Судові рішення

Ухвала № 141480893 у справі № 600/6623/26 від 13.11.2026

Ухвала від 13.11.2026 в адміністративній справі № 600/6623/26 (категорія «Військової служби»). Суд: Чернівецький окружний адміністративний суд, суддя Лелюк Олександр Петрович.

Справа№ 600/6623/26 (у рішенні: 600/6623/26-а)
СудЧернівецький окружний адміністративний суд
СуддяЛелюк Олександр Петрович
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяВійськової служби
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141480893

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 листопада 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/6623/26-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо недотримання встановленої законом процедури призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо прийняття ОСОБА_1 на військову службу та зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі незаконно проведеної процедури призову;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Отже, спеціальним строком для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається зі змісту позову та доданих до нього матеріалів, спірні відносини, фактично, стосуються прийняття (призову) позивача на військову службу (з направленням для її проходження до особового складу військової частини НОМЕР_1 ), яка згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, є публічною службою.

При цьому, як свідчить зміст обставин, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, направленню ОСОБА_1 для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 передувало проходження ним медичного огляду позаштатною постійно діючою ВЛК на базі ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня», що мало місце 29 квітня 2025 року.

Отже, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав та інтересів саме у квітні 2025 року після проходження медичного огляду ВЛК, адже він достовірно знав (не міг не знати) про визнання його придатним до військової служби після проходження військово-лікарської комісії 29 квітня 2025 року.

Наведене додатково вбачається і з картки обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_1 від 29 квітня 2025 року, в якій міститься підпис позивача в графі «Підпис обстежуваного».

Враховуючи, що позивачем (його представником) у позові визнається те, що безпосередньо після проходження ВЛК 29 квітня 2025 року він і був призваний на військову службу та направлений для її проходження до особового складу військової частини НОМЕР_1 , то, відповідно, перебіг строку звернення до адміністративного суду з цим позовом почався щонайменше з кінця квітня-початку травня 2025 року і тривав до кінця травня-початку червня 2025 року.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, з цією позовною заявою позивач звернувся до суду лише 09 листопада 2026 року (згідно з відбитком реєстраційного штампу вхідної кореспонденції відділу забезпечення документообігу та ведення архіву Чернівецького окружного адміністративного суду), тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставина пропуску строку звернення до суду з цим позовом визнається позивачем, про що свідчить долучення ним до матеріалів позову заяви про його поновлення.

Так, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач (його представник) посилається на те, що ОСОБА_1 не вручались копії ні наказу про призов на військову службу, ні про зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а після призову на службу позивач перебував у підпорядкування командування, виконував службові обов`язки та не міг вільно залишати місце служби для отримання документів, збирання доказів з метою оскарження названих вище наказів у судовому порядку. Лише у серпні 2026 року позивач отримав змогу через свого представника подати запит до відповідачів з метою отримання копій оскаржуваних наказів, однак такі не були надані.

Надаючи оцінку підставам пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, зазначеним у поданому на виконання вимог ухвали суду від 26 травня 2026 року клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, в якій колегія суддів зазначила, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19, вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Подібні висновки викладені і Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року у справі №420/1782/23, де вказано, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску звернення до суду з цим позовом, наведених у доданій до позову заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає, що в такому не зазначено жодних обставин, які унеможливлювали або істотно перешкоджали ОСОБА_2 (особисто або в порядку представництва) своєчасно звернутися до суду з цим позовом.

Твердження позивача про те, що позивач (його представник) не мав можливості у встановлений законом строк отримати копії оскаржуваних документів, не змінюють момент, з якого позивач мав бути обізнаний про вчинення протиправного, на його думку, призову на військову службу (тобто щонайменше після 29 квітня 2025 року - дати проходження медичного огляду ВЛК).

Суд зауважує, що, як визнається самим позивачем (його представником) у позові, діям щодо мобілізації ОСОБА_1 передувало проходження ним медичного огляду ВЛК 29 квітня 2025 року, безпосередньо після якого позивач і був призваний на військову службу під час мобілізації.

Наведене свідчить про те, що позивач достеменно знав про призов його на військову службу під час мобілізації щонайменше у квітні-травні 2025 року.

До того ж, обставина обізнаності про проходження ним ВЛК саме для визначення ступеня придатності до військової служби не могла бути відома позивачу саме в дату проведення медичного огляду, оскільки, як встановлено судом зі змісту картки обстеження та медичного огляду від 29 квітня 2025 року, у пункті 9 в графі «Підпис обстежуваного» міститься підпис, яким засвідчено надання позивачу інформацію щодо стану його здоров`я та попереджено про надання неводної та недостовірної інформації. При цьому доказів того, що наявний у картці підпис не належить саме ОСОБА_1 і такий виконано іншою особою, позивач суду не надав.

У свою чергу звернення представника позивача - адвоката Бардука М.В. у серпні 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 і військової частини НОМЕР_1 з адвокатськими запитами з метою отримання копій документів, які стосуються обставин призову ОСОБА_1 на військову службу та зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (включаючи й копії оскаржуваних наказів) свідчить лише про вчинення адвокатом позивача активних дій, спрямованих на захист прав позивача, лише з серпня 2026 року, тобто більше ніж через 1 рік після протиправного, на думку позивача, призову на військову службу під час мобілізації.

Твердження представника позивача про те, що ні йому, ні позивачу не були відомі реквізити оскаржуваних рішень та наказів, оскільки позивач не був з ними належним чином ознайомлений під час призову на військову службу і такі не були надані позивачу та його представнику і станом на день звернення до суду з цим позовом (у тому числі й у зв`язку з ненаданням копій оскаржуваних наказів на підставі поданих адвокатських запитів), суд оцінює критично, адже такі обставини не змінюють момент, з якого позивач був обізнаний про вчинення протиправного, на його думку, призову на військову службу, а також не міг не знати про оскаржувані у цьому позові накази.

Стосовно посилань у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду на те, що позивачем та його представником вживалися заходи щодо збору належних та допустимих доказів, включаючи й копії оскаржуваних наказів, однак відповідачами такі не були надані, то такі самі по собі також не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, адже не позбавляли фізично та фактично подати позов до суду у межах встановленого законом строку, при цьому з клопотанням (заявою) про витребування оскаржуваних наказів безпосередньо судом, яке, до того ж, подано позивачем разом з даним позовом від 09 листопада 2026 року.

До цього суд зауважує, що не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав через неналежне використання своїх процесуальних прав або нехтування ними не є поважною причиною пропуску строку.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26 жовтня 2023 року (справа №990/139/23) та від 01 лютого 2024 року (справа №990/270/23) вказала, що установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав.

Так, день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку "повинна була дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Беручи до уваги наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд зауважує, що у поданому до суду клопотанні про поновлення строку звернення до суду не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення позивачем у встановлений законом строк усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не доведено, що в цій справі можливість вчасного подання позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від волевиявлення позивача.

Доводи заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду не є об`єктивними перешкодами чи труднощами, які зумовили пропуск строку звернення до суду з цим позовом у межах строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зауважує, що позивачем не надано доказів, які свідчать про наявність виняткових, особливих і непереборних обставин об`єктивного характеру, які унеможливили або істотно ускладнили подання позовної заяви, а також доказів того, що він вчинив усі необхідні дії, які свідчили би про бажання реалізувати у повній мірі свої процесуальні права безпосередньо після проходження медичного огляду ВЛК 29 квітня 2025 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зі змісту доводів, наведених позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, не вбачається обставин, які були б пов`язані з дійсними істотними труднощами та наявністю перешкод об`єктивного і непереборного характеру, які б унеможливили або значно утруднили можливість реалізації ОСОБА_1 особисто або в порядку представництва права на судовий захист у строк, установлений процесуальним законом для звернення до адміністративного суду.

Не звернення до суду з адміністративним позовом через неналежне використання або байдужість до своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Тому, наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є неповажними.

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки судом визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до суду, викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, з метою надання позивачу можливості подати заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням інших підстав такого пропуску та надання доказів поважності причин пропуску строку, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення цієї позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії.

2. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом.

3. Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії.

4. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали шляхом подання заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку та надання доказів поважності причин його пропуску.

5. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися не поданою і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Лелюк