П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 420/10064/26
Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
секретар - Афанасенко Ю.М.,
за участю: представника позивача - адвоката Барбула О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року у справі № 420/10064/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №0[телефон приховано]-1532 від 23.03.2026, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулась з вищевказаним адміністративним позовом до суду першої інстанції, у якому просила:
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №0[телефон приховано]-1532 від 23.03.2026.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що ОСОБА_1 на праві власності належала земельна ділянка загальною площею 6,8895 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0363, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
З 19.08.2024 ОСОБА_1 позбулася права власності на земельну ділянку загальною площею 6,8895 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0363, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Авангардівська селищна рада, масив №10 діл. №175, №176, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав № 391644391 від 20.08.2024.
03.04.2026 ОСОБА_1 отримала податкову вимогу від 23.03.2026 №0[телефон приховано]-1532 про сплату податкового боргу в сумі 882 921,97 грн., який нібито виник у зв`язку із несплатою земельного податку за вищезазначену земельну ділянку за 2024 рік в сумі 837 279,07 грн. та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 32 153,86 грн. (житлова нерухомість) та 13 489,04 грн. (нежитлова нерухомість).
Позивачка зазначає, що податкові повідомлення-рішення та детальні розрахунки сум вищезазначених податків, в порядку встановленому чинним законодавством України, вона не отримувала.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 06 серпня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що починаючи з 16 лютого 2026 у позивачки виник податковий борг, та податкове повідомлення-рішення, на підставі якого складено податкову вимогу, вручено платнику податків 17.05.2025, що підтверджується самим позивачем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що податкові повідомлення-рішення та детальні розрахунки сум податків, в порядку встановленому чинним законодавством України, позивачка не отримувала. В матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б спростовували це твердження;
- суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що податкове повідомлення-рішення з земельного податку з фізичних осіб за 2024 рік №182980-2409-1503-UА5110001[телефон приховано] від 06.05.2025 вважається відкликаним, а відповідач мав сформувати нове податкове повідомлення-рішення і направити його позивачу, в порядку встановленому ПК України;
- суд першої інстанції безпідставно розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 на праві власності належала земельна ділянка загальною площею 6,8895 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0363, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
З 19.08.2024 ОСОБА_1 позбулася права власності на земельну ділянку загальною площею 6,8895 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0363, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Авангардівська селищна рада, масив №10 діл. №175, №176, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав № 391644391 від 20.08.2024.
03.04.2026 ОСОБА_1 отримала податкову вимогу від 23.03.2026 № 0[телефон приховано]-1532 про сплату податкового боргу в сумі 882 921,97 грн., який виник у зв`язку із несплатою земельного податку за вищезазначену земельну ділянку за 2024 рік в сумі 837 279,07 грн. та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 32 153,86 грн. (житлова нерухомість) та 13 489,04 грн. (нежитлова нерухомість).
Податкові повідомлення-рішення та детальні розрахунки сум вищезазначених податків, в порядку встановленому чинним законодавством України, як вказано у позові позивачка не отримувала.
Не погоджуючись з прийнятою відповідачем податковою вимогою, позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до приписів статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Згідно із пунктом 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування платою за землю є:
об`єкти оподаткування земельним податком: земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування;
об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено. (ст. 271 Податкового кодексу України).
База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту.
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (пункт 285.1 статті 285 ПК України).
За приписами пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Згідно із статтями 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Частиною 4 статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ющенко та інші проти України" (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: "… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)"; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
В пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду по справі № 917/1345/17 від 03 липня 2018 року сформовано правовий висновок, відповідно до якого преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Як встановлено під час розгляду справи, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 по справі № 420/23361/25, яке набрало законної сили 10.02.2026, встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належала земельна ділянка загальною площею 6,8895 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0363, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Авангардівська селищна рада, масив № 10 діл.№175, 176 (далі - земельна ділянка).
06.05.2025 відповідач склав та направив позивачу податкове повідомлення-рішення від №182980-2409-1503- UA5110001[телефон приховано], яким їй визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2024 рік в сумі 1 020 886,12 грн.
Згідно відомостей вищевказаного податкового повідомлення-рішення сума податкового зобов`язання визначена за 2024 рік по об`єкту, розташованому за адресою Овідіопольський район, Авангардівська селищна рада, масив № 10 діл. №175, 176 площею 6,8895 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0363, у колонці № 7 розрахунку кількість місяців зазначено - 8.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав № 391644391 від 20.08.2024 право власності на земельну ділянку площею 6,8895 га кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0363 перейшло до ТОВ "Атмос-РЕНТ" 19.08.2024, що не заперечується відповідачем.
При цьому, рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/23361/25, яке набрало законної сили 10.02.2026 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №182980-2409-1503-UА5110001[телефон приховано] від 06.05.2025 в частині, що перевищує суму 937 279,07 грн., в решті позовних вимог відмовлено.
Відповідно до матеріалів цієї справи, позивач оскаржує податкову вимогу на суму 882 921,97 грн, яка складається із суми заборгованості по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 837 279,07грн., податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 32 153,86грн. (житлова нерухомість) та в розмірі 13 489,04 грн. (нежитлова нерухомість).
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування судом норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданої апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Щодо суми заборгованості по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 837 279,07 грн.
Так, пунктом 287.5 ст.287 ПК України передбачено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
За приписами пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.3 цієї статті встановлено, що податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Згідно оскаржуваної податкової вимоги, у пункті 1 наявне попередження про те, що у платника податків виник податковий борг та починаючи з 16 лютого 2026 року на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності розповсюджується право податкової застави.
Відхиляючи твердження позивачки, що нею не було отримано податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 було вказано в позовній заяві по справі № 420/23361/25 про те, що 17.05.2025 поштовим відправленням від відповідача, ОСОБА_1 отримала: податкове повідомлення-рішення від 06.05.2025 №182980-2409-1503-UA5110001[телефон приховано], яким визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2024 рік в сумі 1 020 886,12 грн.
У підсумку суд першої інстанції вказав, що з урахуванням вимог пункту 287.5 ст.287 ПК України, щодо обов`язку по сплаті боргу протягом 60 днів, та, враховуючи, що починаючи з 16 лютого 2026 виник податковий борг, та податкове повідомлення-рішення, на підставі якого складено податкову вимогу, вручено платнику податків 17.05.2025, що підтверджується самим позивачем.
Проте, апелянт доводить суду, що судом першої інстанції взагалі не досліджувалась та обставина, що податкове повідомлення-рішення від 06.05.2025 №182980-2409-1503-UA5110001[телефон приховано] частково скасовано судом, відповідно воно в силу приписів п.п.60.1.5 ст. 60 ПК України вважається відкликаним, а відповідач мав сформувати нове податкове повідомлення -рішення і направити його позивачу, в порядку встановленому ПК України. Саме новосформоване податкове повідомлення-рішення, на переконання апелянта і було б підставою для сплати позивачем земельного податку з фізичних осіб за 2024 рік.
Колегія суддів відхиляє такі твердження апелянта з огляду на таке.
Пункт 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК передбачає, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога також вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу (пункт 60.4 статті 60 ПК).
Відповідно до пункту 60.5 статті 60 ПК у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Аналогічні норми містяться у підпунктах 3, 4 пункту 1, пунктах 3, 4 розділу V «Порядок відкликання податкових повідомлень-рішень» Порядку № 1204.
Розділ ІІ Порядку № 1204 визначає порядок складання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ «Порядок складання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень» Порядку № 1204 якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства.
Пунктом 7 розділу ІІ «Порядок складання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень» Порядку №1204 визначено, що податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4-6 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. При цьому у разі отримання вищезазначених рішень структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу, або відповідальною особою, визначеною керівником (виконуючим його обов`язки, його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечується надання такого рішення структурному підрозділу, яким складалось попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 1 робочого дня, що настає за днем його отримання.
З аналізу наведених норм права слідує, що за результатами судового оскарження податкового повідомлення-рішення останнє може бути скасовано повністю або частково. У першому випадку підстав для направлення платнику податків нового податкового повідомлення-рішення немає, а скасоване податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним у день набрання законної сили відповідним рішенням суду. У випадку ж часткового скасування податкового повідомлення-рішення судом контролюючий орган повинен надіслати платнику податків нове податкове повідомлення-рішення щодо зменшеної суми грошового зобов`язання. При цьому до дня надходження до платника податків (отримання платником податків) нового податкового повідомлення-рішення на зменшену суму грошового зобов`язання попереднє податкове повідомлення-рішення не вважається відкликаним.
Колегія суддів наголошує, що позовні вимоги ОСОБА_1 у справі № 420/23361/25 стосувалися скасування податкового повідомлення-рішення №182980-2409-1503-UА5110001[телефон приховано] від 06.05.2025 на суму 1 020 886,12 гривень. Враховуючи, що позов ОСОБА_1 у справі № 420/23361/25 був задоволений частково, податкове повідомлення-рішення було скасоване в частині, що перевищує суму 937 279,07грн., тобто, фактично визначені контролюючим органом суми грошових зобов`язань були зменшені за результатами їх узгодження в судовому порядку, податкове повідомлення-рішення могло набути статусу відкликаного на підставі підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК з моменту виконання вимог пункту 60.4 статті 60 ПК.
За визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.175, 14.1.157, 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом; податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності; податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Водночас, не є спірним між сторонами, що за результатами набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду справі № 420/23361/25 ГУ ДПС в Одеській області нових податкових повідомлень-рішень на зменшену суму грошового зобов`язання не складало.
Отже, за правилами пункту 60.4 статті 60 ПК відсутні підстави вважати відкликаним податкове повідомлення-рішення від 06.05.2026 внаслідок визнання його протиправними та скасування в частині , що перевищує суму 937 279,07 грн.
Невиконання ГУ ДПС вимог пункту 7 Порядку № 1204 в частині надіслання нового податкового повідомлення-рішення протягом трьох робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами судового оскарження, жодним чином не може свідчити про відсутність у ОСОБА_1 податкового боргу станом саме на 23.03.2026 , як передумови для внесення відповідних даних до ІКП та формування податкової вимоги. При цьому позивач також не вказує, яким чином таке процедурне порушення вплинуло на достовірність обліку земельного податку.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що Податковий Кодекс України однозначно визначає зміст податкової вимоги як письмової вимоги контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу, а податковий борг як суму узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За змістом Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 12.01.2021 № 5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943; набрав чинності 05.04.2021; далі - Порядок № 5), інтегрована картка платника призначена для оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу. Метою такого обліку є забезпечення користувачів повною, достовірною та неупередженою інформацією щодо стану розрахунків платників з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування для прийняття оптимальних управлінських рішень. До ІКП вноситься в тому числі інформація щодо початку/продовження адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення, під час якої нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення. Також до ІКП вноситься інформація про результати адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення і встановлено порядок дій контролюючого органу в залежності від результату відповідного оскарження.
Нарахування грошових зобов`язань, в тому числі за податковим повідомленням-рішенням, є підставою для відображення такої інформації в ІКП, їх облік здійснюється з певними особливостями, а несплата у встановлений законодавством строк грошових зобов`язань після їх узгодження є підставою для формування і направлення податкової вимоги. Та обставина, що згідно з Порядком направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за № 902/30770) така вимога формується автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів, не змінює того, що у справах щодо правомірності податкових вимог предметом доказування є обставини об`єктивної і дійсної наявності у платника податків податкового боргу, який виник у зв`язку із несплатою таким платником у встановлений строк узгоджених грошових зобов`язань, визначених в тому числі податковими повідомленнями-рішеннями.
Відповідно, не заперечуючи проти того, що відомості ІКП в обов`язковому порядку мають відповідати реальному стану розрахунків платника податків з бюджетом, в тому числі й щодо суми податкового боргу та підстав його виникнення, предмет доказування у таких справах охоплює фактичні дані, які свідчать про наявність/відсутність у позивача на час формування податкової вимоги узгоджених грошових зобов`язань, не сплачених у встановлений ПК строк. Відповідно, з`ясуванню підлягають підстави виникнення грошових зобов`язань, момент їх узгодженості, чи були вони сплачені у встановлений законом строк, що, як наслідок, дає змогу перевірити правомірність обліку цих сум в ІКП як податкового боргу та підстав для формування податкової вимоги.
Аналогічне правозастосування було викладено Верховним Судом у постанові від 25.10.2022 по справі № 240/6477/21.
Отже, передумовою формування податкової вимоги є саме наявність узгоджених грошових зобов`язань, не сплачених у встановлений ПК України строк. Із прийняттям Одеським окружним адміністративним судом рішення від 29.10.2026 у справі № 42/23361/25 визначені у податковому повідомленні-рішенні від 06.05.2025 грошові зобов`язання набули статусу узгоджених і станом на 2026 рік сплачені не були, що не оспорюється позивачем.
Близькі за змістом висновки щодо застосування норми статті 60 ПК України, Порядку № 1204 містяться у постанові Верховного Суду від 28.04.2023 по справі № 240/24164/21.
У постанові Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 380/7694/20, ухваленої у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, Верховний Суд сформулював висновок, що грошові зобов`язання підлягають сплаті протягом десяти днів саме з дня їх узгодження, а не отримання нового податкового повідомлення-рішення, яким за результатами судового оскарження фактично фіксується сума узгодженого грошового зобов`язання, правомірність нарахування якого підтверджена судом. Норми ПК України хоча і передбачають направлення нового податкового повідомлення-рішення у випадку зменшення в судовому порядку суми грошового зобов`язання, однак, воно має інше юридичне значення та наслідки.
Як свідчать матеріали справи, доводи апелянта обґрунтовані виключно посиланням на невчиненням відповідачем дій із надіслання нового податкового повідомлення-рішення замість відкликаного. Будь-яких доводів про відсутність податкового боргу у судовому процесі представник позивачки не навів. Відтак, відсутні підстави вважати, що відповідач вніс до ІКП ОСОБА_1 суму податкового боргу у зв`язку із несплатою земельного податку за вищезазначену земельну ділянку за 2024 рік в сумі 837 279,07 грн протиправно.
Щодо визначення податковим органом боргу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості в сумі 32 153,86 грн. та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості в сумі 13 489,04 грн.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України унормовано, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до вимог підпункту 266.7.2, пункту 266.7. статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Таким чином, підставою для сплати вищезазначених податків для ОСОБА_1 мали бути податкові-повідомлення рішення, надіслані у встановленому законом порядку, а строк сплати вищезазначених податків становить 60 днів з дня вручення таких податкових повідомлень-рішень.
Проте, колегія суддів зазначає, що апелянтка як у позові так і у апеляційній скарзі вказує на те, що вона не отримувала податкових повідомлень- рішень щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Окрім того слід зазначити, що матеріали справи також не містять податкових повідомлень-рішень та детальних розрахунків вищезазначених податків.
Водночас, на вимогу суду апеляційної інстанції представник відповідача таких доказів до суду не надав.
Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними, відповідно до ст. 73 КАС України, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно із частиною 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Вказані обставини свідчать про те, що на момент надсилання податкової вимоги податковий орган не довів, що грошові зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості в сумі 32 153,86 грн. та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості в сумі 13 489,04 грн. були узгоджені, а тому висновок контролюючого органу про наявність у позивача боргу за вказаними податками є безпідставним.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшла висновку, що податкова вимога № 0[телефон приховано]-1532 від 23.03.2026 в частині визначення боргу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості в сумі 32 153,86 грн. та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості в сумі 13 489,04 грн. є протиправною та підлягаю скасуванню
Натомість, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, в частині несплати земельного податку за вищезазначену земельну ділянку за 2024 рік в сумі 837 279,07 грн. на підставі встановлених фактичних обставин справи, апеляційний суд зазначає, що наведені скаржником підстави апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції у цій частині вимог не знайшли свого підтвердження.
Водночас, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо розгляну справи за правилами спрощеного позовного провадження, знайшли своє підтвердження, оскільки відповідно до пункту 4 частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Що відповідно до пункту 7 частини 3 статті 317 КАС України є додатковою та самостійною підставою для скасування рішення суд першої інстанції.
Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції з матеріалів справи встановив, що позивач за подання адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 8 829,22 грн., а за звернення із апеляційною скаргою - 10 596,00 грн.
Враховуючи скасування податкової вимоги № 0[телефон приховано]-1532 від 23.03.2026 на суму 45 642,90 грн з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі - 1 004 , 64 грн, що є пропорційним задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року у справі № 420/10064/26 - скасувати.
Ухвалити по справі нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №0[телефон приховано]-1532 від 23.03.2026 - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 0[телефон приховано]-1532 від 23.03.2026 в частині визначення боргу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості в сумі 32 153,86 грн. та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості в сумі 13 489,04 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 44069166) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1 004 (одна тисяча чотири ) 64 копійки.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .
Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 13 листопада 2026 року.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк