У Х В А Л А
Справа № 560/10464/26
12 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01 січня 2026 року та зобов`язати відповідача підготувати і направити таку довідку.
Позивач наполягав на необхідності визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2026 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, із зазначенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для проведення перерахунку пенсії з 01 лютого 2026 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач, зокрема, зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, неврахування правового режиму останньої станом на 01 січня 2026 року, а також правових висновків Верховного Суду щодо визначення розрахункової величини для обчислення грошового забезпечення, яке враховується під час перерахунку пенсій.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.
13 жовтня 2026 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 240/401/26.
Клопотання мотивоване тим, що на розгляді об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перебуває справа, у якій підлягає вирішенню питання застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 з урахуванням змін, внесених постановою № 481, а також положень статей 7 та 265 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши зазначене клопотання, дослідивши матеріали справи та оцінивши характер спірних правовідносин, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець пов`язує можливість зупинення провадження з наявністю касаційного перегляду судового рішення у подібних правовідносинах відповідним спеціальним складом Верховного Суду.
При цьому застосування зазначеної процесуальної норми не вимагає повної тотожності предметів позовів, складу учасників справ або фактичних обставин. Визначальним є існування подібності правовідносин, зокрема щодо їх правового змісту та нормативного регулювання, а також значення правового висновку, який має бути сформульований Верховним Судом, для правильного вирішення справи, провадження в якій вирішується питання зупинити.
Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, щодо необхідності встановлення подібності правовідносин насамперед за їх змістом, з урахуванням предмета правового регулювання та обставин відповідних спорів.
Колегія суддів установила, що ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2026 року справу № 240/401/26 за позовом до прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Предметом касаційного перегляду у зазначеній справі є, зокрема, правомірність визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням фіксованої розрахункової величини 1762 грн, установленої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у редакції постанови № 481, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Необхідність передачі цієї справи на розгляд об`єднаної палати зумовлена наявністю розбіжностей у правових підходах судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування положень статей 7 та 265 КАС України при визначенні правових наслідків визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним, а також можливості застосування відповідного підзаконного нормативно-правового акта у спірних правовідносинах.
Зокрема, відповідна правова проблема стосується співвідношення формальної чинності постанови Кабінету Міністрів України № 481 та можливості застосування змін, внесених нею до пункту 4 постанови № 704, з огляду на положення законодавства, що регулює грошове забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу.
Зазначене питання безпосередньо пов`язане з правовою проблемою, яка виникла під час розгляду цієї адміністративної справи.
Так, у справі № 560/10464/26 позивач обґрунтовує своє право на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2026 року необхідністю застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на відповідну дату, як розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.
Водночас відповідач заперечує наявність такого права, посилаючись на положення пункту 4 постанови № 704 у редакції постанови № 481, якими передбачено застосування фіксованої розрахункової величини в розмірі 1762 грн.
Отже, вирішення спору залежить від визначення нормативно-правового регулювання, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та встановлення того, чи існують правові підстави для застосування прожиткового мінімуму, установленого законом на 01 січня 2026 року, замість фіксованої розрахункової величини, передбаченої постановою № 481.
При цьому колегія суддів ураховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 481 було визнано протиправним та нечинним.
Надалі постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року зазначені судові рішення скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
З огляду на наведене в межах цієї справи виникає також питання правових наслідків скасування в касаційному порядку судових рішень, якими нормативно-правовий акт було визнано нечинним, для правовідносин, що виникли в період між набранням законної сили відповідним судовим рішенням та його подальшим скасуванням.
Саме на цій обставині наголошує позивач в апеляційній скарзі, зазначаючи, що станом на 01 січня 2026 року судове рішення про визнання пункту 2 постанови № 481 нечинним набрало законної сили, тоді як його скасування Верховним Судом відбулося лише 16 липня 2026 року.
Крім того, позивач посилається на висновки судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, щодо застосування первісної редакції пункту 4 постанови № 704 під час оформлення довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій.
Отже, апеляційна скарга ґрунтується, зокрема, на правовому підході, співвідношення якого з іншими висновками Верховного Суду щодо застосування постанови № 481 має значення для формування єдиної судової практики.
Колегія суддів ураховує, що предметом справи № 240/401/26 є перерахунок грошового забезпечення особи, яка проходила військову службу, тоді як у справі № 560/10464/26 спір стосується підготовки та направлення довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії.
Разом із тим зазначена відмінність у безпосередніх предметах позовних вимог не спростовує подібності правовідносин у частині визначення розрахункової величини для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.
В обох справах вирішальне значення має застосування пункту 4 постанови № 704 у редакції постанови № 481, а також визначення правових наслідків судового визнання відповідних положень нормативно-правового акта нечинними.
Більше того, розмір грошового забезпечення відповідних категорій осіб становить нормативну основу для визначення складових грошового забезпечення, які враховуються під час перерахунку пенсій відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII.
Таким чином, правовий висновок об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 240/401/26 може мати істотне значення для правильного вирішення спору в цій справі, зокрема щодо визначення застосовної редакції пункту 4 постанови № 704 та правових наслідків скасування судового рішення про визнання нормативно-правового акта нечинним.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічне положення закріплене частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відтак ухвалення об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі № 240/401/26 сприятиме забезпеченню єдності судової практики, правової визначеності та однакового застосування норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів звертає увагу, що передбачене пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України зупинення провадження є правом суду, реалізація якого потребує оцінки обставин конкретної справи.
Сам по собі факт перебування іншої справи на розгляді Верховного Суду не є безумовною підставою для зупинення провадження.
Водночас у цій справі така процесуальна дія є обґрунтованою з огляду на сукупність установлених обставин.
По-перше, справа № 240/401/26 передана на розгляд об`єднаної палати саме для вирішення розбіжностей у застосуванні правових норм, які мають істотне значення для розгляду цієї справи.
По-друге, відповідне правове питання становить основу заперечень відповідача та доводів апеляційної скарги позивача, а отже, не є другорядним або таким, що не впливає на результат апеляційного перегляду.
По-третє, ухвалення судового рішення до формування об`єднаною палатою узгодженого правового висновку за наявності розбіжностей у практиці Верховного Суду створює ризик неоднакового застосування відповідних правових норм у подібних правовідносинах.
При цьому колегія суддів бере до уваги необхідність дотримання розумних строків судового розгляду.
Однак зупинення провадження у цьому випадку має визначену законом процесуальну мету, пов`язане з розглядом конкретної справи об`єднаною палатою Верховного Суду та спрямоване на забезпечення правильного й однакового застосування норм права.
Зазначені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про пропорційність такого процесуального заходу та виправдовують його застосування в цій справі.
При цьому зупинення провадження не означає попереднього вирішення питання про обґрунтованість позовних вимог, законність рішення суду першої інстанції або правильність доводів апеляційної скарги.
Остаточна оцінка цих питань має бути надана судом апеляційної інстанції під час вирішення справи по суті з урахуванням установлених фактичних обставин, належного нормативного регулювання та релевантних правових висновків Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що правовідносини у справах № 560/10464/26 та № 240/401/26 є подібними в частині правового питання, яке має визначальне значення для їх вирішення, а тому наявні передбачені пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України підстави для зупинення апеляційного провадження.
З огляду на наведене клопотання відповідача підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.236, 243, 325, 328, 329 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про зупинення провадження у справі № 560/10464/26 - задовольнити.
Зупинити апеляційне провадження у справі № 560/10464/26 до набрання законної сили судовим рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 240/401/26.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет на офіційному вебпорталі судової влади України за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud4856/.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.