Справа № 172/1093/26
(2/199/10076/26)
РІШЕННЯ
Іменем України
10.11.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Парицькій В.Е., за участі представників сторін ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась з позовом до відповідача про визнання недійсним правочину, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, в обґрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_5 . За життя померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 склав заповіт, згідно умов якого все майно, після своєї смерті, заповів позивачці, як дружині.
Після його смерті відкрилась спадщина на майно:
- житловий будинок з надвірними спорудами та присадибну земельну ділянку, площею 0,0465 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:051:0127, що розташовані по АДРЕСА_1 ;
- земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 2,083 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:013:0064, розташованої на території Васильківської селищної ради Синельниківського району, Дніпропетровської області;
- земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 3,548 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:013:0063, розташованої на території Васильківської селищної ради Синельниківського району, Дніпропетровської області.
Після її смерті спадкоємцями першої черги стали: ОСОБА_3 та їх син - ОСОБА_4 .
Відразу після смерті чоловіка позивачка звернулась до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою, про прийняття спадщини за заповітом.
В серпні 2017 року позивачка знову звернулась до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з заявою про відмову від спадкування за заповітом на користь відповідача, так як вважала, що відповідач, як син, буде продовжувати за нею доглядяти, утримувати та піклуватись і після смерті чоловіка, свого батька.
Позивачка є людиною похилого віку, якій на сьогодні виповнилось майже 87 років і має потреби у догляді та сторонній допомозі, так як часто хворіє через свій похилий вік. Під час подання заяви про відмову, яка була зроблена нею після тривалих умовлянь з боку відповідача, який разом з дружиною запевняли позивачку, що в разі відмови від спадщини, вони зобов`язалися доглядати, турбуватися про неї, утримувати, в разі необхідності, забезпечувати ліками. Але після того, як було зроблено оформлення спадщини, в тому числі земельних ділянок сільськогосподарського призначення для виробництва сільськогосподарської продукції, відповідач відмовився від своїх зобов`язань та обумовлених умов утримання позивачки та проживання в будинку АДРЕСА_1 .
При поданні заяви про відмову від спадкування за заповітом після смерті чоловіка- ОСОБА_5 , позивачка припустилась помилки, роз`яснення надані нотаріусом не зрозуміла, під час відмови від спадкування. На час оформлення заяви, яка була зроблена поспіхом, позивачка мала переконання, що відповідач буде продовжувати її доглядати, зареєструє її по місцю фактичного тривалого проживання, так як позивачка мешкала у цьому будинку з початку його будівництва і по теперішній час продовжує проживати проживання в будинку АДРЕСА_1 .
Крім того, відповідач говорив та запевняв позивачку, що буде оформлено в разі її відмови від спадщини, яка залишилась після смерті чоловіка і не потрібно буде в подальшому нести витрати, пов`язані з переоформленням спадщини з позивачки на відповідача і тим самим вони заощадять кошти і все спадкове майно зроблять на відповідача. І нічого не буде змінено і в тому числі і утримання. Позивачка погодилась з таким висновком відповідача. Іншого житла позивачка не має.
Крім того, допомоги від відповідача ніякої не надходить і він відмовляється її надавати.
У зв`язку з чим позивачка і вимушена звернутись до суду.
На ім`я відповідача були видані свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:051:0127, які розташовані за адресою - АДРЕСА_1 .
Інших спадкоємців не має.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі №185/6736/22 від 08 травня 2023 року, свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 серії ННК № 887802 від 20 вересня 2018 року, видане Першою павлоградською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області на ім`я ОСОБА_4 та зареєстроване в реєстрі за № 1-2149, визнано частково недійсним в частині 1/2 частки у спільному майні подружжя, що належить на праві власності дружині померлого ОСОБА_3 .
Свідоцтво про право на спадщину за законом на приватизовану земельну ділянку загальною площею 0,0465 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:051:0127, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 серії ННВ № 527532 від 27 березня 2018 року, видане Першою павлоградською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_4 та зареєстроване в реєстрі за № 1-742, визнано частково недійсним в частині 1/2 частки у спільному майні подружжя, що належить на праві власності дружині померлого ОСОБА_3 .
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 (одну другу) частку земельної ділянки загальною площею 0,0465 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:051:0127, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 ,
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду у даній справі від 18.07.2023 року рішення суду першої інстанції змінено в частині правового обґрунтування задоволення позову, а в іншій частині залишено без змін.?
На підставі вищевикладеного просила суд визнати недійсним правочин у виді заяви ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про відмову від спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , посвідченого державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори 20 вересня 2018 року. Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 вересня 2018 року (реєстровий № 1-2149), виданого Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті ОСОБА_5 , на земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:02:013:0064, площею 2,083 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Васильківської селищної ради Синельниківського району, Дніпропетровської області, земельна ділянка 16, свідоцтво про право власності на спадщину за законом ОСОБА_4 ,, нотаріальний бланк серії ННВ 527535 за реєстраційним номером 1-745, виданий 27 березня 2018 року Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов, де зазначила що відповідач є мобілізованим, а з червня 2025 року вважається таки, що зник безвісті, позивач отримує всі належні їй виплати, а тому посилання, що відповідач не виконує обов`язку по утриманню позивачки є безпідставними. Посилання позивача, що оспорюваний правочин вона вчинила внаслідок помилки, будь-якими доказами не підтверджені.
Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_5 .
За життя померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 склав заповіт згідно умов якого все майно, після своєї смерті, заповів позивачці, як дружині. Спадкоємцями першої черги за законом є сторони по справі, як дружина та син спадкодавця.
23 червня 2017 року позивач звернулась до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про відмову від спадкування за заповітом та за законом на користь відповідача - сина ОСОБА_4 . У цей же день відповідач подав заяву про прийняття спадщини за законом, а 27.03.2018 року заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, на підставі якої відповідачу 27.93.2018 року видані свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою статті 16 ЦК України визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом, одним із яких може бути визнання правочину недійсним.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи яка померла, (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як визначено частиною першою та третьою статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
За частиною п`ятою статті 1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.
Тлумачення частини шостої статті 1273 ЦК України у взаємозв`язку з положеннями частини п`ятої статті 1274 ЦК України дає підстави для висновку, що в разі неподання заяви про відкликання відмови від прийняття спадщини протягом шестимісячного строку, така відмова може бути визнана судом недійсною за позовом сторони такого правочину (заінтересованої особи), виключно з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу (див. висновок Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 466/5298/19).
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
За своєю сутністю відмова від прийняття спадщини є одностороннім правочином.
Відповідно до частини першої статті 214 ЦК України особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Главою 16 Розділу IV визначено правові наслідки недодержання стороною при вчиненні правочину вимог закону.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (стаття 229 ЦК України).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилалась на те, що вона помилилась щодо обставин, які мали для неї істотне значення.
Саме лише посилання позивачки на те, що вона вважала відмову від прийняття спадщини гарантією догляду та її забезпечення відповідачем, без належного доказового підтвердження відповідного уявлення на момент вчинення правочину, не є достатньою підставою для визнання договору недійсним.
Крім того, згідно ст. 1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною. Таким чином , позивачем при відмові від спадщини на користь відповідача не могли ставитись умова щодо догляду за нею останнім.
Зі змісту заяви позивача про відмову від спадщини вбачається, що вона відмовляється від прийняття спадщини за законом після смерті свого чоловіка на користь відповідача діючи за власною волею, розуміючи обставини, які мають для неї істотне значення. Їй нотаріусом роз`яснено, що відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, але може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття, про що свідчить її підпис.
За таких обставин суд, дійшов висновку, що позивач не довела наявність істотної помилки щодо природи оспорюваного правочину в розумінні статті 229 ЦК України, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання недійсною заяви про відмови від спадщини від 23 червня 2017 року слід відмовити, як і у похідних вимогах про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих відповідачу на підставі реалізації його спадкових прав після смерті батька.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з повною відмовою в задоволенні позову судові витрати позивача у вигляді судового збору покладаються на останню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст.ст. 215, 229,1273 ЦК України, суд-
УХВАЛИВ:
У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину,- відмовити.
Судові витрати позивача у вигляді судового збору віднести за її рахунок.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.
Повне рішення суду складено 12 листопада 2026 року.
Суддя В.В. Руденко