Судові рішення

Постанова № 141481838 у справі № 620/465/26 від 12.11.2026

Постанова від 12.11.2026 в адміністративній справі № 620/465/26 (категорія «Забезпечення права особи на доступ до публічної інформації»). Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд, суддя Тереза Юлія Олександрівна.

Справа№ 620/465/26
СудШостий апеляційний адміністративний суд
СуддяТереза Юлія Олександрівна
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяЗабезпечення права особи на доступ до публічної інформації
Дата ухвалення12.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141481838

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/465/26 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача: Терези Ю.О.,

Суддів: Аліменка В.О., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, Начальника сектору правового забезпечення Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Сіндєєвої Валентини Валеріївні про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції (далі - Відповідач-1), Начальника сектору правового забезпечення Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Сіндєєвої Валентини Валеріївні (далі - Відповідач-2), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції та начальника сектору правового забезпечення Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції підполковника поліції Сіндєєвої Валентини Валеріївни щодо ненадання повної відповіді на запит на публічну інформацію від 05.01.2026;

- зобов`язати Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції та начальника сектору правового забезпечення Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції підполковника поліції Сіндєєву Валентину Валеріївну надати повну відповідь на запит на публічну інформацію від 05.01.2026, зокрема надати відповідь на поставлені питання в запиті від 05.01.2026.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав про порушення його права на доступ до публічної інформації, яке полягає ненаданні повної відповіді на його запит на публічну інформацію від 05.01.2026, адресований начальнику сектора правового забезпечення Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Сіндєєвій Валентині Валеріївні і поданий до Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачі не є розпорядниками запитуваної Позивачем публічної інформації, що є підставою для відмови у задоволенні запиту Позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.04.2026, прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано такими доводами:

- суд першої інстанції ототожнив усю запитувану інформацію з інформацією про приватне життя особи, хоча предметом запиту також були питання, безпосередньо пов`язані з проходженням публічної служби та здійсненням владних управлінських функцій;

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Відповідач-1 не є розпорядником запитуваної інформації, не вжив заходів до встановлення того, чи володіє відповідач також інформацією;

- надана на запит Позивача відповідь не відповідала вимогам ч. 4 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI;

- суд першої інстанції не розглянув позовні вимоги щодо неправомірної відмови у наданні інформації другим Відповідачем - Сіндєєвою В.В., що свідчить про неповноту розгляду заявленого позову і неповноту судового рішення.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

06.07.2026 Шостим апеляційним адміністративним судом зареєстровано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого цей документ подано від обох Відповідачів, однак підписаний Відповідачем-2 на підставі довіреності, відповідно до якої довіритель (ДПП) надав повноваження на представництво ДПП та його територіальних (відокремлених) підрозділів (у тому числі УПП в Чернігівській області ДПП).

Відповідачі проти доводів апеляційної скарги заперечують, звертають увагу, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та жодним чином не свідчать про порушення чи неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Відповідачі просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.04.2026.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача, встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи № 620/465/26 з Чернігівського окружного адміністративного суду.

20.07.2026 зареєстровано надходження матеріалів справи № 620/465/26 до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2026 справу призначено до розгляду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 263 КАС України встановлено, що справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

У цій справі апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) у справі, яка, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відтак, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Встановлені обставини, перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, 05.01.2026 сектором документального забезпечення Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції був зареєстрований запит Позивача (а.с. 7. 25), адресований начальнику правового забезпечення Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Сіндєєвій Валентині Валеріївні.

У запиті Позивач, з посиланням на норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI, просив:

«Надати відомості та інформацію про те, яким чином Ви начальник відділу правового забезпечення УПП в Чернігівській області ДПП 19.01.2024 отримали статус адвоката України (право на заняття адвокатською діяльністю) з отриманням свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, здали кваліфікаційний іспит, пройшли відповідну практику, та здали і прийняли присягу адвоката України - будучи діючим, чинним працівником поліції;

Повідомити та надати інформацію, яким чином Ви здійснювали та проходили відповідну практику - стажування, що відповідно до ЗУ про адвокатуру та адвокатську діяльність має становити не менше шести місяців безпосередньої практики у чинного адвоката із вчинення (здійснення) адвокатської діяльності.

Повідомити мені, які саме дії при здійсненні стажування Ви вчиняли як кандидат в адвокати (за можливості) наданням інформації про:

Участь в судових справах, надання консультацій фізичним та юридичним особам, здійснення інших видів правничої допомоги і діяльності, участь в них і таких правничих послугах (діяльності) - із зазначенням кому вони надавалися, та свою участь в цьому.

Повідомити мене, яким чином це, та означене є можливим за наявності прямої заборони про суміщення, встановленої ст. 66 ЗУ про Національну поліцію, а також означеної заборони ЗУ про адвокатуру та адвокатську діяльність, та чинними нормами антикорупційного законодавства України, та нормами законодавства України.

Повідомити мене про дійсні причини Вашого упередженого ставлення до мене як працівника поліції, та начальника правового забезпечення УПП в Чернігівській області ДПП.» (а.с. 7, 25).

Листом Відповідача-1 за підписом Відповідача-2 від 09.01.2026 № 1зі/41/22-2026 «Про розгляд запиту на інформацію» (а.с. 8, 9, 26) Позивачу по суті запитуваної ним інформації повідомлено:

«…посадова особа не є розпорядником інформації сама по собі, розпорядником є відповідний орган державної влади, у межах його повноважень. Інформація про приватне життя, професійну діяльність поза межами служби та використання вільного від служби часу не створюється та не обліковується органами Національної поліції України і, відповідно, не є публічною.

Інформація, яку Ви запитуєте, а саме відомості щодо порядку набуття мною, як фізичною особою, статусу адвоката, проходження стажування, складання кваліфікаційного іспиту, здійснення адвокатської діяльності, участі у судових справах, надання правничої допомоги та інших аспектів адвокатської діяльності, не є публічною інформацією, оскільки:

не створювалась і не перебуває у володінні ані посадових осіб, ані УПП в Чернігівській області ДПП в цілому;

стосується реалізації права на професійну діяльність, як фізичної особи, поза межами виконання посадових обов`язків;

містить персональні дані та інформацію про інших осіб, доступ до яких обмежений законодавством України.

Крім того, питання набуття статусу адвоката, проходження стажування, складання кваліфікаційного іспиту, прийняття присяги та контролю за дотриманням вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» належать виключно до компетенції органів адвокатського самоврядування і не відносяться до повноважень органів Національної поліції України.

Що стосується мого проходження служби в органах Національної поліції України, повідомляю, що я проходжу службу відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію», з дотриманням обмежень щодо сумісництва та суміщення, передбачених чинним законодавством України, у тому числі антикорупційного.»

Позивач, вважаючи, що надана йому відповідь не є повною і обґрунтованою, а також не містить належного обґрунтування відмови у наданні частини запитаної інформації, що обмежує конституційне право Позивача на доступ до публічної інформації, звернувся до суду з відповідним позовом.

Нормативне регулювання спірних правовідносин на момент їх виникнення

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ч. 3 ст. 34 Конституції України).

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII).

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону № 2657-XII ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Надання доступу до інформації, усунення порушень права на інформацію та оскарження відмови або бездіяльності щодо надання інформації здійснюються відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Закону № 2657-XII за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-VI).

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 1 Закону № 2939-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2939-VI доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 2939-VI до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачі не є розпорядниками запитуваної Позивачем публічної інформації, що є підставою для відмови у задоволенні запиту Позивача.

Колегія суддів, дослідивши обставини і матеріали справи, погоджується з доводами суду першої інстанції і, оцінюючи доводи апеляційної скарги і заперечення проти таких доводів, подані Відповідачами, виходить з такого.

Як свідчать обставини і матеріали цієї справи, 05.01.2026 Позивач, керуючись нормами Закону № 2939-VI, звернувся із запитом до Відповідача-2 як до посадової особи органу Національної поліції.

Дослідивши текст запиту від 05.01.2026, колегія суддів констатує, що поставлені Позивачем питання стосуються безпосередньо Відповідача-2 та її дій, пов`язаних з одержанням статусу адвоката, що не охоплюється діяльністю Відповідача-2 на посаді в органі Національної поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Запитувана Позивачем інформація не відповідає вказаному визначенню, не була створена у процесі виконання Відповідачем-1, Відповідачем-2 своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством. Також Відповідач-1, як державний орган, і Відповідач-2, як посадова особа органу Національної поліції, не є володільцями такої інформації.

Матеріалами справи підтверджується, що Позивач звертався із запитами про надання інформації до Ради адвокатів Чернігівської області, отримав відповіді Ради адвокатів Чернігівської області від 19.08.2025 № 55 (а.с. 27-28), від 23.10.2025 № 72 (а.с. 30-32), від 25.11.2025 № 76 (а.с. 33).

Зокрема, у листі від 19.08.2025 № 55 (а.с. 27-28) Рада адвокатів Чернігівської області повідомила Позивача, що надання копій документів, які слугували підставою для прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Відповідачу-2, зокрема і матеріалів проходження стажування неможливе, оскільки така інформація, крім тієї, що оприлюднюється на офіційних сайтах Ради адвокатів Чернігівської області та НААУ, є інформацією з обмеженим доступом.

Тобто надані Позивачем листи Ради адвокатів Чернігівської області від 19.08.2025 № 55 (а.с. 27-28), від 23.10.2025 № 72 (а.с. 30-32), від 25.11.2025 № 76 (а.с. 33) фактично підтверджують, що саме цей орган є розпорядником частини інформації, яку Позивач намагався отримати від Відповідачів, направивши запит від 05.01.2026.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Повноваження поліції визначено у Розділі IV Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII і серед таких повноважень відсутній контроль за діяльністю адвокатури або акумулювання інформації щодо діяльності адвокатури і окремих адвокатів.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону № 2939-VI у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Надана Відповідачами відповідь в цілому відповідає вимогам ч. 2 ст. 22 Закону № 2939-VI, за виключенням роз`яснення порядку оскарження відмови: у цій частині Відповідачі обмежилися посиланням на право Позивача «оскаржити його в порядку, встановленому законодавством».

Водночас, вказаний формальний недолік не вплинув на реалізацію Позивачем права на оскарження, не був підставою позову, тому не враховується колегією суддів при вирішенні цієї справи.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

В апеляційній скарзі Позивач зазначає, що предметом запиту були не виключно особисті аспекти діяльності Відповідачі-2, а питання: дотримання обмежень публічної служби, дотримання законодавства про запобігання корупції, дотримання вимог щодо несумісності, відсутності або наявності конфлікту інтересів, законності поєднання статусу адвоката та проходження служби в поліції.

Колегія суддів зауважує, що фактично запит від 05.01.2026 було адресовано персонально Відповідачу-2, питання стосувалися різних аспектів одержання Відповідачем-2 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та певних емоційних складових у взаємодії з Позивачем (питання «Повідомити мене про дійсні причини Вашого упередженого ставлення до мене як працівника поліції та начальника правового забезпечення УПП в Чернігівській області ДПП»), а запитувана інформація не стосувалася діяльності поліції.

Колегія суддів звертає увагу, що у спірних правовідносинах Позивач використав саме інструмент доступу до публічної інформації, натомість наведені в апеляційній скарзі доводи не стосуються реалізації права на доступ до публічної інформації.

Щодо доводу апеляційної скарги про те, що Відповідач-1 як державний орган зобов`язаний контролювати дотримання своїми працівниками вимог Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, антикорупційного законодавства, дисциплінарних обмежень, обмежень щодо сумісництва, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Колегія суддів вважає за необхідне звернутися до визначення терміну «публічна інформація» і зауважити, що у контексті Закону № 2939-VI така інформація має існувати і бути у розпорядженні відповідного суб`єкта на момент направлення запиту на отримання інформації («відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень»).

У разі, якщо метою запиту Позивача було спонукання Відповідача-1 звернути увагу на певні обставини, це не може вважатися реалізацією права на доступ до публічної інформації.

В апеляційній скарзі Позивач посилається на те, що суд першої інстанції не перевірив, чи містяться певні відомості в особовій справі, чи проводилися службові перевірки, чи подавались повідомлення відповідно до антикорупційного законодавства, чи здійснювався контроль за дотриманням обмежень несумісності.

Колегія суддів наголошує, що вказані доводи виходять за межі предмету спору у цій справі, відтак у суду першої інстанції були відсутні підстави досліджувати обставини, на які Позивач звертає увагу в апеляційній скарзі.

Щодо твердження апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не розглянув позовні вимоги щодо неправомірної відмови у наданні інформації другим відповідачем - Сіндєєвою В.В. , що свідчить про неповноту розгляду заявленого позову і неповноту судового рішення, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Позивач звернувся до Відповідача-2 як до службової особи Відповідача-1, яка не є самостійним суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах. Відповідь на запит надано Позивачу від імені Відповідача-1, за підписом Відповідача-2 як особи, відповідальної за підготовку відповіді на запит.

Суд першої інстанції дослідив спірні правовідносини і надані Позивачем, а також Відповідачем-1, документи, надав їм належну оцінку і дійшов висновку про відмову у позові відносно обох Відповідачів.

Відтак, твердження апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув не всі позовні вимоги, спростовується текстом судового рішення, яке переглядається в апеляційному порядку.

Враховуючи наведене, за результатами апеляційного перегляду справи, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Суд першої інстанції надав належну правову оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів враховує, що згідно з п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи на підставі належних і допустимих доказів і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 245, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач: Ю.О. Тереза

Судді: В.О. Аліменко

Ю.К. Черпак

Дата складання повного тексту постанови відповідає даті її ухвалення.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
24.07.2026 Ухвала № 138516274 Шостий апеляційний адміністративний суд
16.06.2026 Ухвала № 137473293 Шостий апеляційний адміністративний суд
22.04.2026 Рішення № 135896630 без тексту Чернігівський окружний адміністративний суд
09.04.2026 Ухвала № 135562466 без тексту Чернігівський окружний адміністративний суд
25.03.2026 Ухвала № 135172805 без тексту Чернігівський окружний адміністративний суд
09.03.2026 Ухвала № 134655176 без тексту Чернігівський окружний адміністративний суд
09.03.2026 Ухвала № 134655174 без тексту Чернігівський окружний адміністративний суд
29.01.2026 Ухвала № 133677604 без тексту Чернігівський окружний адміністративний суд
19.01.2026 Ухвала № 133397124 без тексту Чернігівський окружний адміністративний суд