Судові рішення

Рішення № 141480508 у справі № 520/16501/26 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 в адміністративній справі № 520/16501/26 (категорія «Податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки»). Суд: Харківський окружний адміністративний суд, суддя Супрун Ю.О.

Справа№ 520/16501/26
СудХарківський окружний адміністративний суд
СуддяСупрун Ю.О.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяПодатку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141480508

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

13 листопада 2026 року Справа № 520/16501/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Щербань Анна Сергіївна, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.07.2024 №2281149-2413-2001-UA6304001[телефон приховано] за 2021 рік на суму 70284,00грн., від 15.07.2024р. №2281138-2413-2001-UA6304001[телефон приховано] за 2022 рік на суму 12690,17грн., від 29.06.2024р. №1696750-2413-2001-UA6304001[телефон приховано] за 2023 рік на суму 78483,80грн., від 04.07.2025 №1495010-2413-2014 за 2024 рік на суму 83169,40грн. щодо нерухомого майна по АДРЕСА_2 ;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.07.2024 №2281148-2413-2001-UA6304001[телефон приховано] за 2021 рік на суму 4807,50грн., від 15.07.2024р. №2281137-2413-2001-UA6304001[телефон приховано] за 2022 рік на суму 868.02грн., від 29.06.2024р. № 1696655-2413-2001-UA6304001[телефон приховано] за 2023 рік на суму 5368,37грн., від 04.07.2025 №1495008-2413-2014 за 2024 рік на суму 5688,88 грн. щодо нерухомого майна по АДРЕСА_3 ;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.07.2024р. №2281139-2413-2001-UA6304001[телефон приховано] за 2022 рік 563,19грн., від 29.06.2024р. № 1696616-2413-2001-UA6304001[телефон приховано] за 2023 рік на суму 3483,13грн. щодо нерухомого майна по АДРЕСА_4 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 у межах справи №520/16501/26 залишено вимоги:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.07.2024 №2281149-2413-2001-UA6304001[телефон приховано] за 2021 рік на суму 70284,00грн., від 15.07.2024р. №2281138-2413-2001-UA6304001[телефон приховано] за 2022 рік на суму 12690,17грн., від 29.06.2024р. №1696750-2413-2001-UA6304001[телефон приховано] за 2023 рік на суму 78483,80грн., від 04.07.2025 №1495010-2413-2014 за 2024 рік на суму 83169,40грн. щодо нерухомого майна по АДРЕСА_2 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 по справі №520/16501/26, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09.07.2026, провадження по справі № 520/16501/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.06.2024р. №1696750-2413-2001-UA6304001[телефон приховано] за 2023 рік на суму 78483,80грн., від 04.07.2025 №1495010-2413-2014 за 2024 рік на суму 83169,40 грн. закрито.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 15.07.2024 №2281149-2413-2001-UA6304001[телефон приховано] за 2021 рік на суму 70284,00 грн., від 15.07.2024 №2281138-2413-2001- UA6304001[телефон приховано] за 2022 рік на суму 12690,17грн. є незаконними та підлягають скасуванню судом, оскільки належне позивачу нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (промислові будівлі, що складають об`єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_2 , а саме: виробничий будинок, (літ. К), виробничий будинок, (літ. Л); виробничий будинок, (літ. М), виробничий будинок (літ. В -1), підлягає звільненню від оподаткування відповідно до положень п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

В зв`язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано.

Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді у відпустці.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що згідно з інформацією з реєстру прав власності на нерухоме майно у власності гр. ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) з 20.08.2007 перебуває 1/8 частина нежитлового об`єкта загальною площею 2342,8 кв.м, що складається із котельної (літ."В") площею 100,6 кв.м, склада (літ."К") площею 404,0 кв.м, склада (літ."Л") площею 465,0 кв.м, склада (літ."М") площею 690,8 кв.м, навісу (літ."Н") площею 682,4 кв.м, частини паркану (№1). Площа паркану до реєстру прав власності не внесена. Зазначені в позовній заяві виробничий будинок, (літ. К) заг. площа 415,0 кв.м; виробничий будинок, (літ. Л) заг. площа 469,5 кв.м; виробничий будинок, (літ. М), заг. площа 690, 8 кв.м; - виробничий будинок (літ. В -1), заг. площа 100,6 кв.м. до реєстру речових прав не внесені, тобто не зареєстровані належним чином. Таким чином станом на поточну дату до складу нежитлового об`єкта загальною площею 2342,8 кв.м, входять: котельня (літ."В") площею 100,6 кв.м, склад (літ."К") площею 404,0 кв.м, склад (літ."Л") площею 465,0 кв.м, склад (літ."М") площею 690,8 кв.м, навіс (літ."Н") площею 682,4 кв.м., а не виробничі будинки як зазначено у позовній заяві. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно нежитловий об`єкт розташований за адресою АДРЕСА_2 не віднесено до групи «Промислові та складські будівлі» (код 125). Також відповідно до поданих податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2021, 2023, 2024 ФОП ОСОБА_1 отримувались доходи за видами діяльності 49.41, 52.24, 68.20 які не належать до секцій B-F КВЕД ДК 009:2010. За 2022 рік податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця до ГУ ДПС не подавалась. Вид діяльності 23.61 «виготовлення виробiв iз бетону для будiвництва» було внесено до реєстраційних даних як основний лише з 27.02.2024.

Представником позивача через систему "Електронний суд" подано відповідь на відзив, у якому стороною позивача надано оцінку позиції відповідача та підтримано правову позицію, викладену в позовній заяві.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 21.02.2001, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Харківвькій області, видами економічної діяльності є 23.61 виготовлення виробів із бетону для будівництва (основний); 47.51 роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах; 17.22 виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 52.24 транспортне оброблення вантажів, що підтверджується відомостями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.03.2025.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно позивачу належить 1/8 частина нежитлового об`єкту, який знаходить за адресою: АДРЕСА_2 .

За адресою: АДРЕСА_2 позивачу на праві власності належать наступні будівлі:

- виробничий будинок, (літ. Л) заг. площа 469,5 кв.м., що підтверджено технічним паспортом від 25.12.2023 за інвентарною справою 1241/2-23;

- виробничий будинок, (літ. К) заг. площа 415,0 кв.м, що підтверджено технічним паспортом від 25.12.2023 за інвентарною справою 1241/1-23;

- виробничий будинок, (літ. М), заг. площа 690, 8 кв.м., що підтверджено технічним паспортом від 25.12.2023 за інвентарною справою 1241/3-23;

- виробничий будинок (літ. В -1), заг. площа 100,6 кв.м. , що підтверджено технічним паспортом від 25.12.2023 за інвентарною справою 1241-23.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС в Харківській області винесені наступні податкові повідомлення-рішення форми «Ф»: від 15.07.2024 №2281149-2413-2001-UA6304001[телефон приховано], яким визначено суму податкового зобов`язання за 2021 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 70284,00 грн.; 15.07.2024 №2281138-2413-2001-UA6304001[телефон приховано], яким визначено суму податкового зобов`язання за 2022 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 12690,17 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Згідно з пунктом 10.1 статті 10 ПК України, до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 ПК України).

Відповідно до статті 265 ПК України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.2.1 пунктів 266.1, 266.2 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпункт 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що об`єктами нежитлової нерухомості є будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Приписи підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України у взаємозв`язку з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України дають підстави для висновку, що до об`єктів нежитлової нерухомості як об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належать саме будівлі та їх складові частини.

Із змісту наведених норм також слідує, що виникнення у платника податків обов`язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, законодавець пов`язує із володінням таким платником на праві власності тим нерухомим майном, яке визначене податковим законом як об`єкт оподаткування.

Як передбачено у пункті 30.1 статті 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Згідно з пунктом 30.2 статті 30 ПК України, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.2.2 «є» пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, чинній до 22 травня 2020 року), не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд.

Так, 23 травня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX (далі по тексту - Закон № 466).

У зв`язку з цим підпункт 266.2.2 «є» пункту 266.2 статті 266 ПК України викладений у редакції, відповідно до якої не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

У 2024 році до цієї норм також внесені зміни, згідно з якими не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відтак, за правилами підпункту 266.2.2 "є" пункту 266.2 статті 266 ПК України, підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Окрім того, застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті 266.2.2 "є" пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі.

Також, сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості, не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

У постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17 Верховний Суд вказав, що сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Верховний Суд у постанові від 16 січня 2025 року у справі № 500/4582/22 зазначив, що, обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, в яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Отже, у наведеному контексті необхідною умовою для цілей підтвердження права на неоподаткування об`єкта нерухомості податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як і до, так і після набрання чинності Законом № 466, є встановлення використання такого об`єкта в господарській промисловій діяльності.

Водночас, застосування підпункту 266.2.2 «є» пункту 266.2 статті 266 ПК України після набрання чинності Законом № 466 передбачає наявність двох умов, перша з яких об`єкт нерухомості (будівля промисловості) віднесений до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) відповідного Класифікатора будівель і споруд та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, чинного до 01.01.2024, будівлі промисловості (цей клас включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

Таким чином, до будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Наказом Міністерства економіки України від 16 травня 2023 року № 3573 затверджений та набрав чинності з 01.01.2024 Національний класифікатор НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд», який розроблено на заміну ДК 018 2000 та гармонізовано з Класифікацією типів споруд Євростату (Classification of Types of Constructions СС, 1998). У НК 018:2023 здійснено адаптацію категорій до норм чинного законодавства у сфері містобудування.

Згідно з Національним класифікатором НК 018:2023, до підрозділу 12 «Нежитлові будівлі» групи 125 «Промислові та складські будівлі» класу 1251 належать Промислові будівлі. Цей клас включає: - будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні тощо. Клас 1252 «Резервуари, силоси та склади» включає: - резервуари та ємності; - резервуари для нафти та газу; - силоси для зерна, цементу та інших сухих продуктів; - холодильники та спеціальні склади. Цей клас включає також: - складські майданчики.

Відповідно до наявних матеріалів справи ОСОБА_1 є власником наступних нежитлових прищень: виробничий будинок, (літ. Л), виробничий будинок, (літ. К), виробничий будинок, (літ. М), виробничий будинок (літ. В -1), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Ведення даного Класифікатора здійснює Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві Міністерства розвитку громад та територій України.

За наявними матеріалами справи Позивач звернувся до ДП «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві» з запитом на складання експертного висновку щодо вірності здійсненої фізичною особою ОСОБА_1 класифікації об`єктів нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за національним класифікатором будівель і споруд НК 018:2023 та за державним класифікатором ДК 018:2000.

Відповідно до Експертного висновку AC4 № 2529405 від 21 жовтня 2025 року будівлі, які входять до об`єкту нерухомого майна, що розташований за адресою Харківська обл., Ізюмський (Балаклійський) р-н, м. Балаклія, вул. Геологічна, 10-А класифікуються за кодом 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості» (адже використовуються для виробництва промислової продукції шлакоблоку та мінерального порошку для будівництва, а також як виробничі склади).

Що стосується визначення підприємств промисловими, то такими вважаються підприємства, які відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530, відносяться до секцій: B "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів"; C "Переробна промисловість", зокрема, виробництво харчових продуктів, напоїв, тютюнових виробів, текстильне виробництво, виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів, виробництво паперу та паперових виробів, поліграфічна діяльність, тиражування записаної інформації, виробництво олії та тваринних жирів тощо; D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря"; E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами"; F "Будівництво".

Як встановлено судом, основним видом економічної діяльності позивача є 23.61 виготовлення виробів із бетону для будівництва.

Даний КВЕД відноситься до секції С «Переробна промисловість» за ДК 009:2010.

Крім того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.10.2015 позивач має відкритий КВЕД 17.22. Виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санiтарно- гiгiєнiчного призначення, який відноситься до Секції С «Переробна промисловість».

Також, має відкритий КВЕД 46.73 Оптова торгiвля деревиною, будiвельними матерiалами та санiтарно-технiчним обладнанням, що є безпосередньо пов`язаним з виготовлення виробiв iз бетону для будiвництва (КВЕД 23.61).

У пунктах 30-31 постанови від 18 листопада 2022 року по справі 580/1824/19

Касаційний адміністративний суд виклав такий правовий висновок:

Таким чином, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

За наведеного тлумачення положень ПК України, під час розгляду цієї справи в першу чергу підлягало встановленню, чи відносяться до будівель промисловості об`єкти нерухомості, що належать позивачу, та чи фактично використовував він їх у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво).

Вказана позиція суду підтримана постановою Верхового Суду від 18.11.2022 по справі 580/1824/19.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, де також зазначив, що встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Крім того, за наявними матеріалами справи судом встановлено, що позивач фактично використовує будівлі за адресою АДРЕСА_2 за призначенням для ведення своєї господарської діяльності, а саме здійснював виробництво шлакоблоку, використовував складські приміщення для зберігання сировини та готової продукції. Дана обставина підтверджується наступними документами:

- товарний чек №3/21 від 25 лютого 2021 року, виписаний ФОП ОСОБА_2 , що підтверджує закупівлю позивачем золошлаку;

- рахунок-фактура №58 б від 12.12.2021 виписаний ФОП ОСОБА_1 на оплату за шлакоблок;

- накладна №21 від 12.12.2021 на поставку 200шт. шлакоблоку виписана ФОП ОСОБА_1 ;

- рахунок-фактура №1 б від 07.02.2022 виписаний ФОП ОСОБА_1 на оплату за шлакоблок;

- накладна №1 від 07.02.2022 на поставку 200шт. шлакоблоку виписана ФОП ОСОБА_1 ;

- банківські квитанції про оплату за перевалку цементу в 2021 році від ТОВ «Укрбетонбуд»;

- банківські квитанції про оплату за зберігання вантажу в 2021 році від ТОВ «Укрбетонбуд»;

- банківська квитанція про оплату за послуги з перевалки цементу в 2022 році від ТОВ «Укрбетонбуд»;

- банківські квитанції за завантаження та розвантаження цементу, а також за перевалку цементу від ТОВ «Укрцемент» у 2023 році;

- банківські квитанції за послуги розвантаження та завантаження цементу у 2024 році від ТОВ «Цембуд Проект»;

- банківська квитанція за послуги розвантаження та завантаження цементу у 2025 році від ТОВ «Цембуд Проект».

Таким чином, об`єкти нерухомості (будівлі промисловості), що розташовані за адресою Харківська обл., Ізюмський (Балаклійський) р-н, м. Балаклія, вул. Геологічна, 10-А, які належать позивачу на праві власності, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) відповідного Класифікатора будівель і споруд, а основна діяльність позивача, як фізичної особи-підприємця, класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.

Відтак, враховуючи вищевикладене та з огляду на зміст норми частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено існування обставин, з якими ПК України пов`язує відсутність підстав вважати зазначене вище належне позивачу майно таким, що не є об`єктом оподаткування відповідно до положень підпункту 266.2.2 «є» пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, отже, і про відсутність у позивача права на звільнення від обов`язку щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту 266.2.2 «є» пункту 266.2 статті 266 ПК України.

З огляду на викладене, відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень форма «Ф»: від 15.07.2024 №2281149-2413-2001-UA6304001[телефон приховано], яким визначено суму податкового зобов`язання за 2021 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 70284,00 грн.; 15.07.2024 №2281138-2413-2001-UA6304001[телефон приховано], яким визначено суму податкового зобов`язання за 2022 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 12690,17 грн, у зв`язку з чим суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшла висновку, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, а тому такі є протиправними та такими, що належить скасувати.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повного задоволення позовних вимог.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Розподіл судових витрат в частині сплати судового здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Щодо заяви представника позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до поданих представником позивача доказів вбачається, що 21.05.2026 між ОСОБА_1 (Замовник) та Адвокатським об`єднанням "Сталеві адвокати" (Виконавець) укладено договір №21/05-26 про надання правової допомоги, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов`язок надання юридичних послуг Замовнику на умовах цього Договору. Юридичні послуги, які надаються Замовнику, можуть складатися з усних та письмових консультацій щодо правових питань, наданні висновків Виконавця як спеціаліста, адвокатському представництві Виконавцем та/або захисті на досудовому слідстві з усіма правами, наданими захиснику/представнику, у судових процесах у судах загальної юрисдикції, в тому числі, але не обмежуючись, у першій, апеляційній та касаційній інстанціях загальних, господарських та адміністративних судів, та також вчинення інших дій юридичного характеру.

Відповідно до Додатку №1 до Договору №21/05-26 про надання правової допомоги від 21.05.2026 сторони погодили вартість послуг з надання правової допомоги у розмірі 33000,00 грн..

Згідно акта виконаних робіт до Додатку №1 до Договору №21/05-26 про надання правової допомоги від 21.05.2026 виконавець надав, а Замовник прийняв зазначені нижче послуги відповідно до Додатку №1 до Договору №21/05-26 від 21.05.2026 на суму 33000,00 (тридцять три тисячі) гривень, а саме:

- підготовка, складання та подача до Харківського окружного адміністративного суду в інтересах Замовника позовної заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021-2024 роки щодо нерухомого майна по вул. Геологічна 10-А та вул. Вторчорметова, 5-Б в м. Балаклія, Харківської обл., а також за 2022-2023 роки щодо нерухомого майна по вул. Соборна, 66, м. Балаклія, Харківської обл.;

- юридичний супровід справи в суді першої інстанції, складання та подача заяв по суті прави, будь-яких процесуальних заяв чи клопотань (за необхідності), а також участь адвоката в судових засіданнях по справі (за необхідності).

Відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Суд враховує, що в даному випадку розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, а отже є визначеним.

Згідно з ч.ч.6,7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат слід враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову, враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Слід також враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Суд зауважує, що складність справи обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань.

З огляду на зміст спірних правовідносин та правове регулювання таких, зроблений представником позивача розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, пропорційності складності наданих послуг правовому супроводу справи в суді, суд вважає необґрунтованою заявлену до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу (33 000,00 грн.) та становить надмірний тягар для відповідача.

Разом з тим, стосовно розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, проаналізувавши зроблені представником позивача розрахунки, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн., які, на переконання суду, є достатніми та співмірними із часом витраченим адвокатом та обсягом наданих ним послуг.

Таким чином, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 2 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15.07.2024 №2281149-2413-2001-UA6304001[телефон приховано] за 2021 рік на суму 70284,00 грн. щодо нерухомого майна по АДРЕСА_2 .

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15.07.2024р. №2281138-2413-2001-UA6304001[телефон приховано] за 2022 рік на суму 12690,17 грн. щодо нерухомого майна по вул. Геологічна 10А, м. Балаклія, Харківська обл.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 663 (шістсот шістдесят три) гривні 79 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 13.11.2026, враховуючи час перебування судді у відпустці та з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Супрун Ю.О.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
08.09.2026 Ухвала № 139562513 Харківський окружний адміністративний суд
10.07.2026 Ухвала № 138128737 Харківський окружний адміністративний суд
09.07.2026 Ухвала № 138084632 Харківський окружний адміністративний суд
08.07.2026 Ухвала № 138050013 Харківський окружний адміністративний суд
08.07.2026 Ухвала № 138049996 Харківський окружний адміністративний суд
01.07.2026 Ухвала № 137866309 Харківський окружний адміністративний суд
22.06.2026 Ухвала № 137598505 Харківський окружний адміністративний суд
19.06.2026 Ухвала № 137552204 Харківський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 43983495. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг