Судові рішення

Постанова № 141482067 у справі № 560/8239/25 від 13.11.2026

Постанова від 13.11.2026 в адміністративній справі № 560/8239/25 (категорія «Соціального захисту (крім соціального страхування)»). Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд, суддя Ватаманюк Р.В.

Справа№ 560/8239/25
СудСьомий апеляційний адміністративний суд
СуддяВатаманюк Р.В.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяСоціального захисту (крім соціального страхування)
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141482067

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/8239/25

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

13 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язати відповідача здійснити відповідне нарахування і виплату.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час виключення позивача зі списків особового складу військової частини 20 березня 2016 року йому не було виплачено всіх належних сум грошового забезпечення, зокрема індексації.

На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року у справі № 560/12978/22 відповідач 09 травня 2025 року виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 42 815,80 грн.

Позивач вважав, що несвоєчасне проведення зазначеної виплати є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 листопада 2022 року по 19 травня 2023 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за зазначений період у сумі 73 174,92 грн з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не здійснив своєчасного розрахунку з позивачем, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 116, 117 КЗпП України.

При цьому суд врахував, що рішенням від 13 лютого 2023 року у справі № 560/12978/22 позивачу вже присуджено середній заробіток за затримку розрахунку за період з 20 березня 2016 року по 18 листопада 2022 року в сумі 1 108,89 грн.

У зв`язку з цим суд визначив наступний період відповідальності з 19 листопада 2022 року по 19 травня 2023 року, застосувавши шестимісячне обмеження, встановлене статтею 117 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 116, 117 КЗпП України.

Апелянт наголошує, що 20 березня 2016 року позивач не був звільнений із військової служби, а був переведений до іншої військової частини для подальшого її проходження.

На переконання відповідача, виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у зв`язку з переведенням не є тотожним звільненню з військової служби, а тому не породжує відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Крім того, апелянт посилається на неправильне визначення судом першої інстанції періоду та розміру компенсації, неврахування особливостей правового регулювання проходження військової служби та обставин виконання попередніх судових рішень.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів установила таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 , з 15 листопада 2000 року по 20 березня 2016 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 20 березня 2016 року № 78 позивача виключено зі списків особового складу цієї військової частини.

Водночас із позицій сторін, викладених у процесуальних документах, убачається, що зазначене виключення відбулося у зв`язку з переведенням позивача до іншої військової частини для подальшого проходження військової служби.

Факт переведення позивача, а не припинення ним військової служби, сторонами не заперечується.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі № 560/781/21 частково задоволено позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 та зобов`язано відповідача нарахувати й виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексацію грошового забезпечення за визначені судом періоди.

На виконання цього рішення 18 листопада 2022 року позивачу виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки в сумі 11 088,92 грн.

Надалі рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року у справі № 560/12978/22 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Цим рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 1 108,89 грн середнього заробітку за період з 20 березня 2016 року по 18 листопада 2022 року.

Також відповідача зобов`язано здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за визначені судом періоди із застосуванням відповідних базових місяців.

09 травня 2025 року на виконання зазначеного рішення позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 42 815,80 грн.

Саме з обставиною виплати цієї суми позивач пов`язує виникнення права на додаткове відшкодування за статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання проходження військової служби, грошового забезпечення військовослужбовців та їх соціальних гарантій здійснюється, зокрема, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також відповідними підзаконними нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру.

Порядок проходження військової служби громадянами України у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Положення розмежовує переміщення військовослужбовців по службі та звільнення з військової служби.

Зокрема, пунктом 40 Положення передбачено, що в разі переміщення військовослужбовця з однієї військової частини до іншої для подальшого проходження військової служби дія контракту про проходження військової служби не припиняється.

Пунктами 109, 110 Положення врегульовано порядок переміщення військовослужбовців та їх вибуття до нового місця проходження служби, зокрема шляхом виключення зі списків особового складу попередньої військової частини.

Отже, виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини може бути наслідком як звільнення з військової служби, так і його переміщення до іншої військової частини.

Зазначені юридичні факти мають різну правову природу та породжують різні правові наслідки.

За змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність роботодавця за невиплату з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

З 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП України діє в редакції Закону № 2352-IX, якою передбачено обмеження періоду виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні шістьма місяцями.

Водночас незалежно від редакції статті 117 КЗпП України її застосування передбачає наявність визначеного законом юридичного факту - звільнення особи та непроведення у зв`язку із цим належного розрахунку.

Колегія суддів зазначає, що спеціальне законодавство, яке регулює проходження військової служби, не встановлює відповідальності, аналогічної передбаченій статтею 117 КЗпП України, за затримку остаточного розрахунку під час звільнення з військової служби.

У зв`язку із цим застосування зазначеної норми трудового законодавства до відповідних правовідносин допускається.

Проте така можливість не означає поширення статті 117 КЗпП України на будь-які випадки несвоєчасної виплати грошового забезпечення військовослужбовцю, незалежно від підстав припинення його перебування у списках особового складу конкретної військової частини.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26 червня 2025 року у справі № 400/8927/23.

У зазначеній справі Верховний Суд розглядав питання застосування статті 117 КЗпП України до військовослужбовця, якого було виключено зі списків особового складу однієї військової частини у зв`язку з переведенням до іншої військової частини для подальшого проходження військової служби.

Верховний Суд виходив із того, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини саме по собі не свідчить про закінчення проходження військової служби.

Якщо військовослужбовець продовжив проходження військової служби в іншій військовій частині, відсутній юридичний факт звільнення, з яким закон пов`язує відповідальність за статтею 117 КЗпП України.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про незастосовність цієї норми до правовідносин, що виникли у зв`язку з переведенням військовослужбовця.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів вважає, що зазначений правовий висновок Верховного Суду підлягає врахуванню під час вирішення цієї справи, оскільки спірні правовідносини є подібними за своїм змістом та юридично значущими обставинами.

У справі, що переглядається, сторони не заперечують, що 20 березня 2016 року позивача було переведено до іншої військової частини для подальшого проходження військової служби.

Відповідно до частини першої статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За відсутності спору між сторонами щодо факту переведення позивача та обґрунтованих сумнівів у достовірності цієї обставини колегія суддів виходить із того, що виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 відбулося у зв`язку з його переміщенням до іншого місця проходження військової служби, а не внаслідок її припинення.

Отже, 20 березня 2016 року не відбулося звільнення позивача з військової служби в розумінні положень статей 116, 117 КЗпП України.

Саме тому невиплата військовою частиною НОМЕР_2 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 , окремих сум грошового забезпечення, належних позивачу за час проходження служби в цій частині, не створює підстав для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Факт подальшого встановлення судовими рішеннями права позивача на індексацію грошового забезпечення та її фактичної виплати 09 травня 2025 року не змінює правової природи припинення проходження ним служби у військовій частині НОМЕР_2 .

Зазначені обставини підтверджують несвоєчасне виконання відповідачем обов`язку з виплати належного грошового забезпечення, проте самі по собі не є достатньою підставою для застосування статті 117 КЗпП України.

Колегія суддів також враховує, що Верховний Суд у постанові від 26 червня 2025 року у справі № 400/8927/23 звернув увагу на можливість захисту порушеного права військовослужбовця шляхом застосування положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Разом із тим питання наявності підстав для виплати такої компенсації не є предметом цього спору та не вирішується судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів окремо надає оцінку рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі № 560/781/21 та від 13 лютого 2023 року у справі № 560/12978/22.

Рішенням від 01 квітня 2021 року у справі № 560/781/21 встановлено факт проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_2 та його виключення зі списків особового складу 20 березня 2016 року.

У цьому рішенні суд використав формулювання щодо звільнення позивача з військової служби та визначив належну йому компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки.

Рішенням від 13 лютого 2023 року у справі № 560/12978/22, крім вирішення питання індексації грошового забезпечення, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнуто 1 108,89 грн за період з 20 березня 2016 року по 18 листопада 2022 року.

Колегія суддів виходить із того, що відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, не доказуються під час розгляду іншої справи за участю тих самих осіб, якщо інше не встановлено законом.

Водночас частиною сьомою статті 78 КАС України прямо передбачено, що правова оцінка факту, надана судом під час розгляду іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, преюдиційне значення мають установлені судом фактичні обставини, а не правова кваліфікація цих обставин.

У попередніх справах установлено факт виключення позивача зі списків особового складу військової частини 20 березня 2016 року, а також факт несвоєчасної виплати належних йому сум.

Проте використання в попередніх рішеннях формулювання «звільнення з військової служби» саме по собі не змінює юридичної природи фактично здійсненого переведення позивача до іншої військової частини для подальшого проходження служби.

Крім того, рішенням від 13 лютого 2023 року вирішено питання відповідальності відповідача за конкретний період - з 20 березня 2016 року по 18 листопада 2022 року.

Предметом розгляду в цій справі є вимога про виплату середнього заробітку за інший період, щодо якого попереднім судовим рішенням питання не вирішувалося.

Наявність судового рішення про стягнення компенсації за попередній період не створює самостійної матеріально-правової підстави для її стягнення за наступний період, якщо відсутні передбачені законом умови відповідальності.

При цьому колегія суддів наголошує, що рішення від 13 лютого 2023 року у справі № 560/12978/22 не є предметом цього апеляційного перегляду, його законність не перевіряється, а встановлені ним приписи щодо стягнення 1 108,89 грн залишаються обов`язковими до виконання.

Таким чином, надання іншої правової оцінки застосовності статті 117 КЗпП України до заявленого в цій справі періоду не означає перегляду або скасування попереднього судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив про проходження позивачем служби в аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області та звільнення його зі служби цивільного захисту наказом від 01 липня 2019 року № 318.

Однак зазначені обставини не стосуються ОСОБА_1 та не узгоджуються з установленими обставинами проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_2 .

Викладене свідчить про неналежне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки підставам виключення позивача зі списків особового складу військової частини та не розмежував переведення військовослужбовця до іншого місця проходження служби і звільнення з військової служби.

Натомість суд виходив із помилкового припущення, що саме виключення позивача зі списків особового складу військової частини 20 березня 2016 року є достатньою підставою для застосування статті 117 КЗпП України.

Такий підхід не відповідає правовому регулюванню спірних відносин та висновкам Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми.

За відсутності передбачених статтею 117 КЗпП України підстав відповідальності питання визначення середньоденного грошового забезпечення, шестимісячного періоду затримки та розміру відповідної компенсації не мають вирішального значення для результату розгляду справи.

Відтак колегія суддів не вбачає необхідності здійснювати перерахунок визначеної судом першої інстанції суми 73 174,92 грн, оскільки правові підстави для її нарахування та виплати відсутні.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково й ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

У цій справі суд першої інстанції неправильно визначив правову природу припинення проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_2 та помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 117 КЗпП України.

Оскільки позивача було переведено до іншої військової частини для подальшого проходження військової служби, а не звільнено з військової служби, відсутні передбачені законом підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 підлягає задоволенню, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П. Боровицький О. А.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
27.11.2025 Ухвала № 132176415 без тексту Сьомий апеляційний адміністративний суд
20.10.2025 Рішення № 131203163 без тексту Хмельницький окружний адміністративний суд
07.10.2025 Ухвала № 130811262 без тексту Хмельницький окружний адміністративний суд
28.07.2025 Ухвала № 129130272 без тексту Хмельницький окружний адміністративний суд
19.05.2025 Ухвала № 127439653 без тексту Хмельницький окружний адміністративний суд