П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 600/1101/24-а
Головуючий у 1-й інстанції: Григораш Віталій Олександрович
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
13 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 13 вересня 2021 року та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити цю індексацію у розмірі 4396,03 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 13 вересня 2021 року. Відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити позивачці індексацію-різницю за цей період відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), без визначення суми. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не вирішив питання про наявність у позивачки права на індексацію-різницю у березні 2018 року, а вимога про виплату конкретної суми є передчасною, оскільки відповідач рішення щодо суми не приймав.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Вона зазначає, що суд першої інстанції всупереч висновкам Верховного Суду не встановив розмір підвищення доходу у березні 2018 року та суму можливої індексації, не перевірив її розрахунок і не визначив конкретну суму, а також не розглянув вимогу про одночасну компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, зазначає, що суд не може стягнути фіксовану суму індексації, розраховану позивачкою, що розрахунок позивачки є помилковим, оскільки щомісячну додаткову грошову винагороду слід відносити до місяця, за який вона нарахована, і що індексація не входить до складу грошового забезпечення, а тому компенсація податку на доходи фізичних осіб не належить.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка проходила військову службу у відповідача, а наказом від 13 вересня 2021 року №288-ОС її виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 13 вересня 2021 року.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року у справі №600/3637/22-а відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, і це рішення виконано. Індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 13 вересня 2021 року відповідач не нараховував і не виплачував, а листом від 29 лютого 2024 року відмовив у її виплаті.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність бездіяльності відповідача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 з 01 березня 2018 року підвищено посадові оклади військовослужбовців, а тому березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивачки у розумінні пункту 5 Порядку №1078. Відповідно до абзаців третього та четвертого цього пункту (у редакції, чинній у спірний період) сума індексації у місяці підвищення доходу не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у цьому місяці, а якщо не перевищує, то сума індексації визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Згідно з абзацом шостим цього пункту ця сума виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), а до неї додається поточна індексація, яка складається внаслідок перевищення порогу індексації.
Водночас колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що вимога про зобов`язання нарахувати й виплатити індексацію-різницю у конкретній сумі є передчасною, а обчислення цієї суми належить до компетенції відповідача.
У постанові від 30 січня 2025 року у справі №600/4598/23-а Верховний Суд виклав такі висновки. Для застосування абзаців третього, четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку №1078 суд повинен встановити розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А), суму можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) і те, чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року, і в обидві суми враховуються складові, які не мають разового характеру. Сума можливої індексації визначається як результат множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Якщо розмір підвищення доходу не перевищує суму можливої індексації, то індексація-різниця у розмірі різниці між цими величинами нараховується і виплачується до чергового підвищення посадових окладів або до дати звільнення зі служби. Верховний Суд також зазначив, що позиція судів про віднесення обчислення суми індексації до компетенції відповідача є помилковою, що зобов`язання нарахувати й виплатити індексацію у конкретній, розрахованій позивачем сумі є належним та ефективним способом захисту, а суд зобов`язаний перевірити обґрунтованість розрахунку і зазначити в рішенні конкретну суму.
Подібні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі №500/8015/23. За частиною п`ятою статті 242 КАС України суд враховує ці висновки при застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Суд першої інстанції зазначених обставин не встановив і розрахунку позивачки не перевірив, обмежившись висновком, що відповідач рішення про суму не приймав.
Така позиція суперечить наведеним висновкам Верховного Суду, не забезпечує юридичної визначеності та ефективного захисту прав позивачки, а відтак є підставою для скасування рішення відповідно до пунктів 1 та 4 частини першої статті 317 КАС України.
Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглядає справу за наявними в ній доказами.
Усі необхідні для розрахунку документи у справі є, відповідач навів власний розрахунок у відзивах на позов і на апеляційну скаргу, а тому колегія суддів вирішує спір по суті.
Колегія суддів установила, що згідно з архівними відомостями особистої картки грошового забезпечення позивачки за 2018 рік, доданими до позову, у лютому 2018 року їй нараховано 9280,16 грн, з яких 740 грн становить матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Це одноразова виплата, яка відповідно до речення другого абзацу п`ятого пункту 5 Порядку №1078 не враховується, і відповідач у відзиві з цим погоджується.
Решта складових за лютий 2018 року становить 8540,16 грн, зокрема, посадовий оклад 740 грн, оклад за військовим званням 60 грн, надбавка за особливі умови служби 111 грн, надбавка за вислугу років 280 грн, надбавка за кваліфікацію 29,60 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 972 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода 3202,56 грн, премія 3145 грн.
У березні 2018 року нараховано 8607,28 грн, а саме: посадовий оклад 3080 грн, оклад за військовим званням 950 грн, надбавка за вислугу років 1813,50 грн, надбавка за кваліфікацію 154 грн, щомісячна додаткова грошова допомога 53,38 грн, премія 2556,40 грн.
Зазначені суми збігаються з даними довідок про доходи, поданих до апеляційної скарги, які не містять нових фактів і лише підтверджують дані архівних відомостей. Розмір підвищення доходу у березні 2018 року становить 67,12 грн (8607,28 грн - 8540,16 грн).
Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 березня 2018 року становив 1762 грн, а величина приросту індексу споживчих цін наростаючим підсумком з січня 2008 року, яка застосовується відповідно до висновків Верховного Суду, становить 253,30 відсотка. Сума можливої індексації у березні 2018 року становить 4463,15 грн (1762х253,30%:100). Саме ці величини наводить відповідач у відзивах, а тому вони не є спірними.
Оскільки розмір підвищення доходу у сумі 67,12 грн не перевищує суму можливої індексації - 4463,15 грн, позивачка має право на індексацію-різницю у розмірі 4396,03 грн на місяць (4463,15- 67,12).
З архівних відомостей за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки вбачається, що посадовий оклад позивачки у розмірі 3080 грн не змінювався до дня звільнення, а тому ця сума нараховується щомісячно за весь період з 01 березня 2018 року по 13 вересня 2021 року.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що суд не може стягнути фіксовану суму, оскільки Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядок №1078 не містять такого поняття, не ґрунтується на законі.
Абзаци четвертий та шостий пункту 5 Порядку №1078 прямо передбачають визначення суми індексації-різниці у місяці підвищення доходу та її виплату до наступного підвищення окладів.
Щодо вимоги про одночасну компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб, то суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення її не вирішував і мотивів відмови не навів, чим порушив вимоги частини третьої статті 242 КАС України.
Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок №44), грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за рахунок коштів, які є джерелом їх доходів, у розмірі суми податку, утриманого з грошового забезпечення, одночасно з його виплатою.
Згідно з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми такого податку спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі №380/813/22 та у постанові від 10 жовтня 2024 року у справі №500/8015/23 дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, а її нарахування і виплата мають проводитися з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44. У постанові від 27 червня 2024 року у справі №580/602/22 Верховний Суд відхилив доводи про передчасність такої вимоги.
Довід відповідача про те, що індексація не входить до складу грошового забезпечення, суперечить статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за якою грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону, і наведеним висновкам Верховного Суду.
Посилання на статтю 165 Податкового кодексу України, у якій індексація не названа серед доходів, що не оподатковуються, не має значення, оскільки позивачка не оспорює утримання податку, а вимагає компенсації втрат, яку для військовослужбовців прямо передбачають пункт 168.5 статті 168 цього Кодексу та Порядок №44.
Посилання на передчасність вимоги колегія суддів відхиляє, оскільки порушення права позивачки полягає у невиплаті індексації, а компенсація виплачується одночасно з нею і є складовою належної до виплати суми.
Положення пункту 4 Порядку №44 про виплату компенсації одночасно з виплатою грошового забезпечення не звільняють відповідача від обов`язку виплатити її разом із нарахованою за рішенням суду індексацією.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Оскільки висновок про протиправність бездіяльності нерозривно пов`язаний із визначенням суми індексації-різниці, нове рішення ухвалюється щодо обох позовних вимог. Позивачка звільнена від сплати судового збору, а тому питання судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 13 вересня 2021 року.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 13 вересня 2021 року у розмірі 4396 (чотири тисячі триста дев`яносто шість) гривень 03 копійки на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.