Судові рішення

Рішення № 141480424 у справі № 520/31995/26 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 в адміністративній справі № 520/31995/26 (категорія «Військової служби»). Суд: Харківський окружний адміністративний суд, суддя Смагар С.В.

Справа№ 520/31995/26
СудХарківський окружний адміністративний суд
СуддяСмагар С.В.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяВійськової служби
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141480424

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 листопада 2026 року № 520/31995/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/31995/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 : з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року, з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 по 31.12.2023 року, 01.01.2024 по 31.12.2024 року, 01.01.2025 по 17.01.2025 року з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України на 1 січня відповідно 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період: з 30.01.2020 - 31.12.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; з 01.01.2021 - 31.12.2021 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; з 01.01.2022 - 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; з 01.01.2023 - 31.12.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; з 01.01.2024 - 31.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; з 01.01.2025 - 17.01.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Аргументуючи ці вимоги, позивач зазначила, що проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , а відповідач протягом спірного періоду обчислював її посадовий оклад та оклад за військовим званням виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Позивач вважає, що після визнання протиправним і скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 з 29 січня 2020 року відновила дію первісна редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, за якою розміри окладів визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а мінімальна заробітна плата як розрахункова величина не застосовується. На адвокатський запит представника позивача про перерахунок грошового забезпечення відповідач у перерахунку відмовив.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 520/31995/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зазначено, що позивач звільнена від сплати судового збору. Цією самою ухвалою у відповідача витребувано довідку про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивача помісячно за період з 30 січня 2020 року по 17 січня 2025 року з розбивкою за складовими, із зазначенням застосованої розрахункової величини, а також копію наказу про виключення позивача зі списків особового складу.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 25 жовтня 2026 року, у якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Щодо періоду з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року зазначив, що пункт 4 постанови № 704 у первісній редакції не може застосовуватися вибірково, без положення про 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, тоді як мінімальна заробітна плата як розрахункова величина не застосовується, що визнання судом нормативно-правового акта протиправним не відновлює автоматично дії попередньої редакції акта, що примітки до додатків 1 і 14 до постанови № 704 нормативних положень не містять, і послався на постанову Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі № 480/5496/20 та ухвалу Верховного Суду від 19 серпня 2021 року у справі № 400/1214/21. Щодо періоду з 20 травня 2023 року по 17 січня 2025 року зазначив, що пункт 4 постанови № 704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 встановлює розрахункову величину 1762 гривні, а постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 у визнанні цього положення протиправним і нечинним відмовлено. До відзиву додано довідки про доходи позивача за 2020-2025 роки та витяги з наказів командира Військової частини НОМЕР_2 .

Відповіді на відзив позивач не подала.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим 04 травня 2018 року.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 18 грудня 2017 року № 275 позивача з 17 грудня 2017 року зараховано до списків частини та на всі види забезпечення. Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24 січня 2025 року № 24 позивача у зв`язку з призначенням до нового місця служби з 24 січня 2025 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Отже, протягом усього спірного періоду - з 30 січня 2020 року по 17 січня 2025 року - позивач проходила службу у відповідача і перебувала у нього на грошовому забезпеченні.

06 вересня 2026 року адвокат Кундіус Г.В. в інтересах позивача звернулася до відповідача з адвокатським запитом щодо надання довідок про нараховане грошове забезпечення та перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 29 січня 2020 року по 17 січня 2025 року з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. У відповіді на цей запит відповідач надав довідки про доходи позивача за період з січня 2020 року по січень 2025 року і повідомив, що вимоги щодо перерахунку та виплати складових грошового забезпечення не підлягають виконанню.

З довідок відповідача про доходи вбачається, що протягом 2020-2024 років і в січні 2025 року посадовий оклад позивача становив 2730,00 грн, а оклад за військовим званням - 600,00 грн, і від цих окладів обчислювалися надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження військової служби, надбавка за працю в умовах режимних обмежень і премія. Грошову допомогу для оздоровлення позивачу виплачено у 2020, 2021, 2022, 2023 і 2024 роках, а матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань - у 2020 і 2021 роках у розмірі 600,00 грн.

Обставини проходження позивачем служби у відповідача у спірному періоді та обчислення її грошового забезпечення виходячи з розрахункової величини 1762 гривні підтверджуються наданими відповідачем документами і ним не заперечуються - у відзиві відповідач прямо зазначає, що розраховував розміри посадового окладу та окладу за військовим званням позивача виходячи з розміру 1762 гривні. Отже, спір між сторонами має виключно правовий характер і полягає в тому, який показник підлягає застосуванню як розрахункова величина для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у спірному періоді.

Стверджуючи про протиправність бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Частиною 4 цієї статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями та порядок визначення таких розмірів установлено постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704). Пунктом 4 постанови № 704 у первісній редакції встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103) пункт 4 постанови № 704 було викладено в редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Судовим рішенням у справі № 826/6453/18, яке набрало законної сили 29 січня 2020 року і за наслідками касаційного перегляду залишене без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови № 103, яким були внесені відповідні зміни до пункту 4 постанови № 704.

Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Визнання припису нормативно-правового акта протиправним і нечинним у судовому порядку за своїми наслідками не тотожне скасуванню акта органом, який його видав. Припис, визнаний судом протиправним, не може далі визначати зміст акта, до якого його було внесено, а тому з 29 січня 2020 року пункт 4 постанови № 704 діє в тій редакції, якої визнаний протиправним припис не торкнувся, тобто в первісній. З цих підстав суд відхиляє і довід відповідача про те, що визнання судом нормативно-правового акта протиправним не відновлює дії попередньої редакції акта.

Первісна редакція пункту 4 постанови № 704 застосовувалася по 19 травня 2023 року включно, оскільки пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 (далі - постанова № 481), яка набрала чинності 20 травня 2023 року, абзац перший пункту 4 постанови № 704 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Спірний період у цій справі - з 30 січня 2020 року по 17 січня 2025 року - перетинає 20 травня 2023 року, а тому підлягає розмежуванню на дві частини: з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, коли діяла первісна редакція пункту 4 постанови № 704, і з 20 травня 2023 року по 17 січня 2025 року, коли діяла редакція, встановлена постановою № 481.

Щодо періоду з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року суд зазначає таке.

Цей період повністю припадає на час після 29 січня 2020 року і закінчується до набрання чинності постановою № 481, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 у первісній редакції. Прожитковий мінімум для працездатних осіб становив: станом на 1 січня 2020 року - 2102,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX); станом на 1 січня 2021 року - 2270,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX); станом на 1 січня 2022 року - 2481,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року № 1928-IX); станом на 1 січня 2023 року - 2684,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX). Кожен із цих показників перевищує застосовану відповідачем розрахункову величину 1762 гривні, а отже, грошове забезпечення за цей період нараховане і виплачене позивачу в меншому розмірі, ніж належало.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, відповідно до якої під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а також з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 і від 14 вересня 2022 року у справі № 500/1886/21.

Довід відповідача про недопустимість вибіркового застосування пункту 4 постанови № 704 у первісній редакції без урахування положення про 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати суд відхиляє. Позивач просить застосувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, тобто розрахункову величину, прямо визначену цим пунктом, а відповідач обчислював оклади позивача не з мінімальної заробітної плати і не з прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року, а з величини 1762 гривні, якої пункт 4 постанови № 704 у первісній редакції не передбачав. Суд застосовує саме пункт 4 постанови № 704, а не примітки до додатків 1 і 14 до цієї постанови, а тому доводи відповідача про відсутність у примітках нормативних положень на висновок суду не впливають.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі № 480/5496/20 та на ухвалу Верховного Суду від 19 серпня 2021 року у справі № 400/1214/21 суд не бере до уваги. Як зазначає сам відповідач, ці справи стосувалися перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, і видачі для цього оновлених довідок про грошове забезпечення, тоді як питання застосування пункту 4 постанови № 704 у первісній редакції під час обчислення грошового забезпечення військовослужбовців вирішено пізнішою постановою судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24.

Оскільки щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема надбавка за вислугу років, надбавки та премія, визначаються у відсотках посадового окладу, окладу за військовим званням або обчислюються виходячи з місячного грошового забезпечення, а одноразові додаткові види грошового забезпечення, у тому числі грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, так само обчислюються з цих величин, обчислення відповідачем зазначених виплат за період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року виходячи з розрахункової величини, яка не підлягала застосуванню, також є протиправним. Перерахунку підлягають саме ті види грошового забезпечення, які були нараховані позивачу за цей період, з тими самими відсотками та умовами, які були визначені відповідачем при фактичній виплаті.

Конкретні суми, що підлягають доплаті, визначаються відповідачем самостійно під час виконання цього рішення за формулою, визначеною в його резолютивній частині, з урахуванням раніше виплачених позивачу сум, оскільки обчислення грошового забезпечення належить до компетенції відповідача, а позивач просить не повторної виплати вже здійснених сум, а перерахунку і виплати різниці.

Щодо періоду з 20 травня 2023 року по 17 січня 2025 року суд зазначає таке.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24 пункт 2 постанови № 481 щодо внесення змін до пункту 4 постанови № 704 визнано протиправним і нечинним.

Постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову про визнання протиправним і нечинним пункту 2 постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови № 704 відмовлено.

Наслідок, передбачений частиною 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, у вигляді втрати чинності нормативно-правовим актом настає з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду і на період, що передував цьому моменту, не поширюється. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24 набрало законної сили 18 червня 2025 року, тобто після закінчення спірного періоду, а надалі скасоване постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року.

Наведене означає, що протягом усього періоду з 20 травня 2023 року по 17 січня 2025 року пункт 4 постанови № 704 діяв у редакції, установленій пунктом 2 постанови № 481.

Згідно з частинами першою та другою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. За частиною третьою цієї статті у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідність пункту 2 постанови № 481 актам вищої юридичної сили була предметом самостійної судової перевірки у справі № 320/29450/24 і за наслідками касаційного перегляду підтверджена. За таких обставин підстав для незастосування пункту 4 постанови № 704 у чинній редакції у суду немає, а суд зобов`язаний вирішити спір на підставі того нормативно-правового акта, який є чинним і регулює спірні правовідносини.

Відтак дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та інших складових грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 17 січня 2025 року виходячи з розрахункової величини 1762 гривні протиправними не є, оскільки обов`язку застосовувати в цьому періоді прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, законодавство не встановлювало, а позовні вимоги за цей період задоволенню не підлягають.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач правомірності обчислення грошового забезпечення позивача за період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року виходячи з розрахункової величини 1762 гривні не довів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України). Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 7, 9, 77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо непроведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року з розрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, обчисливши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме: за період з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - 2102,00 грн, за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - 2270,00 грн, за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - 2481,00 грн, за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року - 2684,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків і зборів.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 13 листопада 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
09.10.2026 Ухвала № 140466112 Харківський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 34390710. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг