Судові рішення

Рішення № 141480552 у справі № 560/11220/26 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 в адміністративній справі № 560/11220/26 (категорія «Військової служби»). Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд, суддя Козачок І.С.

Справа№ 560/11220/26
СудХмельницький окружний адміністративний суд
СуддяКозачок І.С.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяВійськової служби
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141480552

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 560/11220/26

РІШЕННЯ

іменем України

13 листопада 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор", в якому просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй грошову компенсацію за неотримане речове майно. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка проходила службу у відповідача з 01.04.2019 по 20.12.2024, за період служби речовим майном забезпечена не була, а тому має право на грошову компенсацію його вартості, яку відповідач їй не виплатив.

Відповідач подав відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позивачка із заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно до установи не зверталась. Крім того вважає, що підстав для виплати компенсації немає, оскільки позивачка звільнилась зі служби до завершення трирічного строку служби (без урахування періоду перебування у відпустці для догляду за дитиною).

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходила службу в Державній установі «Хмельницький слідчий ізолятор» з 01.04.2019 по 20.12.2024, що підтверджується довідками відповідача № 70, № 71 від 01.06.2026 (а.с. 8 зворот, 9).

У травні 2026 представник позивачки звернувся до відповідача з адвокатським запитом, у якому просив надати інформацію, зокрема, щодо забезпечення позивачки предметами речового майна. Прохання про виплату позивачці грошової компенсації за неотримане речове майно запит не містить.

У відповідь на запит відповідач оформив довідку від 01.06.2026, у якій зазначив, що позивачка речовим майном за період служби не забезпечувалася, а підстави для виплати грошової компенсації, на думку установи, відсутні, оскільки звільнення відбулось до спливу трирічного строку служби без урахування періоду відпустки для догляду за дитиною.

Матеріали справи не містять заяви позивачки про виплату їй грошової компенсації за неотримане речове майно, довідки про виплату грошової компенсації за формою додатка 7 до Порядку №578, будь-якого рішення відповідача, прийнятого за результатами розгляду такої заяви.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV (далі Закон № 2713-IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.

Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578 «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби» затверджено Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі Порядок №578; тут і далі - у редакції, чинній на день звільнення позивачки зі служби 20.12.2024), який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.

Пунктом 2 Порядку №578 визначено, що речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.

Відповідно до пункту 23 Порядку №578 грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви.

Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін`юстом за пропозицією державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» відповідно до їх закупівельної вартості.

За приписами пункту 27 Порядку №578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна. Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення).

Відповідно до пункту 60 Порядку №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.

Аналіз пунктів 23, 27, 60 Порядку №578 у їх системному зв`язку дає суду підстави для таких висновків.

По-перше, грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування виплачується виключно на підставі заяви особи (пункт 23 Порядку №578). Порядок №578 не містить норм, які б зобов`язували чи уповноважували установу здійснити таку виплату з власної ініціативи.

По-друге, пункт 27 Порядку №578 передбачає два альтернативні способи реалізації права звільненої особи щодо неотриманого речового майна: видачу майна в натурі або виплату грошової компенсації. Обидва способи застосовуються «за їх бажанням», тобто вибір між ними належить самій особі. Без волевиявлення особи відповідач не може визначити, в якій формі - майном чи грошима - має бути реалізоване її право, а отже, не може самостійно провести грошову виплату.

По-третє, пункт 60 Порядку №578 встановлює процедуру виплати: оформлення довідки за формою додатка 7, перший примірник якої є підставою для виплати коштів бухгалтерією. Оскільки за пунктом 23 Порядку №578 виплата здійснюється «згідно з пунктом 60» і «на підставі заяви», саме заява особи є підставою для оформлення такої довідки, відтак без заяви відповідач не має правових підстав розпочати цю процедуру.

Отже, заява особи є не формальністю, а юридичним фактом, з яким Порядок №578 пов`язує виникнення у установи обов`язку розглянути питання про виплату, визначити її розмір і провести її. До подання цієї заяви такий обов`язок у відповідача не виникає. Здійснення виплати без заяви особи суперечило б пункту 23 Порядку №578 та вимозі діяти лише у спосіб, визначений законодавством, тому невиплата компенсації за відсутності заяви не є протиправною бездіяльністю. У той же час, право на компенсацію зберігається за особою і після звільнення, однак реалізується шляхом подання відповідної заяви (рапорту) за місцем служби.

Належних доказів звернення позивачки до відповідача із заявою про виплату компенсації (копія заяви з відміткою про отримання, докази її направлення поштою чи засобами електронного зв`язку) матеріали справи не містять.

Водночас, суд оцінює звернення до суб`єкта владних повноважень за його змістом, а не за назвою. Тому суд перевірив також, чи може адвокатський запит, поданий у травні 2026, вважатись заявою в розумінні пункту 23 Порядку №578.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. Тобто за своєю правовою природою адвокатський запит є засобом отримання інформації, а не способом ініціювання адміністративної процедури виплати в інтересах клієнта. За своїм змістом запит представника позивачки мав саме інформаційний характер: він містив прохання надати відомості, зокрема, щодо забезпечення позивачки речовим майном. Запит не містив ні прохання про виплату грошової компенсації, ні вибору позивачки між отриманням речового майна в натурі та грошовою компенсацією, який вимагає пункт 27 Порядку №578.

Суд не виключає, що заяву про виплату компенсації може подати і представник особи за наявності належно підтверджених повноважень. Однак вирішальним є те, чи містить вона волевиявлення особи на отримання грошової компенсації. Оскільки такого волевиявлення запит не містив, він не може бути ототожнений із заявою, передбаченою пунктом 23 Порядку №578.

Суд окремо наголошує на тому, що на час розгляду справи відповідач не відмовляв позивачці у виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно: ні шляхом прийняття рішення про відмову, ні шляхом ухилення від розгляду поданої заяви.

Довідка від 01.06.2026 була оформлена у відповідь на адвокатський запит, тобто в порядку надання інформації, а не за результатами розгляду заяви по суті, в порядку, визначеному пунктами 23, 27, 60 Порядку №578. Питання про виплату компенсації перед відповідачем не ставилось, тому він його не розглядав.

Викладена у довідці думка установи про відсутність підстав для виплати є інформацією та правовим тлумаченням відповідача на дату її складення. Така довідка не є рішенням про відмову у виплаті, адже вона не встановлює, не змінює і не припиняє прав позивачки, не позбавляє її можливості звернутись із заявою та не звільняє відповідача від обов`язку розглянути заяву в установленому порядку. Доводи відповідача, викладені у відзиві, також не є відмовою у виплаті, оскільки відзив є процесуальним документом сторони у справі, а не рішенням суб`єкта владних повноважень.

Отже, на час звернення до суду та розгляду справи право позивачки на отримання грошової компенсації відповідачем не порушене, оскільки позивачка не ініціювала реалізацію цього права, відтак відповідач ще не приймав рішення, яким би це право було заперечене.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України). Обов`язковою умовою задоволення позову є встановлення судом факту порушення прав позивача відповідачем. За відсутності порушення позов задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише тоді, коли для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. У цій справі необхідної умови для виплати - заяви особи - не виконано, тому суд не має підстав зобов`язувати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію. Позовна заява не може замінити заяву, передбачену пунктом 23 Порядку №578, адже вона адресована суду, а не відповідачеві, і має процесуальну природу. Розгляд заяви, визначення належних до видачі предметів, періодів, за які виникло право на їх отримання, закупівельної вартості та розміру компенсації є повноваженням відповідача і суд не може перебирати на себе ці функції до того, як відповідач реалізував їх або неправомірно ухилився від їх реалізації.

Суд враховує, що відповідач у довідці від 01.06.2026 та у відзиві висловив позицію про відсутність підстав для виплати. Однак це не робить вимогу про попереднє подання заяви формальною, а її дотримання - зайвим, оскільки вимога прямо встановлена пунктом 23 Порядку №578. Заява особи має змістовне призначення, адже фіксує вибір між майном в натурі та грошовою компенсацією та є підставою для оформлення довідки, на підставі якої проводиться виплата. Отже, у разі подання позивачкою заяви відповідач зобов`язаний розглянути її в порядку, визначеному пунктами 23, 27, 60 Порядку №578, та прийняти обґрунтоване рішення.

Оскільки позов відхиляється через відсутність заяви позивачки, суд не надає оцінки доводам відповідача про звільнення позивачки до завершення трирічного строку служби (без урахування періоду відпустки для догляду за дитиною). З тих самих підстав суд не оцінює доводи позивачки про наявність в неї права на компенсацію та її розмір.

Питання наявності у позивачки права на грошову компенсацію за неотримане речове майно та її розміру вирішуватиме відповідач за результатами розгляду заяви позивачки в порядку, визначеному Порядком №578. Обставини, пов`язані з наявністю чи відсутністю такого права, судом у цій справі не встановлювались, тому висновки цього рішення не можуть розцінюватись ні як підтвердження, ні як заперечення цього права.

Суд враховує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 та «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010). Доводи сторін щодо трирічного строку стосуються суті права, реалізацію якого позивачка ще не ініціювала, і не впливають на висновок про відсутність порушення її прав станом на цей час.

Оцінивши наявні докази в сукупності, суд дійшов висновку, що за відсутності заяви позивачки про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно у відповідача не виникло обов`язку нарахувати та виплатити її в порядку, визначеному Порядком №578. Порушення прав позивачки з боку відповідача суд не встановив, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а доказів понесення відповідачем витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, матеріали справи не містять, підстави для розподілу судових витрат відповідно до КАС України відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13 листопада 2026 року

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач: Державна установа "Хмельницький слідчий ізолятор" (вул. Кам`янецька, 39,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 08564794)

Головуючий суддя І.С. Козачок

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
25.06.2026 Ухвала № 137698605 Хмельницький окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 08564794. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг