Судові рішення

Рішення № 141480467 у справі № 520/33405/26 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 в адміністративній справі № 520/33405/26 (категорія «Військової служби»). Суд: Харківський окружний адміністративний суд, суддя Смагар С.В.

Справа№ 520/33405/26
СудХарківський окружний адміністративний суд
СуддяСмагар С.В.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяВійськової служби
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141480467

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 листопада 2026 року № 520/33405/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/33405/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), у якому просить:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), які полягають у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», за період з січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації грошового забезпечення, що була нарахована та виплачена на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 року по справі № 520/24309/25;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну додаткову грошову винагороду, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», за період з січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації грошового забезпечення, що була нарахована та виплачена на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 року по справі № 520/24309/25, з відрахуванням 1,5% військового збору, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

- визнати протиправними дії (бездіяльність) НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), які полягають у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення за 2016 - 2017 роки, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2017 рік, з урахуванням в складі місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок, індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, що була нарахована та виплачена на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 року по справі № 520/24309/25, а також проіндексованої щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010, яка носить постійних характер, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації грошового забезпечення, що була нарахована та виплачена на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 року по справі № 520/24309/25;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомоги для оздоровлення за 2016 - 2017 роки, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2017 рік, з урахуванням в складі місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок, індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, що була нарахована та виплачена на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 року по справі № 520/24309/25, а також проіндексованої щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010, яка носить постійних характер, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації грошового забезпечення, що була нарахована та виплачена на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 року по справі № 520/24309/25, з відрахуванням 1,5% військового збору, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Крім того, позивач просить зобов`язати відповідача відповідно до вимог статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України надати звіт про виконання рішення суду.

Аргументуючи ці вимоги, позивач зазначив, що проходив військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України і з 13 серпня 2025 року виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас за станом здоров`я. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 520/24309/25 відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення, яку виплачено 28 серпня 2026 року. Проте щомісячна додаткова грошова винагорода за період з січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, допомога для оздоровлення за 2016-2017 роки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік обчислені без урахування цієї індексації у складі місячного грошового забезпечення, а на запит представника від 23 вересня 2026 року відповідач листом від 30 вересня 2026 року № 09/ЗПІ-45/44 повідомив про відсутність підстав для перерахунку. На переконання позивача, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер і повинна враховуватися у складі грошового забезпечення, з якого обчислюються зазначені виплати. Позивач посилається на статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 і постанови Верховного Суду, зокрема від 03 квітня 2019 року у справі № 638/9697/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 638/5794/17, від 19 березня 2020 року у справі № 820/5286/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 240/10130/19, від 21 грудня 2021 року у справі № 820/3423/18, від 06 лютого 2025 року у справі № 380/6777/24.

Ухвалою суду від 14 жовтня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 520/33405/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пунктів 1, 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а прохання позивача розглянути справу з урахуванням частини 2 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України відхилено, оскільки предмет спору не належить до категорій, визначених частиною 1 цієї статті. Цією самою ухвалою у відповідача витребувано довідку про розмір нарахованої та виплаченої позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди помісячно за період з січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із зазначенням складових місячного грошового забезпечення, з яких її обчислено, розрахунки допомоги для оздоровлення за 2016 і 2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, особові картки грошового забезпечення позивача за 2016-2018 роки, документи про виконання рішень у справах № 520/24309/25 і № 520/28721/25.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 26 жовтня 2026 року, у якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація є механізмом підвищення належного до видачі грошового забезпечення і не є його складовою, не має характеру постійної виплати, як щомісячні додаткові винагороди, а тому підстав включати індексацію грошового забезпечення до спірних виплат немає. Вказав, що винагорода за постановою Кабінету Міністрів України № 889 військовослужбовцям Державної прикордонної служби України встановлена у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення, до складу якого за пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425, входять посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення. Повідомив, що винагороду виплачено позивачу в лютому 2016 року в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за січень 2016 року, у березні-квітні 2016 року - 32 відсотки, з травня 2016 року по лютий 2018 року - 60 відсотків місячного грошового забезпечення за попередній місяць, у березні 2018 року - 1 відсоток за лютий 2018 року; допомогу для оздоровлення у 2016-2017 роках виплачено в розмірі місячного грошового забезпечення, а матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2017 році - в розмірі посадового окладу. До відзиву додав особові картки грошового забезпечення позивача за 2017 і 2018 роки, довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення, довідку про перерахунок за рішенням у справі № 520/28721/25, розрахункові листи, платіжні інструкції та довідки банку.

27 жовтня 2026 року відповідач на виконання ухвали суду подав клопотання про долучення до матеріалів справи особової картки грошового забезпечення позивача за 2016 рік. Відповіді на відзив позивач не подав.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ). Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 02 серпня 2025 року № 716-ОС головного сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за підпунктом «б» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а наказом від 13 серпня 2025 року № 766-ОС з 13 серпня 2025 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Позивач є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_5 від 16 січня 2025 року).

Згідно з особовими картками грошового забезпечення позивача у 2016 році йому виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода з лютого по грудень 2016 року (від 761,05 грн до 2936,97 грн), у 2017 році - щомісячно від 2936,97 грн до 2943,81 грн, у 2018 році - у січні та лютому по 2943,81 грн і в березні 49,06 грн. Допомогу для оздоровлення за 2016 рік виплачено в лютому 2016 року в сумі 2479,20 грн, за 2017 рік - у серпні 2017 року в сумі 4894,95 грн. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік виплачено в сумі 645,00 грн, що дорівнює посадовому окладу позивача за 2017 рік (645,00 грн).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 520/24309/25, яке набрало законної сили 24 березня 2026 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - січень 2008 року та зобов`язано відповідача її нарахувати і виплатити; визнано протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року і з 01 січня 2024 року по 13 серпня 2025 року та поточної індексації за період з 01 серпня 2024 року по 31 грудня 2024 року і зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити відповідні суми.

На виконання цього судового рішення відповідач склав довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення позивача, за якою індексація за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року нарахована щомісячно в сумах від 2302,64 грн до 4258,75 грн, а загальна сума індексації, що належить до виплати, становить 431 383,33 грн. Зазначену суму з утриманням військового збору та компенсацією податку з доходів фізичних осіб у розмірі 409 814,16 грн перераховано позивачу 28 серпня 2026 року згідно з платіжною інструкцією від 27 серпня 2026 року № 10639.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/28721/25, яке набрало законної сили 24 вересня 2026 року, відповідача зобов`язано здійснити нарахування та виплату позивачу допомоги на оздоровлення за 2016 рік та за 2017 рік з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку цієї виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889, з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання цього рішення відповідач нарахував позивачу доплату допомоги для оздоровлення за 2016 рік у сумі 619,80 грн (25 відсотків), за 2017 рік - у сумі 2936,97 грн (60 відсотків) і доплату винагороди за лютий 2018 року в сумі 2894,75 грн, а всього 6451,52 грн, і 16 жовтня 2026 року перерахував позивачу 6128,94 грн згідно з платіжною інструкцією № 12704.

23 вересня 2026 року представник позивача звернувся до відповідача із запитом про нарахування та виплату позивачу недоплачених щомісячної додаткової грошової винагороди за період з січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, допомоги для оздоровлення за 2016-2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації, виплаченої на виконання рішення у справі № 520/24309/25. Листом від 30 вересня 2026 року № 09/ЗПІ-45/44 відповідач повідомив, що рішення у справі № 520/24309/25 виконано у повному обсязі, а в його резолютивній частині відсутні дані щодо включення індексації грошового забезпечення в розрахунок винагороди, допомоги для оздоровлення і матеріальної допомоги, тому підстави для нарахування відсутні.

Доказів перерахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення у справі № 520/24309/25, матеріали справи не містять, і відповідач не стверджує, що такий перерахунок проводив.

Стверджуючи про протиправність бездіяльності НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обчисленні зазначених виплат, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 3 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з пунктом 3 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Сторони не заперечують, що постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 військовослужбовцям Державної прикордонної служби України встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, розмір якої визначається у відсотках місячного грошового забезпечення, а допомога для оздоровлення виплачується військовослужбовцям один раз на рік у розмірі місячного грошового забезпечення. Саме так ці виплати і були обчислені позивачу, що підтверджується особовими картками грошового забезпечення та відзивом.

Отже, і щомісячна додаткова грошова винагорода, і допомога для оздоровлення є похідними від розміру місячного грошового забезпечення, на яке має право військовослужбовець.

Щодо віднесення індексації до складу грошового забезпечення суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 30 квітня 2021 року у справі № 620/561/20, предметом розгляду в якій було, зокрема, неврахування індексації грошового забезпечення при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні: «Суд виходить з того, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення. Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні».

У цій самій постанові Верховний Суд зазначив, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням у справі № 520/24309/25, ухваленим між тими самими сторонами, встановлено, що позивач мав право на індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, яку відповідач протиправно не нарахував і не виплатив. Отже, індексація за ці місяці була складовою грошового забезпечення, яке належало позивачу у відповідних місяцях служби, а судове рішення лише підтвердило це право і зобов`язало відповідача виплатити недоотримане.

Відтак при обчисленні щомісячної додаткової грошової винагороди за період з січня 2016 року по 28 лютого 2018 року і допомоги для оздоровлення за 2016 і 2017 роки відповідач мав враховувати у складі місячного грошового забезпечення індексацію, належну позивачу за відповідний місяць, у тому числі виплачену на виконання рішення у справі № 520/24309/25, а при обчисленні допомоги для оздоровлення - також щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, визначеному з урахуванням такої індексації. Нарахування цих виплат без урахування індексації є протиправним.

Доводи відзиву про те, що індексація є лише механізмом підвищення грошового забезпечення, не є його складовою і не має постійного характеру, суд відхиляє. Частина 3 статті 9 Закону № 2011-XII прямо передбачає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону, а Верховний Суд у наведеній постанові виходив саме з правової природи індексації як невід`ємної складової частини грошового забезпечення, яка має систематичний (щомісячний) характер. Те, що перелік складових місячного грошового забезпечення у відомчій інструкції, на яку посилається відповідач, індексацію окремо не називає, наведеного висновку не спростовує, оскільки підзаконний акт не може звужувати поняття грошового забезпечення, визначене законом.

Не ґрунтується на законі й довід листа відповідача від 30 вересня 2026 року № 09/ЗПІ-45/44 про те, що резолютивна частина рішення у справі № 520/24309/25 не містить вказівки на включення індексації до розрахунку винагороди та допомог. Предметом тієї справи була індексація грошового забезпечення, а не похідні від нього виплати; право на перерахунок цих виплат є самостійним і реалізується позивачем у цій справі.

Те, що рішенням у справі № 520/28721/25 відповідача вже зобов`язано перерахувати допомогу для оздоровлення за 2016 і 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, не виключає задоволення вимог у цій справі, оскільки предметом тієї справи не було врахування індексації грошового забезпечення ні в складі місячного грошового забезпечення, ні в розмірі самої винагороди. Сума, виплачена на виконання рішення у справі № 520/28721/25, підлягає врахуванню як раніше виплачена.

Щодо вимог про перерахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік суд зазначає таке.

Обидві сторони вказують, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається військовослужбовцям за рішенням начальника (командира) у межах фонду грошового забезпечення один раз на рік у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Тобто місячне грошове забезпечення визначає лише граничний розмір цієї допомоги, а конкретний її розмір встановлюється рішенням начальника (командира).

Матеріальну допомогу за 2017 рік позивачу виплачено в сумі 645,00 грн, тобто в розмірі посадового окладу, а не в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір цієї допомоги від місячного грошового забезпечення не обчислювався, а тому врахування в його складі індексації або винагороди на розмір виплаченої допомоги не впливає. Рішення про розмір матеріальної допомоги позивач у цій справі не оскаржує, а визначення її розміру в межах граничного належить до повноважень начальника (командира) відповідача, які суд не може перебирати на себе. Відтак у задоволенні позовних вимог щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік належить відмовити.

Вимога про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб є похідною від вимоги про перерахунок. Відповідач у відзиві цю вимогу окремо не заперечував, а сам, виплачуючи позивачу після звільнення суми на виконання рішень у справах № 520/24309/25 і № 520/28721/25, нарахував йому компенсацію податку з доходів фізичних осіб, що підтверджується розрахунковими листами за серпень і жовтень 2026 року. Відтак ця вимога підлягає задоволенню разом з вимогами про перерахунок. Водночас ставка військового збору, що підлягає утриманню з належних позивачу сум, визначається податковим законодавством, чинним на момент їх нарахування, а не рішенням суду; з розрахункових листів за серпень і жовтень 2026 року вбачається, що з сум, виплачених позивачу на виконання рішень у справах № 520/24309/25 і № 520/28721/25, військовий збір утримано в розмірі 5 відсотків. Тому вимога про відрахування військового збору саме в розмірі 1,5 відсотка задоволенню не підлягає.

Конкретні суми, що підлягають доплаті, визначаються відповідачем самостійно під час виконання цього рішення з урахуванням індексації, належної позивачу за відповідні місяці, та раніше виплачених позивачу сум, у тому числі сум, виплачених на виконання інших судових рішень.

Щодо заяви позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення суд зазначає, що відповідно до абзацу першого частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, встановлення такого обов`язку у цій категорії справ є правом, а не обов`язком суду. Позивач не навів обставин, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання судових рішень, а матеріали справи підтверджують, що попередні рішення у справах № 520/24309/25 і № 520/28721/25 відповідачем виконані. За таких обставин підстав для задоволення цієї заяви суд не вбачає.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач правомірності нарахування позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди і допомоги для оздоровлення без урахування індексації грошового забезпечення не довів.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пунктів 1, 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 78, 90, 139, 241-246, 255, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», за період з січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 520/24309/25.

Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», за період з січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 520/24309/25, з утриманням військового збору, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) допомоги для оздоровлення за 2016 і 2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року, нарахованої та виплаченої на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 520/24309/25, а також щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, обчисленої з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення зазначеної індексації.

Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену допомогу для оздоровлення за 2016 і 2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року, нарахованої та виплаченої на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 520/24309/25, а також щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, обчисленої з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення зазначеної індексації, з утриманням військового збору, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 13 листопада 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
14.10.2026 Ухвала № 140590605 Харківський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 34390710. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг