П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 420/2165/26
Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,
повний текст судового рішення
складено 12.06.2026, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Димерлія О.О.,
суддів - Вербицької Н.В., Терлецького Д.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 у справі №420/2165/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКВАТОР ЛІМІТЕД» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови
У С Т А Н О В И В:
28.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКВАТОР ЛІМІТЕД" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204130/2025/000037/1 від 18.12.2025;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Рівненської митниці №UA204130/2025/000375 від 18.12.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним до контролюючого органу подано усі необхідні документи з метою підтвердження митної вартості товару за першим (основним) методом - за ціною договору. Натомість, Рівненською митницею безпідставно прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA204130/2025/000037/1 від 18.12.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204130/2025/000375 від 18.12.2025.
Відповідач із позовними вимогами не погоджується з підстав викладених у відзиві на позовну заяву вказуючи про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей щодо умов придбання товарів, у тому числі, і стосовно числових значень складових митної вартості. Декларантом не подано до митного органу усіх витребуваних документів, а подані - містяться розбіжності. Також, відповідач не погоджується із заявленою позивачем до відшкодування сумою судових витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 у справі №420/2165/26 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКВАТОР ЛІМІТЕД» задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204130/2025/000037/1 від 18.12.2025.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови Рівненської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204130/2025/000375 від 18.12.2025.
Присуджено до стягнення з Рівненської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКВАТОР ЛІМІТЕД» судові витрати у розмірі 7422грн. 40коп., з яких 5000грн. - витрати на професійну правничу допомогу, 2422грн. 40коп. - судовий збір.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив із того, що декларантом подано усі документи, які надавали митному органу можливість визначити митну вартість товару за першим методом. Такі документи підтверджують числове значення митної вартості та не містять розбіжностей. Також, окружним адміністративним судом зазначено, що неведені суб`єктом владних повноважень в спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA204130/2025/000037/1 від 18.12.2025 обґрунтування спростовуються поясненнями декларанта та поданими до митного органу документами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції, з урахуванням характеру спірних правовідносин, складності справи, обсягу доказів у справі, визначив їх у розмірі 5000грн.
Не погодившись із вищеозначеним рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норми матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги Рівненська митниця зазначає, що подані декларантом до митного оформлення документи не були достатніми для визначення митної вартості товарів за заявленою ТОВ «ЕКВАТОР ЛІМІТЕД» митною вартістю, а подані - не містять достатніх та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо фактично сплаченої ціни. Як стверджує відповідач, у досліджуваній ситуації цілком правомірно проведено коригування митної вартості товару, яку декларантом заявлено до митного оформлення. Також, на думку скаржника, присуджена окружним адміністративним судом до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності, розумності та обґрунтованості.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного митного законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступні обставини справи.
Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що 25.11.2025 між компанією «DOZ TEKSTIL GIDA TARIM URUNLERI ITHALAT IHRACAT PAZARLAMA SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI» (Туреччина) (Постачальник) та ТОВ «ЕКВАТОР ЛІМІТЕД» (Покупець) укладено контракт на поставку №02/25, за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець - прийняти та оплатити товар, зазначений в електронному замовленні Покупця та у виставлених на його підставі івойсах, в порядку та на умовах, обумовлених у контракті.
На виконання умов вищевказаного контракту компанією «DOZ TEKSTIL GIDA TARIM URUNLERI ITHALAT IHRACAT PAZARLAMA SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI» (Туреччина) на користь ТОВ «ЕКВАТОР ЛІМІТЕД» (Покупець) поставлено фрукт «гранат», вагою 20000кг., на загальну суму 18000 доларів США.
З метою здійснення митного оформлення товару, 18.12.2025 ТОВ «ЕКВАТОР ЛІМІТЕД» (Покупець) до митного органу подано митну декларацію №25UA2041300022876U4, у якій митну вартість товару декларантом визначено за ціною контракту.
Під час перевірки документів, які подано декларантом на підтвердження митної вартості товару, фахівцями контролюючого органу установлено, що вони містять розбіжності, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, а саме:
- відповідно до п.7.2 та п.7.3 зовнішньоекономічного договору від 25.11.2025 №02/25, товар повинен бути упакований та маркований, але надані до митного оформлення документи (контракт, рахунок-фактура (інвойс)) не містять даних про числові значення такої складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості задекларованого товару;
- відповідно п. 3.1 контракту від 25.11.2025 №02/25 передбачено 100% передплату або 100% оплату протягом 90 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, також відповідно до п.3.3 контракту оплата товару здійснюється Покупцем на підставі інвойсу, але поданий до митного оформлення рахунок-фактура (інвойс) від 13.12.2025 №DZT2025000000424 не містить умов оплати за товар.
У зв`язку із встановленням митним органом означених розбіжностей, останнім на підставі вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, було зобов`язано декларанта протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, зокрема: 1) виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого товару; 4) копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст.254 Митного кодексу України); 4) банківські платіжні документи, що підтверджують вартість транспортно-експедиторського обслуговування (за наявності) та які можливо ідентифікувати з товаром, що декларується.
Декларанту також було запропоновано за власним бажанням подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Колегією суддів установлено, що 18.12.2025 ТОВ «ЕКВАТОР ЛІМІТЕД» до Рівненської митниці скеровано лист №18/12-25-1, до якого, з метою підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом додано додаткові документи, а саме: прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 10.12.2025; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №20-26/12-2025 від 18.12.2025; розрахунок ціни (калькуляція) від 13.12.2025; копію митної декларації країни відправлення №25220400EX00066776 від 15.12.2025.
За результатом розгляду питання щодо митного оформлення зазначеного у митних деклараціях товару Рівненською митницею прийнято оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів №UA204130/2025/000037/1 від 18.12.2025 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204130/2025/000375 від 18.12.2025.
Не погодившись із коригуванням митним органом заявленої декларантом у митній декларації митної вартості товару позивач звернувся до суду з даним позовом.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються порядку визначення митної вартості товарів, правомірності рішення відповідача щодо коригування митної вартості товару, який імпортується на митну територію України.
Такі правовідносини урегульовано положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, Митним кодексом України визначено вичерпний перелік документів, що подається декларантом до митного органу з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).
Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Згідно із ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів убачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Водночас, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Відтак, приписи вказаних норм права зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі поданих декларантом документів та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з даною обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Між тим, витребовувати контролюючий орган має лише ті документи, які надають змогу пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості та жодним чином не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, саме, тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Так, за наслідком дослідження документів, які ТОВ «ЕКВАТОР ЛІМІТЕД» подано до митного органу з метою визначення митної вартості товару за першим методом, колегією суддів установлено, що вони ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні відомості, що піддавались обчисленню, а також обґрунтовують митну вартість товарів за ціною договору згідно із вимогами частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає про безпідставність наведених суб`єктом владних повноважень в оскаржуваному індивідуальному акті обґрунтувань стосовно неможливості визначення митної вартості товару за заявленим ТОВ «ЕКВАТОР ЛІМІТЕД» у митній декларації методом, з огляду на таке.
Стосовно доводу Рівненської митниці про те, що надані до митного оформлення документи (контракт, рахунку-фактурі (інвойсі)) не містять відомостей про числові значення упаковки та маркування товару, колегія суддів зауважує таке.
Згідно із п.п.«в» п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме: витрати, понесені покупцем на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.
Отже, понесені покупцем витрати на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, включаються до митної вартості лише у разі якщо такі витрати не включено до ціни товару.
З матеріалів справи убачається, що поставка товару у межах досліджуваних правовідносин здійснювалась на умовах CPT UA LVIV.
Апеляційний суд зазначає, що за офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) в частині груп «С» (до якої віднесено умови поставки CPT - фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) передбачено, що «C» - терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тобто, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.
Умови поставки CPT передбачають чіткий розподіл відповідальності. Продавець оплачує логістику, але ризик втрати чи пошкодження переходить до покупця з моменту передачі вантажу перевізнику.
Основні обов`язки продавця за цими умовами:
- підготовка товару, пакування та маркування відповідно до умов договору купівлі-продажу;
- експортне митне оформлення та оплата вивізного мита;
- укладання договору перевезення та оплата фрахту до пункту призначення;
- повідомлення покупця про відправлення та надання транспортних документів.
Витрати покупця за CPT - це імпортне митне оформлення, місцеві збори та страхування на власний розсуд.
Відповідно до п. 7.2 контракту на поставку №23/25 від 23.10.2025, обов`язок упаковки і маркування товару покладено на Постачальника.
Згідно до калькуляції, Постачальником до ціни товару додано таку складову, як вартість тари та пакування.
До того ж, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37.Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару).
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що в межах спірних правовідносин покупцем - ТОВ "ЕКВАТОР ЛІМІТЕД" додаткових витрат на упаковку та маркування товару не понесено.
У даному випадку, витрати на упаковку та маркування включено до ціни товару.
Означене спростовує сумніви митного органу в досліджуваній частині правовідносин стосовно повноти заявленої декларантом митної вартості.
Також, у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA204130/2025/000037/1 від 18.12.2025 Рівненською митницею вказано, що подана до митного оформлення рахунок-фактура (інвойс) від 13.12.2025 №DZT2025000000424 не містить умов оплати за товар.
Надаючи оцінку такому обґрунтуванню індивідуального акту колегія суддів вказує таке.
Відповідно п. 3.1 контракту від 25.11.2025 №02/25 оплата за товар здійснюється Покупцем за однією із наступних умов:
- 100% передплата;
- 100% протягом 90 днів з моменту закінчення митного оформлення товару Покупцем, що підтверджується ВМД (умова оплати за замовчуванням).
Згідно із п.3.2 контракту від 25.11.2025 №02/25, якщо в товаросупровідних документах та/або інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до п. 3.1. Контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено Постачальнику відповідно до п.3.1.2. цього Контракту, тобто протягом 90 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД.
За таких підстав суд апеляційної інстанції вказує, що декларантом до митного органу подавався контракт від 25.11.2025 №02/25, яким передбачено чіткі умови оплати за товар.
При цьому, саме собою невідображення в рахунку-фактурі (інвойсі) від 13.12.2025 №DZT2025000000424 умов оплати за товар жодним чином не свідчить про наявність ризиків заявлення декларантом до митного оформлення відомостей щодо умов придбання товару.
Факт оплати за названим інвойсом митним органом під сумнів не ставиться.
У контексті вирішення спірного питання суд апеляційної інстанції також уважає за можливе врахувати правові висновки Верховного Суду, які викладено в постановах від 17.04.2018 у справі №815/329/17, від 19.11.2024 у справі № 420/23588/23, згідно із якими фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.
За таких підстав апеляційний адміністративний суд уважає безпідставними доводи скаржника в досліджуваній частині правовідносин.
Стосовно посилань суб`єкта владних повноважень на те, що «прайс-лист» від 10.12.2025 не може розглядатись як джерело цінової інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців в умовах вільної конкуренції, колегія суддів відмічає наступне.
Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас, наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Апеляційний адміністративний суд вказує, що прайс-лист не є обов`язковим документами, що передбачений частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, який має надати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару, тобто не є обов`язковою складовою при встановленні його митної вартості, а певні недоліки такого документу не можуть вважатися перешкодою при наявності можливості встановлення митної вартості на підставі інших документів.
Схожа правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.03.2020 по справі № 825/15796/16.
У постанові від 23.10.2020 по справі №810/690/17 Верховний Суд зазначив, що жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Наведена правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові від 01.03.2023 по справі № 420/18880/21.
Беручи до уваги викладене є безпідставними доводи Рівненської митниці, які викладено у відповідній частині апеляційної скарги.
Не є юридично спроможним у контексті спірної ситуації також те, що копія митної декларації країни відправлення від 15.12.2025 №DZT2025000000424 не містить реквізитів контракту, відповідно до якого здійснюється поставка товару, а також відміток митниці, т.я. суб`єктом владних повноважень не аргументовано, а колегією суддів не установлено яким чином такі обставини впливають на числові значення митної вартість товару.
За наслідком дослідження наведених суб`єктом владних повноважень в оскаржуваному індивідуальному акті обґрунтувань колегією суддів з`ясовано, що вони не стосуються числових значень складових митної вартості товарів та не впливають на можливість перевірки правильності визначення митної вартості, а тому не могли бути підставою для коригування заявленої митної вартості товарів.
З урахування установлених фактичних обставин справи апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що подані декларантом документи містять усі відомості, які підтверджують задекларовану ТОВ «ЕКВАТОР ЛІМІТЕД» митну вартість товару.
Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, як і не доведено неможливості визначення митної вартості за першим методом (за ціною договору).
Між тим, колегія суддів уважає необґрунтованими доводи скаржника стосовно спрацювання системи управління ризиками, оскільки вказане є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Посилаючись на такі обставини контролюючий орган має довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; митну вартість за відповідною вантажною митною декларацією не було відкориговано; рішення про коригування (якщо воно приймалося) не оскаржено до суду та не скасовано судом.
Тоді як, матеріали справи таких доказів не містять.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок окружного адміністративного суду щодо протиправності та наявності законодавчо передбачених підстав для скасування спірних рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204130/2025/000037/1 від 18.12.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204130/2025/000375 від 18.12.2025.
Відносно здійсненого окружним адміністративним судом розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зауважує наступне.
Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно із п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Із системного аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України убачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Поняття «витрати на правову допомогу» у даному контексті це витрати, пов`язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судових засіданнях та інші витрати, пов`язані з розглядом справи в суді.
В свою чергу, документами, які підтверджують витрати на правничу допомогу є: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов`язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Довіреність (ордер). Документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер). Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої.
Так, як установлено колегією суддів, 01.12.2025 між адвокатом Ситником Олегом Петровичем та ТОВ «ЕКВАТОР ЛІМІТЕД» укладено договір №0112-25/ЕЛ про надання юридичних послуг.
Предметом даного правочину є надання адвокатом на користь клієнта юридичних послуг.
Згідно акта наданих послуг від 23.01.2026 №25UA204130022913U7 адвокатом Ситником Олегом Петровичем надано ТОВ «ЕКВАТОР ЛІМІТЕД» послуги з підготовки та подання позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості №UA204130/2025/000037/1 від 18.12.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204130/2025/000375 від 18.12.2025.
Вартість послуг складає 8142грн. 52коп.
Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000грн є співмірною із складністю справи, обсягом її матеріалів, предметом спору, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Дослідивши матеріали справи, колегії суддів уважає, що присуджений судом першої інстанції до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 5000грн. відповідає складності справи та обсягу наданих послуг, а вартість правничої допомоги є співмірною до категорії складності справи та об`єктивно визначена окружним адміністративним судом.
Означене спростовує доводи скаржника, які наведено в апеляційній скарзі.
Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано усіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.134, 139, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 у справі №420/2165/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКВАТОР ЛІМІТЕД» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді Н.В. Вербицька Д.С. Терлецький