Головуючий І інстанції: В.О. Павлічек
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 р. Справа № 480/6910/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Фоміної Л.О. , Мінаєвої К.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2026, по справі № 480/6910/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області № 045550014054 від 28.02.2025 щодо відмови у призначенні мені пенсії за вислугу років відповідно до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області призначити з 20.02.2025 та провести виплату пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ, у редакції до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213- VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Проте рішенням № 045550014054 від 28.02.2025 відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 28.02.2025 року №045550014054.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.02.2025 року щодо призначення пенсії, з урахуванням довідки від 17.02.2022 року № 22/02-390, виданої Авіаційною компанією "Роза вітрів" та висновків суду.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 у справі №480/6910/25 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п.2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058), оскільки відсутній необхідний спеціальний стаж, який дає право на пенсію за вислугу років. Вік заявника на дату звернення - 39 років 8 місяців 17 днів. Відповідно до наданих документів страховий стаж особи складає 17 років 4 місяці 21 день, зараховано всі періоди роботи. Спеціальний стаж, який дає право на пенсію за вислугу років- не визначений. До спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, не зараховано періоди роботи згідно довідки № 22/02-390 від 17.02.2022 р., виданої авіаційною компанією "Роза вітрів", оскільки відсутній підпис начальника льотної служби, відсутній додаток до свідоцтва транспортного пілота ТА № 008384, який містить термін дії та повноважень, відсутня інформація про реєстрацію повітряних суден в Державному реєстрі цивільних повітряних суден. За наданими документами право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 відсутнє, оскільки відсутній необхідний спеціальний стаж, який дає право на пенсію за вислугу років. Відтак пенсійний орган діяв у відповідності вимог чинного законодавства.
Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 , позивач працював, зокрема:
- з 08.10.2008 по 18.02.2011 у ВАТ "АК "Донбасаеро" на посаді другого пілота;
- з 25.05.2011 по 07.06.2017 у ВАТ "Авіакомпанія"Дніпроавіа", яке перейменовано у ПАТ "Авіаційна компанія"Дніпроавіа" на посадах другого пілота та командира;
- з 15.06.2017 по 31.01.2022 у ТОВ "Авіаційна компанія"Роза вітрів" на посадах командира та командира-інструктора.
Даний факт також підтверджується довідкою від 17.02.2022 року № 22/02-390, виданою ТОВ "Авіаційна компанія"Роза вітрів".
Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 20.02.2025 року про призначення пенсії за вислугу років.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
Рішенням від 28.02.2025 року №045550014054 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно ло п.2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058, оскільки відсутній необхідний спеціальний стаж, який дає право на пенсію за вислугу років.
При цьому в даному рішенні зазначено, що вік заявника на дату звернення - 39 років 8 місяців 17 днів. Відповідно до наданих документів страховий стаж особи складає 17 років 4 місяці 21 день, зараховано всі періоди роботи. Спеціальний стаж, який дає право на пенсію за вислугу років - не визначений.
Водночас в оскаржуваному рішенні зазначено, що до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, не зараховано періоди роботи згідно довідки № 22/02-390 від 17.02.2022 р., виданої авіаційною компанією "Роза вітрів", оскільки відсутній підпис начальника льотної служби, відсутній додаток до свідоцтва транспортного пілота ТА № 008384, який містить термін дії та повноважень, відсутня інформація про реєстрацію повітряних суден в Державному реєстрі цивільних повітряних суден.
Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Задовольняючи частину позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 28.02.2025 року №045550014054 є протиправним та підлягає задоволенню.
Обираючи ефективний спосіб захисту суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.02.2025 року щодо призначення пенсії, з урахуванням довідки від 17.02.2022 року № 22/02-390, виданої Авіаційною компанією "Роза вітрів" та висновків суду.
Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області призначити з 20.02.2025 та провести виплату пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ, у редакції до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213- VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем було прийнято рішення за результатами розгляду заяви позивача від 20.02.2025 р. та доданих до неї документів, без належної перевірки наданих позивачем документів.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволених позовних вимог.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Відповідно до п. 5 Рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Згідно з п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII(далі - Закон № 1788-XII )
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон № 1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
За змістом ст. 51 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу.
Приписами ч. 3 ст. 53 Закону №1788-XII унормовано, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Згідно пункту "а" статті 54 Закону № 1788-XII (у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 та Закону № 911-VIII від 24.12.2015) право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років у чоловіків і не менше 25 років у жінок.
Зазначені працівники, звільнені від льотної роботи за станом здоров`я (через хворобу), за наявності вислуги років, що не більше ніж на п`ять років менше від тривалості, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, мають право на пенсію пропорційно відпрацьованому часу та після досягнення віку, визначеного цим пунктом.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, пунктом "а" статті 54 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 та Законом № 901-VIII від 23.12.2015) було визначено, що право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Зазначені працівники, звільнені від льотної роботи за станом здоров`я (через хворобу), при наявності вислуги років у чоловіків не менше 20 років і у жінок не менше 15 років мають право на пенсію пропорційно відпрацьованому часу.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Відтак, змінами, внесеними Законом № 213-VIII від 02.03.2015 до положень Закону №1788-XII підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктом "а" статті 54 Закону1788-XII, а Законом № 911-VIII від 24.12.2015 встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме 50 років - для працівників льотного і льотно-випробного складу (пункт "а" статті 54 Закону № 1788) відповідно до переліку посад, затвердженого в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України
Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту "а" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Конституційний Суд України у своєму рішенні вказав, зокрема, що положення пункту "а" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті "а" статті 54 Закону № 1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Також, зазначив, що положення пункту "а" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Відтак з 05.06.2019 відновила дію редакція статті 54 Закону № 1788-XII, яка була чинною до 01.04.2015 (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 та Законом № 911-VIII від 24.12.2015).
Отже, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019, відновлено право осіб на призначення пенсії за вислугою років як працівникам льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418.
Відповідно до підпунктів "а" та "б" пункту 1 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу, при обчисленні строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу рахуються: а) кожні 20 годин нальоту на літаках (крім нальоту і робіт, передбачених пунктами «б»- «г» цього пункту ) - за один місяць вислуги; б) кожні 12 годин нальоту на вертольотах, в авіації спеціального застосування (санітарні польоти, авіахімічні роботи, аерофотозйомка, патрулювання, зондування атмосфери і інші види робіт), на посадах льотного складу груп супроводження іноземних повітряних суден (лідирувальники), на посадах командно-льотного та льотно-інструкторського складу, в тому числі у навчальних закладах по підготовці й підвищенню кваліфікації кадрів льотного складу авіації, - за один місяць вислуги;
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу, обчислення строків вислуги відповідно до пунктів «а» і «б» пункту 1 провадиться шляхом ділення фактичного нальоту годин за весь час роботи на посадах льотного складу відповідно на 20 і 12. Вислуга у річному обчисленні визначається шляхом ділення числа повних місяців вислуги на 12.
Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу, обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу до вислуги років працівникам льотного складу зараховується:
час служби на посадах льотного складу Збройних сил колишнього Союзу РСР і України та робота на посадах льотно-випробного складу - в порядку, встановленому для призначення пенсій відповідно військовослужбовцям та працівникам льотного і льотно-випробного складу;
час роботи на посадах льотного складу іноземної цивільної авіації - в порядку, встановленому пунктом 1 для відповідних видів льотної роботи, за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України (за період роботи, починаючи з 1992 року);
час навчання у вищих навчальних закладах авіації, якщо цьому передувала робота на льотних посадах, - за фактичною тривалістю; в усіх інших випадках - за фактичним нальотом годин;
час оплачуваної відпустки по догляду за дитиною, що надається жінкам, - за тривалістю, встановленою чинним законодавством.
До Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 віднесені:
1. Члени екіпажів повітряних суден та інших літальних апаратів.
2. Льотно-інструкторський склад.
3. Командно-льотний склад: керівники (їх заступники), інспектори і інші спеціалісти з льотної служби (льотної роботи) міністерств, відомств, управлінь, об`єднань, підприємств, установ, організацій та їх структурних підрозділів, які мають діюче льотне свідоцтво і беруть участь в польотах у складі екіпажу повітряного судна або іншого літального апарата.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Крім того згідно ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Водночас частиною 1 ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Судовим розглядом встановлено, що позивач працював, зокрема: з 08.10.2008 по 18.02.2011 у ВАТ "АК "Донбасаеро" на посаді другого пілота; з 25.05.2011 по 07.06.2017 у ВАТ "Авіакомпанія"Дніпроавіа", яке перейменовано у ПАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" на посадах другого пілота та командира; з 15.06.2017 по 31.01.2022 у ТОВ "Авіаційна компанія"Роза вітрів" на посадах командира та командира-інструктора, що підтверджується даними трудової книжки позивача НОМЕР_1 (трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача, а також містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи із проставленням печаток відповідних підприємств та підписами уповноважених осіб).
Трудовий стаж позивача з 2010 року по 2022 рік року облікований за кодами спеціального стажу ЗПЗ054А1 та ПСД003Г1.
Згідно зазначеного довідника код підстави ЗПЗ054А1 це працівники льотного складу при вислузі років на цих посадах, згідно з порядком, який визначається постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу"
В довідці № 22/02-390 від 17.02.2022 р. про наліт годин за типами повітряних суден та періодам роботи позивача, в якості пілота цивільної авіації містяться відомості про періоди часу навчання та роботи, назви підприємств, посади, тип літаків, види робіт, кількість нальоту у годинах та вказано, що внесений в ній наліт відповідає записам льотної книжки та періодам роботи трудової книжки. Дана довідка підписана, зокрема, генеральним директором та начальником відділу кадрів Авіаційної компанії "Роза вітрів" та містить її печатку.
Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, з підстав зазначених в оскаржуваному рішенні, пенсійний орган застосував суто формальний підхід, без з`ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, що не відповідає принципу верховенства права.
З урахуванням наведеного колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 28.02.2025 року №045550014054 є протиправним та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Виходячи з того, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 по справі № 480/6910/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді Л.О. Фоміна К.В. Мінаєва