Головуючий І інстанції: А.О. Чеснокова
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 р. Справа № 440/1754/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026, по справі № 440/1754/26
за позовом ОСОБА_1
до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України
третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дій Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо відмови у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 для перерахунку пенсії;
- зобов`язати Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом 01.01.2026 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.92 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026 (3328,00 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням процентної надбавки за вислугу років, з обов`язковим зазначенням у довідці відомостей про розміри всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, обчислених з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2026 (3328,00 грн.), для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2026.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції у відмові надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026 року.
Зобов`язано Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за відповідною посадою на день звільнення зі служби станом на 01.01.2026 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2026 року у сумі 3328,00 грн. відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2026.
Судове рішення набрало законної сили.
05.08.2026 від позивача до суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 шляхом зобов`язання Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції подати до суду звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 у справі № 440/1754/26 відмовлено.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану ухвалу та постановити ухвалу, якою заяву про встановлення судового контролю задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилався на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору судом першої інстанції.
Зазначав, що на виконання судового рішення відповідачем складено оновлену довідку №22-366/4.2/4.2.5/4.2/11-2026-26 від 16.06.2026 про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою на день звільнення зі служби станом на 01.01.2026, у якій застосовано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2018 року у сумі 1762,00 грн., що не відповідає змісту судового рішення, та свідчить про невиконання відповідачем останнього, а отже наявні підстави для встановлення судового контролю та зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю,
суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не обґрунтовано та не наведено мотивів доцільності та необхідності застосування такого обраного виду судового контролю, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Крім того, у позивача існує можливість отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Згідно з частиною другою та третьою статті 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine) №29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine) №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин другої та четвертої вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Аналіз наведеного вище вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому, виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382-382-3 КАС України.
За приписами частини першої-другої, четвертої, п`ятої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
У заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.
За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Згідно зі статтею 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень.
Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити певні дії, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.
Таким чином, КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 по справі № 440/1754/26, яке набрало законної сили 21.05.2026, зобов`язано Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за відповідною посадою на день звільнення зі служби станом на 01.01.2026 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2026 року у сумі 3328,00 грн. відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2026.
Позивач звернувся до суду з заявою про встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України, в обґрунтування якої зазначив, що на виконання зазначеного рішення відповідачем складено оновлену довідку №22-366/4.2/4.2.5/4.2/11-2026-26 від 16.06.2026 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за відповідною посадою на день звільнення зі служби станом на 01.01.2026.
Розмір таких складових, як надбавка за особливості проходження служби та премія, визначені у відсотковому значенні на рівні 48,9% та 329,9% відповідно.
Разом з тим, у грошовому вираженні надбавка за особливості проходження служби (48,9%) становить 6051,38 грн., премія (329,9%) - 22565,16 грн., що не відповідає вказаному відсотковому розміру.
При цьому, у примітці до довідки №22-366/4.2/4.2.5/4.2/11-2026-26 від 16.06.2026 зазначено, що середні розміри (у відсотках) надбавки за особливості проходження служби та премії осіб рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які встановлені виходячи з розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, розрахованих з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 (1762 грн.) та фактично виплачені за січень 2026.
Внаслідок наведених дій відповідача, як зазначає позивач, остаточний розмір грошового забезпечення, визначений у довідці №22-366/4.2/4.2.5/4.2/11-2026-26 від 16.06.2026, не відповідає встановленому рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 по справі № 440/1754/26 зобов`язанню відповідача підготувати та надати оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за відповідною посадою на день звільнення зі служби станом на 01.01.2026, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2026 у сумі 3328,00 грн.
Натомість, відповідач - Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції доказів виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 по справі № 440/1754/26 не надав.
У контексті наведеного суд апеляційної інстанції зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2026 у справі №990/282/24 звернула увагу, що визначене абзацом першим частини першої статті 382 КАС України диспозитивне право суду щодо встановлення судового контролю використовується залежно від наявності об`єктивних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами. При цьому встановлення судового контролю за цією нормою здійснюється з урахуванням стадійності порядку судового контролю.
Предметом розгляду стадії судового контролю щодо розгляду заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення є виключно наявність об`єктивних обставин, які ставлять під сумнів належне виконання рішення суб`єктом владних повноважень.
Іншими словами, метою цієї стадії є лише встановлення доцільності самого контролю, що прямо слідує зі змісту положень частини другої статті 382-1 КАС України, згідно з якою за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення та зобов`язання подати звіт. Для задоволення такої заяви суду не потрібно на цій стадії надавати остаточну оцінку діям суб`єкта владних повноважень щодо виконання судового рішення, слід лише встановити ознаки його невиконання або неповного виконання.
Тлумачення норм статті 382 КАС України у її системному взаємозв`язку з положеннями статті 372 цього Кодексу свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав (безвідносно до факту наявності виконавчого провадження). Зокрема, до таких підстав належать випадки, якщо: рішення суду ще не виконано, зокрема в порядку його примусового виконання; існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання; існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення або дають підстави вважати, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов`язку тощо (див. ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 754/12702/14-а, від 11 травня 2023 року у справі № 640/9835/20, від 07 травня 2024 року у справі № 160/5259/20, від 11 грудня 2024 року у справі № 380/9974/23).
Тобто на стадії заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення суд має перевірити лише наявність ознак невиконання (неповного виконання) судового рішення, на які вказує заявник, не вдаючись при цьому до аналізу причин невиконання чи правильності дій боржника. Факт невиконання судового рішення власне є достатньою і самостійною підставою для задоволення заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення (пункти 71-75 постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №990/282/24)
Отже, колегія суддів констатує, що рішення суду наразі залишається невиконаним, проте зазначене залишилося поза увагою суду першої інстанції.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що оскільки приписами частини четвертої статті 382 КАС України визначено, що відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви, а отже й ухваленню рішення судом про її задоволення.
Аналіз норми статті 382 КАС України в її системному взаємозв`язку з нормами статті 372 цього Кодексу, дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав, безвідносно до факту відкриття виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення (ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 813/5500/14, від 01 грудня 2021 року у справі № 200/3958/19-а, від 11 травня 2023 року у справі № 640/9835/20).
Оскільки виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється як добровільно (самим боржником), так і в примусовому порядку (органами державної виконавчої служби), то судовий контроль за виконанням судового рішення безпосередньо не залежить від тієї обставини, чи відкрито станом на час вжиття заходів такого контролю виконавче провадження та чи звертався позивач до державного виконавця з виконавчим листом.
Звернення позивача до суду на підставі статті 382 КАС України та примусове виконання рішення суду у порядку виконавчого провадження є окремими самостійними процедурами, спрямованими на виконання судового рішення, та можуть застосовуватися одночасно, а тому, посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не вичерпано заходи примусового виконання судового рішення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у розумінні статті 382 КАС України не є підставою, яка обмежує право заявника на подачу заяви про встановлення судового контролю задля забезпечення виконання рішення суду, а отже, суд в цій частині припустився довільного тлумачення норм процесуального права.
Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2026 у справі № 990/282/24.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень статті 382 КАС України знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Зважаючи на передчасність висновку суду першої інстанції щодо виконання судового рішення та наявність доказів того, що відповідачем не підтверджено належне вчинення зобов`язаних дій відповідно до визначеного судом порядку, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про його виконання.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2026 у справі № 480/6753/25 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026, зобов`язавши відповідача у встановлений строк подати до суду першої інстанції звіт про виконання вказаного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 320, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 по справі № 440/1754/26 - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 по справі № 440/1754/26 - задовольнити.
Зобов`язати Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дня отримання копії цієї постанови подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 по справі № 440/1754/26.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва