Судові рішення

Ухвала № 141480914 у справі № 600/6203/26 від 13.11.2026

Ухвала від 13.11.2026 в адміністративній справі № 600/6203/26 (категорія «Праці»). Суд: Чернівецький окружний адміністративний суд, суддя Маренич Ігор Володимирович.

Справа№ 600/6203/26 (у рішенні: 600/6203/26-а)
СудЧернівецький окружний адміністративний суд
СуддяМаренич Ігор Володимирович
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяПраці
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141480914

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

13 листопада 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/6203/26-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Маренич І.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення і виплати мені ОСОБА_1 з 22.04.2023 по 21.04.2025 грошового забезпечення, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 22.04.2023 по 31.12.2023 року, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення (грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, тощо), із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 12, 13, 14 з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2024 по 31.12.2024, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення (грошову допомогу на оздоровлення, тощо), із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2019 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 12.13.14 з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2025 по 21.05.2025, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення (грошову допомогу на оздоровлення, тощо), із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 12.13.14 з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.10.2026 позовну заяву залишено без руху. Надано час для подання заяви про поновлення строку звернення до суду.

На усунення недоліків позовної заяви позивачем подано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, в якому вказує, що лише після отримання відповіді на запит 10.08.2026 року позивачу фактично стало відомо про порушення свого права.

Розглянувши подану позивачем заяву, перевіривши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Суд звертає увагу на те, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Судом встановлено, що позивачем оскаржуються дії Військової частини щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат за період з 22.04.2023 по 21.04.2025.

Згідно частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно положень частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року, що набрав чинності 19.07.2022 року) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року (частина 1 статті 234 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022).

Поряд з цим, суд зазначає, що згідно частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, що діяла до набрання чинності Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року) було визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Тобто, до набрання чинності Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року (19.07.2022 року) діяла редакція ст. 233 КЗпП, згідно якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Водночас, з дати набрання чинності Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року законодавцем змінено правове регулювання в частині строку звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, а саме визначено тримісячний строк.

Питання застосування ст. 233 КЗпП було предметом розгляду Верховного Суду у справі № 460/17052/21. Так, у постанові від 19.01.2023 року Верховним Судом наголошено, що відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Таким чином, Верховним Судом наголошено, що доводи касаційної скарги у справі № 460/17052/21 щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 року у справі №990/156/23 висловила позицію про те, що у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні по 19 липня 2022 року - необхідно враховувати норми частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. До вимог щодо виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні за період з 19 липня 2022 року - необхідно враховувати норми частини першої статті 233 КЗпП України у редакції після 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Дослідженням матеріалів позову судом встановлено, що згідно військового квитка позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 21.05.2025, відтак у розумінні статті 233 КЗпП України позивач є звільненим працівником.

Відповідно, суд приходить до висновку про те, що з вимогами щодо виплати грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат у період з 21.04.2023 по 21.05.2025 року - варто враховувати тримісячний строк звернення до суду з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, суд наголошує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме частина друга статті 233 КЗпП України, адже позивач не є діючим військовослужбовцем, відтак у розумінні статті 233 КЗпП України є звільненим працівником.

Водночас, суд критично оцінює доводи викладені у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки отримання позивачем відповіді на запит у серпні 2026 не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру забезпечення, своєчасність/несвоєчасність його нарахування, тощо.

В ухвалі про залишення позову без руху суд вказав позивачеві на недоліки позовної заяви, а саме на пропуск строку звернення до суду. Однак позивачем, до клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду не надано суду жодних доказів, які б вказували про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення позивача і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій щодо звернення до суду у встановлений строк.

Доступ до правосуддя не може бути безумовним, оскільки його часові рамки обумовлені певними строками. Відтак, поновлення строку звернення до суду за наведених представником позивача причин його пропуску призведе до порушення принципу правової визначеності в правовідносинах, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви представника позивача про поновлення строку для звернення до суду.

Згідно пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

Окрім цього, згідно частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини 2 статті 123 КАС України та пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.

На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу.

3. Роз`яснити, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У відповідності до статей 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя І.В. Маренич

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
21.10.2026 Ухвала № 140840484 Чернівецький окружний адміністративний суд