Судові рішення

Рішення № 141482233 у справі № 932/4396/26 від 13.10.2026

Рішення від 13.10.2026 у цивільній справі № 932/4396/26 (категорія «Про приватну власність»). Суд: Шевченківський районний суд міста Дніпра, суддя Сітніков Т. Б.

Справа№ 932/4396/26
СудШевченківський районний суд міста Дніпра
СуддяСітніков Т. Б.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПро приватну власність
Дата ухвалення13.10.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141482233

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 932/4396/26

Провадження № 2/932/1485/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суду міста Дніпра у складі:

головуючого судді - Сітнікова Т.Б.

за участі секретаря судового засідання - Расторгуєвої А. В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Мирноградської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, про поділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Мирноградської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про поділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, та припинення права спільної часткової власності.

Згідно до позовних вимог просить:

Виділити в натурі із спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна належну мені, ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , 1/4 частку житлового будинку за адресою: будинок АДРЕСА_1 , а саме: Житловий будинок літ. А-1, загальною площею 77,5 м.кв. та житловою площею 44,0 м.кв., а саме кімнати: 1-1 коридор, 1-2 передпокій, 1-3 житлова, 1-4 житлова, 1-5 житлова, 1-6 коридор, 1-7 ванна, 1-8 вбиральня, 1-9 кухня, 1-10 комора, 1-І котельня; тамбур літ. а-1, льох літ. Пг3-1, сарай літ. Б-1, гараж літ. Ж-1, літня кухня літ. З-1, сарай літ. И-1, І водопровід, №1 огорожа.

Припинити у позивача ОСОБА_1 право часткової власності на 1/4 частини будинку розташованого за адресою: будинок АДРЕСА_1 .

Визнати за мною, ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на нерухоме майно в цілому, самостійний обєкт нерухомого майна,1/4 частку житлового будинку за адресою: будинок АДРЕСА_1 , а саме: Житловий будинок літ. А-1, загальною площею 77,5 м.кв. та житловою площею 44,0 м.кв., а саме кімнати: 1-1 коридор, 1-2 передпокій, 1-3 житлова, 1-4 житлова, 1-5 житлова, 1-6 коридор, 1-7 ванна, 1-8 вбиральня, 1-9 кухня, 1-10 комора, 1-І котельня; тамбур літ. а-1, льох літ. Пг3-1, сарай літ. Б-1, гараж літ. Ж-1, літня кухня літ. З-1, сарай літ. И-1, І водопровід, №1 огорожа.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 03.09.1992 року вона придбала 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , що складає квартиру АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом. Іншими співвласниками будинку є ОСОБА_2 (власник квартири АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 (власник квартири АДРЕСА_3 ). Квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 перебувають у комунальній власності Мирноградської міської територіальної громади, інтереси якої представляє Мирноградська міська військова адміністрація.

Через широкомасштабну збройну агресію російської федерації проти України та ведення активних бойових дій на території м. Мирноград позивачка була змушена евакуюватися та отримала довідку внутрішньо переміщеної особи. Фактично житловий будинок розділений між співвласниками на окремі ізольовані домоволодіння, кожне з яких має самостійний вхід, окреме подвір`я та комунікації. Належна їй квартира АДРЕСА_2 має загальну площу 77,5 кв.м, житлову площу 44,0 кв.м.

З метою реалізації свого конституційного права на майно та участі в державних програмах компенсації за знищене майно, позивачка позбавлена можливості укласти нотаріальний договір про поділ майна через відсутність зв`язку з іншими співвласниками. На підставі технічного висновку інженера з інвентаризації нерухомого майна ФОП ОСОБА_4 від 17.03.2026 року підтверджено технічну можливість поділу об`єкта нерухомого майна. У зв`язку з цим позивачка просила виділити в натурі її 1/4 частку у вигляді окремого об`єкта нерухомого майна (житлового будинку літ. А-1 загальною площею 77,5 кв.м), припинити право спільної часткової власності на цю частку та визнати за нею право власності на зазначений виділений об`єкт.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2026 року, цивільну справу визначено головуючого суддю Сітнікова Т.Б.

Ухвалою суду від 17.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 18 серпня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

24.09.2026 року від Мирноградської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області надійшла заява, у якій відповідач просив розглядати справу без участі представника та зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.

24.09.2026 року від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без її участі, у якій вона також вказала, що не заперечує проти задоволення позову.

13.10.2026 року від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи по суті без її участі.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином у встановленому законом порядку, відзиву чи заперечень проти позову не подала.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Згідно з копією договору купівлі-продажу від 03 вересня 1992 року, посвідченого в.о. державного нотаріуса Димитрівської державної нотаріальної контори Донецької області Богатовою І.О. за реєстровим № 2146 та зареєстрованого у Красноармійському бюро технічної інвентаризації 20 листопада 1992 року за реєстровим № 5407, ОСОБА_1 набула у власність 1/4 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . За умовами договору в конкретне користування набувача перейшли приміщення: 1-1, 1-6 коридори, 1-2 передня, 1-3, 1-4, 1-5 кімнати, 1-7 ванна, 1-8 туалет, 1-9 кухня, 1-10 кладова, 1-11 котельня, сарай Б.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав (індексний номер витягу 385220361 від 02.07.2024 року, номер відомостей про речове право 55692225) за ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності на $1/4$ частку житлового будинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 104233114113) за адресою: АДРЕСА_1 . Опис частки включає: частину житлового будинку з відповідною частиною господарчих споруд і побудов, а саме: сарай Б-1, И-1, гараж Ж-1, літня кухня 3-1, водопровід 1, паркан № 1, загальною площею 77,5 кв.м, житловою площею 44,0 кв.м.

Аналогічні відомості щодо належності позивачці 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_6 ) загальною площею 77,5 кв.м та житловою площею 44,0 кв.м разом із господарськими спорудами підтверджуються довідкою Виконавчого комітету Мирноградської міської ради від 03.05.2024 року № 531 та листом-відповіддю Мирноградської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 10.12.2025 року № 01-33/01/6348. У вказаному листі військова адміністрація також повідомила, що роботу КП «Бюро технічної інвентаризації» Мирноградської міської ради призупинено у зв`язку з військовою агресією, архів підприємства перебуває на зберіганні у військовій адміністрації, яка не має повноважень на виділення частини будинку в окреме домоволодіння.

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.09.2024 року № 1206-5003452709 ОСОБА_1 перемістилася з м. Мирноград Донецької області та фактично проживає у м. Кам`янське Дніпропетровської області.

Відповідно до Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 17 березня 2026 року, складеного ФОП ОСОБА_4 (кваліфікаційний сертифікат інженера з інвентаризації нерухомого майна серії АЕ № 003091 від 12.12.2013 року, реєстраційний № 2969), об`єкт нерухомого майна - будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 - згідно з технічними показниками може бути поділено на два самостійні об`єкти нерухомого майна:

Об`єкт 1: Житловий будинок літ. А-1, загальною площею 77,5 кв.м та житловою площею 44,0 кв.м, а саме кімнати: 1-1 коридор, 1-2 передпокій, 1-3 житлова, 1-4 житлова, 1-5 житлова, 1-6 коридор, 1-7 ванна, 1-8 вбиральня, 1-9 кухня, 1-10 комора, 1-1 котельня; тамбур літ. а-1, льох літ. Пг3-1, сарай літ. Б-1, гараж літ. Ж-1, літня кухня літ. 3-1, сарай літ. И-1, 1 водопровід, № 1 огорожа.

Об`єкт 2: Житловий будинок літ. А-1, загальною площею 234,8 кв.м та житловою площею 147,0 кв.м, з відповідними приміщеннями та надвірними будівлями і спорудами.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці в праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.

Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.

Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об`єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна, утворюється два самостійних об`єкта майна.

Аналіз змісту статей 356, 367, 364 ЦК України свідчить, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. Так, при поділі майно, що знаходиться у спільній частковій власності, розподіляється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. Натомість при виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі №336/1136/19, провадження №61-4521св21, які суд враховує на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України при застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин.

Відповідно до роз`яснень, даних у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

У постанові Верховного Суду України 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що «виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у своїй постанові від 03 квітня 2013 року по справі № 6-12цс13, аналізуючи зміст норм статей 183, 358, 364 Цивільного кодексу України зробила висновок, що виділ часток (поділ) майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину майна із самостійним виходом або у разі, коли є технічна можливість переобладнання такого майна в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

При вирішенні позову, пред`явленого на підставі статті 365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18), у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року в справі № 344/120/16-ц (провадження № 61-22129св19) та у постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року в справі № 6-68цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16.

Згідно статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21) вказано, що «кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі. Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Отже, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження N 61-22087св19) зроблено висновок, що "відповідно до статті 367ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється. Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули, не врахували, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв`язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється".

У даному правовому статусі нерухомого майна ОСОБА_1 , як власник своєї частки, позивач не має права на одержання компенсації у випадку зруйнування її нерухомого майна на підставі Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України». Згідно до ч. 3 ст. 4 вищезазначеного закону, передбачено, що у разі якщо знищений об`єкт нерухомого майна перебуває у спільній власності, заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна може бути подана кожним співвласником окремо або одним із співвласників такого об`єкта. Заява, подана одним із співвласників, вважається поданою всіма співвласниками за відсутності заперечень інших співвласників. Такі заперечення подаються співвласниками до Реєстру пошкодженого та знищеного майна в порядку, визначеному частиною другою цієї статті. Позивач бажає самостійно подати заяву про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, у зв`язку з чим даний об`єкт нерухомості не повинен перебувати у спільній власності.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач надає суду докази, які підтверджують право власності на 1/4 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_6 також висновок про наявність технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна.

Крім того, відповідачі не заперечували щодо задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Мирноградської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, про поділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи, що позивач з вимогою про повернення оплаченого судового збору не звертався, судовий збір залишається за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 15, 16, 181, 317, 319, 321, 356, 358, 364, 367 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 76, 81, 89, 141, 142, 206, 247, 268, 272-273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Мирноградської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про поділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, та припинення права спільної часткової власності - задовольнити повністю.

Виділити в натурі із спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна належну ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 1/4 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. А-1, загальною площею 77,5 кв.м та житловою площею 44,0 кв.м, що складається з приміщень: 1-1 коридор, 1-2 передпокій, 1-3 житлова, 1-4 житлова, 1-5 житлова, 1-6 коридор, 1-7 ванна, 1-8 вбиральня, 1-9 кухня, 1-10 комора, 1-1 котельня; тамбур літ. а-1, льох літ. Пг3-1, сарай літ. Б-1, гараж літ. Ж-1, літня кухня літ. 3-1, сарай літ. И-1, 1 водопровід, № 1 огорожа.

Припинити у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право спільної часткової власності на 1/4 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на нерухоме майно в цілому - самостійний об`єкт нерухомого майна, виділений із 1/4 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. А-1, загальною площею 77,5 кв.м та житловою площею 44,0 кв.м, а саме кімнати: 1-1 коридор, 1-2 передпокій, 1-3 житлова, 1-4 житлова, 1-5 житлова, 1-6 коридор, 1-7 ванна, 1-8 вбиральня, 1-9 кухня, 1-10 комора, 1-1 котельня; тамбур літ. а-1, льох літ. Пг3-1, сарай літ. Б-1, гараж літ. Ж-1, літня кухня літ. 3-1, сарай літ. И-1, 1 водопровід, № 1 огорожа.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Сітніков Т.Б.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
18.08.2026 Ухвала № 139337181 Шевченківський районний суд міста Дніпра
17.04.2026 Ухвала № 136172678 без тексту Шевченківський районний суд міста Дніпра