П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 600/5586/24-а
Головуючий у І інстанції: Левицький Василь Костянтинович
Суддя-доповідач: Мацький Є.М.
13 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Чернівецькій області щодо нездійснення перерахунку пенсії на підставі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №600/1198/23-а з дати призначення пенсії, а саме: з 01.08.2018;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок його пенсії на підставі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі № 600/1198/23-а з дати призначення, а саме: з 01.08.2018.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 01.11.2024.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 01.11.2024 відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, з урахуванням висновків суду.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 01.08.2018 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується матеріалами справи.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №600/1198/23-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2023, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 в повному обсязі періоду ведення підприємницької діяльності зі спрощеною системою оподаткування за 2004-2011 роки та періоду роботи на Малому спільному підприємстві "Ірина" з 01.12.1992 по 02.08.1993.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди ведення підприємницької діяльності: з липня по грудень 2004 року - повних 6 місяців; з квітня по грудень 2005 року - повних 9 місяців; з січня по грудень 2006 року - повний рік; з січня по грудень 2007 року - повний рік; з жовтня по грудень 2008 року - повних 3 місяці; з січня по грудень 2009 року - повний рік; з січня по червень 2010 року - повних 6 місяців.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України при зарахуванні періодів в повному обсязі періоду ведення підприємницької діяльності зі спрощеною системою оподаткування за 2004-2011 роки здійснити розрахунок заробітної плати (доходу) застрахованої особи відповідно до частини 3 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Малому спільному підприємстві "Ірина" з 01.12.1992 по 02.08.1993.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №4282-2105-5368-9380 від 07.03.2023 у розмірі 1073,60 грн (а.с. 78- 83, 84 - 86).
24.09.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати розрахунок заборгованості його пенсії, яка виникла з урахуванням висновків, наведених у рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі № 600/1198/23-a (а.с. 87).
За результатами розгляду заяви, 11.10.2024 відповідач направив на адресу позивача лист за вих. № 2400-1706-8/41994, в якому повідомив, що у рішенні суду при визначенні зобов`язань не зазначено дату, з якої необхідно провести перерахунок пенсії, тому перерахунок пенсії було проведено з дати набрання законної сили з 13.11.2023 (розмір пенсії за віком з 13.11.2023 складає 3120,00 грн) (а.с. 88).
01.11.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії на підставі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі № 600/1198/23-a з дати призначення, а саме з 01.08.2018 року.
У заяві позивач наголошував, що з урахуванням рішення суду до його страхового стажу має бути зараховано періоду ведення підприємницької діяльності: з липня по грудень 2004 року - повних 6 місяців; з квітня по грудень 2005 року - повних 9 місяців; з січня по грудень 2006 року - повний рік; з січня по грудень 2007 року повний рік; з жовтня по грудень 2008 року повних 3 місяці; з січня по грудень 2009 року - повний рік; з січня по червень 2010 року повних 6 місяців та розрахунок заробітної плати (доходу) застрахованої особи відповідно до частини 3 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV в період ведення підприємницької діяльності зі спрощеною системою оподаткування за 2004-2011 роки, повинні бути здійснені з дати призначення пенсії, оскільки ця інформація у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Чернівецькій області також була наявна відразу, коли ним подавалась заява про призначення пенсії (а.с. 89).
За результатами розгляду заяви, 15.11.2024 відповідач направив на адресу позивача лист за вих. № 4868-4659/Ф-17/8-2400/24, в якому повідомив, що на виконання рішення суду, Головним управлінням проведено відповідний перерахунок пенсії з 13.11.2023 (з дати набрання рішенням суду законної сили). За результатом перерахунку пенсії страховий стаж становить 35 років 6 місяців 26 днів. Відтак, з січня 2024 року розпочато виплату пенсії в новому розмірі (при цьому доплату за період з 13.11.2023 по 31.12.2023 у сумі 674,19 грн було виплачено у грудні 2023 року додатковою відомістю (дата виплати 19 число). 01.12.2023 до Головного управління надійшла ухвала Чернівецького окружного адміністративного суду про повернення без розгляду заяви представника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо роз`яснення судового рішення в справі № 600/1198/23-a.
Оскільки у рішенні суду при визначенні зобов`язань щодо зарахування стажу не зазначено дату, з якої необхідно провести перерахунок пенсії, підстав для перегляду строку перерахунку з більш раннього часу немає.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі рішення суду з дати призначення пенсії, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 3 ст. 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону № 1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону №1058 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
- у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
- у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема, статті 46 Закону № 1058 (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №600/1198/23-а було зобов`язано відповідача зарахувати до страхового стажу позивача окремі періоди, проте не зазначено з якої саме дати вказаний період слід зарахувати до страхового стажу.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. За частинами другою та четвертою статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання; примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, частиною першою статті 1 якого передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами.
Водночас КАС України передбачає спеціальні процесуальні механізми судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Так, за частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат та інших соціальних виплат за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Статтями 382-1 - 382-3 КАС України врегульовано порядок розгляду такого звіту та наслідки відмови в його прийнятті, включно з накладенням штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень і можливістю зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Крім того, відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено спеціальний порядок, у межах якого перевіряється належність виконання судового рішення в адміністративній справі та вирішуються питання, що виникають у зв`язку з його виконанням або невиконанням.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
У постанові від 02.07.2026 у справі № 990/282/24 Велика Палата Верховного Суду підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту, який спрямований не на повторний розгляд спору по суті, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.
Спірним у цій справі є не первинне вирішення питання про право позивача на перерахунок його пенсії з врахуванням страхового стажу за окремі періоди, а дата з якої відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії після врахування стажу на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №600/1198/23-а.
За таких обставин відповідні вимоги не утворюють самостійного предмета адміністративного спору, що підлягає вирішенню в порядку загального (спрощеного) позовного провадження, а мають розглядатися із застосуванням спеціальних процесуальних механізмів судового контролю за виконанням судових рішень, передбачених статтями 382, 382-1 - 382-3, 383 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що такий підхід не обмежує права позивача на судовий захист, а визначає належний процесуальний механізм його реалізації.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом, а також у випадках, коли набрали законної сили обставини, що виключають можливість розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а заявлені вимоги підлягають вирішенню в порядку, визначеному цим Кодексом для виконання судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 319 КАС України судове рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, розглянувши по суті та задовольнивши вимоги, які за своєю процесуальною природою стосуються виконання судового рішення у справі № 240/4616/25, неправильно застосував норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та закриття провадження у справі.
Апеляційна скарга ГУ ПФУ в Чернівецькій області за таких обставин підлягає задоволенню частково.
Водночас колегія суддів відхиляє вимогу апелянта про ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки за встановлених обставин вимоги позивача не підлягають вирішенню по суті в порядку позовного провадження, а відтак процесуальним наслідком скасування рішення суду першої інстанції є саме закриття провадження у справі, а не відмова в позові.
Відповідно до частини другої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Беручи до уваги наведене, оскільки суд першої інстанції розглянув у порядку позовного провадження вимоги, які підлягають вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення, рішення суду першої інстанції належить скасувати, а провадження у справі - закрити на підставі пункту 4 частини першої статті 238, частини першої статті 319 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задовольнити частково.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2026 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії закрити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.