П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 420/17493/26
Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,
повний текст судового рішення
складено 17.09.2026, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛЕНПОРТ ОДЕСА" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛЕНПОРТ ОДЕСА" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ПМУ ДПС) та просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ПМУ ДПС від 26.05.2026 року №46834000702, згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 2736243,89 та застосовано штрафні санкції з цього податку у розмірі 1368121,95 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки за актом перевірки, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та неправомірними. Позивач наголошує на повній реальності господарських операцій із контрагентом ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ», зважаючи на те, що має в наявності всі належним чином оформлені первинні документи (договори, видаткові накладні, зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, банківські виписки), які підтверджують право на податковий кредит. Крім того, придбана сільськогосподарська продукція була фактично вивезена за межі України, що підтверджується вантажно-митними деклараціями та беззаперечно свідчить про реальний рух активів і використання товару в господарській діяльності. Крім того, позивач також спростовує доводи податкового органу щодо фіктивності ланцюга постачання. Зокрема стверджує, що статус «ризикового» був присвоєний виробнику ФГ «САПФІР К» більше ніж через рік після здійснення спірних операцій, а сам позивач не повинен нести відповідальність за діяльність третіх осіб. Оскільки товар постачався на умовах CPT (витрати та ризики за транспортування несе продавець), позивач зазначає, що недоліки в товарно-транспортних накладних або припущення податківців щодо недостатності земельних чи складських ресурсів у виробника не можуть бути законною підставою для скасування права на бюджетне відшкодування ПДВ.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ПМУ ДПС від 26.05.2026 року №46834000702, згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 2736243,89 та застосовано штрафні санкції з цього податку у розмірі 1368121,95 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ПМУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову повністю.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2025 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 27.04.2026 №279/34-00- 07-06/38721941.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201, п.200.1, пп.б) п.200.4 ст.200 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, оскільки Товариством завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 2736243,89 грн.
На підставі вищезазначеного акту перевірки ПМУ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2026 року №46834000702, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 2736243,89 та застосовано штрафні санкції з цього податку у розмірі 1368121,95 грн.
Зважаючи на те, що висновки акту перевірки щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Ленд Фарм Трейдінг» безпідставні та не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, відповідно повинно бути скасовано податкове повідомлення-рішення, що було прийнято на його підставі, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ (експортер) уклало договір поставки №КГ2501-0103П від 01.01.2025 року з ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» на придбання близько 1200 тон сої українського походження (врожаю 2024 року). Поставка відбувалася у січні-лютому 2025 року на умовах CPT (м.Одеса / м.Южне).
У податковій декларації з ПДВ за лютий 2026 року позивач заявив до бюджетного відшкодування суму від`ємного значення ПДВ у розмірі 2736243,89 грн, сформовану за рахунок податкового кредиту від зазначених операцій.
Зі змісту акту перевірки від 27.04.2026 №279/34-00- 07-06/38721941 вбачається, що в ході проведення перевірки ТОВ було встановлено взаємовідносини з контрагентом-постачальником, реальність здійснення взаємовідносин з яким за висновками перевіряючих не доведено.
Зокрема, під час перевірки встановлено взаємовідносини з контрагентом-постачальником ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 44591693) по постачанню «Соя українського походження врожаю 2024 року», період взаємовідносин лютий 2025 року на суму ПДВ 2736243,89 грн: включено до податкової декларації з ПДВ за лютий 2026 року до додатку 1 розділ 2 «Податковий кредит та до додатку 2 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування та суми від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» - сума задекларована до бюджетного відшкодування.
Згідно даних ЄРПН, підприємством ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» зареєстровані податкові накладні на адресу ТОВ.
Формування податкового кредиту ТОВ за даними податковими накладними відображено по рядку 10.3 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України зі ставкою 14%» податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2026 року.
Проведено аналіз наданих ТОВ до перевірки первинних документів за формою видаткових накладних, товарно-транспортних накладних від ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ»: ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» не є виробником реалізованої в лютому 2025 року сої на адресу ТОВ.
Згідно наданих ТОВ документів постачальником даної сільськогосподарської продукції було ФГ «САПФІР К» (код ЄДРПОУ 45062334).
У свою чергу, з баз даних ДПС контролюючим органом було встановлено, що відносно ФГ «САПФІР К» прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 19.03.2026 №15259 у зв`язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності. Підстава: п.8 Критеріїв ризиковості платника податку (07, 11, 14).
Згідно зі статистичною звітністю, у 2024 році ФГ «САПФІР К» виростило 878,348 тон сої. Однак, за даними ЄРПН, ФГ «САПФІР К» зареєструвало податкові накладні на реалізацію 4295,85 тон сої, а загалом виписало на понад 7128 тон. При цьому, підприємство не закуповувало сою в інших суб`єктів. Відповідно, перевіркою встановлено від`ємний баланс: реалізовано на 3417,5 тон більше, ніж вирощено.
Також, податковим органом враховано рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.04.2025 по справі №927/993/22, яким було скасовано державну реєстрацію права суборенди ФГ «САПФІР К» на дві земельні ділянки площею 147,2 га з загальних 267,34 га. Перевіряючі здійснили власний перерахунок і дійшли висновку, що на залишкових площах виробник міг зібрати не більше 451,44 тон сої, що збільшує розбіжність між вирощеним і проданим обсягом.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що середня кількість працівників ФГ «САПФІР К» становила лише 6 осіб, а також враховано рішення комісії ДПС від 19.03.2026 року щодо присвоєння підприємству статусу ризикового платника податків.
Також, виробник ФГ «САПФІР К» декларував зберігання зерна на складах у Чернігівській області (с.Хоробичі), проте, згідно з ТТН, навантаження здійснювалося, зокрема, у Кіровоградській області (м.Долинська). Перевіряючі встановили, що за цією адресою виробник не мав власних задекларованих об`єктів з огляду на ф.20-ОПП станом на момент операції, а також не купував послуг оренди складів, так як відсутні зареєстровані в ЄРПН податкові накладні від орендодавців.
Крім того, згідно баз даних (звіт 4ДФ), водії, прізвища яких вказані у наданих позивачем ТТН, не працювали ні за трудовими, ні за цивільно-правовими договорами у компанії-перевізника ТОВ «Транслогістик Плюс». Водночас, цей перевізник не залучав інших суб`єктів для надання транспортних послуг.
Також в ході перевірки здійснено аналіз ТТН, яким виявлено, що до пункту розвантаження (порт) було доставлено на 297,386 тон вантажу більше, ніж відвантажено постачальником у пункті навантаження (відхилення становили від 1,5 до 26,9 тон на одній машині). На підставі цього перевіряючі зробили висновок, що майже 300 тон сої з`явилися з невідомого джерела.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що згідно з умовами п.п.3.3, 3.5 договору поставки фактична та остаточна якість і залікова вага товару мали визначатися в лабораторії портового терміналу і підтверджуватися картками аналізу зерна. Проте, ТОВ не надало до перевірки карток аналізу зерна по жодній з поставлених партій. Відтак, на переконання податкового органу, у позивача відсутнє належне документальне підтвердження фактичної (залікової) кількості поставленого товару.
Враховуючи викладене вище, перевіряючі дійшли висновку, що задекларовані ТОВ господарські операції за період взаємовідносин лютий 2025 року із придбання сільськогосподарської продукції (соя) від ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» не відбулися у дійсності. Рух активу саме від ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» до ТОВ в дійсності не відбувся, а здійснювався лише на папері.
Таким чином, за висновком перевірки, надані ТОВ первинні документи не підтверджені реальним рухом активів між ТОВ та ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» за період взаємовідносин лютий 2025 року. Зважаючи на той факт, що первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, не відповідають фактичному руху (його відсутності в дійсності) активів, останні не можуть враховуватися в даних податкового обліку.
Враховуючи той факт, що господарська операція між ТОВ та ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» за період взаємовідносин лютий 2025 року не відбулася, відсутнє виготовлення ідентифікованого товару (соя) по тільки документально оформленим ланцюгам постачання, первинні документи, надані до перевірки не відповідають фактичному руху активів та не можуть враховуватись в даних податкового обліку при декларуванні взаємовідносин з ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ».
Вищенаведене, на думку перевіряючих, свідчить про те, що взаємовідносини ТОВ з контрагентом постачальником ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» залишаються не підтвердженими відповідними первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку, у зв`язку з чим ТОВ не доведено факт реальності здійснення господарської операції в частині придбання сільськогосподарської продукції (пшениця, соя) та фактичного отримання, оприбуткування та використання у власній діяльності.
За висновком перевіряючих, результат, відображений у даних податкового обліку ТОВ, фактично не настав внаслідок відсутності відповідних дій учасників такої операції, у зв`язку з імітацію купівлі-продажу у особи, яка фактично нічого не продавала.
Відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПКУ не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій.
Отже, надані до перевірки первинні документи, які у своїй сукупності охоплюють або характеризують певні господарські операції, підтверджують факт неможливості здійснення певних поставок на адресу ТОВ контрагентом-постачальником ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» на суму ПДВ 2736243,89 грн.
Таким чином, ТОВ не мало права включати до складу податкового кредиту суму та задекларувати до бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 2736243,89 грн.
Таким чином, враховуючи той факт, що господарська операція між ТОВ та ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» за період взаємовідносин лютий 2025 року не відбулася, відсутнє придбання по тільки документально оформленим ланцюгам постачання, первинні документи, надані до перевірки, не відповідають фактичному руху активів та не можуть враховуватись в даних податкового обліку при декларуванні взаємовідносин з ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ», ТОВ порушено вимоги п.44.1, ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, що призвело до завищення суми податкового кредиту (ряд.17) на загальну суму ПДВ 2736243,89 грн.
Винесення вказаного ППР і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення та задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що господарські операції між ТОВ та ТОВ "ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ" мали реальний характер, а відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірності висновків про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за зазначеними операціями.
Також суд зазначив, що посилання відповідача на діяльність ФГ "САПФІР К", а також інших суб`єктів господарювання попередніх ланок постачання, не змінює наведеного висновку, оскільки зазначені особи не перебували у договірних відносинах із позивачем, а контролюючим органом не встановлено обставин, які б свідчили про обізнаність позивача щодо можливих порушень у діяльності таких суб`єктів або про його участь у будь-яких неправомірних діях, спрямованих на незаконне формування податкової вигоди.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Пунктом 198.1 ст.198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника.
Згідно із положенням п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в ЄРПН.
З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
Згідно положень п.201.1, 201.10 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що право платника податків на формування податкового кредиту виникає за наявності сукупності юридичних фактів, а саме: фактичного здійснення господарської операції, її належного документального оформлення, наявності зареєстрованої податкової накладної та використання придбаних товарів (послуг) у межах господарської діяльності.
Водночас наведені положення ПК України не ставлять право платника податків на податковий кредит у залежність від належного виконання податкових обов`язків його контрагентом, забезпеченості останнього трудовими, матеріально-технічними чи виробничими ресурсами або особливостей діяльності суб`єктів господарювання попередніх ланок постачання. Такі обставини можуть враховуватися контролюючим органом як один із доказів, однак самі по собі не підтверджують відсутності реального характеру господарських операцій. Для висновку про неправомірність формування платником податкового кредиту контролюючий орган повинен довести недостовірність первинних документів або відсутність фактичного руху активів.
Аналогічний правовий підхід неодноразово висловлено Верховним Судом, який зазначає, що визначальним критерієм правомірності формування податкового кредиту є реальність господарської операції, підтверджена належними первинними документами, тоді як податкова інформація щодо контрагентів, результати аналізу ланцюгів постачання або встановлені контролюючим органом ризики мають інформаційний характер та підлягають оцінці лише у сукупності з іншими доказами. Так само порушення податкового законодавства контрагентом чи іншими суб`єктами господарювання попередніх ланок постачання не може саме по собі бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит за відсутності доказів його недобросовісності чи участі у протиправній схемі.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження фактичного виконання договору №КГ2501-0103П від 01.01.2025 позивачем надано як до перевірки, так і до суду специфікації до договору, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН, платіжні інструкції, банківські документи, оборотно-сальдові відомості, картки бухгалтерських рахунків, документи складського обліку та інші первинні документи, що підтверджують виконання договору.
Також, до матеріалів справи долучено документи, оформлені між ТОВ "ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ" та виробником сільськогосподарської продукції ТОВ "САПФІР К".
Так, ТОВ "ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ" придбавало сою у виробника ФГ "САПФІР К" (45062334) за договором №675/01-С від 20.01.2025. Специфікацією №1 від 20.01.2025 визначено якісні показники сої: вологість база 12% (макс 14%), сміттєва домішка база 2% (макс 5%), білок база 36% (мін 34%), олія 18,5%. Умови поставки FСА; строк відвантаження: з 20.01.2025 по 15.02.2025.
Окрім того, до матеріалів справи долучено договори транспортно-експедиційного обслуговування, договори перевезення, заявки на перевезення, акти надання транспортних послуг, документи щодо перевалки зерна у морському порту, митні декларації, інвойси, коносаменти, сертифікати якості та сертифікати походження товару, які у своїй сукупності підтверджують подальший рух придбаної продукції та її експорт за межі митної території України.
Як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, вказані докази у сукупності узгоджуються між собою, містять послідовні відомості щодо укладення договору, поставки товару, його транспортування, оплати, зберігання, подальшої реалізації та експорту, а тому у своїй сукупності підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій.
Водночас, фіскальний орган не заперечує факту укладення договору поставки, реєстрації податкових накладних, здійснення розрахунків між сторонами, відображення господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку позивача, а також факту подання зазначених первинних документів під час проведення перевірки.
Разом з тим, висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій ґрунтується на податковій інформації щодо контрагентів позивача та суб`єкта господарювання попередніх ланок постачання, результатах аналізу інформаційно-аналітичних баз ДПС, а також припущеннях щодо недостатності у окремих суб`єктів господарювання матеріально-технічних, виробничих, земельних і трудових ресурсів.
Апеляційний суд також вважає необґрунтованим посилання податкового органу на ризиковий статус ФГ "САПФІР К" (постачальника контрагента позивача), як на одну з підстав прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки рішення про відповідність ФГ "САПФІР К" критеріям ризиковості були прийняті податковим органом у 2026 році, зокрема 19.03.2026, 23.06.2026 та у серпні 2026 р., тобто більш ніж через рік після фактичного здійснення спірних господарських операцій у січні-лютому 2025 р., та по операціях ФГ "САПФІР К", які не охоплюють період січень-лютий 2025 р.
Тобто, надання контрагенту або постачальнику по ланцюгу статусу ризикового в майбутньому не може мати зворотної сили та свідчити про фіктивність операцій у минулому.
При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (справи "Булвес АД проти Болгарії", "Інтерсплав проти України"), платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами або постачальниками попередніх ланок своїх податкових зобов`язань, якщо не доведено участі самого платника у протиправних схемах.
Більш того, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі №420/36320/25, яке набрало законної сили 06.08.2026, досліджувався той самий ланцюг постачання та було підтверджено спроможність ФГ "САПФІР К" вирощувати і реалізовувати сільгосппродукцію.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, ці обставини не потребують доказуванню, а відповідач не надав нових доказів, які б їх спростовували.
Також, на переконання судової колегії, розрахунки фіскального органу щодо можливої врожайності на залишкових ділянках є виключно припущеннями.
Апеляційний суд наголошує, що податкове законодавство не наділяє контролюючий орган повноваженнями визначати фактичний обсяг вирощеної продукції виключно математичним шляхом на підставі площі землі, без врахування можливості придбання товару в інших осіб, залишків минулих періодів чи інших об`єктивних факторів.
При цьому, скасування договорів суборенди (на що посилався відповідач в обгрунтування правомірності спірного ППР) відбулося після збору врожаю 2024 року, що не виключає можливості фактичного вирощування сої на цих землях у відповідний період.
Колегія суддів також приймає до уваги, що згідно з укладеним договором, поставка сої здійснювалася на умовах CPT (Carriage Paid To) згідно з Інкотермс, а за цим базисом поставки обов`язок щодо організації перевезення, укладення договорів з перевізниками та оплати їхніх послуг несе продавець (ТОВ "ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ"), а не покупець (ТОВ).
Тобто, позивач як вантажоодержувач не формував ТТН у частині даних про перевізника, не здійснював вибір транспортної компанії та не мав об`єктивної можливості (і обов`язку) перевіряти стан трудових відносин між перевізником (ТОВ "Транслогістик Плюс") та водіями.
При цьому, відсутність найманих працівників у перевізника не свідчить про безтоварність самої поставки сої позивачу, оскільки водії могли залучатися за іншими цивільно-правовими механізмами, не відображеними у звітності перевізника.
Колегія суддів також вважає необґрунтованим посилання фіскального органу на розбіжності у вазі, оскільки ТТН є документом, який фіксує рух транспорту, тоді як перехід права власності та остаточні розрахунки проводяться на підставі видаткових накладних та актів прийому-передачі. Допущені перевізником неточності при складанні ТТН не можуть слугувати достатньою чи безумовною підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит за умови доведеності факту отримання товару в цілому.
Апеляційний суд також відхиляє посилання податкового органу на ненадання позивачем карток аналізу зерна, як підставу для висновку про нереальність операцій. Картка аналізу зерна є внутрішнім технологічним документом лабораторії, що визначає якісні показники для подальшого зберігання чи переробки. Основними первинними документами у податковому та бухгалтерському обліку, що засвідчують факт придбання товару та його вартість, є видаткова та податкова накладні. Відсутність документа щодо якості не нівелює юридичної сили видаткових накладних та факту подальшого митного оформлення цього зерна для експорту, де якість підтверджувалася відповідними міжнародними сертифікатами.
Крім того, доводи органу ДПС про недостатність у контрагентів матеріально-технічних, виробничих, земельних чи трудових ресурсів саме по собі не є належним доказом відсутності господарської операції, оскільки не спростовує належним чином оформлених первинних документів та не підтверджує відсутності фактичного руху товару між сторонами договору.
Колегія суддів також критично ставиться до посилань контролюючого органу щодо неможливості простеження повного ланцюга постачання продукції, оскільки такі обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, оскільки предметом доказування у цій справі є реальність господарських операцій між позивачем та його безпосереднім контрагентом.
Сам по собі аналіз діяльності суб`єктів господарювання попередніх ланок постачання без встановлення обставин, які б свідчили про відсутність фактичної поставки товару позивачу або недостовірність поданих ним первинних документів, не спростовує реальності спірних господарських операцій.
Апеляційний суд враховує, що матеріали справи містять документи, які підтверджують подальший експорт придбаної сільськогосподарської продукції, зокрема митні декларації, інвойси, коносаменти, сертифікати якості та походження товару. Наявність зазначених документів узгоджується з первинними документами щодо придбання товару та свідчить про подальший рух товару у господарській діяльності позивача, що виключає висновок про безтоварність спірних господарських операцій.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не встановлено недостовірності жодного з поданих позивачем первинних документів, не доведено фактів їх підроблення чи оформлення неуповноваженими особами, не наведено доказів відсутності фактичної передачі товару або проведення розрахунків між сторонами.
Резюмуючи усе вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що господарські операції між ТОВ та ТОВ "ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ" мали реальний характер, а відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірності висновків про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за зазначеними операціями.
Щодо посилань контролюючого органу, що ТОВ "ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ" не є виробником реалізованої продукції, а її постачання здійснювалося від іншого суб`єкта господарювання, зокрема ФГ "САПФІР К", щодо якого контролюючим органом зроблено висновок про неможливість здійснення задекларованих господарських операцій, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт того, що постачальник не є виробником реалізованої продукції не свідчить про нереальність господарської операції, оскільки норми податкового законодавства не пов`язують право платника податку на формування податкового кредиту з обов`язком його безпосереднього контрагента бути виробником товару.
Так, посилання органу ДПС на діяльність ФГ "САПФІР К", або інших суб`єктів господарювання попередніх ланок постачання, також не змінює наведеного висновку, оскільки зазначені особи не перебували у договірних відносинах із позивачем, а контролюючим органом не встановлено обставин, які б свідчили про обізнаність позивача щодо можливих порушень у діяльності таких суб`єктів або про його участь у будь-яких неправомірних діях, спрямованих на незаконне формування податкової вигоди.
Також, податкова інформація щодо діяльності суб`єктів господарювання попередніх ланок постачання сама по собі має виключно інформаційний характер і за відсутності інших належних та допустимих доказів не може бути достатньою підставою для висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та його безпосереднім контрагентом.
Більш того, фіскальним органом не встановлено недостовірності жодного з первинних документів, оформлених між ТОВ та ТОВ "ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ", не доведено фактів їх підроблення чи оформлення неуповноваженими особами, не наведено належних і допустимих доказів, які б спростовували факт поставки товару, проведення розрахунків, відображення відповідних операцій у бухгалтерському та податковому обліку позивача, а також подальшого експорту придбаної продукції.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що господарські операції між ТОВ та ТОВ "ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ" мали реальний характер, а контролюючий орган не виконав покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення та не спростував належними, допустимими і достатніми доказами фактичне здійснення спірних господарських операцій та правомірність формування позивачем податкового кредиту. Відповідно, спірне ППР є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2026 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк