ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 р. Справа № 520/31434/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2026, головуючий суддя І інстанції: Волгіна Н.П., м. Харків, повний текст складено 02.10.26 по справі № 520/31434/26
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 , відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_3 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 6 жовтня 2021 року по 20 травня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення починаючи з 6 жовтня 2021 року по 20 травня 2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2021» станом на 1 січня 2021 року; Законом України «Про Державний бюджет України на 2022» станом на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023» станом на 1 січня 2023 року;
- зобов`язати ВЧ НОМЕР_3 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 6 жовтня 2021 року по 20 травня 2023 року, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення за 2021, 2022 та 2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, (але не менше ніж 50% мінімальної заробітної плати), встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2021» станом на 1 січня 2021 року; Законом України «Про Державний бюджет України на 2022» станом на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023» станом на 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 1 липня 2025 року по 31 травня 2026 року, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення починаючи з 1 липня 2025 року по 31 травня 2026 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2025» станом на 1 січня 2025 року; Законом України «Про Державний бюджет України на 2026» станом на 1 січня 2026 року;
- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 1 липня 2025 року по 31 травня 2026 року в тому числі грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення за 2025 та 2026 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, (але не менше ніж 50% мінімальної заробітної плати), встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2025» станом на 1 січня 2025 року; Законом України «Про Державний бюджет України на 2026» станом на 1 січня 2026 року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44».
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2026 по справі № 520/31434/26 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - прийнято до провадження.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2026 по справі №520/31434/26 зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 240/401/26.
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2026 року у справі № 520/31434/26 про зупинення провадження у справі та направити справу суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність у суду першої інстанції правових підстав для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 240/401/26, оскільки фактично суд обмежився лише посиланням на наявність у провадженні Верховного Суду іншої справи у подібних правовідносинах, що саме по собі не є достатньою та безумовною підставою для зупинення провадження.
Зауважив, що зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 240/401/26 є помилковим, оскільки період, який є предметом цього спору (з з 06.10.2021 по 20.05.2023 та з 01.07.2025 по 31.05.2026), не перебуває у такому правовому зв`язку з питанням, що розглядається Об`єднаною палатою Верховного Суду у справі № 240/401/26, який би унеможливлював подальший розгляд цієї справи.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2026 року про зупинення провадження у справі №520/31434/26 - без змін.
В обґрунтування відзиву зазначив, що твердження позивача про неналежне обґрунтування судом першої інстанції необхідності зупинення провадження спростовуються текстом оскаржуваної ухвали, в якому наведено мотиви суду щодо необхідності прийняття такого процесуального рішення.
Крім того, зазначив, що правовідносин у справі № 520/31434/26 та справі № 240/401/26 є подібними, оскільки в обох справах предметом спору є питання правильності застосування пункту 4 Постанови № 704 при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням або з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, або з розрахункової величини, встановленої Постановою № 481.
Стверджував, що спірний період у цій справі повністю припадає на час дії Постанови № 481, при цьому, предметом справи № 240/401/26 є застосування пункту 4 Постанови №704 у період чинності Постанови № 481, що свідчить про подібність спорів та наявність підстав для зупинення провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 22.05.2026 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 240/401/26 з обґрунтуванням необхідності вирішення окремих колізій правових норм та різну практику палат КАС ВС у справах, пов`язаних зі скасуванням постанови Кабінету Міністрів України № 481.
З посиланням на аналогічність спірних правовідносин як у справі № 520/19555/26, так і у справі № 240/401/26, суд першої інстанції вважав наявними підстави для зупинення провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України до набрання законної сили рішенням Верховного Суду справу № 240/401/26.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Зупинення провадження у справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.
Залежно від характеру підстав розрізняють два види зупинення провадження у справі: обов`язкове і факультативне. Обов`язкове зупинення провадження в справі передбачене тоді, коли в силу прямої вказівки закону суд зобов`язаний зупинити провадження незалежно від свого розсуду і від розсуду осіб, які беруть участь у справі. Обов`язковими є підстави, передбачені частиною 1 статті 236 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 цієї норми суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
З аналізу наведених вище норм права вбачається, що за наявності іншої пов`язаної справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, суд за відсутності об`єктивної неможливості розгляду судової справи зобов`язаний зупинити провадження у своїй справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Водночас, у цій статті також міститься застереження про те, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від предмета справи.
З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:
- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку, зокрема, адміністративного судочинства;
- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Вказаний висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 28.09.2021 у справі № 160/4745/20.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення позивача до суду з цим позовом слугували дії ВЧ НОМЕР_1 , які полягають у обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 06.10.2021 по 20.05.2023 та з 01.07.2025 по 31.05.2026 включно, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021» станом на 1 січня 2021 року; Законом України «Про Державний бюджет України на 2022» станом на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023» станом на 1 січня 2023 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026.
З Єдиного державного реєстру судових рішень колегією суддів встановлено, що ухвалою КАС ВС від 22.05.2026 у справі № 240/401/26 на розгляд ОП КАС ВС передано справу для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування статей 7 та 265 КАС України при обрахунку грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481.
Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог за період з 20.05.2023 по 17.06.2025 у справі № 240/401/26, суд першої інстанції зазначив, що розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховується виходячи з розміру 1762 грн та визначається шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 відповідно до приписів пункту 4 Постанови № 704 в редакції Постанови № 481.
Застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 30.06.2025 у справі № 280/8605/24, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) пункт 4 Постанови № 704 в редакції Постанови №481 залишався чинним до 18.06.2025, коли постановою Шостого апеляційного адміністративного суду залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.
Отже, підставою для відмови у задоволенні позову за період з 20.05.2023 по 17.06.2025 слугував висновок судів про правомірність застосування постанови Кабінету Міністрів України "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та змінами до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704" від 12 травня 2023 року № 481 (далі - Постанова № 481) при обрахунку грошового забезпечення позивача у період з 20.05.2023 (дата набрання Постановою № 481, як нормативно-правовим актом законної сили) по 17.06.2025 (останній день перед прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, якою залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704).
Разом з цим у справі, що переглядається період, за який позивач просить захистити свої права щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021» станом на 1 січня 2021 року; Законом України «Про Державний бюджет України на 2022» станом на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023» станом на 1 січня 2023 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026 припадає на інший проміжок часу, а саме, з 06.10.2021 по 20.05.2023 (до набрання чинності постановою № 481) та з 01.07.2025 по 31.05.2026 (коли Постанова № 481 вже була скасована судом).
Тобто, у справі № 520/31434/26 не є спірним застосування положень Постанови № 481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, із якого, у тому числі, проводить обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців
А відтак, спірні правовідносини не є подібними тим, що розглядаються Верховним Судом у справі № 240/401/26.
Тому вирішення об`єднаною палатою у справі № 240/401/26 питання щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 481 у період її чинності (з 20.05.2023 по 17.06.2025) саме по собі не матиме впливу на наявність/відсутність у позивача права на перерахунок грошового забезпечення за період з 06.10.2021 по 20.05.2023 та з 01.07.2025 по 31.05.2026 з урахуванням величини прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня календарного року.
За таких обставин правовий висновок, який буде сформульований об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 240/401/26, не є визначальним для вирішення спору у справі № 520/19555/26 та не охоплює того самого правового питання, від якого безпосередньо залежить вирішення заявлених у цій справі позовних вимог.
Отже, перебування справи № 240/401/26 на розгляді об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не створювало для суду першої інстанції передбачених пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України достатніх правових підстав для зупинення провадження у справі № 520/31434/26.
Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина 1 статті 312 КАС України).
Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання (стаття 320 КАС України).
З огляду на те, що зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції помилково виходив із подібності спірних правовідносин та визначального значення правового висновку об`єднаної палати у справі № 240/401/26 для подальшого вирішення цього спору, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2026 по справі № 520/31434/26 підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч.4 ст.241, ст.ст.242, 243, 250, 308, 311, 312, 315, 317, 320 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2026 по справі № 520/31434/26 - скасувати.
Справу № 520/31434/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко