Судові рішення

Рішення № 141480381 у справі № 200/3959/26 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 в адміністративній справі № 200/3959/26 (категорія «Військової служби»). Суд: Харківський окружний адміністративний суд, суддя Смагар С.В.

Справа№ 200/3959/26
СудХарківський окружний адміністративний суд
СуддяСмагар С.В.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяВійськової служби
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141480381

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 листопада 2026 року № 200/3959/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 200/3959/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.05.2025 року по 28.04.2026 року включно, але не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 у сумі 311 909,55 гривень;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.05.2025 року по 28.04.2026 року включно, але не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 у сумі 311 909,55 гривень.

Аргументуючи ці вимоги, позивач зазначив, що проходив військову службу на посадах структурних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_1 і перебував у нього на грошовому забезпеченні. 28 квітня 2026 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі № 200/3040/25 йому перераховано суму перерахованого грошового забезпечення у розмірі 302 438,97 грн, що, на думку позивача, підтверджує несвоєчасність остаточного розрахунку з ним при звільненні. Заяву про нарахування та виплату середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку відповідач відхилив. Послався на статті 116, 117 Кодексу законів про працю України, Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, та навів розрахунок, за яким середньомісячний заробіток за січень і лютий 2025 року становить 51 984,90 грн, а середній заробіток за шість місяців - 311 909,55 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/3959/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, задоволено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та витребувано у відповідача довідку про середньоденне грошове забезпечення позивача за два останні місяці, що передували місяцю його звільнення зі служби, і відомості про розмір виплаченого позивачу грошового забезпечення при звільненні 30 березня 2025 року.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 17 червня 2026 року № 06/604, у якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що на військовослужбовців, які проходять службу у військових формуваннях, Кодекс законів про працю України не поширюється, а своєчасність розрахунку військовослужбовця гарантується правилом абзацу третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, яким позивач не скористався. Право на перерахунок грошового забезпечення виникло у позивача на підставі судового рішення, ухваленого вже після виключення зі списків особового складу, а тому на дату звільнення спірна сума йому не належала і вина відповідача у її невиплаті відсутня. Послався також на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Меньшакова проти України» та на місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. До відзиву додав довідку-розрахунок від 26 травня 2026 року № 09/02/985 і довідку про грошове забезпечення позивача за 2025 рік.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 21 травня 2026 року № 960/0/15-26, яким з 01 червня 2026 року змінено територіальну підсудність судових справ Донецького окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Харківського окружного адміністративного суду, справу № 200/3959/26 передано на розгляд цього суду. Ухвалою суду від 11 листопада 2026 року справу прийнято до провадження, розгляд справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповіді на відзив позивач не подав.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , полковник, проходив військову службу на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .

Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 26 березня 2025 року № 207 позивача призначено на посаду заступника начальника управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 .

Витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 30 березня 2025 року № 89 полковника ОСОБА_1 , призначеного зазначеним наказом Головнокомандувача Збройних Сил України на посаду заступника начальника управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 , наказано вважати таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби м. Київ, з 30 березня 2025 року виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та всіх видів забезпечення, а з котлового забезпечення - з 31 березня 2025 року. Підставою видання наказу зазначено наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 26 березня 2025 року № 207 та рапорти, зокрема рапорт полковника ОСОБА_2 від 29 березня 2025 року.

28 квітня 2026 року відповідач на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі № 200/3040/25 перерахував позивачу 302 438,97 грн з призначенням платежу «перерах. грош.забезп. в/сл за 04.2026р.; ОСОБА_1 зг.ріш.Дон.окр.адм.суду від 04.07.2025р. №200/3040/25».

Позивач звернувся до відповідача із запитом від 07 травня 2026 року щодо нарахування та виплати середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку. Листом від 08 травня 2026 року № 09/02/853 відповідач повідомив, що законних підстав для нарахування та виплати такого середнього грошового забезпечення немає, а рішення у справі № 200/3040/25 виконано в повному обсязі.

Згідно з довідкою-розрахунком відповідача від 26 травня 2026 року № 09/02/985 грошове забезпечення позивача за січень 2025 року і за лютий 2025 року нараховано по 51 857,75 грн, а середньоденний розмір грошового забезпечення становить 1757,89 грн.

Не погоджуючись із ненарахуванням та невиплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо строку звернення до суду, на який послався відповідач, суд зазначає таке. Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Висновок щодо норми права, яка підлягає застосуванню до випадків обчислення строків звернення до суду з вимогами про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20.

Щодо моменту, коли позивач мав дізнатися про порушення своїх прав, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 сформувала висновки, де зазначила, що за змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

З урахуванням викладеного, з позовом про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні особа може звернутися в місячний строк з моменту фактичного розрахунку у повному обсязі. Суму, з невиплатою якої позивач пов`язує свої вимоги, перераховано йому 28 квітня 2026 року, а позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд» 15 травня 2026 року, тобто в межах місячного строку. Отже, строк звернення до суду позивачем не пропущено, і спір підлягає вирішенню по суті.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно із частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Доводи відповідача про те, що наведені норми на військовослужбовців не поширюються, суд відхиляє. Ці норми Кодексу законів про працю України застосовуються і до військовослужбовців - як загальні норми, оскільки питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні спеціальним законодавством не врегульовані. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19.

Водночас відповідальність, передбачена частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України, пов`язана саме з фактом звільнення працівника. Верховний Суд у постанові від 03 лютого 2026 року у справі № 400/5149/24 виснував, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у зв`язку з переведенням до іншої військової частини не є звільненням з військової служби, обов`язок остаточного розрахунку за статтею 116 Кодексу законів про працю України виникає лише у разі звільнення особи, а поширення частини першої статті 117 цього Кодексу на випадки переведення є недопустимим розширювальним тлумаченням цієї норми.

Як установлено судом, позивача з 30 березня 2025 року виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 не у зв`язку зі звільненням з військової служби, а у зв`язку з призначенням наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 26 березня 2025 року № 207 на посаду заступника начальника управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 : за наказом від 30 березня 2025 року № 89 позивач справи та посаду здав і вибув до нового місця служби. Доказів звільнення позивача з військової служби у запас чи у відставку матеріали справи не містять, і сам позивач на такі обставини не посилається.

Та обставина, що у довідці-розрахунку відповідача від 26 травня 2026 року № 09/02/985 дату 30 березня 2025 року позначено як дату звільнення, висновку суду не змінює, оскільки ця довідка складена на виконання ухвали суду для розрахунку середньоденного грошового забезпечення, а підставу і зміст виключення позивача зі списків особового складу визначає наказ від 30 березня 2025 року № 89.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин військова служба позивача не була завершена, а фактичні обставини справи, не відповідають гіпотезі частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає відповідальність за затримку розрахунку саме при звільненні працівника. Відтак підстав для нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні немає, а бездіяльність відповідача, яка є предметом оскарження, протиправною не є.

Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 03 лютого 2026 року у справі № 400/5149/24, військовослужбовець у такому разі не позбавлений захисту: у разі порушення встановлених строків виплати грошового забезпечення він може вимагати компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України). Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, а в задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю. Позивача звільнено від сплати судового збору ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року.

Керуючись статтями 77, 122, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 13 листопада 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
11.11.2026 Ухвала № 141403142 Харківський окружний адміністративний суд
22.05.2026 Ухвала № 136752944 без тексту Донецький окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 34390710. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг