Судові рішення

Рішення № 141480409 у справі № 520/31026/26 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 в адміністративній справі № 520/31026/26 (категорія «Військової служби»). Суд: Харківський окружний адміністративний суд, суддя Смагар С.В.

Справа№ 520/31026/26
СудХарківський окружний адміністративний суд
СуддяСмагар С.В.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяВійськової служби
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141480409

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 листопада 2026 року № 520/31026/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/31026/26 за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 20.02.2023 по 24.07.2026, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 24.07.2026;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з 20.02.2023 по 24.07.2026, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 24.07.2026.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що проходив військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_2 з 20.02.2023 по 24.07.2026 і звільнений у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі; що на звернення його представника про видачу довідки про вартість речового майна та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно відповідач повідомив, що як особа, яка проходила службу за мобілізацією, він права на таку компенсацію не набуває, пославшись лише на роз`яснення від 22.03.2024; що право на компенсацію встановлено статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а пункт 29 розділу V Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період не може бути підставою для відмови у виплаті компенсації, на що вказав Верховний Суд у постанові від 24 червня 2025 року у справі № 560/4729/24.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), зазначено про звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у відповідача довідку про те, на які конкретні предмети речового майна відповідно до встановлених норм забезпечення набув право позивач за період служби з 20.02.2023 по 24.07.2026 та чи було таке право реалізоване шляхом фактичної видачі цих предметів, копію витягу з наказу від 24.07.2026 № 238/нст, розрахунок вартості неотриманого речового майна або відомості про причини, з яких такий розрахунок не складався, і матеріали розгляду звернення представника позивача, а також встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач 19 жовтня 2026 року подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що після звільнення особова справа військовослужбовця передається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до якого позивач вибув для виключення з військового обліку; що грошова компенсація виплачується на підставі наказу командира та довідки речової служби, складення якої потребує встановлення норм речового забезпечення та відомостей про фактично отримане майно, які відображаються в особовій справі та документах речового обліку, а такі документи до відповідача не надходили, тому він позбавлений можливості видати довідку через об`єктивну відсутність облікових документів; що згідно з роз`ясненнями ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.03.2024 № 2398/1/1282 видача речового майна військовослужбовцям, призваним під час мобілізації, під час їх звільнення не передбачена, і ця категорія не набуває права на грошову компенсацію за неотримане речове майно, оскільки заборгованість за недоотримане речове майно відсутня; що зобов`язання виплатити компенсацію за відсутності облікових даних не узгоджується з принципом виконуваності судового рішення. Одночасно відповідач просив визнати поважними причини несвоєчасного подання відзиву, пославшись на дислокацію військової частини в зоні бойових дій, перебої з електропостачанням і зв`язком та недоукомплектованість юридичної служби.

Відповіді на відзив позивач не подав.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , молодший сержант, проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_2 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 09 липня 2026 року № 108-РС позивача звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «а» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі).

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24 липня 2026 року № 238/нст позивача з 24 липня 2026 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для виключення з військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Цим наказом визначено виплату позивачу премії, надбавки за особливості проходження служби, грошової компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні, проте питання про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в ньому не вирішено. У цьому ж витязі зазначено, що позивача призвано на військову службу за мобілізацією 24 лютого 2022 року, а до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 зараховано 29 липня 2025 року.

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 про розміри видів грошового забезпечення позивачу нараховувалося грошове забезпечення за період з лютого 2023 року по липень 2026 року. Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням, виданим 26 вересня 2023 року.

05 серпня 2026 року представник позивача - адвокат Коломойцев М.М. звернувся до відповідача з проханням надати довідку вартості належного, але не отриманого позивачем речового майна, а також нарахувати та виплатити позивачу компенсацію вартості такого майна за цінами предметів обмундирування станом на 01 січня року звільнення.

Листом від 21 серпня 2026 року відповідач повідомив, що позивач проходив військову службу за мобілізацією, а згідно з роз`ясненнями Центрального управління речового забезпечення Тилу ІНФОРМАЦІЯ_3 ця категорія військовослужбовців не набуває права на виплату грошової компенсації. До листа додано роз`яснення від 22.03.2024 № 2398/1/1282.

Відповідно до рапорту начальника речової служби тилу логістики Військової частини НОМЕР_2 від 04 жовтня 2026 року, складеного на вимогу щодо виконання ухвали суду від 30 вересня 2026 року, розрахунок вартості неотриманого речового майна позивачу не проводився з тих підстав, що військовослужбовці, призвані під час мобілізації, згідно з роз`ясненнями від 22.03.2024 № 2398/1/1282 не набувають права на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно. Довідки про те, на які конкретні предмети речового майна відповідно до встановлених норм забезпечення набув право позивач та чи були вони йому видані, відповідач суду не подав.

Стверджуючи про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 (далі - Інструкція № 232), військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Механізм виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначає Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі по тексту - Порядок № 178).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Пунктом 3 Порядку № 178 передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Так, додатком до Порядку № 178 визначена форма довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, та вказаною формою довідки передбачені такі графи: порядковий номер, найменування речового майна, одиниця виміру, рік і місяць виникнення права на отримання предметів речового майна, кількість предметів, вартість за одиницю, сума грошової компенсації, усього предметів на суму.

Отже, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а грошова компенсація підлягає нарахуванню відповідно до виду й кількості неотриманого речового майна та його вартості станом на поточний рік (рік виплати компенсації).

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 815/5826/16 та від 25.02.2021 у справі № 380/2458/20.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.01.2021 у справі № 200/1873/19-а зазначав, що чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Відмовляючи позивачу у виплаті компенсації, відповідач послався на роз`яснення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.03.2024 № 2398/1/1282, в основу яких покладено пункт 17 розділу ІІІ Інструкції № 232, за яким мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються, а також положення Інструкції № 232 щодо строків носіння речового майна в особливий період.

Пунктом 29 розділу V Інструкції № 232 встановлено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Верховний Суд у постанові від 24 червня 2025 року у справі № 560/4729/24 дійшов висновку, що норма пункту 29 розділу V Інструкції № 232 спрямована саме на збереження в наявності у військової частини предметів речового майна для передачі їх за потреби новопризначеним військовослужбовцям і жодним чином не обмежує право військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, яке встановлено статтею 9-1 Закону № 2011-XII. Визначення порядку виплати компенсації за неотримане речове майно, яке покладено законом на Кабінет Міністрів України, жодним чином не дає права Кабінету Міністрів України обмежувати право військовослужбовця на компенсацію за неотримане речове майно, яке прямо визначено законом. Отже, пункт 29 розділу V Інструкції № 232 не може бути підставою для відмови у виплаті грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

Ті самі висновки повною мірою стосуються і пункту 17 розділу ІІІ Інструкції № 232, який, як і пункт 29 розділу V цієї Інструкції, визначає лише те, що неотримані предмети речового майна при звільненні мобілізованим військовослужбовцям в натурі не видаються, і не містить положень, які позбавляли б їх права на грошову компенсацію вартості такого майна. Пункт 2 Порядку № 178 поширює право на компенсацію на осіб офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу без виокремлення військовослужбовців, які проходять службу за призовом під час мобілізації. Роз`яснення Центрального управління речового забезпечення Тилу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.03.2024 № 2398/1/1282 нормативно-правовим актом не є, а тому не може встановлювати чи обмежувати права військовослужбовців.

Довід відповідача про те, що він позбавлений можливості нарахувати компенсацію через відсутність особової справи позивача та документів речового обліку, суд відхиляє. Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується за місцем військової служби, а довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, видає речова служба військової частини, тобто саме відповідач. Позивач проходив службу у відповідача, перебував у нього на всіх видах забезпечення і з 24 липня 2026 року виключений зі списків особового складу саме наказом відповідача. Те, що до списків особового складу відповідача позивача зараховано 29 липня 2025 року, на обов`язок відповідача не впливає: за пунктом 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується за місцем військової служби, з якого військовослужбовця звільнено, а право на неї охоплює весь період служби, протягом якого належне до видачі речове майно не було отримане. Крім того, з рапорту начальника речової служби тилу логістики Військової частини НОМЕР_2 від 04 жовтня 2026 року вбачається, що розрахунок вартості неотриманого речового майна позивачу не проводився не через відсутність облікових документів, а через позицію відповідача про те, що мобілізовані військовослужбовці права на компенсацію не набувають. Таку позицію суд визнав необґрунтованою.

Питання про те, на які конкретні предмети речового майна відповідно до встановлених норм забезпечення набув право позивач за час служби та які з них йому фактично видано, підлягає встановленню відповідачем під час складення довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, за формою, визначеною додатком до Порядку № 178. Витребуваної судом довідки з цих питань відповідач не подав, а отже доказів того, що все належне позивачу речове майно йому видано і підстави для компенсації відсутні, матеріали справи не містять.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач правомірності ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно не довів.

Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу при звільненні грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, право на отримання якого виникло за період військової служби з 20 лютого 2023 року по 24 липня 2026 року, а належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку компенсацію відповідно до Порядку № 178.

Разом з тим вимоги позивача про визначення розміру компенсації виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби задоволенню не підлягають. Відповідно до пункту 5 Порядку № 178 розмір грошової компенсації визначається виходячи із закупівельної вартості речового майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, а не з розміру грошового забезпечення військовослужбовця. Оскільки позивача виключено зі списків особового складу військової частини 24 липня 2026 року, компенсація має визначатися виходячи із закупівельної вартості речового майна станом на 01 січня 2026 року.

Щодо клопотання відповідача про визнання поважними причин несвоєчасного подання відзиву суд зазначає, що відзив надійшов до суду до ухвалення рішення у справі, його копію доставлено представнику позивача, а з урахуванням наведених відповідачем обставин, пов`язаних із дислокацією військової частини в зоні бойових дій, суд приймає відзив до розгляду та враховує викладені в ньому доводи.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) при звільненні з військової служби грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, право на отримання якого виникло за період військової служби з 20 лютого 2023 року по 24 липня 2026 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, право на отримання якого виникло за період військової служби з 20 лютого 2023 року по 24 липня 2026 року, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01 січня 2026 року.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 13 листопада 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
30.09.2026 Ухвала № 140200416 Харківський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 34390710. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг