застосуванню у вищевказаній редакції.
На виконання Рішення Конституційного Суду України, Верховною Радою України прийнятий Закон України Про внесення змін до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи щодо підвищення пенсійного забезпечення окремих категорій осіб від 29 червня 2021 року №1584-ІХ (далі Закон №1584-ІХ).
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1584-ІХ передбачено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2022 року, крім пункту 2 розділу І цього Закону та пункту 2 цього розділу, які набирають чинності з 1 липня 2021 року.
У пункті 2 Закону №1584-ІХ статтю 54 викладено в такій редакції: В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для І групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.
Отже, на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 Верховною Радою України прийнятий Закон №1584-ІХ, який вносить зміни до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що визначає новий розмір пенсії по інвалідності осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Саме на зазначену редакцію статті 54 Закону №796-ХІІ послався відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку його пенсії, та суди, відмовляючи у задоволенні позову.
Як убачається зі змісту 54 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №1584/ІХ визначені розміри пенсій є нижчими, аніж були в редакції Закону України Про внесення змін і доповнень до Закону №230/96-ВР.
Метою Закону №796-ХІІ, що її визначено в частині першій статті 1 Закону №796-ХІІ, є, зокрема, захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних із нею проблем медичного й соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території. Згідно з частиною другою статті 1 Закону №796-ХІІ державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи базується, зокрема, на принципах пріоритету життя та здоров`я осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, їх соціального захисту, повного відшкодування їм шкоди.
Аналізуючи норми 54 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №230/96-ВР, суд дійшов висновку, що законодавець, ураховуючи спеціальний юридичний статус осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, на реалізацію статті 16 Конституції України установив у Законі №796-ХІІ саме мінімальні розміри державної пенсії для осіб із інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою як гарантію їх соціального захисту.
У Рішенні від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку № 1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону №796-ХІІ, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою цієї статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР. Водночас приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв`язку зобов`язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причиновий зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров`ю.
Конституційний Суд України виходив із того, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
Конституційний Суд України у Рішенні від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров`я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону №796-ХІІ вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50Конституції України
У цьому Рішенні Конституційний Суд України за результатом посутнього аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, Рішення від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 констатує, що Верховна Рада України Законом №1584-ІХ повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону №796-ХІІ мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано Законом №796-ХІІ у редакції Закону України Про внесення змін і доповнень до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 06.06.1996 №230/96-ВР.
Змінюючи законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.
Така позиція була висловлена у рішенні Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 і має бути застосована судами під час вирішення подібних спорів.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18 та від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
У пункті 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 приписано Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституції України та цим Рішенням.
Окремо Конституційний Суд України зауважив, що у разі не приведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Законом №796-ХІІу редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР.
Беручи до уваги зазначені висновки Конституційного Суду України в подібних правовідносинах та здійснюючи аналіз норми статті 54 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №1584-ІХ, суд зазначає, що законодавець виконав рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 (щодо повноваження уряду право визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що прийняттям Закону №1584-ІХ не досягаються всупереч рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім того, у Рішенні від 03.04.2024 у справі №4-р(І)/2024 Конституційний Суд України зазначив, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по ІІІ групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи наведені вище висновки, суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону №796-ХІІв редакції Закону №230/96-ВР. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі №460/20412/23 (адміністративне провадження № К/990/10068/24).
Окрім цього, суд зазначає, що позивачем заявлено вимогу про зобов`язання "виплачувати пенсію", проте ця вимога є передчасною з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
З огляду на наведене, вказана позовна вимога ("виплачувати пенсію") є такою, що спрямована на майбутнє, тобто на відносини, відносно яких на даний момент відсутні докази того, що вони будуть порушені суб`єктом владних повноважень, оскільки предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивача.
Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року прийшов до правового висновку про те, що відповідно до ч. 1 статті 2, п.п. 6, 8 ч. 1 статті 3, ч. 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.
За таких обставин, суд зазначає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 02.04.2026 № 103650010660 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 в мінімальному розмірі, передбаченому статтею 54 Закону № 796- XII в редакції Закону №230/96-ВР, тобто шести мінімальних пенсій за віком, встановлених Законом України "Про державний бюджет на 2026 рік".
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) провести перерахунок основної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в мінімальному розмірі, визначеному статтею 54 Закону № 796- XII в редакції Закону №230/96-ВР, тобто в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто шести прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, визначених Законом України "Про державний бюджет на 2026 рік" з 25.03.2026.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто шести чинних прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність з 25.03.2026.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) виплатити пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) по інвалідності в мінімальному розмірі, визначеному статтею 54 Закону № 796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, тобто в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто шести визначених законом на місяць виплати пенсії прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність з 25.03.2026.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 13 листопада 2026 року.
Суддя Бадюков Ю.В.