Дата документу 12.11.2026 Справа № 554/13986/26
Провадження № 2-а/554/151/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
Головуючого судді - Материнко М.О.,
за участю секретаря судового засідання - Манько М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 24.09.2026 через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста (далі - Інспекція, Відповідач), у якому просить, поновити строк звернення до суду, зупинити дію та виконання постанови серії ПТ № 00017642 від 30.03.2026 до вирішення спору по суті, визнати протиправною та скасувати цю постанову, якою на неї як на власницю автомобіля за ч. 3 ст. 122 КУпАП накладено штраф у розмірі 680 грн, закрити справу про адміністративне правопорушення, судові витрати покласти на Відповідача.
Обґрунтовуючи позов, Позивач зазначає, що постанову винесено через 25 днів після складення повідомлення від 05.03.2026, тоді як, на її думку, це мало бути зроблено не пізніше наступного дня, що єдиним джерелом даних, покладених в основу постанови, є суб`єктивні припущення інспектора, а письмових доказів, пояснень чи свідків Відповідач не має.Що за вказаною адресою немає діючого в`їзду (виїзду), двір не є загальнобудинковим проїздом, туди ніхто не рухався, а тому перешкод руху не створено.Невідомо, яким чином і за допомогою яких приладів визначено відстань до виїзду. Позивач вважає, що постанову винесено з порушенням ст. 33, 251, 268, 279, 280, 283 КУпАП, ст. 62 Конституції України та принципу презумпції невинуватості, посилається на п. 15.9 «г» Правил дорожнього руху (далі - ПДР), практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини. Щодо строку звернення до суду Позивач пояснює, що розраховувала на позитивне вирішення справи № 554/3689/26 за позовом ОСОБА_2 , у якій подала письмові пояснення, а остаточно рішення у ній набрало законної сили 23.09.2026.
Ухвалою від 28.09.2026 суд поновив Позивачу строк звернення до суду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребував від Відповідача матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема матеріали фотофіксації, а щодо зупинення дії постанови роз`яснив, що це питання може бути вирішене в порядку забезпечення позову за окремою мотивованою заявою. Така заява до суду не надходила. На виконання ухвали Відповідач надав Відзив на позовну заяву із додатками.
У відзиві Відповідач позов не визнав. Він просив залишити позов без розгляду на підставі ч. 4 ст. 123, п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, посилаючись на те, що причини пропуску строку не є поважними. Позивач знала про постанову щонайменше з 11.06.2026, а позов подала лише 24.09.2026, тобто через 95 днів після спливу десятиденного строку, відлік якого навіть за найсприятливішого для неї варіанта розпочався б з 11.06.2026.Письмові пояснення у справі за позовом іншої особи є повідомленням суду відомостей, а не зверненням за захистом власного права, а очікування результату чужої справи не є об`єктивною перешкодою.З 25.06.2026 Позивачу та її представнику було відомо, що право оскаржити постанову належить саме їй. По суті Відповідач зазначив, що порушення зафіксовано в режимі фотозйомки у спосіб, передбачений приміткою до ст. 14-2 КУпАП, відстань до виїзду виміряно повіреним лазерним світловіддалеміром і вона становить 1,929 м.Розміщення транспортного засобу ближче 10 м. від виїзду з прилеглої території у силу ст. 265-4 КУпАП є таким, що створює перешкоду руху або загрозу безпеці руху.Відповідальність власника передбачена ч. 1 ст. 14-2 КУпАП, а обставини щодо особи водія могли мати значення лише в порядку ст. 279-3 КУпАП, яким не скористалися, строків розгляду справи не порушено, протокол у таких справах не складається. Відповідач заперечив проти зупинення дії постанови.
У відповіді на відзив від 01.10.2026 представник Позивача - адвокат Кіндяк О.І. заперечив проти залишення позову без розгляду. Він зазначив, що до суду своєчасно звертався водій ОСОБА_2 (справа № 554/3689/26), спочатку з вимогою про скасування повідомлення від 05.03.2026, а згодом - постанови від 30.03.2026. Позивач розраховувала, що цей спір буде вирішено позитивно, тому лише подала пояснення, рішення суду від 25.06.2026 набрало законної сили 23.09.2026 після апеляційного перегляду, а винесення постанови на власника автомобіля не означало обов`язковості подання другого позову, оскільки спір про скасування цієї постанови вже розглядався судом. На підтвердження поважності причин пропуску строку Позивач послалася на практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду щодо принципів «належного урядування» і «правомірних очікувань» (рішення у справах «Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії», «Стретч проти Сполученого Королівства», «Рисовський проти України», «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії»; постанови Верховного Суду у справах № 903/382/22, № 924/1018/22, № 912/2795/21, № 990/258/24), на недопустимість надмірного формалізму при застосуванні процесуальних строків (постанова Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22) та на висновки Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2026 у справі № 990/366/25. По суті Позивач повторила доводи позову, додавши, що відповідальність за ч. 3 ст. 122 КУпАП (штраф за якою більший, ніж за ч. 1) настає лише за умови доведеної перешкоди руху, а тому дії не могли бути кваліфіковані за ч. 3. Позивач і її представник просили розглядати справу без їх участі за наявними письмовими матеріалами.
05.03.2026 о 12:08 головний спеціаліст-інспектор з паркування відділу по контролю за паркуванням Інспекції Куліш О.М. у режимі фотозйомки за допомогою програмно-апаратного комплексу «Інспектор» (заводський № 24334524702707) зафіксував зупинку автомобіля BMW X6, державний номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Гоголя, 3 у м. Полтаві ближче 10 м від виїзду з прилеглої території. Місце фіксації визначено за географічними координатами 49.5879527, 34.5597856. Фіксація складається з восьми зображень транспортного засобу, зроблених з різних ракурсів починаючи з 12:08:42, серед яких три зображення вимірювання відстані лазерним світловіддалеміром Bosch GLM 40 Professional. На зображеннях від 12:09:16 і 12:09:20 показання приладу становлять 1929 мм, тобто 1,929 м. Світловіддалемір має свідоцтво про повірку № 12-Г/3561 від 06.10.2025, видане ДП «ПОЛТАВАСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ», яке було чинним на дату фіксації.
Оскільки технічні можливості встановити відповідальну особу на місці були відсутні, на лобовому склі автомобіля залишено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії ПТ № 00017642 (ст. 279-1 КУпАП).Як зазначила Позивач у письмових поясненнях від 11.06.2026, водій автомобіля того ж дня забрав це повідомлення з-під двірника. За даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів (Response ID № 591695365) власницею автомобіля є Позивач.
30.03.2026 інспектором з паркування винесено постанову серії ПТ № 00017642, якою Позивача як відповідальну особу (ст. 14-2 КУпАП) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП за порушення п. 15.9 «и» ПДР та накладено штраф у розмірі 680 грн. Постанова містить адресу веб-сайту та ідентифікатор для доступу до зображень, порядок оскарження та оплати штрафу. Постанову надіслано Позивачу рекомендованим листом 01.04.2026.
13.03.2026 до суду звернувся водій автомобіля ОСОБА_2 (справа № 554/3689/26), первісно оскаржуючи повідомлення від 05.03.2026, а 23.05.2026 його представник - адвокат Кіндяк О.І., який нині представляє Позивача, - змінив предмет позову на оскарження постанови від 30.03.2026, винесеної щодо Позивача. 11.06.2026 Позивач подала у цій справі письмові пояснення, в яких зазначила, що постанову винесено на неї як на власницю автомобіля, вважає її абсурдною й неправомірною, не має посвідчення водія, а автомобілем керував ОСОБА_2 . Рішенням цього суду від 25.06.2026, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2026, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено з підстав пред`явлення позову неналежним позивачем.Законність постанови по суті не досліджувалась. Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що відмова неналежному позивачу не позбавляє належного позивача права повторно звернутися до суду із заявою про поновлення строку. Із цим позовом Позивач звернулася 24.09.2026, тобто наступного дня після постанови апеляційного суду.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно з ст. 2 КАС України суд перевіряє, чи прийняті рішення суб`єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно та своєчасно. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. Суд може поновити пропущений процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними (ст. 121 КАС України).Перелік таких причин законом не визначено, поняття «поважні причини» є оціночним і вирішується судом з урахуванням обставин конкретної справи (на що, зокрема, вказує Позивач, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2026 у справі № 990/366/25). Згідно з ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження суд дійде висновку, що висновок про поважність причин пропуску строку був передчасним, і не знайде інших підстав визнати ці причини поважними, він залишає позовну заяву без розгляду.
Суд бере до уваги доводи Відповідача про те, що Позивач була обізнана з постановою щонайменше з 11.06.2026, коли подала письмові пояснення у справі № 554/3689/26, і що з 25.06.2026 їй та її представнику було відомо про належність права оскарження постанови саме Позивачу. Незалежно від дати вручення постанови десятиденний строк на звернення до суду в будь-якому разі спливав не пізніше 21.06.2026, а позов подано 24.09.2026, тобто через 95 днів. Суд також погоджується з тим, що подання письмових пояснень у справі за позовом іншої особи та очікування результату цієї справи самі по собі не зупиняють і не переривають строк звернення до суду, а КАС України не передбачає зупинення цього строку на час розгляду справи за позовом іншої особи.
Водночас посилання Позивача у відповіді на відзив на практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду щодо принципів «належного урядування» і «правомірних очікувань» суд не вважає такими, що самі по собі підтверджують поважність причин пропуску строку. За змістом наведених Позивачем висновків ці принципи спрямовані на те, щоб ризик помилки органу публічної влади не покладався на особу, яка добросовісно покладалася на його рішення чи дії.Як вбачається з викладу Позивача, вони сформульовані переважно у спорах щодо майнових прав, результатів електронного аукціону, договору оренди та земельних відносин, а постанова Верховного Суду у справі № 990/258/24 стосується поняття протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Позивач не стверджує, що несвоєчасне звернення до суду було спричинене помилкою, бездіяльністю чи неправильними роз`ясненнями Інспекції, а постанова містить відомості про порядок її оскарження.
Разом з тим, оцінюючи поважність причин пропуску строку в сукупності, суд враховує таке. Позивач не усунулася від судового вирішення питання про законність постанови.Вона брала участь у справі № 554/3689/26, предметом якої після зміни позовних вимог 23.05.2026 була саме ця постанова, і виклала в поданих у ній письмових поясненнях свою позицію щодо незаконності постанови; Відповідач як сторона тієї справи був обізнаний про оскарження постанови до суду. Питання про те, хто є належним позивачем щодо цієї постанови, вирішувалося судами двох інстанцій до 23.09.2026, а лише в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2026 колегія суддів прямо вказала на право належного позивача звернутися до суду із заявою про поновлення строку. Позивач звернулася до суду з цим позовом наступного дня. Законність постанови по суті жодним судом не досліджувалася. З огляду на гарантії доступу до суду (ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а також на те, що застосування процесуальних норм не повинно призводити до надмірного формалізму (на що вказано у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, на яку посилається Позивач), суд не вбачає підстав для зміни висновку, викладеного в ухвалі від 28.09.2026, і розглядає справу по суті.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП адміністративну відповідальність тягне порушення правил зупинки, стоянки, що створює перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, санкцією цієї частини передбачено штраф у фіксованому розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн. Згідно з п. 15.9 «и» ПДР зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. Прилеглою територією за п. 1.10 ПДР є територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них. Згідно з ч. 3 ст. 265-4 КУпАП для цілей Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених ПДР місцях зупинки або стоянки, зокрема ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду (п. 2 підп. «з»).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність правопорушення, зокрема показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. За приміткою до ст. 14-2 КУпАП режим фотозйомки (відеозапису) передбачає фіксацію дати, часу, місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу правопорушення; при цьому обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів.
Досліджені судом матеріали фотофіксації цим вимогам відповідають.Зафіксовано дату і час (05.03.2026, 12:08), місце (вул. Гоголя, 3) та географічні координати, зроблено вісім зображень з різних ракурсів, вказано технічний засіб. Доводи Позивача про те, що єдиним доказом є припущення інспектора, що доказів, письмових матеріалів і свідків Відповідач не має та що невідомо, яким чином визначено відстань, спростовуються матеріалами справи.Відстань до виїзду виміряно лазерним світловіддалеміром, що має чинне свідоцтво про повірку, показання приладу відображено на зображеннях, і вона становить 1,929 м, що суттєво менше 10 м. Достовірності зображень Позивач не заперечила, а постанова містить адресу веб-сайту та ідентифікатор для доступу до них, що надавало Позивачу можливість ознайомитися з доказами.
Твердження Позивача про відсутність діючого в`їзду (виїзду), про те, що двір не є загальнобудинковим проїздом, не призначений для проїзду пожежної чи екстреної медичної техніки і що туди ніхто не рухався, судом відхиляються. На зображеннях поряд із місцем зупинки автомобіля видно заниження бордюрного каменю та примикання виїзду з прилеглої території до проїзної частини. Заборона, встановлена п. 15.9 «и» ПДР, не залежить ні від призначення двору, ні від інтенсивності користування виїздом. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень; доказів відсутності виїзду Позивач не надала. Посилання Позивача на п. 15.9 «г» ПДР, який стосується пішохідних переходів, до спірних правовідносин не належить, оскільки порушення кваліфіковано за п. 15.9 «и» ПДР.
Не ґрунтуються на законі й доводи відповіді на відзив про неправомірність кваліфікації дій Позивача за ч. 3, а не за ч. 1 чи ч. 2 ст. 122 КУпАП. Частина 1 цієї статті передбачає відповідальність, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки, тоді як ч. 3 - за такі порушення, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. У випадку розташування транспортного засобу ближче 10 м від виїзду з прилеглої території така ознака визначена самим законом (ч. 3 ст. 265-4 КУпАП), тому окремого доведення її наслідків для конкретних учасників руху не потрібно. Правова позиція, на яку посилається Позивач (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 464/1703/17) про те, що створення перешкоди чи загрози є обов`язковою ознакою цього правопорушення, цьому не суперечить: у справі, що розглядається, така ознака встановлена. Більший розмір штрафу за ч. 3 ст. 122 КУпАП порівняно з іншими частинами цієї статті є вибором законодавця і сам по собі не свідчить про неправомірність постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-2 КУпАП за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), відповідальність несе особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі внесення до реєстру відомостей про належного користувача - належний користувач. Позивач є зареєстрованою власницею автомобіля, що нею не заперечується; відомості про належного користувача в реєстрівідсутні.Тому постанову правомірно винесено щодо Позивача.
У позові Позивач не посилається на те, що автомобілем керувала інша особа, однак ці обставини викладені в її поясненнях від 11.06.2026, доданих до позову (автомобілем керував ОСОБА_2 , а сама Позивач посвідчення водія не має), а у відповіді на відзив представник Позивача й сам називає ОСОБА_2 водієм. Суд зазначає, що такі обставини не спростовують законності постанови, винесеної щодо власника. Для таких випадків ст. 279-3 КУпАП передбачено, що відповідальна особа звільняється від відповідальності, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення правопорушення або з дня набрання постановою законної сили вона надала документ, що підтверджує вибуття транспортного засобу з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або особа, яка керувала транспортним засобом, особисто звернулася до уповноваженого органу із заявою про визнання факту правопорушення та надала квитанцію про сплату штрафу. Матеріали справи не містять відомостей про те, що Позивач чи водій скористалися цим порядком у встановлені строки; за поясненнями Позивача водію про повідомлення було відомо ще 05.03.2026.
Відповідальність власника транспортного засобу не суперечить презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції). За практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Салабіаку проти Франції» від 07.10.1988 та «О`Галлоран і Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Велика Палата) презумпції допустимі, якщо вони перебувають у розумних межах із урахуванням важливості того, що поставлено на карту, та зберігають права захисту, а особи, які володіють автомобілями й користуються ними, погоджуються нести пов`язані з цим додаткові обов`язки. Позивач, яка мала право на судове оскарження постанови і скористалася ним, не була позбавлена можливості наводити та доводити заперечення.
Доводи про те, що постанову слід було винести не пізніше наступного дня, а винесення її через 25 днів після складення повідомлення є неправомірним, не ґрунтуються на законі. Згідно з ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 122 КУпАП (у частині порушення правил зупинки, стоянки), зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), розглядаються уповноваженою особою невідкладно після виявлення правопорушення та отримання відомостей про суб`єкта правопорушення. Граничного строку в одну добу для таких справ закон не встановлює.Відомості про власника автомобіля отримано з реєстру за запитом (Response ID № 591695365). Крім того, відповідно до ст. 279-1 КУпАП повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності містить інформацію про можливість сплатити 50 відсотків штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення правопорушення, що вважається виконанням стягнення у повному обсязі; винесення постанови до спливу цього строку позбавило б особу такої можливості, тому постанову винесено після його завершення - 30.03.2026, тобто у межах строку накладення адміністративного стягнення, встановленого ст. 38 КУпАП. Сама по собі тривалість проміжку між фіксацією порушення та винесенням постанови не позбавила Позивача права на оскарження постанови та на захист і не є підставою для її скасування.
Посилання Позивача на ст. 268, 279, 280 КУпАП та на необхідність часового інтервалу між складенням протоколу і розглядом справи судом відхиляються.Відповідно до ст. 258 КУпАП у справах про порушення правил зупинки, стоянки, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), протокол не складається, а постанова виноситься без участі особи, яку притягають до відповідальності (ст. 279-1 КУпАП). Повідомлення від 05.03.2026, яке в позові помилково названо постановою, є повідомленням за ст. 279-1 КУпАП, а не рішенням про накладення стягнення. Постанова відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Вимога ст. 33 КУпАП про врахування особи порушника та майнового стану не впливає на законність постанови, оскільки санкція ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачає штраф у фіксованому розмірі (40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн); зазначення в позові також іншого розміру штрафу (30 неоподатковуваних мінімумів) на висновки суду не впливає. Посилання у позові на дії працівника поліції та вимогу реєстраційного посвідчення до спірних правовідносин не належать, оскільки постанову винесено інспектором з паркування у справі за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Повноваження інспектора з паркування розглядати справи про правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 122 КУпАП (у частині порушення правил зупинки, стоянки), визначені ст. 219 КУпАП та рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 20.10.2025 № 384. Позивач повноважень інспектора не оспорює.Навпаки, у позові посилається на рішення 17 сесії Полтавської міської ради від 08.08.2025 про затвердження Положення про відділ по контролю за паркуванням, яким інспекторів з паркування уповноважено розглядати такі справи.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням (ст. 90 КАС України), суд дійшов висновку, що Відповідач довів правомірність оскаржуваної постанови.Її прийнято уповноваженою особою, на підставі та в порядку, передбачених законом, за наявності події та складу адміністративного правопорушення, підтверджених належними і допустимими доказами.Відповідальну особу визначено відповідно до ст. 14-2 КУпАП. Посилання Позивача на рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 щодо неналежності доказів, одержаних незаконним шляхом, не підтверджені обставинами справи: доказів того, що матеріали фотофіксації одержано з порушенням закону, Позивач не надала. Інші доводи Позивача, у тому числі викладені у відповіді на відзив, висновків суду не спростовують. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, від 18.07.2006) суд не зобов`язаний давати детальну відповідь на кожен аргумент сторони.
Оскільки підстав для визнання постанови протиправною та її скасування немає, вимога про закриття справи про адміністративне правопорушення як похідна також не підлягає задоволенню. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи суд має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву - без задоволення.
Щодо судових витрат. Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають Позивача звільнено від сплати судового збору.Доказів понесення Відповідачем судових витрат не надано.
Керуючись ст. 19, 55, 62 Конституції України, ст. 7, 14-2, 38, 122, 219, 251, 258, 265-4, 277, 279-1, 279-3, 283 КУпАП, ст. 2, 5, 9, 72-77, 90, 121, 123, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.
Постанову серії ПТ № 00017642 від 30.03.2026 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), залишити без змін.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник позивача - адвокат Кіндяк Олександр Ігорович, адреса: 36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 12, офіс 408.
Відповідач - Інспекція по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста, адреса: 36040, м. Полтава, вул. Героїв України, 28, ЄДРПОУ 21044556.
Суддя М.О. Материнко