Судові рішення

Ухвала № 141480504 у справі № 520/35587/26 від 13.11.2026

Ухвала від 13.11.2026 в адміністративній справі № 520/35587/26 (категорія «Перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України»). Суд: Харківський окружний адміністративний суд, суддя Смагар С.В.

Справа№ 520/35587/26
СудХарківський окружний адміністративний суд
СуддяСмагар С.В.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяПеребуванням іноземців та осіб без громадянства на території України
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141480504

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

з питання забезпечення адміністративного позову

13 листопада 2026 року № 520/35587/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., ознайомившись із заявою представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі № 520/35587/26 за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (адреса 61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 24, ЄДРПОУ 37764460) про визнання протиправною та скасування постанови,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Головне управління Національної поліції у м. Києві (адреса 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15, ЄДРПОУ 40108583),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 28 жовтня 2025 року № 630111[телефон приховано] про заборону в`їзду в Україну громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) строком на три роки.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2026 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк 5 днів з дня отримання ухвали для усунення недоліку позовної заяви шляхом доплати судового збору в розмірі 0,96 грн та надання суду документа про доплату судового збору.

30 жовтня 2026 року, у встановлений судом строк, на виконання вимог зазначеної ухвали до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано квитанцію про сплату від 30 жовтня 2026 року № 9256-9469-0317-2009, згідно з якою доплачено судовий збір у розмірі 0,96 грн. З урахуванням раніше сплаченого судового збору в розмірі 1064,00 грн (квитанція від 28 жовтня 2026 року № 7995-7618-8560-9542) загальний розмір сплаченого судового збору становить 1064,96 грн.

Ухвалою від 11 листопада 2026 року суд відкрив провадження в адміністративній справі № 520/35587/26. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

12 листопада 2026 року від представника позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії постанови Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 28 жовтня 2025 року № 630111[телефон приховано] про заборону в`їзду в Україну громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) строком на три роки - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

В обгрунтування заяви представник позивача посилається на те, що позивач є громадянином Республіки Азербайджан, однак його постійне приватне та сімейне життя безпосередньо та нерозривно пов`язане з Україною. З 26 грудня 2020 року позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою України ОСОБА_3 (актовий запис № 4137). Подружжя виховує спільно малолітню дитину - громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сім`я проживає разом за адресою: АДРЕСА_1 . Наявність чинної постанови про заборону в`їзду в Україну створює реальну та очевидну небезпеку того, що позивача у будь-який момент може бути позбавлено можливості перебувати поруч із сім`єю, піклуватися про малолітню дитину та дружину - громадян України, або у разі виїзду за межі України позивач не зможе повернутися до свого постійного місця проживання та родини протягом трьох років. Таке обмеження є безпосереднім втручанням у право на повагу до приватного і сімейного життя, гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 32 Конституції України. Якщо дію оскаржуваної постанови не зупинити на час розгляду справи в суді, існує високий ризик примусового повернення або унеможливлення перетину кордону Позивачем, що призведе до розриву сімейних зв`язків та заподіяння істотної моральної і психологічної шкоди малолітній дитині. Відновлення цих прав у разі задоволення позову без вжиття заходів забезпечення потребуватиме значних зусиль, часу та витрат. Формальною підставою для прийняття оскаржуваної постанови слугувало подання УМП ГУНП у м. Києві від 24.10.2025 через нібито наявність невиконаних адміністративних стягнень у сфері безпеки дорожнього руху та твердження про загрозу нацбезпеці чи громадському порядку. Однак, майнові зобов`язання (штрафи) повністю виконані: Усі штрафи у сферах безпеки дорожнього руху та витрати виконавчого провадження сплачені Позивачем у повному обсязі ще 11.11.2025 року (квитанції АТ КБ «ПриватБанк» № 939-7441-9989 0798 на суму 3 940,00 грн та № 9196-7443-2939-4369 на суму 913,30 грн). Відсутність будь-якої заборгованості підтверджується Витягами з ЄРБ та АСВП. Позивач позитивно характеризується за місцем проживання Солоницівською селищною радою, не вчиняв злочинів, а сам факт притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР (які до того ж повністю сплачені) не може свідчити про наявність загрози національній безпеці чи громадському порядку. Застосування 3-річної заборони в`їзду без урахування наявності дружини та малолітнього сина, громадян України, порушує принцип пропорційності (ч. 2 ст. 2 КАС України) та справедливого балансу між інтересами держави та правами людини.

Представник позивача наполягає на тому, що судом повинні бути застосовані норми ч. 2 ст. 150 КАС України, відповідно до яких забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: - існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; - наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності; а таокж норми п. 1 ч. 1 ст. 151 КАС України, відповідно до яких позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або правового акта індивідуальної дії.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Види забезпечення позову визначені статтею 151 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відтак, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 ст. 150 КАС України.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 надано роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч.2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів правовідносин. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Проте суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Верховний Суд у постановах від 30.08.2022 у справі №640/16613/21, від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.03.2021 №420/4037/20, від 14.07.2021 у справі №300/2540/19, від 06.10.2021 у справі №640/424/21, від 20.07.2022 у справі № 640/16623/19 зазначив, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Наведені у заяві про забезпечення позову обґрунтування представника позивача не свідчать про існування обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме: не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може дійсно істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів саме позивача, за захистом яких він звернувся. Позивач відповідно до тверджень представника позивача у заяві фактично проживає у Харківській області із сім`єю, отже наявність спірної постанови відповідача про заборону в`їзду в Україну, не може спричинити розрив сімейних відносин позивача на час судового розгляду справи.

Сам по собі факт прийняття відповідачем спірного рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Також необхідно наголосити, що чинне законодавство передбачає захист саме порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав осіб, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

Суд вважає за необхідне зазначити, що застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей (обставин) та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте суд діє на підставі доказів та фактів, наданих заявником. Окрім цього, під час розгляду справи можуть змінитися певні обставини, які суттєво впливають на становище заявника чи можливість виконання рішення суду.

Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечною обставиною для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Сама можливість настання негативних наслідків чи порушення прав позивача в майбутньому не може визнаватись достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи, що заявником не доведено наявності підстав, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі № 520/35587/26 за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (адреса 61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 24, ЄДРПОУ 37764460) про визнання протиправною та скасування постанови.

2. Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суд повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

3. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

4. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Смагар С.В.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
11.11.2026 Ухвала № 141403006 Харківський окружний адміністративний суд
30.10.2026 Ухвала № 141073343 Харківський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 37764460. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг