Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
13 листопада 2026 року № 520/34133/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/34133/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з обмеженням максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність);
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснення виплати пенсії ОСОБА_1 призначеної відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» без обмеження пенсії максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) та без обмеження в індексації із розрахунку щомісячного розміру пенсії 33141,91 грн з 01.03.2026, з урахуванням раніше виплачених сум.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, розмір якої визначено за статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, - 33141,91 гривні з 01 березня 2026 року, проте до виплати відповідач визначив 25950,00 гривні, застосувавши обмеження максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Крім того, відповідач зменшив розмір пенсії на суми обмежень в індексації з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року і з 01 березня 2026 року, застосувавши їх уже після визначення гарантованого мінімального розміру пенсії шахтаря. На переконання позивача, ні обмеження максимальним розміром, ні обмеження в індексації до пенсії, мінімальний розмір якої гарантовано статтею 8 цього Закону, застосовуватися не можуть. Про застосування обмежень позивач дізнався з листа відповідача від 12 жовтня 2026 року.
Ухвалою суду від 22 жовтня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 520/34133/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено позивачу цей строк. Цією самою ухвалою у відповідача витребувано пенсійну справу позивача; рішення про призначення пенсії та про всі перерахунки пенсії за період з 01 березня 2023 року; розрахунок розміру пенсії станом на 01 березня 2026 року із зазначенням усіх складових розміру пенсії, нарахованого розміру пенсії, розміру пенсії, що підлягав виплаті, та нормативної підстави застосування обмеження максимальним розміром; відомості про проведення індексації пенсії з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 березня 2026 року із зазначенням сум, на які розмір пенсії було зменшено при кожній індексації, та нормативної підстави такого зменшення; копію звернення позивача від 02 жовтня 2026 року та матеріали його розгляду.
Відзив на позовну заяву відповідач не подав, витребуваних судом доказів не надав, про неможливість їх подання суд не повідомляв.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). За частиною 6 статті 162 цього Кодексу у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) і обчисленої з урахуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року № 345-VI (далі - Закон № 345-VI) у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV.
Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11 березня 2026 року № 914270169551 про перерахунок пенсії з 01 березня 2026 року (вид перерахунку - індексація заробітку) страховий стаж позивача становить 45 років 10 місяців 20 днів, у тому числі робота за списком № 1 - 19 років 4 місяці 18 днів; середньомісячний заробіток - 41427,39 гривні; розмір пенсії за віком за статтею 27 Закону № 1058-IV - 18987,42 гривні; доплата за понаднормовий стаж - 259,50 гривні; загальний розмір пенсії - 19246,92 гривні; доплата до пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» - 13894,99 гривні; сума пенсії за цим Законом (80 відсотків від 41427,39 гривні) - 33141,91 гривні.
У цьому самому рішенні зазначено обмеження в індексації з 01 березня 2023 року у сумі -2542,11 гривні, з 01 березня 2024 року - -455,00 гривні, з 01 березня 2025 року - -1549,26 гривні та з 01 березня 2026 року - -982,30 гривні, розмір пенсії з надбавками - 27613,24 гривні, а максимальний розмір пенсії - 25950,00 гривні.
Листом від 12 жовтня 2026 року № 57042-50231/Л-02/8-0500/26, наданим на звернення позивача від 02 жовтня 2026 року, зареєстроване за вхідним номером 50231/Л-0500-26, відповідач повідомив, що розмір збільшення пенсії в результаті перерахунку з 01 березня 2023 року відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 не може перевищувати 1500,00 гривні, а з 01 березня 2026 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 - 2595,00 гривні; що різниця між розміром підвищення пенсії позивача внаслідок перерахунків з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року і з 01 березня 2026 року та граничним розміром збільшення фіксується мінусовим значенням як обмеження в індексації і при подальших перерахунках не переглядається; що розмір пенсії з 01 березня 2026 року склав 27613,24 гривні, а до виплати визначено 25950,00 гривні у зв`язку з обмеженням максимальним розміром.
Арифметична правильність наведених у рішенні від 11 березня 2026 року обчислень сторонами не оспорюється і судом перевірена: 19246,92 + 13894,99 = 33141,91 гривні, що становить 80 відсотків від 41427,39 гривні; 33141,91 - 2542,11 - 455,00 - 1549,26 - 982,30 = 27613,24 гривні; десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, у 2026 році становлять 25950,00 гривні (10 х 2595,00 гривні).
Отже, з 01 березня 2026 року пенсія позивача, розмір якої відповідно до статті 8 Закону № 345-VI визначено самим відповідачем у сумі 33141,91 гривні, спершу зменшувалася на суми обмежень в індексації до 27613,24 гривні, а потім обмежувалася максимальним розміром пенсії до 25950,00 гривні. Спір між сторонами має виключно правовий характер і полягає в тому, чи могли ці обмеження застосовуватися до пенсії, розмір якої визначено за статтею 8 Закону № 345-VI.
Стверджуючи про протиправність дій відповідача щодо обмеження розміру пенсії, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пенсію позивачу призначено за Законом № 1058-IV - за віком на пільгових умовах. Статтею 27 Закону № 1058-IV визначено розмір пенсії за віком, і частиною третьою цієї статті встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI також визначено, що максимальний розмір пенсії, призначеної, зокрема, відповідно до Закону № 1058-IV, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Закон № 1058-IV прямо названий у переліку, на який поширюється це обмеження.
Статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року № 345-VI установлено мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1, незалежно від місця останньої роботи - у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Абзацом третім частини першої статті 28 Закону № 1058-IV передбачено, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, а згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон № 345-VI, який набрав чинності 16 вересня 2008 року, згідно з його преамбулою спрямований на підвищення престижності шахтарської праці та надання додаткових гарантій шахтарям. Статтею 1 цього Закону визначено, що його дія поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за списком № 1. Частиною третьою статті 10 Закону № 345-VI передбачено, що закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання ним чинності, до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2025 року у справі № 520/9629/24 зазначив, що статтею 8 Закону № 345-VI передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію для шахтарів, які працювали на підземних роботах. Зміст цієї гарантії полягає в тому, що пенсія шахтаря, яка обчислюється за Законом № 1058-IV, не може бути меншою за 80 відсотків заробітної плати (доходу), з якої обчислюється пенсія, і меншою за три прожиткові мінімуми, установлені для осіб, які втратили працездатність.
Отже, розмір пенсії, визначений відповідно до статті 8 Закону № 345-VI, є гарантованим законом мінімальним розміром пенсії шахтаря. Застосування до такої пенсії обмеження максимальним розміром, внаслідок якого пенсія фактично виплачується в сумі, меншій за 80 відсотків заробітної плати, з якої вона обчислюється, позбавляє цю гарантію змісту: закон гарантує шахтарю мінімальний розмір пенсії, а виплата здійснюється в розмірі, нижчому за цей мінімум. Законом не передбачено можливості зменшення гарантованого статтею 8 Закону № 345-VI мінімального розміру пенсії шахтаря.
Верховний Суд у постанові від 26 серпня 2025 року у справі № 360/948/24, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову шахтаря, зазначив: «За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо протиправності дій відповідача та постановив рішення про задоволення позовних вимог. Покликання відповідача, в обґрунтування своїх доводів, на правомірність дій щодо обмеження індексації пенсії під час її перерахунку, є безпідставним, оскільки таке не спростовує висновки суду першої інстанції щодо зменшення встановленого законом мінімального розміру пенсії».
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. Співіснування в законодавстві норми, яка гарантує шахтарю мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків заробітної плати, і норми про максимальний розмір пенсії, застосування якої зменшує пенсію нижче цього мінімуму, утворює саме таку колізію, яка має вирішуватися на користь пенсіонера.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач має понад 15 років стажу на підземних роботах за списком № 1, що зафіксовано в рішенні відповідача від 11 березня 2026 року № 914270169551, а отже належить до кола осіб, на яких поширюється гарантія статті 8 Закону № 345-VI та абзацу третього частини першої статті 28 Закону № 1058-IV. Розмір його пенсії відповідно до цих норм визначено самим відповідачем у сумі 33141,91 гривні з 01 березня 2026 року, тоді як до виплати з цієї дати призначено 25950,00 гривні, тобто із застосуванням обмеження максимальним розміром пенсії.
За таких обставин дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виплати позивачу пенсії, розмір якої визначено відповідно до статті 8 Закону № 345-VI, з обмеженням максимальним розміром пенсії не відповідають вимогам закону та є протиправними.
Частиною 2 статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Водночас з рішення від 11 березня 2026 року № 914270169551 убачається, що суми обмежень в індексації відповідач віднімав не від показника середньої заробітної плати і не від розміру пенсії за віком, обчисленого за статтею 27 Закону № 1058-IV, а від суми пенсії, вже визначеної відповідно до статті 8 Закону № 345-VI у розмірі 80 відсотків заробітної плати, з якої обчислюється пенсія. Внаслідок цього розмір пенсії позивача з надбавками (27613,24 гривні) визначено меншим за мінімальний розмір пенсії, встановлений абзацом третім частини першої статті 28 Закону № 1058-IV і статтею 8 Закону № 345-VI (33141,91 гривні). Граничний розмір збільшення пенсії встановлено постановами Кабінету Міністрів України, тобто підзаконними актами, які не можуть зменшувати мінімальний розмір пенсії шахтаря, гарантований законом. Отже, застосування відповідачем до пенсії позивача обмежень в індексації з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року і з 01 березня 2026 року у спосіб, що призводить до виплати пенсії в розмірі, нижчому за гарантований законом мінімум, також не відповідає вимогам закону. Тобто відповідачем обмежено саме гарантований статтею 8 Закону № 345-VI розмір пенсії, що не є тотожним обмеженню максимального розміру індексації на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрів України.
Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав і правомірності своїх дій щодо обмеження розміру пенсії позивача не довів.
Позовні вимоги про зобов`язання здійснити виплату пенсії заявлено з 01 березня 2026 року, і суд вирішує спір у межах цих вимог.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України). Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.
Керуючись статтями 77, 139, 162, 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) щодо виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії, розмір якої визначено відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з обмеженням максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність).
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 березня 2026 року виплату пенсії у розмірі, визначеному відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без обмеження максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) та без застосування обмежень в індексації з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року і з 01 березня 2026 року, виходячи з розміру пенсії 33141,91 гривні, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.
Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 13 листопада 2026 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Смагар С.В.