У Х В А Л А
про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження
Справа № 806/3894/15
12 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.
розглянувши у письмовому провадженні клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 173548,25 грн,
В С Т А Н О В И В :
відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Крім того, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою.
Мотивуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, скаржник посилається на те, що відповідач не отримувала ухвалу про відкриття провадження у справі, процесуальні документи позивача, а також копію постанови суду першої інстанції від 17.09.2015. Про існування вказаного судового рішення та справи №806/894/15 заявниця дізналась лише під час з`ясування підстав примусового списання коштів з її пенсійного рахунку органом державної виконавчої служби.
Окремо наголошено на тому, що заявниця не відмовлялась від отримання поштової кореспонденції суду у вересні 2015, будь - які відмітки оператора поштового зв`язку про "відмову від одержання" від 07.09.2015 не відповідають дійсності.
Досліджуючи дане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 186 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних процесуальних правовідносин), апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
З матеріалів справи встановлено, що оскаржувану постанову Житомирського окружного адміністративного суду було ухвалено 17 вересня 2015 року, однак апеляційну скаргу подано 09 жовтня 2026 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 186 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних процесуальних правовідносин).
Оцінюючи наведені обставини та доводи заявника, колегія суддів визнає вказані підстави пропуску строку неповажними з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Так, поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
У свою чергу, статтею 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. 6-7 частини п`ятої цієї статті).
Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього апелянт як особа, що бере участь у розгляді справи в якості позивача, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством щоб бути обізнаним з результатом розгляду справи.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08.02.2023 у справі №717/314/22, зазначив, що, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, виключно подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення не може бути підставою для його поновлення без зазначення обставин, які, на переконання заявника, є поважними для прийняття такого процесуального рішення, що, у свою чергу, мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.
Із матеріалів справи слідує, оскаржувана постанова суду ухвалена 17.09.2015 року за наслідками розгляду справи в порядку письмового провадження.
Копія оскаржуваної постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 направлялась судом першої інстанції на поштову адресу відповідача: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, конверт повернувся до суду першої інстанції з відміткою установи поштового зв`язку "Відмовились" (штрихкодовий ідентифікатор ПАТ «Укрпошта»: 1001491557745 ) 28.09.2015 року.
Слід наголосити, що дана адреса збігається з тією, яку апелянт вказує в апеляційній скарзі.
За приписами пункту 4 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Колегія також суддів звертає увагу, що суд першої інстанції своєчасно надіслав постанову на адресу відповідача та своєчасно оприлюднив постанову в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Таким чином, постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року вважається таким, що вручено скаржнику.
При цьому апелянтом не наведено жодних обставин, які б свідчили про те, що така відмова була зумовлена об`єктивними причинами, які не залежали від її волі, або що існували інші перешкоди для отримання судової кореспонденції.
Саме по собі посилання апелянта на неотримання копії постанови суду першої інстанції не є достатнім для висновку про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки таке твердження не спростовує зафіксованої в матеріалах справи обставини відмови від отримання поштового відправлення.
Окремо апелянт наголошує на тому, що у вересні 2015 року вона не відмовлялася від отримання поштової кореспонденції суду, а відмітка оператора поштового зв`язку про відмову від одержання поштового відправлення від 07.09.2015 не відповідає дійсності.
Надаючи оцінку зазначеним доводам, колегія суддів виходить із того, що відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
При цьому самі лише заперечення апелянта щодо достовірності відмітки оператора поштового зв`язку не спростовують відомостей, зафіксованих у матеріалах справи, та не можуть бути достатньою підставою для висновку про те, що поштове відправлення не було отримане з причин, які не залежали від волі адресата.
Колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не надано доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про недостовірність зазначеної відмітки, зокрема документів оператора поштового зв`язку, відомостей щодо руху поштового відправлення, звернень до поштового відділення з приводу неналежного вручення кореспонденції чи інших доказів, які б ставили під сумнів достовірність відомостей, наявних у матеріалах справи.
Колегія суддів також бере до уваги, що апелянт, обґрунтовуючи клопотання, зазначає про обізнаність щодо існування справи та ухваленого в ній судового рішення лише після з`ясування підстав примусового списання коштів з її пенсійного рахунку органом державної виконавчої служби.
Однак, апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених нею обставин щодо примусового списання коштів з пенсійного рахунку, зокрема документів органу державної виконавчої служби, платіжних документів, виписок з банківського рахунку чи інших документів, які б підтверджували факт та дату такого стягнення, а також дату, коли їй стало відомо про наявність оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин посилання апелянта на те, що про існування справи та ухваленого у ній судового рішення вона дізналася лише під час з`ясування підстав примусового списання коштів не підтверджене належними доказами, у зв`язку з чим не може бути прийняте судом як самостійна підстава для поновлення строку апеляційного оскарження.
Відтак наведені апелянтом обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, а клопотання про поновлення такого строку є необґрунтованим.
Таким чином колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 17.09.2015.
Керуючись ст.ст.121, 295, 325, 328, 329 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року відмовити.
Визнати неповажними причини пропуску Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.