ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2026 року Чернігів Справа № 620/1298/26
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Ткаченко О.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №254150035806 від 31.07.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області №10 від 16.07.2025;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу Список №1 період роботи з 14.03.1997 по 12.06.1997 учнем апаратника поліконденсації хіміко-прядильного цеху, з 12.06.1997 по 01.02.1998 апаратником поліконденсації хіміко-прядильного цеху, з 01.02.1998 по 01.02.2000 майстром з ремонту хіміко-прядильного цеху, з 01.02.2000 по 08.01.2003 інженером-технологом 2 категорії хіміко-прядильного цеху, з 08.01.2003 по 10.03.2006 начальником зміни хіміко-прядильного цеху, з 10.03.2006 по 14.06.2011 майстром зміни хіміко-прядильного цеху на підприємстві ВАТ «Чернігівське Хімволокно» та до загального страхового стажу період роботи з 02.09.1996 по 01.11.1996 та зобов`язати призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня подання заяви з 24.07.2025.
Позовні вимоги мотивує тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно відмовило йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, посилаючись на рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Зазначає, що подав пенсійному органу усі необхідні документи на підтвердження періодів його роботи за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятись в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Вважає, що рішення про відмову йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Вказав, що підтвердити пільговий характер роботи може лише уточнююча довідка підприємства, на якому особа працювала і яка видана на підставі первинних документів за час виконання відповідної роботи, а в разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника документи, видані архівними установами. До стажу роботи позивача за Списком №1 не зараховано період згідно довідки №571/17.1-12 від 23.05.2025, яка підтверджує спеціальний трудовий стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, оскільки актом зустрічної перевірки від 20.06.2025 за №2500-0902-1/3792 виявлено розбіжності із даними первинних документів, оновленої довідки про підтвердження стажу роботи за період роботи з 01.03.1997 по 30.06.2011 на ВАТ "Чернігівське Хімволокно" позивачем не надано. До страхового стажу, що дає право па призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за період з 12.06.1997 по 29.12.2002 зараховано 4 роки 10 місяців 18 днів, згідно фактично відпрацьованого часу, відповідно до даних особових рахунків по заробітній платі, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Розглянувши матеріали справи та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд установив такі обставини.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про підтвердження стажу роботи для підтвердження періодів роботи, що дають прав на призначення пенсії на пільгових умовах.
Рішенням комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, при Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 16.07.2025 №10 підтверджено ОСОБА_1 стаж роботи на посадах апаратника поліконденсації, майстра по ремонту, інженера-технолога та начальника зміни хіміко-прядильного цеху з 12.06.1997 по 29.12.2002 (4 роки 10 місяців 18 днів) за фактично відпрацьовані дні, що зараховується до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 20 зворот-22).
24.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 31.07.2025 №254150035806, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У вказаному рішенні зазначено, що згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 32 роки. Вік заявника на дату звернення 54 роки 11 місяців 29 днів. Стаж роботи за Списком №1 становить 4 роки 10 місяців 18 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу роботи за Списком №1 враховано періоди роботи із особливо шкідливими і важкими умовами праці відповідно до рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Згідно, записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.05.1995 до страхового стажу не враховано період роботи з 02.09.1996 по 01.11.1996, оскільки дописано дату звільнення та дату наказу про звільнення (а.с. 14 зворот-15).
Позивач, не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ).
Відповідно до преамбули Закону №1058-IV він розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
У статті 1 Закону №1058-IV визначено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
За змістом пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені статтею 114 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Суд зауважує, що за приписами статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-ІV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Отже, з вищезазначеного вбачається, що страховий стаж, отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону №1058-IV.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.
З метою забезпечення соціального захисту працівників зайнятих на роботах за Списками №1 та №2 наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 затверджено Порядок застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).
Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Пунктом 10 Порядку №383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 31.03.2020 у справі №678/65/17, від 02.12.2021 у справі №263/9464/16-а, від 04.03.2021 у справі №423/3787/16-а, від 23.09.2021 у справі №227/4273/16-а.
Як встановлено судом позивачем при зверненні до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 24.07.2025 було надано, зокрема трудову книжку серії НОМЕР_1 від 29.05.1995, видану на ім`я ОСОБА_1 , яка містить такі записи трудової діяльності, зокрема (а.с. 7-13):
5. 02.09.1996 - прийнятий на посаду оператора цеху по фасуванню продуктів (Спільне українсько-британське підприємство «ТАН» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю).
6. 01.11.1996 - звільнений згідно з поданою заявою.
Робота у Відкритому акціонерному товаристві «Чернігівське підприємство «Хімволокно» (рішенням зборів акціонерів (Пр. №11 від 05.04.2002) перейменовано на Відкрите акціонерне товариство «Чернігівське Хімволокно-Амтел»; рішенням чергових зборів акціонерів (Пр. №14 від 20.03.2003 перейменоване на Відкрите акціонерне товариство «Чернігівське Хімволокно»):
7. 14.03.1997 - прийнятий учнем апаратника поліконденсації хіміко-прядильного цеху;
8. 12.06.1997 - переведено апаратником поліконденсації того ж цеху по 5 розряду;
9. 01.02.1998 - переведено майстром з ремонту того ж цеху;
10. 01.02.2000 - переведено інженером-технологом 2 категорії того ж цеху;
12. з 07.11.2002 по 07.01.2003 - переведений начальником зміни того ж цеху
13. 08.01.2003 - переведено начальником зміни того ж цеху;
15. 10.03.2006 - переведено майстром зміни того ж цеху;
16. 14.06.2011 - звільнений з роботи за угодою сторін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не зарахувало до страхового стажу позивача період роботи з 02.09.1996 по 01.11.1996, оскільки дописано дату звільнення та дату наказу про звільнення. Суд критично оцінює таку позицію відповідача з огляду на таке.
Як вже зазначалося судом основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Порядок ведення трудових книжок до 29.07.1993 регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 №252, зі змінами внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412 ) (далі - Інструкція №162). У подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок (далі - Інструкція №58), із прийняттям цього наказу Інструкція №162 не застосовується.
Згідно з пунктом 1.1 Інструкції №58, яка діяла на мент внесення записів до трудової книжки позивача щодо спірного періоду (з 02.09.1996 по 01.11.1996), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер (пункт 2.27 Інструкції №58).
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції №58).
Крім того, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Із аналізу вказаних норм права висновується, що всі записи які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено. Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
При цьому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже й не може впливати на його особисті права.
Суд зазначає, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для незарахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 (справа №677/277/17), від 17.07.2018 (справа №220/989/17).
У постанові від 11.11.2020 у справі №677/831/17 Верховний Суд також виходив із того, що формальні недоліки документів про трудову діяльність, допущені не з вини працівника, не повинні позбавляти його права на врахування фактично набутого трудового стажу.
Суд наголошує, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Працівник не може нести відповідальність за правильність та повноту заповнення кадрових документів роботодавцем. Отже, формальні недоліки у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення.
Додатково слід зазначити, що наявність у відповідача сумнівів щодо достовірності наданих документів може слугувати підставою для проведення відповідної перевірки із з`ясуванням обставин, що перешкоджають зарахуванню спірних періодів, однак не може само по собі нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення.
За даних обставин відповідач фактично переклав відповідальність за неналежне оформлення документів підприємства на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження страхового стажу позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
За таких обставин, доводи відповідача щодо незарахування періоду роботи з 02.09.1996 по 29.05.1995 (дописано дату звільнення та дату наказу про звільнення) не є правомірною підставою для виключення його із розрахунку страхового стажу, оскільки на позивача не покладається обов`язок додатково підтверджувати записи трудової книжки за наявності їх у самому документі.
Відтак, записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 29.05.1995 підтверджується стаж роботи позивача з 02.09.1996 по 01.11.1996.
За наведених обставин суд вважає, що період роботи з 02.09.1996 по 01.11.1996 має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Водночас відповідач, не врахувавши позивачу до його страхового стажу вказаний період роботи, діяв протиправно.
Отже, позовні вимоги в частині зарахування до загального страхового стажу позивача періоду його роботи з 02.09.1996 по 01.11.1996 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо зарахування до пільгового стажу за списком №1 періодів роботи з 14.03.1997 по 14.06.2011 суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятись в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Позицією 11600000-17541 розділу XVI «Виробництво штучного і синтетичного волокна» цього Списку передбачені, зокрема робітники, керівники і спеціалісти, зайняті повний робочий день у виробництві синтетичних волокон.
Позицією 11600000-1754б розділу XVI «Виробництво штучного і синтетичного волокна» цього Списку передбачені робітники, майстри та старші майстри, механіки і енергетики цехів, зайняті на ремонті, профілактиці та обслуговуванні технологічного обладнання і електрообладнання.
Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 втратила чинність з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 16.01.2003 №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
Позицією 16-1 розділу XVI «Виробництво штучних і синтетичних волокон» Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №36, передбачені посади працівників, зайнятих у виробництві синтетичних волокон, зокрема, у хімічних, прядильних цехах.
Як вже зазначалося судом, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок №442).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №442 атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
За приписами пункту 4 Порядку №442 атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.
Тобто, проведення атестації, збереження відповідних первинних документів щодо її проведення та відповідальність за дотримання вказаних вимог законодавством покладена виключно на роботодавця. Як наслідок, ризики неналежного дотримання зазначених обов`язків не можуть бути повністю перекладені на працівника.
Як встановлено судом, записами в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 29.05.1995 підтверджується періоди його роботи у Відкритому акціонерному товаристві «Чернігівське Хімволокно» з 14.03.1997 по 12.06.1997 учнем апаратника поліконденсації хіміко-прядильного цеху, з 12.06.1997 по 01.02.1998 апаратником поліконденсації хіміко-прядильного цеху, з 01.02.1998 по 01.02.2000 майстром з ремонту хіміко-прядильного цеху, з 01.02.2000 по 07.11.2002 інженером-технологом 2 категорії хіміко-прядильного цеху, з 07.11.2002 по 07.01.2003 та з 08.01.2003 по 10.03.2006 начальником зміни хіміко-прядильного цеху, з 10.03.2006 по 14.06.2011 майстром зміни хіміко-прядильного цеху.
Крім того, відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09.04.2013 №113 ОСОБА_1 працював повни робочий день у ВАТ «Чернігівське «Хімволокно» у період з 12.06.1997 по 01.02.1998 на посаді апаратника поліконденсації хіміко-прядильного цеху; з 01.02.1998 по 01.02.2000 на посаді майстра по ремонту, зайнятого ремонтом та обслуговуванням технологічного обладнання хіміко-прядильного цеху; з 01.02.2000 по 07.11.2002 на посаді інженера-технолога хіміко-прядильного цеху; з 07.11.2002 по 31.12.2002 на посаді начальника зміни хіміко-прядильного цеху. Вказані посади віднесені до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 (11600000-17541, 11600000-1754б) (а.с. 58).
Згідно з наказом генерального директора Чернігівського державного виробничого об`єднання «Хімволокно» «Про атестацію робочих місць за умовами праці» від 30.06.1994 №209 підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 працівникам Чернігівського державного виробничого об`єднання «Хімволокно», які працюють в хіміко- прядильному цеху за посадами апаратник поліконденсації, майстер з ремонту, начальник зміни (а.с. 56).
Суд зауважує, що учень апаратника поліконденсації хіміко-прядильного цеху не включений до переліку робітників, яким за результатом атестації робочих місця за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення. Отже, підстави для зарахування позивачу періоду роботи з 14.03.1997 по 12.06.1997 до пільгового стажу роботи за Списком №1
Відповідно до наказу «Про атестацію робочих місць за умовами праці» від 31.12.1997 №479 та довідки від 12.08.1999 №04/304 право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 підтверджено апаратнику поліконденсації, майстру з ремонту, начальнику зміни та інженеру-технологу хіміко прядильного цеху ВАТ «Чернігівське підприємство «Хімволокно» в термін до 31.12.2002 (а.с. 57, 58 зворот).
Відповідно до наказу «Про атестацію робочих місць за умовами праці» від 30.12.2002 №674 підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно зі Списком №1 та №2 працівникам підприємства, які зайняті повний робочий день на робочих місцях, зазначених у додатках №1 і №2 цього наказу (а.с. 62-65).
Суд зазначає, що до переліку робочих місць, яким підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 (додаток №1 до наказу від 30.12.2002 №674) не включено посади інженер-технолог хіміко-прядильного цеху, начальник зміни хіміко прядильного цеху та майстер зміни хіміко-прядильного цеху.
Висновком щодо підтвердження права на пенсію на пільгових умовах Головного управління праці та соціального захисту населення від 15.03.2004 №14/1222 право на пільгове пенсійне забезпечення працівникам ВАТ «Чернігівське «Хімволокно» у відповідності з наказом від 30.12.2002 №674 за результатами атестації робочих місць, підтверджено на термін до проведення до чергової атестації. При цьому, посади начальник зміни хіміко-прядильного цеху та майстер зміни хіміко-прядильного цеху не включені до переліку професій, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення (а.с. 66-69).
За наведених обставин, суд констатує, шо період роботи позивача з 12.06.1997 по 29.12.2002, а саме: на посадах апаратника поліконденсації хіміко-прядильного цеху з 12.06.1997 по 01.12.1998, майстра з ремонту хіміко-прядильного цеху з 01.02.1998 по 01.02.2000, інженера-технолога хіміко-прядильного цеху з 01.02.2000 по 07.11.2002 та начальника зміни хіміко-прядильного цеху з 07.11.2002 по 29.12.2002, має бути зарахований до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1, оскільки він підтверджені належними та допустимими доказами. Такі посади відносяться до робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, наказами по підприємству про проведення атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 за відповідними посадами в означений період.
Водночас не підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 період роботи з 30.12.2022 по 14.06.2011, оскільки за результатом атестації робочих місць за умовами праці від 30.12.2002 та відповідно до висновку Головного управління праці та соціального захисту населення від 15.03.2004 посади начальник зміни хіміко-прядильного цеху та майстер зміни хіміко-прядильного цеху (посади, які займав позивач в означений період) не включені до переліку працівників ВАТ «Чернігівське Хімволокно», яким підтверджено право а пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідно до наявної в матеріалах справи форми РС-право позивачу зараховано до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 12.06.1997 по 29.04.2002 (а.с. 15 зворот).
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 31.07.2025 №254150035806 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення пенсії, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому період роботи позивача з 02.09.1996 по 01.11.1996 відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 29.05.1995 належить зарахувати до загального страхового стажу, а період роботи позивача з 12.06.1997 по 29.12.2002 належить зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області від №10 від 16.07.2025.
Згідно з рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області від №10 від 16.07.2025 підтверджено позивачу стаж роботи на посадах апаратника поліконденсації, майстра по ремонту, інженера - технолога та начальника зміни хіміко-прядильного цеху з 12.06.1997 по 29.12.2002 (4 роки 10 місяців 18 днів), за фактично відпрацьовані дні, що зараховується до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частин 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Суд зазначає, що за змістом приписів пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення», Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, вирішальним фактором для зарахування періоду роботи до пільгового стажу є саме факт зайнятості працівника повний робочий день на відповідних роботах.
Матеріалами справи, зокрема записами в трудовій книжці, довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09.04.2013 №113, підтверджується, що ОСОБА_1 працював повний робочий день у ВАТ «Чернігівське «Хімволокно» у періоди з 12.06.1997 по 29.12.2002 на посадах апаратника поліконденсації хіміко-прядильного цеху, майстра з ремонту хіміко-прядильного цеху, інженера-технолога хіміко-прядильного цеху та начальника зміни хіміко-прядильного цеху.
Жодних доказів на підтвердження того, що робота позивача у спірний період не відповідала критерію повної зайнятості (виконувалася на умовах неповного робочого часу, перебування у відпустках без збереження заробітної плати, прогулів, наявність простоїв з вини працівника тощо) відповідачем не надано. Посилання Комісії на облік стажу за фактично відпрацьовані дні є безпідставним, оскільки чинне законодавство не пов`язує право на пільгову пенсію із суто механічним підрахунком окремих днів за відсутності правових підстав для такого обмеження.
Таким, чином рішенням комісії Головного управління Пенсійного фонду України 16.07.2025 №10 фактично підтверджено пільговий стаж роботи позивача за Списком №1 з 12.06.1997 по 29.12.2022, проте невірно проведено розрахунок кількості днів, спірний період має бути зарахований до пільгового стажу позивача в календарному обчисленні. Календарний період з 12.06.1997 по 29.12.2002 (включно) становить 5 років 6 місяців 18 днів. Натомість оскаржуваним рішенням Комісії від 16.07.2025 №10 зараховано лише 4 роки 10 місяців 18 днів, тобто безпідставно зменшено пільговий стаж позивача на 8 місяців. Таке зменшення відбулося внаслідок застосування відповідачем підрахунку стажу «за фактично відпрацьовані дні», в результаті чого зі стажу фактично було виключено вихідні, святкові дні та періоди законного відпочинку (відпусток), що є грубим порушенням правил обчислення стажу.
З огляду на викладене, рішення Комісії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 16.07.2025 №10 в частині обмеження пільгового стажу фактично відпрацьованими днями є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплатити позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Статтею 58 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, в даному випадку питання про призначення пенсії особі віднесено до дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду України. Суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, а належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.
Також, суд враховує, що у силу абзацу 14 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 № 25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.07.2025 визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, то саме останнє має завершити процедуру розгляду питання про призначення пенсії.
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнані судом протиправними, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Водночас у задоволенні позовних вимог про зобов`язання пенсійного органу виплати пенсії необхідно відмовити, оскільки виплаті пенсії передує її призначення. Станом на день розгляду справи по суті відповідне рішення про призначення пенсії прийнято не було.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зважаючи на викладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги мають бути задоволені шляхом визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №254150035806 від 31.07.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області №10 від 16.07.2025 в частині підтвердження ОСОБА_2 стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду роботи з 12.06.1997 по 29.12.2002 за фактично відпрацьовані дні тривалістю 4 роки 10 місяців 18 днів; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, період роботи з 12.06.1997 по 29.12.2002 та до загального страхового стажу період роботи з 02.09.1996 по 01.11.1996 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду викладених у цій справі.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1064,96 грн (а.с. 6).
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За наведених обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у сумі 266,42 грн та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у сумі 266,42 грн відповідно до частини задоволених вимог
Керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №254150035806 від 31.07.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області №10 від 16.07.2025 в частині підтвердження ОСОБА_2 стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду роботи з 12.06.1997 по 29.12.2002 за фактично відпрацьовані дні тривалістю 4 роки 10 місяців 18 днів.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, період роботи з 12.06.1997 по 29.12.2002 та до загального страхового стажу період роботи з 02.09.1996 по 01.11.1996 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду викладених у цій справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судовий збір у розмірі 266,42 грн відповідно до частини задоволених вимог.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області судовий збір у розмірі 266,42 грн відповідно до частини задоволених вимог.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул.Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76018, код ЄДРПОУ 20551088).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул.П`ятницька, 83А, м.Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14005, код ЄДРПОУ 21390940).
Повний текст рішення суду складено 13 листопада 2026 року.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО